Рішення № 57121872, 04.04.2016, Апеляційний суд Вінницької області

Справа № 132/2908/14-ц Провадження № 22-ц/772/40/2016Головуючий в суді першої інстанції Каращук О. Г.Категорія 5 Доповідач Сало Т. Б.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 квітня 2016 рокум. Вінниця

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Вінницької області в складі: головуючого Сало Т.Б., суддів: Нікушина В.П., Луценко В.В., секретар - Агєєва Г.В., за участі: представника позивача - ОСОБА_2, ОСОБА_3 та представника ОСОБА_4 - ОСОБА_5,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Квартирно-експлуатаційного відділу м. Вінниця на рішення Калинівського районного суду Вінницької області від 21 липня 2015 року у справі за позовом ОСОБА_6 до Квартирно-експлуатаційного відділу м. Вінниця про скасування рішення Калинівської міської ради та про скасування свідоцтва про право власності на житло, -

встановила:

У вересні 2015 року ОСОБА_6 звернувся до суду з позовом до Калинівської міської ради, в якому просив скасувати рішення Калинівської міської ради щодо приватизації квартири, що розташована за адресою: АДРЕСА_1

Позовні вимоги мотивовано тим, що позивач в 1988 році отримав ордер на всіх членів сім»ї на двокімнатну квартиру АДРЕСА_2. Проживав в цій квартирі разом із сином, ОСОБА_4, та дружиною.

В 1988 році його син одружився. В квартирі стали проживати ще невістка і внук позивача. Пізніше, позивач та його дружина, в зв'язку з сімейними обставинами, вирішили на певний час переїхати проживати в с. Сальник, Калинівського району Вінницької області.

В 2014 році позивач дізнався від сина, що в 1996 році дана квартира була приватизована трьома членами сім»ї : сином, його дружиною та їх сином. В 2007 році його син розлучився.

Оскільки на заселення ОСОБА_3, а також на приватизацію квартири, позивач та його дружина згоди не надавали, були порушенні житлові права позивача, в зв'язку з чим останній звернувся до суду.

Суд першої інстанції, встановивши, що рішення з приводу приватизації спірної квартири Калинівська міська рада не проводила, ухвалою суду від 27 квітня 2015 року проведена заміна належного відповідача, а саме з Калинівської міської ради на Квартирно-експлуатаційний відділ м. Вінниці (далі по тексту КЕВ м. Вінниці).

Рішенням Калинівського районного суду Вінницької області від 21 липня 2015 року у задоволенні позову відмовлено.

Не погодившись із таким рішенням КЕВ м. Вінниця подало апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове, яким позовні вимоги ОСОБА_6 задовольнити.

Апеляційну скаргу мотивовано тим, що судом, при винесені рішення, було неправильно застосовано норми матеріального та процесуального права та неповно з'ясовано всіх обставин у справі, що мають значення для справи, а тому висновки суду не відповідають фактичним обставинам справи.

Колегія суддів, перевіривши законність і обґрунтованість оскаржуваного рішення в межах доводів апеляційної скарги дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з огляду на наступне.

Під час розгляду апеляційної скарги, колегією суддів було встановлено, що, провівши заміну на належного відповідача - КЕВ м. Вінниці, суд першої інстанції не виконав вимоги ч. 4 ст. 10 ЦПК України, внаслідок чого вимоги позивача залишились незмінними - скасувати рішення Калинівської міської ради.

Крім того, в судовому засіданні було встановлено, що під час розгляду справи в суді першої інстанції представником позивача подавалось клопотання про доповнення вимог позову, а саме - скасувати свідоцтво про право власності на житло від 01 лютого 1996 року, що було видано на підставі розпорядження № 23 від 01 лютого 1996 року. Дана обставина підтверджується копією цього клопотання наданого позивачем з відміткою про отримання судом такого клопотання.

Після встановлення даної обставини колегією суддів було ухвалено зняти з розгляду апеляційну скаргу та повернути справу до суду першої інстанції для ухвалення додаткового рішення. Однак, ухвалою Калинівського районного суду у Вінницькій області від 25 лютого 2016 року було відмовлено в ухваленні додаткового рішення.

Колегія суддів, керуючись статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка стверджує право на справедливий суд, відповідно до якого кожен має право на справедливий розгляд його справи судом, встановлений законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків, в даному випадку, цивільного характеру, прийшов до висновку про необхідність розгляду і вимоги про скасування свідоцтва про право власності на спірну квартиру (незважаючи на відмову суду першої інстанції в ухваленні додаткового рішення).

Відмовляючи у задоволені позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що позивач разом із своєю дружиною в 1992 році, ще до приватизації спірної квартири, виписались з неї. В квартирі залишились зареєстрованими троє: ОСОБА_4, ОСОБА_3, та їх син - ОСОБА_7, які в подальшому мали право на приватизацію, що і зробили. Батьки ж, виписавшись з квартири, втратили таке право. При цьому суд першої інстанції не мотивував своє рішення жодною нормою матеріального права.

