Рішення № 57120091, 05.04.2016, Харківський районний суд Харківської області

Справа № 635/9451/15-ц

Провадження № 2/635/370/2016

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

05 квітня 2016 року Харківський районний суд Харківської області у складі:

головуючого - судді Полєхіна А.Ю.

за участю секретаря судового засідання Сушко Г.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду в смт. Покотилівка Харківського району Харківської області цивільну справу за позовом ОСОБА_1, який діє в інтересах ОСОБА_2 та неповнолітньої ОСОБА_3 до ОСОБА_4, треті особи: ОСОБА_5, приватний нотаріус Харківського міського нотаріального округу ОСОБА_6, Служба у справах дітей Харківської районної державної адміністрації Харківської області, про визнання недійсними договорів купівлі-продажу,

в с т а н о в и в:

ОСОБА_1, як голова Харківської обласної громадської організації (ХОГО) «Наука, освіта та право захист», звернувся до суду в інтересах ОСОБА_2 та ОСОБА_3 з позовною заявою до ОСОБА_4, в якій просить визнати недійсними договори купівлі-продажу 99/100 часток та 1/100 частки житлового будинку №14, розташованого за адресою: смт. Безлюдівка, пров. Жовтня, від 19 червня 2015 року, укладені між ОСОБА_4 та ОСОБА_5, посвідчені приватним нотаріусом ОСОБА_6

В обґрунтування своїх вимог позивач зазначив, що 19 червня 2015 року ОСОБА_4 та ОСОБА_5 в присутності приватного нотаріуса ОСОБА_6 уклали договір купівлі-продажу 99/100 часток житлового будинку та договір купівлі-продажу 1/100 частки житлового будинку №14, розташованого за адресою: смт. Безлюдівка, пров. Жовтня.

Пунктом 9 зазначених договорів передбачено, що у житловому будинку, частки якого є предметом цих договорів на момент їх укладення зареєстрованих осіб немає, однак це не так, оскільки, на момент укладення цих договорів за вищезазначеною адресою були зареєстровані та постійно проживали ОСОБА_2 та ОСОБА_3

Позивач посилається на те, що укладаючи договори купівлі-продажу ОСОБА_4 ввів в оману нотаріуса, надавши йому недостовірну інформацію щодо відсутності зареєстрованих осіб в даному будинку, що є суттєвою обставиною та є підставою для визнання договорів купівлі-продажу недійсними.

Позивач у судовому засіданні позовні вимоги підтримав в повному обсязі, просив їх задовольнити.

В судовому засіданні представник відповідача ОСОБА_4 ОСОБА_7 проти задоволення позовних вимог заперечувала, з наступних підстав.

Вважає, що ОСОБА_1 не має права звертатись до суду від свого імені в інтересах інших осіб.

Крім того, зазначила, що ОСОБА_2, ОСОБА_3 та ОСОБА_1 не є сторонами оскаржуваних договорів купівлі-продажу.

Спірний будинок не належить та не належав на праві власності ОСОБА_2 та (або) ОСОБА_3

При укладенні оскаржуваних договорів в 2015 році відповідачу ОСОБА_4 не було відомо, хто саме був зареєстрований в будинку, оскільки зазначена інформація була відсутня в сільській раді.

Представник третьої особи служби у справах дітей Харківської районної державної адміністрації Харківської області ОСОБА_8, у судовому засіданні позовні вимоги підтримав та просив їх задовольнити, зазначивши, що ОСОБА_4 не надав під час укладення договорів купівлі-продажу попередньої згоди органу опіки та піклування на здійснення зазначеного правочину, в звязку з чим це є підставою для визнання такого правочину недійсним.

ОСОБА_5 та приватний нотаріус Харківського міського нотаріального округу ОСОБА_6 належним чином неодноразово повідомлялися про час та місце розгляду справи, в судове засідання не зявилися.

Вислухавши пояснення позивача ОСОБА_1, який діє в інтересах ОСОБА_2 та неповнолітньої ОСОБА_3, представника відповідача ОСОБА_4 ОСОБА_7, свідка ОСОБА_2, дослідивши письмові докази по справі, суд вважає, що позовні вимоги ОСОБА_1 підлягають задоволенню, з наступних підстав.

З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1, як голова Харківської обласної громадської організації (ХОГО) «Наука, освіта та право захист», звернувся до суду в інтересах ОСОБА_2 та ОСОБА_3, як членів цієї організації з вищевказаною позовною заявою, додавши до неї ксерокопію довіреності ХОГО «Наука, освіта та право захист» від 18 серпня 2015 року, яка має відповідні реквізити та з зазначенням права вести справи в суді, тому посилання представника відповідача на те, що ОСОБА_1 не має права звертатись до суду від свого імені в інтересах інших осіб є безпідставними.

Відповідно до ч. 1 ст. 3 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Частиною 1 ст. 4 ЦПК України передбачено, що здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законами України.

Згідно ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного судочинства.

Отже, указана норма визначає обєктом захисту порушене, невизнане або оспорювань право чи цивільний інтерес.

Таким чином, порушення, невизнання або оспорення субєктивного права є підставою для звернення особи за захистом свого права із застосуванням відповідного способу захисту.

Пунктом 11 постанови Пленуму Верховного суду України від 18 грудня 2009 року №14 «Про судове рішення у цивільній справі» судам розяснено, що оскільки правом на звернення до суду за захистом наділена особа в разі порушення, невизнання або оспорювання саме її прав, свобод чи інтересів, то суд повинен встановити, чи були порушені, невизнане або ос порені права, свободи чи інтереси цих осіб.

Особа, права якої порушено, може скористатися не будь-яким, а конкретним способом захисту свого права. Під способами захисту субєктивних цивільних прав розуміють закріплені законом матеріально-правові заходи примусового характеру, за допомогою яких проводиться поновлення (визнання) порушених (оспорюваних) прав та вплив на порушника.

Відповідно до п. 2 ч. 2 ст. 16 ЦК України одним із способів захисту цивільних прав та інтересів є визнання правочину недійсним.

Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом , що встановлений договором або законом.

Згідно ст. ст. 10, 60 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановленихст. 61 цього Кодексу. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до ч.1ст.11 ЦПК Українисуд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цьогоКодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Судом встановлено, що 19 червня 2015 року між ОСОБА_4, від імені та в інтересах якого діяла ОСОБА_9 та ОСОБА_5 укладений договір купівлі-продажу 99/100 часток житлового будинку №14 з відповідною частиною надвірних будівель і споруд, який розташований за адресою: Харківська область, Харківський район, смт. Безлюдівка, провулок Жовтня /а.с. 4-5/.

Крім того, 19 червня 2015 року між ОСОБА_4, від імені та в інтересах якого діяла ОСОБА_9 та ОСОБА_5 укладений договір купівлі-продажу 1/100 частки житлового будинку №14 з відповідною частиною надвірних будівель і споруд, який розташований за адресою: Харківська область, Харківський район, смт. Безлюдівка, провулок Жовтня /а.с. 25-26/.

Дослідивши, договори купівлі-продажу встановлено, що спірний житловий будинок належав ОСОБА_4 на підставі рішення Харківського районного суду Харківської області від 08 серпня 2000 року, зареєстрованого Харківським міжміським бюро технічної інвентаризації 05 вересня 2000 року та записано в реєстрову книгу за №7, право власності зареєстровано на підставі Витягу з Державного реєстру на нерухоме майно про реєстрацію права власності за №39356153, сформованого 19 червня 2015 року державним реєстратором приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу ОСОБА_6, реєстраційний номер обєкта нерухомого майна: 662106963251.

В пункті 9 вищезазначених договорів зазначено, що у житловому будинку, частина якого є предметом цього договору на момент його укладення зареєстрованих осіб не має, що підтверджується відомостями, виданими 10 червня 2015 року Виконавчим комітетом Безлюдівської селищної ради Харківського району Харківської області за №485.

Судом встановлено, що неповнолітня ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, з 14 березня 2012 року та по теперішній час зареєстрована у спірному житловому будинку, що підтверджується копією паспорта ОСОБА_1 МТ391785 /а.с. 3/.

Також, в спірному житловому будинку зареєстрована з 29 січня 1996 року ОСОБА_2, що підтверджується копією паспорта Серія МК 789516 /а.с. 3 зворот/.

Що є підтвердженням того, що на час укладення договорів купівлі-продажу в зазначеному житловому будинку було зареєстровано дві особи, одна з яких неповнолітня.

Крім того, постановою Харківського районного суду Харківської області від 28 грудня 2015 року довідку від 10 червня 2015 року, видану Безлюдівською селищною радою Харківського району Харківської області, яка була надана при укладенні договорів купівлі-продажу визнано недійсною. Рішення суду набрало законної сили /а.с. 88-89/.

Згідно ч. 3 ст. 61 ЦПК України обставини, встановлені судовим рішенням у цивільній, господарській або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Зі змісту постанови Харківського районного суду Харківської області від 28 грудня 2015 року вбачається, що ОСОБА_4 всіляко з 2005 року намагається лишити ОСОБА_2 та її неповнолітню доньку ОСОБА_3 права користування спірним будинком /а.с. 88 зворот/.

Також, судом досліджено зміст рішення Апеляційного суду Харківської області від 29 листопада 2005 року, зміст рішення Харківського районного суду Харківської області від 05 липня 2013 року, яке ухвалою Апеляційного суду Харківської області від 28 серпня 2013 року залишено без змін, з яких вбачається, що у спірному домоволодінні зареєстровані та постійно проживають ОСОБА_2І та її неповнолітня дитина ОСОБА_3 Факт постійного проживання останніх у даному житловому будинку підтверджується: актами депутатів Безлюдівської селищної ради, актами обстеження матеріально-побутових умов малозабезпеченої сімї, квитанціями про сплату комунальних платежів та земельного податку.

Крім того, рішенням Апеляційного суду Харківської області від 29 листопада 2005 року встановлено факт укладення договору найму частини жилих приміщень в будинку №14 по пров. Жовтня в смт. Безлюдівка Харківського району Харківської області між ОСОБА_10 та ОСОБА_2

Таким чином, судом була вже встановлена правомірність набуття права користування ОСОБА_2 даним житловим будинком та встановлено, що ОСОБА_2 та її неповнолітня дитина набули право користування житловим приміщенням до виникнення у ОСОБА_4 права власності у порядку спадкування на житловий будинок №14, розташований за адресою: смт. Безлюдівка, пров. Жовтня.

Так як, ОСОБА_2 є наймачем частини жилих приміщень в будинку №14 по пров. Жовтня в смт. Безлюдівка Харківського району Харківської області, то відповідно до ст. 18 ЗУ «Про охорону дитинства», діти члени сімї наймача мають право користуватися займаним приміщенням нарівні з наймачем.

Отже судом, встановлено, що спірний житловий будинок на час укладення договорів купівлі-продажу був місцем проживання ОСОБА_2 та її неповнолітньої доньки ОСОБА_3 та є підтвердженням доводів голови Харківської обласної громадської організації (ХОГО) «Наука, освіта та право захист» ОСОБА_1 стосовно того, що ОСОБА_4 знав, що ОСОБА_2 та її неповнолітня донька ОСОБА_3 зареєстровані та проживають в даному будинку.

Таким чином, посилання представника відповідача, на те що при укладенні оскаржуваних договорів в 2015 році ОСОБА_4 не було відомо, хто саме був зареєстрований в будинку, оскільки зазначена інформація була відсутня в сільській раді, спростовується наданими ОСОБА_1 рішеннями суду різних інстанцій, починаючи з 2005 року, з яких чітко вбачається, що протягом значного проміжутку часу ОСОБА_4 намагається лишити ОСОБА_2 права користування спірним житловим будинком.

Відповідно до ч.ч. 1, 4 ст. 12 ЗУ «Про основи соціального захисту бездомних осіб і безпритульних дітей» держава охороняє і захищає права та інтереси дітей під час вчинення правочинів щодо нерухомого майна.

Для вчинення будь-яких правочинів щодо нерухомого майна, право власності на яке або право користування яким мають діти, необхідний попередній дозвіл органів опіки та піклування, що надається відповідно до закону.

Згідно ч. 1 ст. 6 СК України правовий статус дитини має особа до досягнення нею повноліття.

На момент укладення договору ОСОБА_3 було 16 років, що підтверджується копією паспорта ОСОБА_1 МТ391785 /а.с. 3/.

За змістом ч. 2 ст. 13 ЦК України при здійсненні своїх прав особа зобовязана утримуватися від дій, які могли б порушити права інших осіб.

Отже, відсутність попередньої згоди органу опіки та піклування на здійснення будь-якого правочину стосовно нерухомого майна, право власності або користування яким мають діти, є підставою для визнання такого правочину недійсним.

Згідно з розясненнями, викладеними в абз. 5 п. 5 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 06 листопада 2009 року №9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними», відповідно до ст.ст. 215 і 216 ЦК України вимога про визнання оспорюваного правочину недійсним та про застосування наслідків його недійсності, а також вимога про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину може бути заявлена як однією зі сторін правочину, так і іншою заінтересованою особою, права та законні інтереси якої порушено вчиненням правочину.

ОСОБА_2 та її неповнолітня донька ОСОБА_3, в інтересах яких звернувся до суду ОСОБА_1, як голова Харківської обласної громадської організації (ХОГО) «Наука, освіта та право захист», не є сторонами договорів купівлі-продажу часток житлового будинку, однак їх права, як добросовісних користувачів спірного житлового будинку були порушенні продажем даного будинку, тому посилання представника відповідача в цій частині є безпідставними.

Отже, відповідно до ч. 3 ст. 215 ЦК України, якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Стаття 216 ЦК України передбачає загальні наслідки недійсності правочину, відповідно до яких недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що повязані з його недійсністю, а згідно зі статтею 236 ЦК України правочин є недійсним з моменту його вчинення та не породжує тих юридичних наслідків, задля яких укладався, у тому числі не породжує переходу права власності до набувача.

За загальним правилом наслідком недійсності угоди є застосування двосторонньої реституції, яка не ставиться в залежність від добросовісності сторін угоди.

Враховуючи те, що під час укладення оскаржуваних договорів купівлі-продажу часток житлового будинку №14, розташованого за адресою: смт. Безлюдівка, пров. Жовтня, ОСОБА_4 не було отримано попередньої згоди органу опіки та піклування на здійснення даних правочинів стосовно продажу зазначеного житлового будинку, право користування яким має ОСОБА_3, суд знаходить позовні вимоги ОСОБА_1, який діє в інтересах ОСОБА_2 та ОСОБА_3 обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Питання про розподіл судових витрат суд вирішує відповідно до ст.88 ЦПК України.

На підставі викладеного і керуючись ст.ст.10, 11, 60, 88, 209, 212-215 ЦПК України, суд -

в и р і ш и в:

Позов ОСОБА_1, який діє в інтересах ОСОБА_2 та неповнолітньої ОСОБА_3 до ОСОБА_4, треті особи: ОСОБА_5, приватний нотаріус Харківського міського нотаріального округу ОСОБА_6, Служба у справах дітей Харківської районної державної адміністрації Харківської області, про визнання недійсними договорів купівлі-продажу задовольнити.

Визнати недійсним договір купівлі-продажу 1/100 частки житлового будинку №14 (чотирнадцять) з відповідною частиною надвірних будівель і споруд, який розташований за адресою: Харківська область, Харківський район, смт. Безлюдівка, провулок Жовтня, посвідчений 19 червня 2015 року приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу ОСОБА_6, зареєстрований в реєстрі за №2089, укладений між ОСОБА_4 від імені та в інтересах якого діяла ОСОБА_9 та ОСОБА_5 та вилучити запис про державну реєстрацію права власності з державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності.

Визнати недійсним договір купівлі-продажу 99/100 часток житлового будинку №14 (чотирнадцять) з відповідною частиною надвірних будівель і споруд, який розташований за адресою: Харківська область, Харківський район, смт. Безлюдівка, провулок Жовтня, посвідчений 19 червня 2015 року приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу ОСОБА_6, зареєстрований в реєстрі за №2087, укладений між ОСОБА_4 від імені та в інтересах якого діяла ОСОБА_9 та ОСОБА_5 та вилучити запис про державну реєстрацію права власності з державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності.

Стягнути з ОСОБА_4, ідентифікаційний номер НОМЕР_1, судовий збір у дохід держави (розрахунковий рахунок № 31214206700429 ККДБ 22030001 код отримувача (код за ЄДРПОУ) 37999633, отримувач коштів Управління Державної казначейської служби України у Харківському районі Харківській області, призначення платежу - судовий збір, банк отримувача ГУДКУ у Харківській області, МФО банку отримувача 851011) в розмірі 1102 (одна тисяча сто дві) гривні 40 копійок.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку через Харківський районний суд Харківської області шляхом подачі в 10-денний строк з дня його проголошення апеляційної скарги.

Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Суддя - А.Ю. Полєхін