Ухвала суду № 57121862, 12.04.2016, Апеляційний суд Вінницької області

Справа № 128/2530/15-ц Провадження № 22-ц/772/1227/2016Головуючий в суді першої інстанції Гриценко І. Г.Категорія 48Доповідач Міхасішин І. В.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 квітня 2016 рокум. Вінниця

Колегія суддів судової палати з цивільних справ апеляційного суду Вінницької області у складі:

Головуючого: Міхасішина І.В.

Суддів: Стадника І.М., Войтка Ю.Б.

За участю секретаря: Куленко О.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Вінниці справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Вінницького районного суду Вінницької області від 29 лютого 2016 року у цивільній справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_2 за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору : Служба у справах дітей Вінницької міської ради про визначення місця проживання дитини; за зустрічним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3, за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору : Служба у справах дітей Вінницької районної державної адміністрації про визначення місця проживання дитини, -

встановила:

В липні 2015 року ОСОБА_3 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 про визначення місця проживання дитини, обґрунтовуючи позовні вимоги тим, що з лютого 2013 року по червень 2015 року проживала з відповідачем без реєстрації шлюбу. Під час спільного проживання у сторін народився син , ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1. Після народження дитини стосунки в сім'ї погіршилися, відповідач не брав участі в догляді за дитиною та в її матеріальному забезпеченні. 01 червня 2015 року відповідач вивіз речі позивача та її старшого сина із спільного помешкання і повідомив, що малолітній ОСОБА_4 залишиться проживати з ним. З того часу відповідач чинить перешкоди їй у спілкуванні з дитиною та не допускає до побачення з ним. В зв'язку з чим просила визначити місцем проживання ОСОБА_4, місце проживання його матері ОСОБА_3 : АДРЕСА_1.

В серпні 2015 року ОСОБА_2 звернувся із зустрічною позовною заявою, в якій просив визначити місце проживання малолітнього сина з батьком, обґрунтовуючи свої позовні вимоги тим, що спільно проживав з ОСОБА_3 в будинку його батьків АДРЕСА_3, де були створені всі побутові умови для проживання, розвитку і виховання дітей. ОСОБА_3 дбала лише про свої інтереси та не враховувала його думку при вирішенні сімейних питань, що зумовило розлад сімейних стосунків. Свої батьківські обов'язки виконував належним чином, не працював лише в період з лютого по червень 2013 року, оскільки навчався на 5 курсі Вінницького національного аграрного університету, на даний час працює та має стабільний заробіток, має задовільний стан здоров'я та характеризується позитивно. Для ОСОБА_4 обладнана окрема кімната, яка устаткована всім необхідним для розвитку дитини. Також про малолітнього сина піклуються його баба і дід, батьки ОСОБА_2

Рішенням Вінницького районного суду Вінницької області від 29 лютого 2016 року позовні вимоги ОСОБА_3 до ОСОБА_2 з участю третьої особи Служби у справах дітей Вінницької міської ради, Служби у справах дітей Вінницької районної державної адміністрації про визначення місця проживання дитини задоволено.

Визначено місцем проживання малолітньої дитини ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_2, місце проживання його матері ОСОБА_3: АДРЕСА_2.

Позовні вимоги ОСОБА_2 до ОСОБА_3, за участі третьої особи без самостійних вимог Служби у правах дітей Вінницької районної державної адміністрації про визначення місця проживання дитини залишено без задоволення.

Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 понесені витрати по судовому збору в сумі 243,6 грн.

В апеляційній скарзі ОСОБА_2 просить рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову ОСОБА_3, та задоволення його зустрічного позову, посилаючись на неповне з'ясування обставин, які мають значення для справи, недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд вважав встановленими, невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення норм матеріального та процесуального права.

В апеляційній скарзі зазначав, що суд першої інстанції порушив вимоги ч.2 ст. 161 СК України та визначив місцем проживання дитини з особою, яка не має самостійного доходу. Також судом неповно з'ясовано обставини щодо житлово-побутових умов дитини та психологічного стану здоров'я ОСОБА_3, яка за свідченням свідків неодноразово мала намір щодо самогубства.

В судовому засіданні відповідач-позивач ОСОБА_2 та його представник ОСОБА_6 апеляційну скаргу підтримали з підстав, заявлених в ній, просили суд її задовольнити.

Позивач-відповідач ОСОБА_3 та її представник ОСОБА_7 проти апеляційної скарги заперечили, просили суд рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Інші особи , які беруть участь у справі в судове засідання не з'явилися, про час та місце розгляду справи повідомлені належним чином.

Колегія суддів, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених в суді першої інстанції, дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає відхиленню з наступних підстав.

По справі встановлено, що в період з лютого 2013 року по червень 2015 року ОСОБА_3 разом з ОСОБА_2 проживали однією сім'єю, без реєстрації шлюбу.

19 червня 2013 року в них народився син ОСОБА_4, що підтверджується копією свідоцтва про народження дитини (а.с.5).

Після припинення спільного проживання між батьками дитини, склались неприязні, загострені відносини, причиною яких стали розбіжності у поглядах на сімейне життя, виховання дитини та визначення місця її проживання.

Батьки дитини проживають окремо, не дійшли згоди щодо того, з ким із них буде проживати малолітня дитина.

З довідки про склад сім'ї ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_3, яка зареєстрована в АДРЕСА_1, вбачається що до складу сім'ї позивача входить син ОСОБА_8, ІНФОРМАЦІЯ_5 та син ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_2 (а.с.6,125).

Однак, по справі встановлено, що малолітній ОСОБА_4 проживає разом з батьком за його місцем реєстрації в АДРЕСА_3 (а.с.9,14).

Згідно з копією свідоцтва про право власності, будинок по АДРЕСА_3, належить ОСОБА_9, батьку відповідача ОСОБА_2 Також в будинку проживають ОСОБА_10 - мати відповідача та ОСОБА_11 - брат відповідача (а.с.26,32), що підтверджується копією домової книги на даний будинок (а.с.39-40).

ОСОБА_3 зверталась до відділу міліції щодо того, що ОСОБА_2 не допускає її до їх спільного сина, на що їй було запропоновано звернутись до суду в порядку цивільного судочинства, оскільки ознаки кримінального правопорушення за даною подією відсутні. (а.с.7-8).

Як і ОСОБА_3, так і ОСОБА_2 позитивно характеризуються за місцем проживання та за місцем роботи, на що ними надані відповідні характеристики (а.с.10, 33, 36, 122).

Як вбачається з характеристики на ОСОБА_3 , остання працює у фірмі «ТОВ ВВС» марчендайзером з 28 жовтня 2014 року та за період роботи зарокемендувала себе з позитивної сторони.

Згідно з довідкою Управління праці та соціального захисту населення від 03 червня 2015 року №38 ОСОБА_3 перебуває на обліку та отримує одноразову допомогу при народженні дитини (а.с. 166).

ОСОБА_2 з 26 серпня 2015 року працює на ЗАТ «Інфузія» укладальником продукції медичного призначення та отримує заробітну плату, має задовільний стан здоров'я, на обліку у наркокабінеті, у психіатра не перебуває, що підтверджується довідками Вінницької ЦРКЛ, копією трудової книжки, характеристикою ЗАТ «Інфузія» від 22.10.2015 року (а.с.31,37-38, 156,159).

Відповідно до акту обстеження житлово-побутових умов від 31.07.2015 року ОСОБА_2 1990 року народження, який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_3 комісією в складі депутатів сільської ради ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14 виявлено, що ОСОБА_2 проживає у будинку батьків разом із сином - ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_8 Загальна площа будинку 123,2 кв. м., житлова площа - 63 кв.м. Будинок складається із 4-х житлових кімнат, газифікований. Створено належні умови для проживання дитини відповідно до віку, а саме: відведена окрема кімната, в якій є все необхідне для розвитку дитини (а.с.34,158). Дана інформація також міститься в акті обстеження матеріально-побутових умов проживання від 28.10.2015 року, складеного Службою у справах дітей Вінницької РДА (а.с.111,155).

