Рішення № 57120402, 07.04.2016, Апеляційний суд Харківської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

___________

Провадження № 22ц/790/2084/16 Головуючий 1 інстанції: Калмикова Л.К.

Справа № 619/4239/14-ц Доповідач : Пшенічна Л.В.

Категорія: трудові

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 квітня 2016 року

Судова колегія судової палати у цивільних справах апеляційного суду Харківської області у складі :

головуючого судді - Пшенічної Л.В.

суддів колегії - Кіся П.В., Шаповал Н.М.

за участю секретаря - Бабака О.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Харкові цивільну справу

за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Завод «Березівські мінеральні води»

на рішення Дергачівського районного суду Харківської області від 24 грудня 2015 року

за позовом ОСОБА_3 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Завод «Березівські мінеральні води», третя особа - Територіальна державна інспекція з питань праці у Харківській області про поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, відшкодування моральної шкоди, -

в с т а н о в и л а :

ОСОБА_3 звернулась до суду із зазначеним позовом.

Позовні вимоги обґрунтовувала тим, що вона працювала у відповідача на посаді оператора видувного напівавтомату цеху роздуву ПЕТ пляшки і наказом від 11.07. 2014 року була звільнена з роботи за прогули без поважних причин згідно з п.4 ст. 40 КЗпП України.

Вважає, що звільнення є незаконним, оскільки з 17.06. 2014 року її не допускають на завод, так як вона неодноразово зверталася до керівництва заводу щодо своєчасної виплати заробітної плати.

Рішенням Дергачівського районного суду Харківської області від 24 грудня 2015 року позов ОСОБА_3 задоволено частково.

Поновлено ОСОБА_3 на посаді оператора видувного напівавтомата цеха роздуву ПЕТ пляшки ТОВ «Завод «Березівські мінеральні води» з 13.06.2014 року.

Стягнуто з ТОВ «Завод «Березівські мінеральні води» на користь ОСОБА_3 грошову суму за час вимушеного прогулу - 24 560,40 грн.

Стягнуто з ТОВ «Завод «Березівські мінеральні води» на користь ОСОБА_3 у відшкодування моральної шкоди - 10 000 грн.

У задоволенні іншої частини позову відмовлено.

Стягнуто з Стягнуто з ТОВ «Завод «Березівські мінеральні води» судовий збір на користь держави - 487,20 грн.

В апеляційній скарзі ТОВ «Завод «Березівські мінеральні води» посилається на те, що судом порушено норми матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове, яким відмовити ОСОБА_3 у задоволенні позову. Судові витрати покласти на ОСОБА_3

В обґрунтування апеляційної скарги вказують на те, що факт незаконного звільнення не може бути встановлений відеозаписом з невизначеною датою, за участі невстановлених осіб та зроблений з порушенням закону. Також відсутні будь-які докази наявності або дослідження доказів, що підтверджують те, що ОСОБА_3 зазнала моральних страждань.

Судова колегія, заслухавши доповідь судді, пояснення осіб, які з'явились в судове засідання, перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, приходить до висновку, що вона підлягає задоволенню з наступних підстав.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що є доведеним, що позивач не допускала прогули.

Судова колегія не погоджується з висновками суду першої інстанції і згідно з п.2 ч. 1 ст. 309 ЦПК України скасовує рішення суду першої інстанції і ухвалює нове з підстав недоведеності обставин, що мають значення для справи, які суд вважав встановленими.

Судовим розглядом встановлено, що наказом 32-к від 11.07.2014 року звільнено ОСОБА_3 з 13 червня 2014 року за прогули без поважних причин згідно з п. 4 ст. 40 КЗпП України, а саме за відсутність на роботі 18, 19, 20, 25, 26, 27 червня 2014 року та 02, 03, 04, 09, 10, 11 липня 2014 року.

Частиною 1. ст.. 147 КЗпП України передбачено , що за порушення трудової дисципліни до працівника може бути застосовано тільки один з таких заходів стягнення - догана, звільнення.

З наказом № 55-к від 01жовтня 2012 року про прийом на роботу ОСОБА_3 ознайомлена, також при зарахуванні на роботу ознайомлена з правилами внутрішнього трудового розпорядку та умовам праці і наказами щодо умов праці, про що свідчить її підпис (т.1 а.с. 86-89 )

Наказами щодо умов праці є наказ №2 від 26 червня 2012 року про умови праці робітників заводу та додатку №2 до цього наказу, щодо режиму роботи цеху роздува, яким встановлено. що режим роботи для операторів видувного полу автомата встановлено скорочений робочий тиждень з дня - середа четвер, п'ятниця з 8-00 до 16-30 годин. Тобто до позивача було доведено режим роботи.

