Ухвала суду № 57118261, 06.04.2016, Апеляційний суд Івано-Франківської області

Справа № 344/8119/15-ц

Провадження № 22-ц/779/869/2016

Категорія 27

Головуючий у 1 інстанції Мелещенко Л.В.

Суддя-доповідач ОСОБА_1

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 квітня 2016 року м. Івано-Франківськ

Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду Івано-Франківської області в складі:

Головуючого: Проскурніцького П.І.

Суддів: Горейко М.Д., Ясеновенко Л.В.

за участю секретаря: Драганчук У.М.

сторін: представників позивача ОСОБА_2, ОСОБА_3, та ОСОБА_4,представника А.Т. Банк Фінанси та Кредит ОСОБА_5,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_6, ОСОБА_7, Акціонерного товариства Банк Фінанси та Кредит (далі АТ Банк Фінанси та Кредит) про визнання недійсним договору іпотеки та за позовом Акціонерного товариства Банк Фінанси та Кредит до ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_2 про звернення стягнення на предмет іпотеки, за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Івано-Франківського міського суду від 22 грудня 2015 року,-

в с т а н о в и л а :

09.06.2015 року ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_6, ОСОБА_7, Акціонерного товариства Банк Фінанси та Кредит про визнання недійсним договору іпотеки. Позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що він зареєстрований і проживає у ІНФОРМАЦІЯ_1. У 2014 році на адресу позивача надійшов лист від АТ «Банк «Фінанси та Кредит» з вимогою звільнити квартиру, в якій він проживає. Позивач дізнався, що 11 квітня 2006 року його батько ОСОБА_6, уклав кредитний договір № 194 рv 7-06. В забезпечення виконання зобовязань за кредитним договором був укладений договір іпотеки, за умовами якого було передано нерухоме майно, а саме: квартира АДРЕСА_1. Проте, на момент укладання оспорюваного договору іпотеки він не був погоджений у встановленому порядку Органом опіки та піклування Івано-Франківської міської ради. У квартирі, що є предметом іпотеки за договором іпотеки, на час укладання договору проживав позивач ОСОБА_2, який був малолітнім. У звязку з неповерненням коштів ОСОБА_6 за кредитним договором може настати загроза позбавлення позивача частини житла.

Просив визнати недійсним з моменту укладення договір іпотеки, укладений 11 квітня 2006 року між Акціонерним товариством «Банк «Фінанси та Кредит», ОСОБА_6 та ОСОБА_7.

03 лютого 2015 року позивач акціонерне товариство «Банк «Фінанси та Кредит» звернулося до суду з позовом до відповідачів ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_2 про звернення стягнення на предмет іпотеки. Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач зазначив, що 11 квітня 2006 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Банк «Фінанси та Кредит», правонаступником якого є акціонерне товариство «Банк «Фінанси та Кредит», та ОСОБА_6 був укладений договір про відкриття відновлювальної кредитної лінії № 194 pv 7-06, на підставі якого ОСОБА_9 надав Позичальнику відновлювальну кредиту лінію на загальну суму 12 000доларів США, а Позичальник зобовязався повернути кошти до 11 квітня 2013 року і сплатити за користування кредитними коштами проценти. Рішенням Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 25.02.2011 року стягнуто з ОСОБА_6 заборгованість за кредитним договором у сумі 113624,51 грн. В забезпечення виконання зобов'язань за договором про відкриття відновлювальної кредитної лінії № 194 pv 7-06 від 11.04.2006 року між позивачем, іпотекодержателем, ОСОБА_7, майновим поручителем- іпотекодавцем, ОСОБА_6, Позичальником, був укладений договір іпотеки. ОСОБА_6 зобовязання за укладеним договором не виконуються, у звязку з чим виникла заборгованість за договором.

Просили звернути стягнення на предмет іпотеки, а саме: квартиру АДРЕСА_1, що складається з двох жилих кімнат житловою площею 28,7 кв.м. загальною площею 49,3 кв.м. та належить на праві приватної власності ОСОБА_7, шляхом реалізації предмета іпотеки на прилюдних торгах із початковою ціною, встановленою на рівні не нижчою за звичайні ціни на цей вид майна на підставі оцінки, проведеної суб'єктом оціночної діяльності або незалежним експертом на стадії оцінки майна під час проведення виконавчих дій, в рахунок погашення заборгованості ОСОБА_6 та примусово виселити мешканців ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_2.

17 квітня 2015 року позивачем акціонерним товариством «Банк «Фінанси та Кредит» до суду подана заява, в якій позивач просить звернути стягнення на предмет іпотеки, а саме: квартиру АДРЕСА_1, що складається з двох жилих кімнат житловою площею 28,7 кв.м. загальною площею 49,3 кв.м. та належить на праві приватної власності ОСОБА_7, шляхом реалізації предмета іпотеки на прилюдних торгах із початковою ціною, встановленою на рівні не нижчою за звичайні ціни на цей вид майна на підставі оцінки, проведеної суб'єктом оціночної діяльності або незалежним експертом на стадії оцінки майна під час проведення виконавчих дій, в рахунок погашення заборгованості ОСОБА_6 за договором про відкриття кредитної лінії № 194 pv 7-06 від 11 квітня 2006 року на загальну суму 1 752 073,52 грн., що складається з основної суми (тілу) кредиту у сумі 12 000 доларів США, що еквівалентно 261 396,32 грн., відсотків у сумі 11 087,08 доларів США, що еквівалентно 241 510,16 грн., пені у сумі 1 249 167,04 грн. та примусово виселити мешканців ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_2.

Ухвалою від 23 червня 2015 року обєднано провадження за позовом Акціонерного товариства «Банк «Фінанси та Кредит» до ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_2 про звернення стягнення на предмет іпотеки з провадженням за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_6, ОСОБА_7, Акціонерного товариства «Банк «Фінанси та Кредит» про визнання недійсним договору іпотеки.

Ухвалою від 16 жовтня 2015 року позовну заяву Акціонерного товариства «Банк «Фінанси та Кредит» до ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_2 в частині позовних вимог про виселення залишено без розгляду.

Рішенням Івано-Франківського міського суду від 22 грудня 2015 року в задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 відмовлено в повному обсязі.

Позовні вимоги АТ Банк Фінанси та Кредит задоволено частково. Звернуто стягнення на предмет іпотеки, а саме: квартиру АДРЕСА_1, що складається з двох жилих кімнат житловою площею 28,7 кв.м. загальною площею 49,3 кв.м. та належить на праві приватної власності ОСОБА_7, шляхом реалізації предмета іпотеки на прилюдних торгах із початковою ціною, встановленою на рівні не нижчою за звичайні ціни на цей вид майна на підставі оцінки, проведеної суб'єктом оціночної діяльності або незалежним експертом на стадії оцінки майна під час проведення виконавчих дій, в рахунок погашення заборгованості ОСОБА_6 за договором про відкриття кредитної лінії № 194 pv 7-06 від 11 квітня 2006 року на загальну суму 764 302 грн 80 коп., що складається з основної суми (тілу) кредиту у сумі 12 000 доларів США, що еквівалентно 261 396,32 грн., відсотків у сумі 11 087,08 доларів США, що еквівалентно 241 510,16 грн., пені у сумі 261 396,32 грн., та стягнуто судовий збір.

Рішення суду в частині звернення стягнення на предмет іпотеки не звертати до виконання протягом дії Закону України Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті, що набрав чинності 07.06.2014 року.

Не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції, ОСОБА_2 подав апеляційну скаргу, в якій посилається на те, що воно є неповним, висновки суду не відповідають обставинам справи та ухвалене з порушенням норм матеріального і процесуального права.

Вказав, що станом на час укладення договору іпотеки 11 квітня 2006 року, він був малолітньою особою (на той час йому не виповнилося 11 років).

Зазначив, що ВСУ у справі за № 6-405цс15 виклав правову позицію, що укладення батьками угод, предметом яких є жилі приміщення, право користування якими мають малолітні або неповнолітні діти, без попередньої згоди органів опіки і піклування, є підставою для визнання таких угод недійсними відповідно до ст.ст.203, 215 ЦК України. Батьки малолітньої дитини не мають права без дозволу органу опіки та піклування вчиняти правочини щодо її майнових прав, у тому числі й відмовлятися від майнових прав дитини (пункт 3 частини другої статті 177 СК України). Укладення батьками правочинів, предметом яких є житлові приміщення, право користування якими мають малолітні або неповнолітні діти, без попередньої згоди органу опіки та піклування, є підставою для визнання цих правочинів недійсними.

Просив скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення. Визнати недійсним договір іпотеки від 11 квітня 2006 року, який був укладений між АТ Банк Фінанси та Кредит та ОСОБА_6, ОСОБА_7 щодо передачі в іпотеку нерухомого майна квартири № 85 по вул.Івана-Павла ІІ (Будівельників), будинок № 19 у м.Івано-Франківську. В задоволенні позову АТ Банк Фінанси та Кредит відмовити. Стягнути з відповідачів судові витрати.

Колегія суддів, вислухавши доповідача, представників сторін, перевіривши матеріали справи, приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення з наступних підстав.

Судом першої інстанції правильно встановлено, що 11 квітня 2006 року між Товариством з обмеженою відповідальністю Банком «Фінанси та Кредит», Банком, правонаступником якого є акціонерне товариство «Банк «Фінанси та Кредит», та ОСОБА_6, Позичальником, укладений договір про відкриття відновлювальної кредитної лінії № 194 pv 7-06, згідно із п. 2.1 якого ОСОБА_9 відкриває Позичальнику відновлювальну кредитну лінію на умовах забезпеченості, повернення, терміновості, платності у розмірі 12000,00 доларів США з оплатою по процентній ставці 17% річних.

Дружина ОСОБА_6 ОСОБА_7 підтвердила свою згоду з умовами укладеного договору, про що свідчить її підпис на останній сторінці договору про відкриття відновлювальної кредитної лінії (т. 1 а.с. 8).

В забезпечення виконання зобов'язань за договором від 11 квітня 2006 року між Товариством з обмеженою відповідальністю Банком «Фінанси та Кредит», іпотекодержателем, ОСОБА_7, майновим поручителем іпотекодавцем, ОСОБА_6, Позичальником, 11.04.2006 року був укладений договір іпотеки.

Предметом договору іпотеки є квартира АДРЕСА_2, що складається з двох жилих кімнат житловою площею 28,7 кв.м., загальною площею 49,3 кв.м., та належить на праві приватної власності майновому поручителю - іпотекодавцю (т. 1 а.с. 5-6, т. 2 а.с. 64-65).

На підставі рішення Івано-Франківського міського суду від 25 лютого 2011 року, що набрало законної сили 08 березня 2011 року,стягнуто у солідарному порядку з ОСОБА_6 на користь Акціонерного товариства «Банк «Фінанси та Кредит» заборгованість за кредитним договором № 194 pv 7-06 від 11 квітня 2006 року у сумі 113 624,51 грн. (т. 1 а.с. 9).

Постановою Відділу державної виконавчої служби Івано-Франківського міського управління юстиції від 28.10.2011 року відкрито виконавче провадження (т. 1 а.с. 10).

Несвоєчасне виконання обовязків за договором від 11.04.2006 року призвело до виникнення заборгованості на загальну суму 1 752 073,52 грн., що складається з основної суми (тілу) кредиту у сумі 12 000 доларів США, що еквівалентно 261 396,32 грн., відсотків у сумі 11 087,08 доларів США, що еквівалентно 241 510,16 грн., пені у сумі 1 249 167,04 грн., що підтверджується розрахунком загальної суми заборгованості та не оспорюється відповідачами по справі (т. 1 а.с. 134-146).

14.11.2014 року відповідачу ОСОБА_7 направлялась вимога про усунення порушень умов договору від 11.04.2006 року, у разі невиконання даних вимог повідомлено про здійснення дій по зверненню стягнення на заставлене майно (т. 1 а.с. 13).

8.12.2014 року ОСОБА_6 надіслана відповідь на вимогу від 14.11.2014 року (т. 1 а.с. 12).

14.11.2014 року відповідачам надіслана вимога в порядку ст. 109 Житлового кодексу України (т. 1 а.с. 11).

ОСОБА_6 та ОСОБА_7 зареєстровані з 29.03.1989 року за адресою: квартира АДРЕСА_3 (т. 1, а.с. 29, 31). ОСОБА_8 зареєстрована з 11.07.2003 року за вищевказаною адресою (т.1, а.с.28).

ОСОБА_9, ІНФОРМАЦІЯ_2, зареєстрованим не значиться (т. 1 а.с. 30, т. 2 а.с. 8).

Згідно листа виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради від 21.11.2014 року за вих. № Р/1823, впродовж 2005 року до квітня 2006 року орган опіки та піклування не надавав дозвіл на укладення договору іпотеки щодо нерухомого майна, а саме: квартири АДРЕСА_3 (т. 2 а.с. 11).

До заяви про отримання споживчого кредиту ОСОБА_6 надана довідка про склад сімї (т. 2 а.с. 68).

Відповідно до довідки Житлово-будівельного кооперативу № 14 від 07 квітня 2006 року, у спірній квартирі проживають ОСОБА_6, ОСОБА_7 - дружина, ОСОБА_8 - дочка (т. 2, а.с. 66).

У заяві про отримання кредиту від 10 квітня 2006 року ОСОБА_6 зазначив дружину ОСОБА_7 та доньку ОСОБА_8 (т. 2, а.с. 67).

Згідно довідки Житлово-будівельного кооперативу № 14 від 21.10.2005 року, у квартирі прописані з 29.03.1989 року ОСОБА_6 - чоловік, ОСОБА_7 - дружина, ОСОБА_8 - дочка, ОСОБА_2 - син (т. 2 а.с. 69).

У довідці від 25 листопада 2015 року за вих. № 103 зазначено, що ОСОБА_2 станом на 11.04.2006 року був зареєстрований, проживав і на даний час проживає за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_3 (Будівельників)АДРЕСА_4 (т. 2 а.с. 81).

З листа Обласного комунального підприємства «Івано-Франківське обласне бюро технічної інвентаризації» від 20.11.2015 року вбачається, що іншого майна, крім спірної квартири, відповідачі не мають (т. 2, а.с. 76).

ТзОВ «Банк «Фінанси та Кредит», ОСОБА_7 та ОСОБА_6 були ініціаторами укладення кредитного договору та договору іпотеки, в момент його підписання вони були ознайомлені з усіма умовами договорів та могли обирати або не погоджуватись на певні умови, проте цього не зробили, доказів таких суду не надали .

Договір про відкриття відновлювальної кредитної лінії та договір іпотеки укладені у письмовій формі, договір іпотеки посвідчений нотаріально, як того вимагає ч. 1 ст. 1055 Цивільного кодексу України.

Згідно положень ст. 12 Закону України «Про основи соціального захисту бездомних громадян і безпритульних дітей» та ст. 18 Закону України «Про охорону дитинства», держава охороняє і захищає права та інтереси дітей при вчиненні правочинів щодо нерухомого майна. Неприпустимо зменшення або обмеження прав і охоронюваних законом інтересів дітей при вчиненні будь-яких правочинів стосовно жилих приміщень. Органи опіки та піклування здійснюють контроль за дотриманням батьками та особами, які їх замінюють, житлових прав і охоронюваних законом інтересів дітей. Для здійснення правочинів стосовно нерухомого майна, право власності на яке або право користування яким мають діти, потрібна попередня згода органу опіки та піклування.