Колегія суддів не погоджується з висновком суду з наступних підстав.

Колегією суддів встановлено, що, що в 1988 році позивач, ОСОБА_6, отримав ордер № НОМЕР_2 з сім'єю три чоловіка на житлове приміщення - на двокімнатну квартиру №43 житловою площею 29,39 кв.м. в будинку АДРЕСА_1. На момент отримання ордеру склад сім'ї: ОСОБА_6, ОСОБА_8 та ОСОБА_4 (син).

Ордер виданий головою виконавчого комітету Калинівської міської ради, на підставі рішення виконавчого комітету № 140 від 15 березня 1988 року.

В 1988 році ОСОБА_4 уклав шлюб з ОСОБА_3. Від шлюбу у них ІНФОРМАЦІЯ_1 народився син ОСОБА_7

Відповідно до особового рахунку № НОМЕР_1 на спірну квартиру, ОСОБА_6, ОСОБА_8 та ОСОБА_4 зареєстровані в даній квартирі з 24.04.1988 року.

ОСОБА_3 в даній квартирі зареєстрована з 13.06.1989 року, а їх син, ОСОБА_7, зареєстрований у даній квартирі з 31.05.2005 року.

Відповідно до Свідоцтва про право власності на спірну квартиру, дана квартира згідно із Законом України «Про приватизацію державного житлового фонду» була приватизована в лютому 1996 року ОСОБА_4, ОСОБА_3 та ОСОБА_7.

Дане свідоцтво видане Вінницьким квартирно-експлуатаційною частиною району за підписом ОСОБА_9, який був на той час керівником КЕВ.

Відповідно до ч.2 ст. 9 Житлового кодексу УРСР, (діяла на момент спірних правовідносин) громадянин мають право на приватизацію квартир (будинків) державного житлового фонду, а відповідно до ст. 651 цього Кодексу наймачі жилих приміщень у будинках державного житлового фонду можуть за згодою всіх повнолітніх членів сім»ї, які проживають разом з ними, придбати займані приміщення у власність на підставах передбачених законодавством.

До об'єктів приватизації належать квартири багатоквартирних будинків та одноквартирні будинки (надалі - квартири (будинки), які використовуються громадянами на умовах найму (ст. 2 Закон ВР України "Про приватизацію державного житлового фонду").

Відповідно до ч. 4 ст. 8 цього Закону передача займаних квартир (будинків) здійснюється в спільну сумісну або часткову власність за письмовою згодою всіх повнолітніх членів сім'ї, які постійно мешкають в даній квартирі (будинку), в тому числі тимчасово відсутніх, за якими зберігається право на житло, з обов'язковим визначенням уповноваженого власника квартири (будинку).

Аналогічна норма міститься в Положенні про порядок передачі квартир (будинків) у власність громадян (з змінами та доповненнями, внесеними наказом Держжитлокомунгоспу України від 5 серпня 1994 року N 72), яке діяло на момент приватизації спірної квартири, в якому вказується, що передача займаних квартир (будинків) здійснюється в приватну (для одиноких наймачів) та у спільну (сумісну або часткову) власність за письмовою згодою всіх повнолітніх (віком від 18 і більше років) членів сім'ї з обов'язковим визначенням уповноваженого власника квартири (будинку). До членів сім'ї наймача включаються лише громадяни, які постійно мешкають у квартирі (будинку) разом з наймачем або за якими зберігається право на житло.

До членів сім'ї наймача включаються лише громадяни, які постійно проживають в квартирі (будинку) разом з наймачем або за якими зберігається право на житло. (ст. 5 вищевказаного Закону).

Суду першої інстанції, не посилаючись на будь-які докази, стверджував про те що позивач разом із дружиною виписались з даної квартири в 1992 році, однак колегія суддів не погоджується з цим висновком.

Так, відповідно до згаданого особового рахунку на спірну квартиру, позивач разом із дружиною вибули з спірної квартири 11.11.1992 року.

Позивач суду не зміг надати свій паспорт для огляду, в зв'язку з чим, було зроблено запит у компетентні органи про періоди реєстрації місць проживання ОСОБА_6, ОСОБА_8 та інших членів сім»ї.

Відповідно до офіційної інформації наданої суду (а.с. 1790183, а.с. 203-207), ОСОБА_8 у Вінницькій області не значиться. Позивач, ОСОБА_6, зареєстрований у с. Сальник, Калинівського району Вінницької області з 26.11.1999 року (прибув з м. Калинівки).

Отже, інформація в частині дати вибуття з спірної квартири позивача та його дружини викладена в особовому рахунку (з 1992 року), не знайшла свого підтвердження.

Як встановлено судом та доведено при розгляді справи, позивач разом із своєю дружиною на момент приватизації спірної квартири були зареєстровані у даній квартирі, а їх проживання в с. Сальник було тимчасове.

Визнання особи такою, що втратила право користування жилим приміщенням, провадиться в судовому порядку (ст. 72 ЖК УРСР).

Рішень судів про визнання позивача та його дружини такими, що втратили право користування спірною квартирою не має.

Відповідно до ст. 61 ЦПК України, обставини, визнані сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі, не підлягають доказуванню.

Під час розгляду справи позивачем вказувалась та обставина, що при приватизації спірної квартири згоди на приватизацію даної квартири з боку позивача та його дружини не надавалось.

ОСОБА_3 не надала пояснень з цього приводу, оскільки, з її слів, приватизацією займався її колишній чоловік, ОСОБА_4.

Відповідно до повідомлення КЕВ М.Вінниці (на виконання вимог ухвали суду першої інстанції про витребування доказів) (а.с.88), у КЕВ м. Вінниці, який є правонаступником КЕВ району, приватизаційної справи на спірну квартири не має.

Повідомленням Голови Калинівської міської ради від 14.11.2014 року (на виконання ухвали суду першої інстанції про витребування доказів), вказується, що в міській раді матеріалів по приватизаційній справі на спірну квартиру немає.

Крім того, про відсутність згоди стверджує представник відповідача - КЕВ м. Вінниці, про що зазначено і в останньому абзаці пояснень представника КЕВ (а.с.61), і в додаткових поясненнях (а.с.88 абз.3), і в апеляційній скарзі на рішення суду першої інстанції.

Твердження позивача про відсутність їх згоди не спростовується іншими доказами, а отже, приймаються колегією суддів до уваги.

Отже, встановлено, що згоди на приватизацію спірної квартири ні позивач, ні його дружина, як члени сім'ї, які були зареєстровані у спірній квартирі, не надавали.

В даному випадку, позивач та його дружина, у яких не брали згоди на приватизацію спірної квартири, фактично не знали про процес приватизації квартири і, не приймаючи участі в ній, а від так фактично були неправомірно позбавлені такого права.

Крім того, відповідач стверджує, що ОСОБА_4 із заявою про приватизацію спірної квартири не звертався (а.с.88).

Відповідно до статті 47 Конституції України кожен має право на житло. Держава створює умови, за яких кожний громадянин матиме змогу побудувати житло, придбати його у власність або взяти в оренду.

Відповідно до ст. 9 ЖК УРСР, ніхто не може бути обмежений у праві користування жилим приміщенням інакше як з підстав і в порядку, передбаченому Законом.

Житлові права охороняться законом.

А від так підлягає відновлення порушеного права позивача та скасування Акта про приватизацію - свідоцтва про право власності на спірну квартиру.

Що стосується вимоги про скасування рішення Калинівської міської ради про приватизацію спірної квартири, то дана вимога не підлягає задоволенню, оскільки встановлено, що міська рада жодних рішень з приводу приватизації спірної квартири не приймала.

Крім того, колегія суддів приймає до уваги те, що при заміні судом першої інстанції належного відповідача, позовна вимога (скасування рішення про приватизацію), яка фактично після заміни відповідача залишилась, і була поставлена до КЕВ м. Вінниці, не була уточнена чи змінена.

Також, судом встановлено, що Вінницькою КЕЧ району, правонаступником якого є КЕВ м. Вінниці, теж будь-яких рішень з приводу приватизації спірної квартири не приймала. Отже, вимога про скасування рішень про приватизацію спірної квартири не підлягає задоволенню.

Відповідно до п.2 ч.1 ст. 309 ЦПК України, підставами для скасування рішення суду першої інстанції є недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд вважав встановленими.

В даному випадку суд першої інстанції неповно з'ясував всіх обставин, що мають значення для справи, а тому, наявна невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 303,307, 309, 314, 316, 319 ЦПК України, колегія суддів,

вирішила:

Апеляційну скаргу Квартирно-експлуатаційного відділу м. Вінниця - задовольнити частково.

Рішення Калинівського районного суду Вінницької області від 21 липня 2015 року у справі за позовом ОСОБА_6 до Квартирно-експлуатаційного відділу м. Вінниця скасування рішення Калинівської міської ради та про скасування свідоцтва про право власності на житло - скасувати.

Ухвалити нове, яким позов ОСОБА_6 - задовольнити частково.

Скасувати свідоцтво про право власності на житло від 1 лютого 1996 року, видане керівником Вінницької Квартирно-експлуатаційної частини району, згідно розпорядження від 01 лютого 1996 року №23.

В задоволенні решти вимог відмовити.

Стягнути з ОСОБА_6 на користь Квартирно-експлуатаційного відділу м. Вінниця 268 грн. судового збору за подання апеляційної скарги.

Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту його проголошення і може бути оскаржене шляхом подачі касаційної скарги протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Головуючий: /підпис/

Судді: /підпис/ /підпис/

Згідно з оригіналом: