Вирок № 57116132, 12.04.2016, Жовтневий районний суд м. Дніпропетровська

Справа № 201/2792/16-к

Провадження № - 1кп/201/151/2016

ВИРОК

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

12 квітня 2016 року м. Дніпропетровськ

Жовтневий районний суд м. Дніпропетровська у складі судді Мельниченко С.П., за участі секретаря судового засідання Верменич В.А. розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі Жовтневого районного суду м.Дніпропетровська кримінальне провадження №12016040650000667 відносно:

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця ІНФОРМАЦІЯ_2, українця, громадянина України, ІНФОРМАЦІЯ_3, не працюючого, не одруженого проживаючого за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_4, судимого:

-25.11.1993 р. Кіровським районним судом м. Дніпропетровська по ч. 2 ст. 82, ч. 3 ст. 86-2, ч. 3 ст. 144, ст.. 42 КК України до восьми років позбавлення волі;

-08.11.2001 р. Амур-Нижньодніпровським районним судом м. Дніпропетровська по ч. 1 ст. 229-6 КК України до одного року позбавлення волі;

-10.01.2003 р. Жовтневим районним судом м. Дніпропетровська по ст. 395, ч. 4 ст. 74 КК України до чотирьох місяців арешту;

-28.09.2004 р. Жовтневим районним судом м. Дніпропетровська по ч. 2 ст. 15, ч. 3 ст. 185, ст.. 69 КК України до одного року шести місяців позбавлення волі;

-22.07.2008 р. Жовтневим районним судом м. Дніпропетровська по ч. 3 ст. 185 КК України до трьох років позбавлення волі;

-28.05.2012 р. Індустріальним районним судом м. Дніпропетровська по ч. 2 ст. 185 КК України до одного року позбавлення волі;

-05.09.2013 р. Жовтневим районним судом м. Дніпропетровська по ч. 2 ст. 185 КК України до двох років позбавлення волі зі звільненням від відбування покарання з іспитовим строком 1 рік;

-17.10.2013 р. Кіровським районним судом м. Дніпропетровська по ч. 2 ст. 15 ч. 2 ст. 185, ст.. 71 КК України до двох років одного місяця позбавлення волі;

-23.10.2013 р. Бабушкінським районним судом м. Дніпропетровська по ч. 2 ст. 15 ч. 2 ст. 185, ст.. 75, 76 КК України до одного року шести місяців позбавлення волі зі звільненням від відбування покарання з іспитовим строком 1 рік;

-12.02.2014 р. Красногвардійським районним судом м. Дніпропетровська по ч. 2 ст. 185, ст.. 71 КК України до двох років семи місяців позбавлення волі. Звільнився 24.09.2015 р. умовно-достроково на 9 місяців 13 днів.

обвинуваченого у вчиненні злочинів передбачених ч. 2 ст. 185, ст.. 395 КК України, -

В судовому засіданні приймали участь:

прокурор Таран К.О.

обвинувачений ОСОБА_1

захисника ОСОБА_2

ВСТАНОВИВ:

Ухвалою П'ятихатського районного суду Дніпропетровської області від 16.09.2015 відносно ОСОБА_1 встановлено адміністративний нагляд терміном на один рік та застосовано наступні обмеження: заборона виходу з будинку (квартири) з 23.00 до 05.00 год.; заборона виїзду в особистих справах за межі міста (району); реєстрація в міліції два рази на місяць. У день звільнення, а саме 24.09.2015 адміністрацією П'ятихатської виправної колонії Управління ДПтС України в Дніпропетровській області № 122 ОСОБА_1 було оголошено ухвалу П'ятихатського районного суду Дніпропетровської області від 16.09.2015 про встановлення адміністративного нагляду. Після чого ОСОБА_1, прибувши до обраного місця проживання за адресою ІНФОРМАЦІЯ_5 став на профілактичний облік в Жовтневому РВ ДМУ ГУ МВС України в Дніпропетровській області та 13.10.2015 був попереджений про кримінальну відповідальність за порушення правил адміністративного нагляду.

19.01.2016 ОСОБА_1, не зважаючи на встановлені заборони, з метою ухилення від адміністративного нагляду, самовільно, без письмового повідомлення керівництва Жовтневого ВП ДВП ГУ НП в Дніпропетровській області залишив місце постійного проживання, не повідомив про нове місце проживання та перестав з'являтись для реєстрації. Проте 14.02.2016 близько 18:20 годин, ОСОБА_1 був виявлений працівниками поліції по вул, ОСОБА_3 у м.Дніпропетровську та доставлений до Жовтневого ВП ДВП ГУ НП в Дніпропетровській області.

Вказаними діями ОСОБА_1 вчинив злочин передбачений ст.. 395 КК України, а саме, самовільне залишення місця проживання з метою ухилення від адміністративного нагляду.

Крім того, 14.02.2016 приблизно о 18.10 години ОСОБА_1, перебуваючи біля кав'ярні «Франсуа», котра розташована за адресою: м. Дніпропетровськ, вул. Олеся Гончара 8, побачив столик металевий ««Аlmeria» діаметром 60» вартістю 483,00 грн., та 2 стільці садових «Аlmeria» кожен вартістю 289,80 гривень які належить ПП «Махліній» та які він визначив як об'єкт свого злочинного посягання. Далі ОСОБА_1, реалізуючи раптово виниклий умисел направлений на таємне викрадення чужого майна, діючи умисно, повторно, з корисливих мотивів та особистої зацікавленості, переконавшись, що за його діями ніхто не спостерігає та вони є таємними для оточуючих, таємно, шляхом вільного доступу, взяв біля кав'ярні столик металевий «Аlmeria» діаметром 60» вартістю 483,00 грн., у ліву руку, а у праву 2 стільці садових «Аlmeria» кожен вартістю 289,80 гривень та попрямував по вул. Шевченко в м. Дніпропетровську.

Вказаними діями ОСОБА_1 вчинив злочин передбачений ч. 2 ст. 185 КК України, а саме, таємне викрадення чужого майна (крадіжка), вчинене повторно.

В судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_1 свою вину у скоєних злочинах визнав у повному обсязі, у скоєному розкаявся, надав пояснення, які повністю підтверджують обставини викладені в обвинувальному акті, додавши, що місце проживання він покинув в звязку з сімейними обставинами, а стілець і стільці він повернув, коли його на вул.. Шевченко наздогнав молодий чоловік і сказав повернути їх на місце.

В судовому засіданні обвинувачений, захисник та прокурор не оспорювали всі обставини кримінального провадження. Судом перевірялось чи правильно обвинувачений розуміє зміст цих обставин, суд переконався у відсутні будь-яких сумнівів у добровільності та істинності позиції учасників процесу. Суд роз'яснив учасникам кримінального провадження положення ст. 349 КПК України і ухвалив проводити судовий розгляд даного провадження щодо всіх його обставин із застосуванням правил ч. 3 ст. 349 КПК України, визнавши недоцільним дослідження всіх доказів.

З урахуванням викладеного, суд приходить до висновку, що вина ОСОБА_1 у вчиненні ним злочинів доведена в повному обсязі і умисні дії ОСОБА_1 вірно кваліфіковані органом досудового слідства за ч. 2 ст. 185 КК України, як таємне викрадення чужого майна крадіжка, вчинене повторно та за ст.. 395 КК України як самовільне залишення місця проживання з метою ухилення від адміністративного нагляду.

В судових дебатах захисник висловив сумнів у правильності кваліфікації дій обвинуваченого за ч. 2 ст. 185 КК України, так як останній добровільно припинив вчинення злочину і повернув меблі, хоча мав можливість втекти від молодого чоловіка.

Суд вважає вказані посилання захисника необґрунтованими, оскільки з показань обвинуваченого чітко вбачається, що він заволодів столом і стільцями таємно та відійшов на достатню відстань, щоб мати можливість розпорядитись ними, а отже злочин є закінченим, а те, що обвинувачений не намагався втекти свідчить лише про його належну посткримінальну поведінку.

Також захисник висловив сумнів у наявності складу злочину передбаченого ст.. 395 КК України в діях обвинуваченого, так як на підставі Закону України «Про внесення зміни до Кримінального кодексу України щодо удосконалення порядку зарахування судом строку попереднього ув'язнення у строк покарання» строк попереднього увязнення ОСОБА_1 за вироком Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 12.02.2014 р. має бути враховано у строку відбування покарання з розрахунку один день попереднього увязнення за два дні позбавлення волі і в цьому випадку ОСОБА_1 відбув покарання, а отже адміністративний нагляд відносно нього припинений.