Пунктом 44 Постанови Пленуму Вищого Спеціалізованого Суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ № 5 від 30 березня 2012 року «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин» розяснено, що згідно зі статтею 32 ЦК, статтею 177 СК та статтею 17 Закону України від 26 квітня 2001 року № 2402-III «Про охорону дитинства» батьки не мають права без дозволу органу опіки і піклування укладати договір, який підлягає нотаріальному посвідченню або спеціальній реєстрації, відмовлятися від належних дитині майнових прав, здійснювати розподіл, обмін, відчуження житла, зобовязуватися від імені дитини порукою, видавати письмові зобовязання. У звязку із наведеним суди повинні виходити із того, чи мала дитина право власності на предмет іпотеки чи право користування предметом іпотеки на момент укладення договору іпотеки. Будь-які дії, вчинені без згоди іпотекодержателя після укладення договору іпотеки (наприклад, реєстрація неповнолітньої дитини в житловому будинку, народження дитини після укладення договору іпотеки) не є підставою для визнання такого договору недійсним із підстави невиконання вимог закону про отримання згоди органу опіки та піклування.

ОСОБА_6 та ОСОБА_7, як батьки ОСОБА_2, зобовязані були звернутись до органу опіки та піклування за отриманням згоди на укладення договору іпотеки.

Банк та нотаріус не знали та не могли знати про те, що у квартирі, що передається за договором іпотеки, проживає малолітня дитина, оскільки у встановленому законодавством порядку син не був зареєстрований у квартирі.

Також те, що у квартирі проживає дитини до 18 років, Банку не було відомо підтверджується тим, що до заяви про отримання споживчого кредиту ОСОБА_6 була надана довідка про склад сімї, в якій відображено, що у квартирі проживають ОСОБА_6, ОСОБА_7 - дружина, ОСОБА_8 дочка. У заяві про отримання кредиту від 10 квітня 2006 року ОСОБА_6 вказав лише дружину ОСОБА_7 та доньку ОСОБА_8 (т. 2, а.с. 66-68).

Суд правильно не прийняти в якості належних та допустимих доказів довідки Житлово-будівельного кооперативу № 14 від 21.10.2005 року за № 79 та від 25.11.2015 року за № 103 (т. 2 а.с. 69, 81), оскільки з даних довідок неможливо достовірно встановити, з якого часу був зареєстрований ОСОБА_2 А також дані довідки спростовуються довідкою адресно-довідкового підрозділу ГУДМС УДМС в Івано-Франківській області, складеною 10.02.2015 року, з якої вбачається, що ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_2, зареєстрованим не значиться (т. 1 а.с. 30).

Таким чином, усі сторони при укладенні договору діяли вільно та на власний розсуд.

Крім того, у п. 2.4 договору іпотеки чітко зазначено, що майновий поручитель-іпотекодавець, яким за даним договором є ОСОБА_7, стверджує, що в квартирі, яка є предметом іпотеки, не зареєстровані діти віком до 18-ти років та не мають права користування (т.1, а.с. 5).

З вищевикладеного вбачається, що ОСОБА_6 та його дружиною ОСОБА_7 порушено права свого неповнолітнього сина, а не Банком.

ОСОБА_6 суду не надані належні та допустимі докази того, що на час укладення договору іпотеки був зареєстрований його малолітній син ОСОБА_2, та не пояснив суду, чому у документах, доданих до заяви про отримання споживчого кредиту, відсутні відомості про те, що у нього є малолітній син.

Відповідно до ч. 1 ст.12 ЗУ Про іпотеку у разі порушення іпотекодавцем обов'язків,

встановлених іпотечним договором, іпотекодержатель має право вимагати дострокового виконання основного зобов'язання, а в разі його невиконання звернути стягнення на предмет іпотеки.

Згідно з ч. 1 ст. 33 Закону України Про іпотеку у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов'язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов'язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки.

