Ухвала суду № 57120549, 05.04.2016, Апеляційний суд Харківської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

_______________

Провадження № 22ц/790/1699/16 Головуючий 1 інст. - Зуб Г.А.

Справа № 640/22613/13-ц Доповідач - Пономаренко Ю.А.

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 квітня 2016 року колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Харківської області в складі:

головуючого - судді : Пономаренко Ю.А.,

суддів колегії : Шевченко Н.Ф.,

Івах А.П.,

за участю секретаря: Каплоух Н.Б.,

заслухавши у відкритому судовому засіданні в місті Харкові цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_3 на ухвалу Київського районного суду м. Харкова від 13 січня 2016 року по цивільній справі за скаргою ОСОБА_3, зацікавлені особи - Київський відділ державної виконавчої служби Харківського міського управління юстиції, ОСОБА_4, ОСОБА_5 на неправомірну бездіяльність Державної виконавчої служи України,

в с т а н о в и л а :

У грудні 2013 року ОСОБА_3 звернувся до суду зі скаргою, в якій просив визнати неправомірною бездіяльність співробітників Київського ВДВС ХМУЮ, в провадженні яких перебувають виконавчі листи про звернення стягнення на предмет застави: трьохкімнатну квартиру АДРЕСА_1 вартістю 19345грн. у вигляді невиконання рішення Київського районного суду м. Харкова від 19.02.2014 року більш ніж півтора року - всупереч приписам ч.2 ст. 30 Закону України «Про виконавче провадження» та зобов'язати співробітників Київського ВДВС ХМУЮ виконати рішення Київського районного суду м. Харкова від 19.02.2014 року і звернути стягнення на предмет застави та стягнути з Київського ВДВС ХМУЮ судові витрати на правову допомогу в розмірі 8268 грн.

Ухвалою Київського районного суду м. Харкова від 13 січня 2016 року скаргу ОСОБА_6 задоволено. Визнано неправомірною бездіяльність старшого державного виконавця Київського ВДВС Харківського МУЮ Ляхової Т.Б. щодо невиконання рішення Київського районного суду м. Харкова від 19.02.2014 року по справі № 640/22613/13-ц за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4, ОСОБА_5 про звернення стягнення на предмет застави всупереч приписам ч.2 ст. 30 Закону України «Про виконавче провадження». Зобов'язано старшого державного виконавця Київського ВДВС ХМУЮ Ляхову Т.Б. вжити всі необхідні заходи примусового виконання рішення, передбачені Законом України «Про виконавче провадження», своєчасно та в повному обсязі за виконавчими листами №640/22613/13-ц, н/п 2/640/794/14/07, виданими 26.03.2014 року Київським районним судом м. Харкова про звернення стягнення на предмет застави, та в строки, передбачені ч.2 ст. 30 Закону України «Про виконавче провадження». В іншій частині в задоволенні скарги - відмовлено.

Частково не погодившись з ухвалою суду 1 інстанції, ОСОБА_3, через свого представника ОСОБА_8 подав апеляційну скаргу, в якій вказав, що не погоджується з вказаною ухвалою та вважає її постановленою з порушенням норм процесуального права. В своїй апеляційній скарзі просить скасувати ухвалу в частині вирішення питання про розподіл судових витрат та ухвалити в цій частині нову ухвалу, якою стягнути з Київського ВДВС ХМУЮ на користь ОСОБА_3 судові витрати на правову допомогу в сумі 8268 грн. В іншій частині ухвалу суду 1 інстанції залишити без змін.

Оскільки ОСОБА_3 ухвала суду 1 інстанції оскаржена тільки в частині стягнення судових витрат на правову допомогу, то судова колегія переглядає ухвалу тільки в цій частині. В іншій частині ухвала суду не оскаржена. Київським відділом державної виконавчої служби Харківського міського управління юстиції ухвала суду 1 інстанції не оскаржувалась.

Відповідно до ст.303 ЦПК України апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Вислухавши доповідь судді-доповідача, пояснення учасників процесу, перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, судова колегія вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Суд першої інстанції, відмовляючи у задоволенні скарги в частині стягнення судових витрат на правову допомогу, виходив з того, що матеріали справи не містять належних та допустимих доказів на підтвердження понесених витрат на правову допомогу, тому відсутні підстави для стягнення цих витрат.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду 1 інстанції з наступних підстав.

З матеріалів справи вбачається, що правову допомогу позивачеві надавав ТОВ «Харківський центр правової допомоги» в особі Казьонної О.К. на підставі договору № 10-10/09-15 від 10.09.2015 року, укладеним в особі директора Подвезька Д.В. та ОСОБА_3 (87-88).

Так відповідно до ч. 1 ст. 84 ЦПК України витрати, пов'язані з оплатою правової допомоги адвоката або іншого фахівця в галузі права, несуть сторони, крім випадків надання безоплатної правової допомоги.

Згідно ч. 2 ст. 84 ЦПК України граничний розмір компенсації витрат на правову допомогу встановлюється законом.

Згідно зі ст. 1 Закону України «Про граничний розмір компенсації витрат на правову допомогу у цивільних та адміністративних справах» розмір компенсації витрат на правову допомогу у цивільних справах не може перевищувати 40 % встановленої законом мінімальної заробітної плати у місячному розмірі за годину участі особи, яка надавала правову допомогу, у судовому засіданні, під час вчинення окремих процесуальних дій поза судовим засіданням та під час ознайомлення з матеріалами справи в суді, що визначається у відповідному судовому рішенні.

Відповідно до роз'яснень викладених в п.48 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ «Про застосування судами законодавства про судові витрати у цивільних справах» № 10 від 17 жовтня 2014 року витрати на правову допомогу, граничний розмір якої визначено відповідним законом стягується не лише за участь у судовому засіданні при розгляді справи, а й у разі вчинення інших дій поза судовим засіданням, безпосередньо пов'язаних із наданням правової допомоги у конкретній справі (складання позовної заяви, надання консультацій). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

Проте, докази, які б підтверджували, що позивачеві надавалася правова допомога адвокатом (ст. 84 ЦПК України) в матеріалах справи відсутні.

Також матеріали справи містять розрахунок вартості юридичних послуг відповідно до пропорційного часу роботи фахівця в галузі права у зв'язку з наданням правової допомоги у даній справі, відповідно до якого вартість зазначених витрат становлять: ознайомлення з первісним матеріалом та їх аналіз, аналіз нормативного матеріалу, пошук і вивчення консультацій, судової практики в аналогічних справа, публікація науковців, коментарів спеціалістів, звернення до ДВС для отримання інформації, складення тексту скарги в адміністративному та судовому порядку та представництво в суді без врахування часу, необхідного для явки в судові засідання.

Судова колегія погоджується з висновком суду 1 інстанції, що розрахунок вартості юридичних послуг суперечить положенням Закону України «Про граничний розмір компенсації витрат на правову допомогу у цивільних та адміністративних справах».

Також, долучена до матеріалів справи копія квитанції до прибуткового касового ордера № 10-10/09-15 від 10.09.2015 року, яка знаходиться на а.с.90 не може бути доказом підтвердження понесених позивачем витрат на правову допомогу, оскільки сума 8268 грн. сплачена не ОСОБА_3, а ОСОБА_11, а доказів, що вона діяла на підставі доручення від імені ОСОБА_3 матеріали справи не містять.

Доводи, які викладено в апеляційній скарзі, висновків суду першої інстанції не спростовують.

Відповідно до ст.308 ЦПК України, суд апеляційної інстанції відхиляє апеляційну скаргу, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням вимог матеріального та процесуального права.

При такому положенні, судова колегія вважає, що суд повно та всебічно дослідив усі обставини по справі, дав їм належну оцінку і постановив законне та обґрунтоване рішення з додержанням вимог матеріального та процесуального закону.

Керуючись ст.ст.303, 304, 307, 308, 313, 317, 319, 324 ЦПК України, судова колегія,

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 відхилити.

Ухвалу Київського районного суду м. Харкова від 13 січня 2016 року залишити без змін.

Ухвала суду апеляційної інстанції набирає законної сили негайно з моменту проголошення.

Касаційна скарга може бути подана безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили.

Головуючий - Ю.А. Пономаренко

Судді - А.П. Івах

Н.Ф. Шевченко