Рішення № 57118339, 12.04.2016, Долинський районний суд Кіровоградської області

Справа № 388/2089/15-ц

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А І Н И

12.04.2016 року Долинський районний суд Кіровоградської області

у складі: головуючого - судді Баранського Д.М.,

за участю секретаря Поліщук Т.І.,

представників ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3,

розглянув у відкритому судовому засіданні, у приміщенні суду в м. Долинській цивільну справу за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_5, третя особа, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору: Долинська районна державна адміністрація Кіровоградської області про позбавлення батьківських прав, -

ВСТАНОВИВ:

У грудні 2015 року ОСОБА_4 звернулась до суду з цим позовом, посилаючись на те, що протягом 2007-2010 років проживала разом із відповідачем ОСОБА_5

У сторін є дитина, ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1.

Після народження у сторін не склались сімейні відносини, а тому ОСОБА_5 залишив сім'ю. Дитина залишилась проживати із позивачкою.

19 лютого 2010 року шлюб між сторонами було розірвано.

Після розірвання шлюбу та до тепер ОСОБА_5 життям спільної дитини не цікавиться, не бере участі у вихованні, не піклується про здоров'я, фізичний, духовний та моральний розвиток дитини. ОСОБА_5 має заборгованість зі сплати аліментів в розмірі 13393,50 грн.

Крім вищезазначеного, відповідач ОСОБА_5 не надавав матеріальної допомоги на утримання дитини, що стосується придбання одежі, іграшок, взуття та інших матеріальних благ. Позивачка одна утримувала дитину.

ОСОБА_4 зазначає, що нехтування батьківськими обов'язками зі сторони батька дитини є приниженням гідності дитини, а наявність батька з батьківськими правами, який фактично є для дитини чужою людиною може призвести до негативних наслідків у житті дитини.

З огляду на вищезазначене, відповідач у справі ОСОБА_5 має бути позбавлений батьківських прав щодо малолітньої дитини сторін.

У судовому засіданні позивачка ОСОБА_4 та її представник ОСОБА_1 позов підтримали за обставин зазначених у ньому, попросили позов задовольнити. ОСОБА_4 суду пояснила, що тепер ОСОБА_5 заборгованість за аліментами погасив, оскільки був оголошений у розшук з приводу невиконання рішення суду про стягнення аліментів. Дитина батька не знає. За того, що відповідач ОСОБА_5 не позбавлений батьківських прав, позивачка не може отримати проїзний білет дитини для виїзду за кордон. Зазначає, що її метою є забезпечення проживання та навчання дитини за кордоном. ОСОБА_5 жодного разу не відвідав дитину у дитячому садку та у школі, не займається вихованням дитини. ОСОБА_5 останній раз бачив дитину два роки назад. Відповідач не давав коштів для дитини з метою відвідати море, дитячий табір. ОСОБА_4 наголошує, що ніколи не дозволить дитині спілкуватись із батьком, оскільки цього просить сама дитина.

Відповідач ОСОБА_5 у судовому засіданні заперечував проти позову, просив відмовити в його задоволенні. Суду пояснив, що позивачка ОСОБА_4 після розірвання між ними шлюбу повторно зареєструвала новий шлюб. Одразу повідомила, що у зв'язку із цим у дитини буде інший батько. Зазначає, що дійсно приїздив до дитини не часто, оскільки з 2011 року проживає у м. Житомирі, має іншу сім'ю, дружину та малолітню дитину, а відтак не має можливості відвідувати спільну з позивачкою дитину постійно. Вказує, що позивачка наголошувала на неможливості ним бачитись із спільною дитиною. Постійно переказував позивачці кошти для дитини. Дійсно не відвідував школу з тих підстав, що проживає у іншому місті, а тому відсутня така можливість. ОСОБА_4 постійно його ображає, а також ображає його теперішню дружину. Вважає, що відсутні підстави для позбавлення його батьківських прав. Раніше будь-хто не звертався з приводу його поведінки щодо виховання дитини до органу опіки та піклування. Наголошує на тому, що бажає мати зустрічі із дитиною, однак позивачка цьому перешкоджає. За останніх п'ять років три, можливо чотири рази бачив дитину, дійсно дитина його не знає. ОСОБА_5 зазначає, що не був запрошений до Долинської районної державної адміністрації Кіровоградської області з метою вирішення щодо нього питання про позбавлення батьківських прав, однак попередньо дійсно був присутній на комісії цього органу опіки та піклування з приводу можливості передачі належного йому будинку у власність дитини.