Відповідно до вимог ст. 526 ЦК України, зобовязання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Як видно з договору іпотеки, відповідно до п.п. 4.2, 4.3 цього договору іпотекодержатель має право звернути стягнення на предмет іпотеки: у разі порушення іпотекодавцем будь-якого зобов'язання за цим договором або будь-якого зобов'язання, що забезпечено іпотекою за цим договором (том 1, а.с. 5-6).

Згідно Договору іпотеки, звернення стягнення здійснюється на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса, позасудового врегулювання у відповідності до умов цього договору та ЗУ Про іпотеку, з інших підстав передбачених законодавством України.

Дія ЗУ Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як

забезпечення кредитів в іноземній валюті при вирішенні даного спору по суті може застосовуватись, оскільки даний Закон набрав чинності 07 червня 2014 року.

Поняття мораторій у цивільному законодавстві визначається як відстрочення виконання зобовязання ( пункт 2 частини першої ст 263 ЦК України), що повною мірою відповідає лексичному значенню відповідного слова, яке розкривається в тлумачному словнику української мови.

Оскільки вказаний закон не зупиняє дію решти нормативно-правових актів, що регулюють забезпечення зобовязань, то й не може бути мотивом для відмови в позові, а є підставою, що унеможливлює вжиття органами і посадовими особами, які здійснюють примусове виконання рішень про звернення стягнення на предмет іпотеки та проводять конкретні виконавчі дії, заходів, на примусове виконання таких рішень стосовно окремої категорії боржників чи іпотекодавців, які підпадають під дію його положень еа період чинності цього Закону. Таку правову позицію висловив Верховний суд України у постанові від 27 травня 2015 року у справі № 6-57цс15.

Із досліджених у справі доказів вбачається, що наявні правові підстави для примусового стягнення на належне відповідачам майно.

В результаті неналежного виконання позичальником взятих на себе зобов'язань щодо своєчасного та в повному обсязі повернення кредиту у позичальника виникла заборгованість, а в банку, як іпотекодержателя (відповідно до умов договору іпотеки та ст.33 та 35 ЗУ Про іпотеку), виникло право на звернення стягнення на іпотечне майно.

Позовні вимлги про виселення позивача та інших осіб, за заявою АТ «Банк «Фінанси та Кредит» 16 жовтня 2015 року, залишені без розгляду ( т.2, а.с., а.с. 54-57).

Перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів, враховуючи добросовісність поведінки іпотекодавців щодо надання документів про права дітей на житло на момент укладення договору встановила, що позичальник, який є батьком позивача, надав банку довідку з житлово будівельного кооперативу від 07 квітня 2006 року про те, що у квартирі, яка передається в іпотеку, неповнолітні діти не проживають ( т. 2, а.с. 66).

ОСОБА_7, як майновий поручитель-іпотекодавець, мати позивача, укладаючи договір іпотеки, у п. 2.4 договору іпотеки ствердила, що у квартирі, яка є предметом іпотеки, не проживають, не зареєстровані діти віком до 18-ти років (т.2 а.с. 9-10).

Суд першої інстанції за таких обставин дійшов правильного висновку, що при укладенні договору майнові права неповнолітнього не були порушені, оскільки йому не належали майнові права у квартирі, і при укладенні також не були порушені житлові права.

Зазначені обставини узгоджуються із правовою позицією, висловленою Верховним Судом України при розгляді справи № 6-3005цс15 у постанові від 10 лютого 2016 року.

Розглянувши справу в межах позовної заяви та в межах поданщї апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що рішення суду першої інстанції ухвалене з дотриманням вимог матеріального і процесуального права і його слід залишити без зміни.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.307, 308, 313-315, 317 ЦПК України, колегія суддів,-

у х в а л и л а :

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 відхилити.

Рішення Івано-Франківського міського суду від 22 грудня 2015 року залишити без зміни.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, однак може бути оскаржена в касаційному порядку, безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.

Головуючий: П.І. Проскурніцький

Судді: М.Д. Горейко

ОСОБА_10