Відповідно до акту відвідування помешкання за адресою: вул. Станіславського, 18/75, м. Вінниця, складеного комісією Служби у справах дітей Вінницької міської ради - сім'я проживає у квартирі , яка складається з однієї кімнати , розташованої у сімейному гуртожитку, житловою площею 13, 2 кв.м., загальною площею 22,9 кв.м., санвузол та кухня спільного користування, житлово-побутові умови проживання сім'ї задовільні. Для дітей створено необхідні умови для розвитку та виховання (а.с.56-57).

Орган опіки та піклування Вінницької райдержадміністрації надав висновок від 05.01.2016 року про доцільність проживання малолітнього ОСОБА_4 з матір'ю ОСОБА_3 (а.с.109).

Попереднім рішенням №160 від 27.11.2015 року Комісії з питань захисту прав дитини при Вінницькій РДА було в тому числі рекомендовано ОСОБА_3 та ОСОБА_2 знайти можливість порозумітися та дійти згоди між собою щодо спільного виховання дитини; не вчиняти перешкод, зі своєї сторони, у спілкуванні дитини як із батьком так і з матір'ю; не перешкоджати, у жодному разі, кожній зацікавленій стороні, і здійснення ним (нею) батьківських прав та виконання батьківських обов'язків відносно дитини (а.с.120,143).

Рішенням №164 від 10.12.2015 року Комісії з питань захисту прав дитини при Вінницькій РДА було вирішено надати висновок щодо визначення місця проживання з матір'ю, ОСОБА_3, яка проживає за адресою: АДРЕСА_1. Рекомендовано матері визначити спосіб у вихованні дитини: ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_2, їх батьком, ОСОБА_2, забезпечивши право дитини на належне батьківське виховання зі сторони батька так і зі сторони матері; не вчиняючи перешкод , зі своєї сторони, у спілкуванні дітей з батьком, попереджаючи та надаючи інформацію щодо місця перебування дітей, стану їх здоров'я, та в інших випадках, які потребують спільної згоди обох батьків. (а.с.135,144).

Як встановлено матеріалами справи малолітній ОСОБА_4 є здоровою дитиною, нервово-психічний стан відповідає віку дитини (а.с.160, 180).

ОСОБА_3 також виховує старшого сина від іншого батька - ОСОБА_8, ІНФОРМАЦІЯ_10, який проживає за місцем її реєстрації та характеризується як спокійна, доброзичлива, доглянута, охайна та здібна до навчання дитина. Мати постійно цікавиться вихованням сина та приділяє йому велику увагу (а.с. 121, 175).

Стаття 141 СК України визначає , що мати, батько мають рівні права та обов'язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою.

Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов'язків щодо дитини.

Відповідно до ст. 153 СК України, мати, батько та дитина мають право на безперешкодне спілкування між собою, крім випадків, коли таке право обмежене законом.

Згідно з частиною 2 статті 150 СК України батьки зобов'язані піклуватися про здоров'я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток.

Статтею 8 Закону України «Про охорону дитинства» передбачено, що кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України.

Статтею 157 СК України встановлено, що питання виховання дитини вирішується батьками спільно.

Відповідно до ч. 1 ст. 160 СК України місце проживання дитини, яка не досягла десяти років, визначається за згодою батьків.

За правилами ст. 161 СК України якщо мати та батько, які проживають окремо, не дійшли згоди щодо того, з ким із них буде проживати малолітня дитина, спір між ними може вирішуватися органом опіки та піклування або судом.

Під час вирішення спору щодо місця проживання малолітньої дитини беруться до уваги ставлення батьків до виконання своїх батьківських обов'язків, особиста прихильність дитини до кожного з них, вік дитини, стан її здоров'я та інші обставини, що мають істотне значення.