Крім вищезазначеного, відповідач ОСОБА_5 надіслав до суду письмові заперечення з приводу позову, які підтримав у судовому засіданні. Згідно цих заперечень проти позову зазначає, що доводи ОСОБА_4 про небажання ним виконувати батьківські обов'язки є необґрунтованими та неправдивими. Зазначає, що любить свою дитину, однак у спілкуванні із дитиною позивачка здійснює перешкоди за неприязних між ними відносин. Вказує, що постійно на користь ОСОБА_4 перераховував грошові кошти на утримання дитини, однак усі документи про такі перекази не зберігав, будував відносини з колишньою дружиною на довірі один до одного. Тепер не має заборгованості зі сплати аліментів. Зазначає, що позбавлення батьківських прав є крайнім заходом впливу на осіб, які не виконують батьківських обов'язків, а тому питання про його застосування слід вирішувати після повного, всебічного, об'єктивного з'ясування обставин справи, зокрема ставлення батьків до дітей.

Представник третьої особи, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору Долинської районної державної адміністрації Кіровоградської області ОСОБА_3 у судовому засіданні підтвердив доцільність позбавлення батьківських прав ОСОБА_5 щодо його малолітньої дитини ОСОБА_6 Суду пояснив, що органом опіки та піклування з приводу доцільності позбавлення ОСОБА_5 батьківських прав прийнято відповідне рішення. Зазначає, що ОСОБА_5 був повідомлений про засідання комісії щодо вирішення питання про позбавлення батьківських прав шляхом надіслання на його адресу звичайного листа. Вказує, що орган опіки та піклування не має будь-якої інформації з приводу притягнення ОСОБА_5 до юридичної відповідальності за невиконання батьківських обов'язків, будь-хто раніше про такі факти не повідомляв та з конкретними зверненнями з приводу неналежного виконання відповідачем батьківських обов'язків не звертався, а тому будь-які заходи реагування не вживались. Фактично для прийняття рішення про позбавлення батьківських прав була інформація про те, що ОСОБА_5 жодного разу не відвідував дитину у навчальному закладі, а також про наявну заборгованість зі сплати аліментів.

Суд, заслухавши пояснення осіб, які брали участь у справі, дослідивши матеріали справи, оцінивши докази в їх сукупності, дійшов до висновку про відмову в задоволенні позову з таких підстав.

Згідно ч. 2 ст. 27 ЦПК України особи, які беруть участь у справі позовного провадження, для підтвердження своїх вимог або заперечень зобов'язані подати усі наявні у них докази або під час попереднього судового засідання, а якщо попереднє судове засідання у справі не проводиться - до початку розгляду справи по суті.

Відповідно до ст. 57 ЦПК України доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються на підставі пояснень сторін, третіх осіб, їхніх представників, допитаних як свідків, показань свідків, письмових доказів, речових доказів, зокрема звуко - і відеозаписів, висновків експертів.

За змістом ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Судом установлено, що у сторін у справі ОСОБА_4 та ОСОБА_5 є спільна дитина ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1 (а. с. 7). Дитина проживає із позивачкою (а. с. 8).

Рішенням Долинського районного суду Кіровоградської області від 19 липня 2010 року розірвано шлюб між ОСОБА_5 та ОСОБА_7 (а. с. 10).

Відповідач ОСОБА_5 тепер проживає без реєстрації за адресою: АДРЕСА_1 (а. с. 44).

ОСОБА_5 також тепер перебуває у зареєстрованому шлюбі із ОСОБА_8 (а. с. 55). Обоє мають спільну малолітню дитину, ОСОБА_9, ІНФОРМАЦІЯ_2 (а. с. 56).

Згідно ст. 150 СК України батьки зобов'язані виховувати дитину в дусі поваги до прав та свобод інших людей, любові до своєї сім'ї та родини, свого народу, своєї Батьківщини. Батьки зобов'язані піклуватися про здоров'я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток. Батьки зобов'язані забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, готувати її до самостійного життя. Батьки зобов'язані поважати дитину. Передача дитини на виховання іншим особам не звільняє батьків від обов'язку батьківського піклування щодо неї. Забороняються будь-які види експлуатації батьками своєї дитини. Забороняються фізичні покарання дитини батьками, а також застосування ними інших видів покарань, які принижують людську гідність дитини.

Згідно п. 2 ч. 1 ст. 164 СК України мати, батько можуть бути позбавлені батьківських прав, якщо вона, він ухиляються від виконання своїх батьківських обов'язків по вихованню дитини.

Відповідно до ст. 165 СК України право на звернення до суду з позовом про позбавлення батьківських прав мають один з батьків, опікун, піклувальник, особа, в сім'ї якої проживає дитина, заклад охорони здоров'я, навчальний або інший дитячий заклад, в якому вона перебуває, орган опіки та піклування, прокурор, а також сама дитина, яка досягла чотирнадцяти років.

Висновком органу опіки та піклування -Долинської районної державної адміністрації Кіровоградської області встановлено наявність підстав для позбавлення ОСОБА_5 батьківських прав щодо його дитини ОСОБА_6 (а. с. 31).

Зі змісту вищезазначеного висновку органу опіки та піклування підставою для позбавлення ОСОБА_5 батьківських прав щодо малолітньої дитини ОСОБА_6 стало те, що батько дитини її вихованням не займається, не цікавиться життям дитини, не відвідує, не спілкується. Батько дитини не відвідує навчальний заклад у якому навчається дитина, а також має заборгованість зі сплати аліментів у розмірі 13393,50 грн.

У цьому позові позивачка ОСОБА_4 зазначає, що обставинами для позбавлення батьківських прав відповідача ОСОБА_5 щодо дитини ОСОБА_6 є те, що після розірвання шлюбу та до тепер ОСОБА_5 життям спільної дитини не цікавиться, не бере участі у вихованні, не піклується про здоров'я, фізичний, духовний та моральний розвиток дитини. ОСОБА_5 має заборгованість зі сплати аліментів в розмірі 13393,50 грн. ОСОБА_5 не надавав матеріальної допомоги на утримання дитини, що стосується придбання одежі, іграшок, взуття та інших матеріальних благ.

Судом установлено, що рішенням Долинського районного суду Кіровоградської області від 20 вересня 2011 року стягнуто з ОСОБА_5 на користь ОСОБА_7 аліменти на утримання дитини ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1 в розмірі чотириста гривень, щомісячно, починаючи з 23 серпня 2011 року до досягнення дитиною повноліття (а. с. 15).

З матеріалів справи вбачається, що тепер ОСОБА_5 не має заборгованості зі сплати аліментів на користь ОСОБА_4 на утримання дитини ОСОБА_6

Крім цього, відповідач ОСОБА_5 надав суду докази сплати аліментів на користь ОСОБА_4 на утримання дитини ОСОБА_6 (а. с. 42, 43, 51, 52, 53, 54).

Відповідач ОСОБА_5 визнає те, що не бере участі у вихованні дитини, не відвідує навчальний заклад за місцем навчання дитини, не спілкується з дитиною. При цьому зазначає, що це пов'язано із його місцем проживанням в іншому населеному пункті, а саме у м. Житомирі, а також здійсненням перешкод у цьому матері дитини - позивачки у справі ОСОБА_4 ОСОБА_5 наголошує на тому, що любить дитину, бажає мати з нею спілкування, а мати дитини налаштовує її проти нього.

Разом із тим, позивачка ОСОБА_4 визнає той факт, що здійснює перешкоди у спілкуванні ОСОБА_5 з їх дитиною, при цьому пояснюючи це небажанням семирічної дитини вчиняти такі дії.

За змістом пунктів 15, 16 постанови Пленуму Верховного Суду України № 3 від 30 березня 2007 року «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав» позбавлення батьківських прав (тобто прав на виховання дитини, захист її інтересів, на відібрання дитини в інших осіб, які незаконно її утримують, та ін.), що надані батькам до досягнення дитиною повноліття і ґрунтуються на факті спорідненості з нею, є крайнім заходом впливу на осіб, які не виконують батьківських обов'язків, а тому питання про його застосування слід вирішувати лише після повного, всебічного, об'єктивного з'ясування обставин справи, зокрема ставлення батьків до дітей. Ухилення батьків від виконання своїх обов'язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти. Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов'язками.

Стаття 18 Конвенції про права дитини, прийнята 44-ю сесією Генеральної Асамблеї ООН 20 листопада 1989 року і підписана Українською РСР 21 лютого 1990 року, ратифікована постановою Верховної Ради УРСР 27 лютого 1991 року N 789-XII, встановлює принцип загальної та однакової відповідальності обох батьків за виховання і розвиток дитини. Передбачено, що батьки або у відповідних випадках законні опікуни несуть основну відповідальність за виховання і розвиток дитини і предметом їх основного піклування є найкращі інтереси дитини (далі - Конвенція).

Частиною 2 ст. 27 Конвенції передбачено, що батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.

Декларацією прав дитини, прийнятою Генеральною Асамблеєю ООН 20 листопада 1959 року, у принципі 6 проголошено, що дитина для повного і гармонійного розвитку її особистості потребує любові і розуміння. Вона повинна, коли це можливо, рости під опікою і відповідальністю своїх батьків і в усякому випадку в атмосфері любові і моральної та матеріальної забезпеченості; малолітня дитина не повинна, крім тих випадків, коли є виняткові обставини, бути розлучена зі своєю матір'ю.