Факти відсутності позивача на роботі в дати зазначені у наказі про звільнення ОСОБА_3 не заперечує

Крім визнання вказаних обставин позивачем відсутність її на роботі у зазначені в наказі про звільнення дні підтверджено доповідною охоронця, повідною начальника відділу кадрів, актами складеного комісією (т.1 а.с. 92- 94, 95, 97, 101, 102, 103, 104, 107, 109)

З приводу відсутності позивача на роботі та з'ясування причин відсутності 23. 06. 2014 року на адресу позивача направлено листа № 58 з проханням надати пояснення з приводу відсутності на роботі та ОСОБА_3 була повідомлена про можливе звільнення за порушення трудової дисципліни (т. 1 а.с. 98). Вказаний лист 02.07.2014 року отримано позивачем, про що свідчить розписка про отримання поштового відправлення (т.1 а.с. 99).

03 липня 2014 року адміністрація вдруге направила лист ОСОБА_3 аналогічного змісту, який вона отримала 07.07.2014 року.(т.1 а.с. 105, 106.)

Позивач не заперечує, що отримувала вказані листи.

З доповідної начальника кадрів вбачається, що на направлені позивачу листи відповіді щодо причин неявки на роботу не надійшло, стосовно цього також складено акт комісії (т.1 а.с. 110, 111).

04 липня 2014 року адміністрація наказом створила комісію для виходу за місцем проживання позивача для з'ясування причини неявки ОСОБА_3 на роботу, комісією виходом за місцем проживання встановлено, що позивач відсутня дома. (т.1 а.с 108, 113.).

З доповідної начальника кадрів вбачається, що 08. 07. 2014 року від ОСОБА_3 надійшла письмова заява про видачу їй довідки про роботу, пояснень щодо відсутності на роботі не надано (т.1 а.с. 114).

Згідно табелю робочого часу за червень та липень 2014 року, дні, за які була звільнена позивач, значаться прогули(т.1 а.с. 116, 117).

Після проведених заходів щодо з'ясування причин відсутності позивача на роботі адміністрація наказом № 32-к від 11.07.2014 року звільнила ОСОБА_3 з роботи за прогули.

Листом № 116 від 11.07.2014 року, з доданням наказу про звільнення та повідомленням про необхідність отримання трудової книжки, ОСОБА_3 була повідомлена про звільнення, який отримала 18.07.2014 року (т.1 а.с. 123, 124.)

Вдруге лист аналогічного змісту був направлений позивачу 24 липня 2014 року і отриманий нею 04.08.2014 року (т.1 а.с 125, 126).

ОСОБА_3 за її інформацією, не є членом будь-якої профспілки, тому звільнена без погодження питання щодо звільнення з профспілковим органом.

Судова колегія вважає, що факт відсутності на роботі позивача у зазначені в наказі дата є підтвердженим.

З 18.06. 2014 та по час звільнення пройшло достатньо часу, щоб позивач отримавши листи підприємства з проханням надати пояснення своєї відсутності на роботі, повідомила керівництво про причини неявки на роботу

Адміністрація, вживши всі заходи щодо з'ясування причин відсутності ОСОБА_3 на роботі і не отримавши пояснень прийшла до правильного висновку про звільнення позивача.

Враховуючи, що прогул був не один а декілька, то відповідач дійшов до правильного висновку щодо звільнення позивача за підставі п. 4 ст. 40 КЗпП України.

Щодо пояснень позивача, що відсутність її на роботі обумовлена тим, що починаючи з 17 червня 2014 року її не допускали до роботи, прогули були вимушеними і підтвердженням цього, на думку позивача є відео запис зроблений на мобільний телефон, то судова колегія вважає, що відеозапис не є доказом вимушеного прогули з боку позивача.

Судовою колегію досліджено в судовому засіданні вказаний відеозапис, який позивач надав у якості доказу.

На відеозапису, який зазначила позивач зроблено 17.06.2014 року біля прохідної заводу, є особа схожа на ОСОБА_3 , але 17.06.2014 року для позивача є неробочим днем, оскільки згідно з графіком роботи, робочими днями для позивача є середа, четвер і п'ятниця. 17.06.2014 року є вівторок.

На відеозапису за 18.06.2014 року, день який для позивача є робочим і який визначений адміністрацією прогулом, ОСОБА_3 не має. З відеозапису не вбачається, що будь-кому чинять перепони у проході через прохідну.

Щодо відеозапису зробленого 01.07. 2014 то цей день є вівторок і він не робочий для ОСОБА_3

Відеозапис за 04.07.2014 року це п'ятниця і цей день є робочим для позивача і зазначено в наказі як прогул, але на відеозапису не має позивача

Відеозапис зроблений 07.07.2014 року у день, який для позивача не є робочим, це понеділок. На запису відображено, що якісь особи підписують лист щодо обставин за 07.06..2014 року., тобто дати, яка не має відношення до дат, які є прогулами для позивача.

Відеозапис за 10.07.2014 року є за графіком робочим днем позивача, це четвер, але на відеозапису особи схожої на ОСОБА_3 не має.

Відеозапис за 11.07.2014 року, це п'ятниця - робочий день позивача, але на вказаному відеозапису також не має особи схожої на ОСОБА_3

Відеозапис за 15.07.2014 зроблено після звільнення позивача і на ньому відсутня позивач.

Позивач була звільнена за прогули, які мали місце 18, 19, 20, 25, 27, 27 червня 2014 року. На підтвердження того, що у вказані дати позивача не пускали на завод позивач вважає відеозапис, але за червень 2014 року є відеозапис лише за 18 червня 2014, на якому ОСОБА_3 не має.

В наказі про звільнення зазначено, що прогулами у липні 2014 року є - 2, 3, 4, 9, 10, 11 липня.

У відеозаписах за 04, 10 і 11 липня 2014 року особа схожа на ОСОБА_3 відсутня.

Жоден з відеозапису не містить інформації, що когось не пропускають через прохідну, особи які є на відеозапису вільно заходять на прохідну, здають якісь папери, ніхто з них не намагається пройти через прохідну, нікому не чиняться перепони у намаганні пройти на завод ні фізично, ні мовно.

Щодо відсутності позивача на роботі 19, 20, 25, 26, 27 червня та 02, 03, 09 липня 2014 року ніяких пояснень з боку позивача, крім того, що її не пропускали на роботу, суду не надано.

Щодо пояснення позивача, що з 27.06. по 04.07 2014 року вона перебувала на лікарняному, то судова колегія не приймає до уваги вказані пояснення, оскільки згідно довідки відповідача, лікарняний позивачем до адміністрації не надавався і не сплачувався, про находження на лікарняному позивач не повідомив адміністрацію, що не заперечується позивачем. Прогули у позивача почалися з 18 червня 2014 року.

Позивач пояснювала, що вона письмово повідомила адміністрацію що її не допускають на завод, посилаючись на те, що вона у липні 2014 року надіслала до адміністрації пояснювальну про відсутність на роботі, в якій зазначила, що її не пропускають на завод.

Відповідач не заперечую, що у липні 2014 року надходив лист від позивача, але лише з проханням видати довідку про роботу, про свідчить доповідна начальника кадрів, з якої вбачається, що 08. 07. 2014 року від ОСОБА_3 надійшла письмова заява про видачу їй довідки про роботу, пояснень щодо відсутності на роботі не надано (т.1 а.с. 114). На вказану вимогу довідка була надіслана позивачу (т.1 а.с. 118-119).

Судова колегія вважає, що порушень трудового законодавства при звільнені позивача відповідачем допущено не було. Звільнення відбулося у відповідності до вимог трудового законодавства.

Згідно зі ст. ст.. 10 і 60 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, а ст. 11 ЦПК України передбачає, що суд розглядає цивільні справи на підставі доказів поданих сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі.

Судова колегія дійшла висновку, що позивач не довів свій позов, а тому відмовляє у задоволені позову.

Керуючись ст.ст. 303, 304, п.2 ч.1 307, п.3.ч.1 ст.309, 313, 314, 316, 317, 319 ЦПК України судова колегія судової палати,-

вирішила:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Завод «Березівські мінеральні води» задовольнити

Рішення Дергачівського районного суду Харківської області від 24 грудня 2015 року скасувати.

У задоволені позову ОСОБА_3 відмовити.

Рішення набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржене безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальний справ протягом 20 днів з дня набрання законної сили.

Головуючий суддя

Судді колегії