Орган опіки та піклування або суд не можуть передати дитину для проживання з тим із батьків, хто не має самостійного доходу, зловживає спиртними напоями або наркотичними засобами, своєю аморальною поведінкою може зашкодити розвиткові дитини.

Відповідно до ст. 3 Конвенції ООН про права дитини (ратифікована Україною Постановою Верховної Ради України від 27 лютого 1991 року № 789-ХІІ) в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.

У принципі 6 Декларації прав дитини, проголошеною Генеральною Асамблеєю ООН 20 листопада 1959 року, визначено, що дитина для повного і гармонійного розвитку її особистості потребує любові і розуміння. Вона повинна, коли це можливо, рости під опікою і відповідальністю своїх батьків і в усякому випадку в атмосфері любові і моральної та матеріальної забезпеченості; малолітня дитина не повинна, крім тих випадків, коли є виняткові обставини, бути розлучена зі своєю матір'ю.

Згідно з ч. 1 ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 2 ст. 59 ЦПК України обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Суд першої інстанції дослідивши обставини справи дійшов висновку, що підстави, передбачені ч. 2 ст. 161 СК України, які виключають передачу дитини для проживання матері ОСОБА_3 відсутні. Обставин та дій з боку позивача -відповідача - ОСОБА_3, які б негативно впливали на фізичний та духовний розвиток дитини не встановлено. Також судом враховано, що малолітня дитина має особливі потреби, пов'язані з її віком, якій найбільш необхідна материнська турбота та піклування та що в такому віці визначити особисту прихильність дитини до когось із батьків є об'єктивно неможливим.

ОСОБА_3 здатна забезпечити належний догляд та виховання малолітнього сина, відповідні умови його проживання та розвитку, від своїх обов'язків не ухиляється, однак позбавлена можливості в повній мірі реалізувати свої материнські права та обов'язки щодо сина ОСОБА_4

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, до яких суд дійшов повно та всебічно дослідивши обставини справи, надавши належну оцінку наявним у справі доказам у їх сукупності та взаємозв'язку, з урахуванням висновків органу опіки та піклування та служби у справах дітей.

При цьому колегією суддів не приймаються до уваги доводи апеляційної скарги про те, що судом передано дитину для проживання особі, яка не має самостійного доходу, оскільки відповідачем-позивачем не спростовано доводів ОСОБА_3 про те, що остання працевлаштована і отримує дохід.

Показання свідка ОСОБА_10, на які посилається ОСОБА_2 в своїй апеляційній скарзі про те, що ОСОБА_3 має нестабільний психологічний стан та схильна до самогубства, не підтверджені належними та допустимими доказами в розумінні ст. 59 ЦПК України.

Також не приймаються колегією суддів до уваги доводи ОСОБА_2 про те, що старший син ОСОБА_3, брат малолітнього ОСОБА_4, ОСОБА_8, ІНФОРМАЦІЯ_10, має відхилення розвитку та розлади поведінки, що можуть негативно вплинути на їх малолітнього сина, оскільки такі припущення жодними доказами не підтверджені та не можуть бути підставою розлучення дитини з його матір'ю.

За таких обставин суд першої інстанції з дотриманням норм матеріального та процесуального права, повно та всебічно дослідивши обставини справи дійшов обґрунтованого висновку про задоволення позову ОСОБА_3 та відмову у задоволенні зустрічного позову ОСОБА_2

Доводи апеляційної скарги правильність висновків суду першої інстанції не спростовують.

Враховуючи наведене, керуючись, ст. ст. 307, 308, 314, 315, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів, -

ухвалила :

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 відхилити.

Рішення Вінницького районного суду Вінницької області від 29 лютого 2016 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий: /підпис/ І.В. Міхасішин

Судді: /підпис/ І.М. Стадник

/підпис/ Ю.Б. Войтко

Згідно з оригіналом: