Ухвала суду № 57120529, 11.04.2016, Апеляційний суд Харківської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

___________

Справа № 623/829/16-к Головуючий суддя І інстанції Одарюк М.П.

Провадження № 11-сс/790/500/16 Суддя доповідач Шевченко В.В.

Категорія: ст.194 КПК України

(застосування запобіжного заходу)

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

11 квітня 2016 року м.Харків

Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Апеляційного суду Харківської області у складі :

головуючого - Шевченко В.В.,

суддів - Курила О.М., Остапчика С.В.,

за участю прокурора - Лур*є Д.А.,

з секретарем - Черкасовим А.О.,

розглянула у судовому засіданні в залі суду в м.Харкові матеріали кримінального провадження за апеляційною скаргою підозрюваної ОСОБА_1 на ухвалу слідчого судді Ізюмського міськрайонного суду Харківської області від 30 березня 2016 року про застосування до неї запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою .

Ухвалою слідчого судді Ізюмського міськрайонного суду Харківської області від 30 березня 2016 року задоволено клопотання слідчого Ізюмського ВП ГУНП в Харківській області Дяченка В.С.; до підозрюваної ОСОБА_1 застосований запобіжний захід у вигляді тримання під вартою в Харківській установі виконання покарань (№27) УДПтС України в Харківській області, до 19 год. 28 травня 2016 року, із визначенням застави у розмірі 110240 грн. В ухвалі слідчого судді зазначено про необхідність звільнення підозрюваної з-під варти у разі внесення застави та в такому випадку на ОСОБА_1 покладені обов*язки: прибувати до слідчого, прокурора, слідчого судді чи суду за першою вимогою; не відлучатися із населеного пункту, в якому вона зареєстрований, проживає чи перебуває, без дозволу слідчого, прокурора або суду; повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання та/або місця роботи.

З таким рішенням слідчого судді не погодилася підозрювана ОСОБА_1 та подала апеляційну скаргу, в якій просить скасувати ухвалу слідчого судді від 30 березня 2016 року та постановити нову ухвалу, якою застосувати до неї запобіжний захід у вигляді домашнього арешту. На думку апелянта, застосування до неї найсуворішого запобіжного заходу є необґрунтованим. Підозрювана вказує на те, що відразу ж зізналася у вчиненому, розповіла про обставини справи, щиро кається, позитивно характеризується, не має наміру переховуватись від органів досудового розслідування, впливати на потерпілого та вчиняти інші кримінальні правопорушення, бажає вибачитись перед потерпілими. За таких обставин апелянт ОСОБА_1 вважає, що стороною обвинувачення не доведені обставини, які свідчать про неможливість застосування до неї більш м*якого запобіжного заходу.

Підозрювана ОСОБА_1, будучи належним чином сповіщеною про дату, час та місце розгляду апеляційної скарги, в судове засідання не з*явилася, причину неявки апеляційному суду не повідомила, клопотання про перенесення розгляду апеляційної скарги не заявила. Зазначені обставини, відповідно до положень ч.4 ст.405 КПК України, не перешкоджають апеляційному розгляду за відсутності підозрюваної.

Вислухавши доповідь судді, думку прокурора, який проти апеляційної скарги заперечував та вважав ухвалу слідчого судді законною та обґрунтованою; вивчивши матеріали судового провадження; обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підозрюваної задоволенню не підлягає з наступних підстав:

Відповідно до вимог ст. 177 КПК України підставою для застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді вважати, що підозрюваний може здійснити дії, передбачені ч.1 цієї статті.

Як вбачається із матеріалів судового провадження, Ізюмським ВП ГУНП в Харківській області здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні №12016220320000220 від 17 лютого 2016 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.187 КК України (а.с.3), про підозру у вчиненні якого 30 березня 2016 року повідомлено ОСОБА_1 (а.с.25-27).

В обґрунтування клопотання про застосування до ОСОБА_1 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою слідчий посилався на наявність обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_1 умисного тяжкого злочину, передбаченого ч.2 ст.187 КК України; наявність ризиків, передбачених п.п.1,3,5 ч.1 ст.177 КПК України; дані про особу підозрюваної, що у сукупності свідчить про недостатність застосування до ОСОБА_1 більш м*яких запобіжних заходів, аніж тримання під вартою (а.с.1-2).

Порядок розгляду слідчим суддею клопотання про застосування запобіжного заходу відповідає вимогам п.п. 3, 4 ст. 5 Конвенції про захист прав людини та практиці Європейського суду з прав людини, згідно з якими обмеження права особи на свободу і особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках за встановленою процедурою.

Так, слідчий суддя встановив, що надані стороною обвинувачення у кримінальному провадженні докази доводять обставини, передбачені ч.1 ст.194 КПК України, які свідчать про :

1.наявність обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_1 кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.187 КК України ;

2.наявність реальних ризиків, які дають достатні підстави вважати, що підозрювана може вчинити дії, передбачені п.п.1,3,5 ч.1 ст.177 КПК України.

3.недостатність застосування до ОСОБА_1 більш м*яких запобіжних заходів, аніж тримання його під вартою, для запобігання ризикам, зазначеним у клопотанні.

Мотиви прийнятого слідчим суддею рішення викладені в ухвалі, яка відповідає вимогам ст.196 КПК України (а.с.33-34). З висновками слідчого судді погоджується і апеляційний суд.

Обгрунтованість підозри ОСОБА_1 у вчиненні злочину в апеляційній скарзі не оспорюється, клопотання про дослідження доказів на обґрунтування зазначених обставин учасники апеляційного провадження не заявили, тому апеляційний суд, відповідно до вимог ч.1 ст.404 КПК України переглядає судове рішення в межах апеляційної скарги.

Згідно практики Європейського суду з прав людини, суд своїм рішенням повинен забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів. Забезпечення таких стандартів, як підкреслює Європейський суд з прав людини, вимагає від суду більшої суворості в оцінці порушень цінностей суспільства.

У розумінні практики Європейського суду з прав людини, тяжкість обвинувачення не є самостійною підставою для утримання особи під вартою, проте таке обвинувачення у сукупності з іншими обставинами збільшує ризик втечі настільки, що його неможливо відвернути, не взявши особу під варту. У справі «Ілійков проти Болгарії» №33977/96 від 26 липня 2001 року ЄСПЛ зазначив, що «суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування або повторного вчинення злочинів».

Фактичні обставини інкримінованого ОСОБА_1 умисного тяжкого корисливого злочину, вчиненого у співучасті з іншою особою, із застосуванням насильства, небезпечного для життя чи здоров*я особи, яка зазнала нападу, свідчать про його підвищену суспільну небезпеку, що у сукупності із тяжкістю можливого покарання, а також з урахуванням даних про особу ОСОБА_1, яка не працює та не має офіційного джерела прибутку, спростовує доводи апеляційної скарги підозрюваної про відсутність ризиків, передбачених ч.1 ст.177 КПК України, а також про можливість застосування до неї менш суворого запобіжного заходу.

Визнання вини та щире каяття, позитивна характеристика з місця проживання, як на те посилається апелянт, суттєво ризики у кримінальному провадженні не зменшує та на правильність висновку щодо необхідності застосування до підозрюваної саме запобіжного заходу у виді тримання під вартою не впливає.

Не зважаючи на право суду при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою не визначати розмір застави за наявності обставин, передбачених п.1 ч.4 ст.183 КПК України, щодо злочину, вчиненого із застосуванням насильства до потерпілого, слідчий суддя, з урахуванням обставин кримінального правопорушення, майнового і сімейного стану підозрюваної, ризиків, передбачених ст.177 КПК України, застосував альтернативний запобіжний захід - заставу у розмірі, визначеному п.2 ч.5 ст.182 КПК України, що надало ОСОБА_1 право скористатися можливістю внесення застави. На підставі оскаржуваної ухвали підозрювана внесла заставу у розмірі, визначеному слідчим суддею - 110240 грн. та на даний час ОСОБА_1 не тримається під вартою, що також враховується апеляційним судом.

Відповідно до ч.4 ст.202 КПК України, з моменту звільнення з-під варти у зв*язку з внесенням застави підозрюваний вважається таким, до якого застосований запобіжний захід у вигляді застави.

З огляду на викладене, колегія суддів вважає ухвалу слідчого судді від 30 березня 2016 року законною та обґрунтованою, підстав для її скасування за доводами апеляційної скарги підозрюваної не вбачає.

Керуючись ст.ст.404,405, ч.3 ст.407,418,419, 422 КПК України, колегія суддів

П О С Т А Н О В И Л А :

Апеляційну скаргу підозрюваної ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Ухвалу слідчого судді Ізюмського міськрайонного суду Харківської області від 30 березня 2016 року про застосування до підозрюваної ОСОБА_1 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, із визначенням застави у розмірі 110240 грн. залишити без зміни.

Ухвала апеляційного суду оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Головуючий :

Судді :