У рішенні у справі «Хант проти України», зокрема у пунктах 53, 54, Європейський суд з прав людини зазначив, що визначаючи, чи був захід, який оскаржується, "необхідним в демократичному суспільстві", Суд, беручи до уваги справу в цілому, буде розглядати підстави, наведені для виправдання застосованого заходу, на предмет їх відповідності та обґрунтованості відповідно до пункту 2 статті 8 Конвенції. Беззаперечно, що аналіз того, що має найкраще задовольняти інтереси дитини, є дуже важливим у таких справах. Більше того, необхідно зважити, що зазвичай державні органи мають перевагу у безпосередньому спілкуванні з особами, яких стосується справа. Виходячи з цих міркувань, завдання Суду полягають не у виконанні обов'язків національних органів щодо визначення питань опіки чи доступу до дитини, а в дослідженні рішень, які виносились державними органами, здійснюючи свої дискреційні повноваження, на предмет їх відповідності Конвенції (див. рішення у справі Hokkanen v. Finland, від 23 вересня 1994 року, Серія A, N 229-A, ст. 20, п. 55 та mutatis mutandis рішення у справі Bronda v. Italy, від 9 червня 1998 року, п. 59). Суд нагадує, що між інтересами дитини та інтересами батьків повинна існувати справедлива рівновага (див. рішення у справі Olsson v. Sweden (N 2), від 27 листопада 1992 року, Серія A, N 250, ст. 35 - 36, п. 90) і, дотримуючись такої рівноваги, особлива увага має бути до найважливіших інтересів дитини, які за своєю природою та важливістю мають переважати над інтересами батьків. Зокрема, стаття 8 Конвенції не надає батькам права вживати заходів, які можуть зашкодити здоров'ю чи розвитку дитини (див. рішення у справі Johansen v. Norway від 7 серпня 1996 року, п. 78).

З огляду на встановлені у цій справі судом факти, а також відповідні їм правовідносини, можливо стверджувати, що тепер відсутні ті виключні (виняткові, крайні) випадки, що дають суду можливість переконатися у наявності підстав для позбавлення відповідача ОСОБА_5 батьківських прав щодо дитини ОСОБА_6 враховуючи те, що відповідач зазначає, що любить дитину, бажає мати з нею спілкування, надає матеріальну допомогу на утримання дитини, при цьому беручи до уваги той факт, що ОСОБА_5 постійно проживає в іншому регіоні України, а мати дитини - позивачка ОСОБА_4 здійснює перешкоди у спілкуванні дитини із батьком, що визнала в судовому засіданні, пояснивши це бажанням семирічної дитини.

Дивлячись на практику Європейського суду з прав людини слід звернути увагу позивачки ОСОБА_4, що між інтересами дитини та інтересами батьків повинна існувати справедлива рівновага і, дотримуючись такої рівноваги, особлива увага має бути до найважливіших інтересів дитини, які за своєю природою та важливістю мають переважати над інтересами батьків.

З вищезазначених підстав суд уважає не погодитись та визнати необґрунтованим висновок Долинської районної державної адміністрації Кіровоградської області про доцільність позбавлення ОСОБА_5 батьківських прав щодо дитини ОСОБА_6

Пленум Верховного Суду України у змісті п. 18 постанови № 3 від 30 березня 2007 року «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав», зокрема роз'яснив, що зважаючи на те, що позбавлення батьківських прав є крайнім заходом, суд може у виняткових випадках при доведеності винної поведінки когось із батьків або їх обох з урахуванням її характеру, особи батька і матері, а також інших конкретних обставин справи відмовити в задоволенні позову про позбавлення цих прав, попередивши відповідача про необхідність змінити ставлення до виховання дитини (дітей) і поклавши на органи опіки та піклування контроль за виконанням ним батьківських обов'язків.

З урахуванням обставин цієї справи, суд уважає попередити відповідача ОСОБА_5 про необхідність змінити ставлення до виховання дитини, зокрема, що стосується піклування про здоров'я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток, її навчання, спілкування з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення тощо, поклавши при цьому на орган опіки та піклування контроль за виконанням таких обов'язків.

Відповідно до вищевикладеного, суд не вбачає підстав для позбавлення відповідача ОСОБА_5 батьківських прав щодо дитини ОСОБА_6, а відтак цей позов ОСОБА_4 є необґрунтованим, у задоволенні якого слід відмовити.

На підставі викладеного, керуючись, ст. 150, п. 2 ч. 1 ст. 164 СК України, ст. ст. 10, 15, 16, 57-60, 62, 64, 79, 88, 212-215, 218, 294 ЦПК України, -

ВИРІШИВ:

Відмовити в задоволенні позову ОСОБА_4 до ОСОБА_5, третя особа, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору: Долинська районна державна адміністрація Кіровоградської області про позбавлення батьківських прав.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Апеляційного суду Кіровоградської області через Долинський районний суд Кіровоградської області протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Повний текст рішення виготовлений 13 квітня 2016 року.

Суддя Долинського районного суду Д. М. Баранський