Рішення № 57119348, 13.04.2016, Новобаварський районний суд міста Харкова (до 25.04.2025 - Жовтневий районний суд м. Харкова)

Справа №639/10274/15-ц

Провадження № 2/639/551/2016

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 квітня 2016 року Жовтневий районний суд м. Харкова у складі:

головуючого судді Труханович В.В.,

за участю секретаря Антохіної О.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Харкові цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про усунення перешкод у користуванні квартирою, поновлення реєстрації та вселення, суд

ВСТАНОВИВ:

04 грудня 2015 року позивач звернувся до суду з позовною заявою до ОСОБА_2, в якому просив суд усунути перешкоди у користуванні квартирою №10 по вул. Червоножовтневій, 64 у м. Харкові шляхом вселення в квартиру та зобовязання ОСОБА_2 не чинити перешкоди у користуванні квартирою, та поновити його реєстрацію у вказаній квартирі.

В обґрунтування своїх позовних вимог позивач посилається на те, що його було виселено на підставі рішення суду з квартири, яку він придбав з покійною жінкою ОСОБА_3

Позивач вказує, що відповідач позбавила його житла незаконно, оскільки він має право користування квартирою, як член власника житла, у зв'язку з чим і був змушений звернутися до суду з даним позовом.

08 лютого 2016 року відповідачем було подано письмові заперечення в яких зазначено, що спірна квартира була придбана 15.08.2009 у ОСОБА_3, яка була її особистою власністю на підставі рішення суду.

Позивача було виселено зі спірної квартири на підставі рішення суду та на теперішній час триває виконавче провадження.

За таких обставин відповідач вважає, що ОСОБА_1 не має жодних правових підстав для проживання в її квартирі, у зв'язку з чим в задоволенні позову слід відмовити.

Позивач в судове засідання не зявився, надав суду заяву про розгляд справи за його відсутності. Його представник адвокат ОСОБА_4, яка діє на підставі договору від 27.01.2016 року, в судовому засіданні позовні вимоги підтримала, просила суд їх задовольнити.

Відповідач та її представник ОСОБА_5, яка діє на підставі довіреності від 10.03.2015 року, в судовому засіданні проти позову заперечували просили суд відмовити в його задоволенні, посилаючись на письмові заперечення.

Суд, вислухавши пояснення сторін, допитавши свідків, та дослідивши матеріали справи, встановив наступні обставини та відповідні їм правовідносини.

Так, в судовому засіданні було встановлено, що ОСОБА_3 на праві власності належала квартира №10, що знаходиться за адресою: м. Харків, вул. Червоножовтнева, б. 64 на підставі Договору купівлі-продажу, посвідченого приватним нотаріусом ХМНО ОСОБА_6 19.09.2002 року, за реєстровим №8213. Право власності було зареєстроване в КП «Харківське міське БТІ» 21.07.2008 року. (а.с. 27)

Рішенням Жовтневого районного суду м. Харкова від 24.04.2009 року квартиру АДРЕСА_1 визнано особистою приватною власністю ОСОБА_3, на яку не має права власності ОСОБА_1. Рішення набрало законної сили. (а.с. 29-30)

15 серпня 2009 року між ОСОБА_3 (Продавець) та ОСОБА_2 (Покупець) було укладено Договір купівлі-продажу, за яким ОСОБА_3 передає у власність, а ОСОБА_2 приймає у власність квартиру №10, що знаходиться за адресою: м. Харків, вул. Червоножовтнева, б. 64, та зобовязується сплатити за неї оговорену суму грошей. Договір було посвідчено приватним нотаріусом ХМНО ОСОБА_7, зареєстровано в реєстрі за №2532. (а.с. 27)

Відповідно до ст. 655 ЦК України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Право власності та інші речові права на нерухомі речі, обтяження цих прав, їх виникнення, перехід і припинення підлягають державній реєстрації. (ст. 182 ЦК України)

Право власності ОСОБА_2 на квартиру АДРЕСА_1 було зареєстровано 16.09.2009 року, про свідчить ОСОБА_4 про реєстрацію права власності на нерухоме майно №23866396 від 16.09.2009 року.

Відповідно п. 1 ч. 1 ст. 346 ЦК України право власності припиняється у разі відчуження власником свого майна.

Таким чином, з 16.09.2009 року право власності ОСОБА_3 на квартиру АДРЕСА_1 було припинено у зв'язку з її відчуженням на користь ОСОБА_2

З матеріалів справи вбачається, що новий власник ОСОБА_2 13.02.2015 року звернулась до Жовтневого районного суду м. Харкова з позовом до ОСОБА_1 про усунення перешкод у користуванні квартирою та зняття з реєстраційного обліку.

Так, заочним рішенням Жовтневого районного суду м. Харкова від 20.04.2015 року позов ОСОБА_8 було задоволено. Усунуто перешкоди в користуванні квартирою №10 в будинку №64 по вул. Червоножовтнева в м. Харкові, знято з реєстраційного обліку ОСОБА_1. Виселено ОСОБА_1 з квартири АДРЕСА_2. (а.с. 34-35)

Зазначене рішення в частині позовних вимог ОСОБА_2 про зняття з реєстраційного обліку було скасовано рішенням Апеляційного суду Харківської області від 10.12.2015 року, в іншій частині рішення було залишено без змін. (а.с. 38-39)

Таким чином, заочне рішення Жовтневого районного суду м. Харкова від 20.04.2015 року в частині виселення ОСОБА_1 з квартири АДРЕСА_2 набрало законної сили 10.12.2015 року.

Відповідно до ч. 3 ст. 61 ЦПК України, обставини, встановлені судовим рішенням у цивільній, господарській або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

З Довідки КП «Жилкомсервіс» №24888/2/07-05 від 03.12.2015 року вбачається, що ОСОБА_1 за адресою: м. Харків, вул. Червоножовтнева, б. 64, кв. 10 був знятий з реєстрації за рішенням суду 14.07.2015 року. (а.с. 43)

В судовому засіданні сторони пояснили, що з приводу виселення ОСОБА_1 зі спірної квартири триває виконавче провадження.

Представник позивача в судовому засіданні вказувала, що виселення позивача ОСОБА_1 є незаконним, оскільки спірна квартира є спільною сумісною власністю, та позивач має право користування квартирою №10 в будинку №64 по вул. Червоножовтнева в м. Харкові. Також посилалась на порушення ст. 156, 157 ЖК Української РСР.

Такі доводи представника позивача суд вважає хибними, оскільки вони спростовуються матеріалами справи та встановленими судом обставинами.

В даному випадку між сторонами фактично виникли правовідносини між новим власником квартири ОСОБА_2 та членом сімї колишнього власника ОСОБА_1

Положеннями статей 317, 319, 321 ЦК України передбачено, що власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном.

Власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.

Право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Члени сімї власника житла, які проживають разом із ним, мають право користування цим житлом відповідно до закону (особистий сервітут, частина перша статті 405 ЦК).

У пункті 39 ППВССУ від 07.02.2014 № 5 «Про судову практику в справах про захист права власності та інших речових прав» зазначено, що члени сімї власника житла, які проживають разом із ним, мають право користування цим житлом відповідно до закону (особистий сервітут, частина 1 статті 405 ЦК). Таким законом не може бути ЖК УРСР, а застосуванню підлягають норми, передбачені главою 32 ЦК. Тому стосовно права членів сімї власника житлового приміщення на користування ним застосовуються положення статті 405 ЦК.

За змістом ст. 405 ЦК України право користування житловим приміщенням члена сімї власника безпосередньо повязано з існуванням права власності на таке житло, а тому наслідком припинення права власності на житлове приміщення у колишнього власника житла ОСОБА_3 є втрата членом її сімї ОСОБА_1 права користування житловим приміщенням.

Суд зазначає, що в даному випадку будь-які речові права ОСОБА_1 відповідачем у справі не порушено.

Отже, встановлені судом обставини свідчать про безпідставність позовних вимог ОСОБА_1, у зв'язку з чим в їх задоволенні слід відмовити.

В судовому засіданні також були свідки ОСОБА_9 та ОСОБА_10, які будь-яких пояснень стосовно предмета позову, на які можливо б було звернути увагу, суду не надали та лише вказали, що ОСОБА_1 проживав у спірній квартирі разом з ОСОБА_3, яка нині є померлою, 31.03.2016 року ОСОБА_1 було виселено з квартири. Обставини щодо реєстрації права власності на спірну квартиру їм невідомі.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 5, 8, 10, 11, 15, 57-60, 61, 208, 209, 212-215 ЦПК, ст. 11, 182, 317, 319, 321, 346, 405, 655 ЦК України, п. 39 ППВССУ від 07.02.2014 № 5 «Про судову практику в справах про захист права власності та інших речових прав», суд

ВИРІШИВ:

У задоволені позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про усунення перешкод у користуванні квартирою, поновлення реєстрації та вселення відмовити.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до апеляційного суду Харківської області через Жовтневий районний суд м. Харкова шляхом подачі апеляційної скарги протягом 10-ти днів з дня його проголошення, а особами, які не були присутні в судовому засіданні у той же строк з моменту одержання його копії.

Суддя В.В. Труханович