Ухвала суду № 57120290, 04.04.2016, Харківський районний суд Харківської області

Справа № 635/7734/15-ц

Провадження № 2-п/635/33/2016

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 квітня 2016 року смт. Покотилівка

Харківський районний суд Харківської області у складі:

головуючого судді Назаренко О.В.,

за участю секретаря Письменної В.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за заявою представника ОСОБА_1 ОСОБА_2 про перегляд заочного рішення

ВСТАНОВИВ:

Представник заявника ОСОБА_1 -ОСОБА_3 звернулася до суду з заявою про перегляд заочного рішення Харківського районного суду Харківської області від 23 грудня 2015 року по цивільній справі за позовом Публічного акціонерного товариства комерційний банк ПриватБанк до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

До суду зазначена позовна заява надійшла без квитанції про сплату судового збору. Однією з вимог є звільнення заявника від сплати судового збору, яке він мотивує тим, що на даний час він не працює та має злоякісне новоутворення, через що був змушений звільнитись з роботи.

Пленум Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у своїй постанові від 17.10.2014 року № 10 «Про застосування судами законодавства про судові витрати у цивільних справах» зазначив, що судові витрати - передбачені законом витрати (грошові кошти) сторін, інших осіб, які беруть участь у справі, понесені ними у зв'язку з її розглядом та вирішенням, а у випадках їх звільнення від сплати - це витрати держави, які вона несе у зв'язку з вирішенням конкретної справи.

Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод(РИМ, 4.XI.1950), Рекомендація щодо заходів, які полегшують доступ до правосуддя № R (81)7, прийнята Комітетом міністрів Ради Європи 14 травня 1981 року, та практика Європейського суду з прав людини під час застосування цієї Конвенції не визнають необхідність сплати судових витрат обмеженням права доступу до суду. Разом із тим, ураховуючи положення пункту 1 статті 6 Конвенції та прецедентну практику Європейського суду з прав людини (зокрема, рішення від 19 червня 2001 року у справі "Креуз проти Польщі" (Kreuz v. Poland)), сплата судових витрат не повинна перешкоджати доступу до суду, ускладнювати цей доступ таким чином і такою мірою, щоб завдати шкоди самій суті цього права, та має переслідувати законну мету.

У зв'язку із цим при здійсненні правосуддя у цивільних справах суди повинні вирішувати питання, пов'язані з судовими витратами (зокрема, щодо відстрочення та розстрочення судових витрат, зменшення їх розміру або звільнення від їх сплати), у чіткій відповідності доЦивільного процесуального кодексу України(далі -ЦПК),Закону України від 08 липня 2011 року № 3674-VI "Про судовий збір"(далі - Закон № 3674-VI), а також інших нормативно-правових актів України, забезпечуючи при цьому належний баланс між інтересами держави у стягненні судового збору за розгляд справ, з одного боку, та інтересами позивача (заявника) щодо можливості звернення до суду, з другого боку.

Відповідно до ч. 1ст. 82 ЦПК Українисуд, враховуючи майновий стан сторони, може своєю ухвалою відстрочити або розстрочити сплату судового збору на визначений строк, але не більше як до ухвалення судового рішення у справі. Частиною 3 передбачено, що суд може зменшити розмір належних до сплати судових витрат, повязаних з розглядом справи, або звільнити від їх оплати, з підстав, зазначених у ч. 1ст. 82 ЦПК України.

Частиною 1ст. 8 ЗУ «Про судовий збір»передбачено, що враховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі. У ч. 2 зазначено, що суд може зменшити розмір судового збору або звільнити від його сплати на підставі, зазначеній у частині першій цієї статті.

У своєму клопотанні про звільнення від сплати судового збору представник заявника навів обставини скрутного матеріального становища, проте заявником не доведено, що його матеріальний стан є достатньо важким, та він потребує саме звільнення від сплати судового збору, а не відстрочки, розстрочки, або зменшення розміру належних до сплати судових витрат, повязаних з розглядом справи.

Відповідно до копії виписки №727 із медичної карти стаціонарного хворого на злоякісне новоутворення, яка не завірена належним чином вбачається, що ОСОБА_4 закінчив лікування у КЗОЗ «Харківський обласний клінічний онкологічний центр» 01 березня 2016 року.

Також суду надано копія аркуша 18 з трудової книжки, яка не завірена належним чином серії БТ І №7666376 на імя ОСОБА_4, який звільнений з посади маляра за згодою сторін з ТОВ «Реконструкція». Даних, щодо звязку між ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_1, 06.05.1967 суду не надано.

Враховуючи вищевикладене, а також те, що судовий збір в розмірі 275 гривень 60 копійок не є непомірним та таким, що може значно погіршити матеріальне становище заявника,суд приходить до висновку, що заява про звільнення від сплати судового збору задоволенню не підлягає.

З метою забезпечення судом під час розгляду заяви про звільнення від сплати судового збору належного балансу між інтересами держави у стягненні судового збору за розгляд справ, з одного боку, та інтересами заявника щодо можливості звернення до суду, з другого боку, позивачу необхідно під час повторного звернення із такою заявою зазначити обставини, які свідчили б про його важкий матеріальний стан, та навести відповідні обґрунтування.

Керуючись ст. ст.82,210, 121, 129 ЦПК України,ст. 8 ЗУ «Про судовий збір», суд

УХВАЛИВ:

в задоволенні заяви представника ОСОБА_4 ОСОБА_2 про звільнення від сплати судового збору за розгляд заяви про перегляд заочного рішення по цивільній справі за позовом Публічного акціонерного товариства комерційний банк ПриватБанк до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором відмовити.

Заяву предстаника ОСОБА_1 ОСОБА_2 про перегляд заочного рішення залишити без руху, надавши заявнику строк для виправлення недоліків заяви в пять днів з дня отримання копії ухвали суду, попередивши, що в разі пропуску наданого судом строку заяву буде повернуто.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Суддя