Вказані посилання захисника суд вважає необґрунтованими, так як ОСОБА_1 в судовому засіданні пояснив, що він не звертався з клопотанням про перерахунок строку і такий перерахунок не здійснювався, а отже на момент вчинення злочину передбаченого ст.. 395 КК України обвинувачений перебував під адміністративним наглядом і в його діях наявний склад злочину передбаченого ст.. 395 КК України.

При призначенні обвинуваченому ОСОБА_1 покарання, суд згідно з вимогами ст. 65 КК України враховує ступінь тяжкості вчинених злочинів, один з яких відноситься до категорії злочинів середньої тяжкості, а інший до злочинів невеликого ступеню тяжкості, дані про особу обвинуваченого, який має не зняту та непогашену судимість за злочин проти власності, вчинив новий злочин під час умовно-дострокового звільнення, на обліку у лікаря психіатра не перебуває, перебуває на обліку у лікарня нарколога з діагнозом: «Розлад психіки і поведінки внаслідок вживання опоїдів».

До обставин, що пом'якшують покарання ОСОБА_1 відповідно до ст. 66 КК України, суд відносить його щире каяття та активне сприяння розкриттю злочинів.

Обставин, що обтяжують покарання ОСОБА_1 відповідно до ст. 67 КК України в судовому засіданні не встановлено.

З врахуванням викладеного, суд вважає, що з метою виправлення та попередження нових злочинів, обвинуваченому слід призначити покарання за ст.. 395 КК України у вигляді арешту, а за ч. 2 ст. 185 КК України виключно у виді позбавлення волі, однак не в максимальному його розмірі, оскільки саме таке покарання буде повністю відповідати ступеню тяжкості вчиненого злочину, конкретним його обставинам, даним про особу обвинуваченого, який неодноразово притягувався до кримінальної відповідальності, однак на шлях виправлення не став, продовживши вчинення аналогічних злочинів, крім того, таке покарання повністю буде відповідати встановленим під час розгляду кримінального провадження обставинам, що пом'якшують покарання обвинуваченого, а також, на думку суду, посприяє подальшому виправленню останнього та попередження вчинення ним нових злочинів.

Підстав для застосування до ОСОБА_1 положень ст. 69 КК України, а саме призначення покарання нижче нижчої межі встановленої санкцією статті суд не вбачає.

Враховуючи, що ОСОБА_1 не відбув покарання за вироком Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 12.02.2014 р., суд вважає за необхідне призначити остаточне покарання за ч. 1 ст. 71 КК України шляхом часткового складання призначеного покарання за цим вироком та вироком Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 12.02.2014 р.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 374-376 КПК України, -

ЗАСУДИВ:

ОСОБА_1 визнати винним у вчиненні злочинів передбачених ч.2 ст. 185, ст.. 395 КК України та призначити йому покарання:

-за ч. 2 ст. 185 КК України у вигляді двох років позбавлення волі;

-за ст.. 395 КК України у вигляді трьох місяців арешту.

На підставі ч. 1 ст. 70 КК України призначити ОСОБА_1 покарання шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, визначивши до відбування два роки позбавлення волі.

На підставі ч. 1 ст. 71 КК України призначити ОСОБА_1 остаточне покарання шляхом часткового приєднання до призначеного цим вироком покарання, одного місяця позбавлення волі невідбутого покарання за вироком Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 12.02.2014 р., визначивши остаточно до відбування два роки один місяць позбавлення волі.

Строк відбування покарання ОСОБА_1 відраховувати з 16 лютого 2016 року, зарахувавши в строк відбування призначеного покарання перебування ОСОБА_1 під вартою з 16 лютого 2016 року по 12 квітня 2016 року з розрахунку один день попереднього увязнення за два дні позбавлення волі, тобто три місяці двадцять шість днів.

Запобіжний захід у вигляді тримання під вартою ОСОБА_1 залишити без змін до набрання вироком законної сили, але не більш ніж до 11 червня 2016 р.

Речові докази стіл та два стільці повернути ПП «ОСОБА_4Б.»

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, яка може бути подана сторонами кримінального провадження до апеляційного суду Дніпропетровської області через Жовтневий районний суд м. Дніпропетровська протягом тридцяти діб з дня проголошення вироку суду.

Суддя:С.П. Мельниченко