Ухвала суду № 57115052, 07.04.2016, Апеляційний суд Запорізької області

Дата документу Справа №

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

Єдиний унікальний № 331/217/16 Головуючий у 1 інстанції: Жукова О.Є.

Провадження № 22-ц/778/1703/16 Суддя-доповідач: ОСОБА_1

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 квітня 2016 року м. Запоріжжя

Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Запорізької області у складі

Головуючого: Маловічко С.В., суддів Савченко О.В., Кочеткової І.В.

при секретарі: Остащенко О.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_2 в особі представника ОСОБА_3 на рішення Жовтневого районного суду м. Запоріжжя від 11 лютого 2016 року у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_4 про стягнення боргу за договором позики,

В С Т А Н О В И Л А:

Позивач звернувся до суду з вказаним позовом до відповідача, в якому просив стягнути зі ОСОБА_4 суму боргу з нарахованими процентами, з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення та трьох процентів річних в розмірі 30640,35 гривень за договором позики від 12 січня 2015 року.

Позовні вимоги позивач обґрунтував тим, що 12.01.2015р. з його вини в м. Запоріжжі по вул. Космічній сталася дорожньо-транспортна пригода, внаслідок якої було пошкоджено автомобіль ОСОБА_4 Одразу після ДТП він надав відповідачу кошти на ремонт його автомобіля в сумі 19 300 гривень, які останній обіцяв йому повернути після отримання відшкодування зі страхової компанії. На теперішній час позивачу стало відомо, що ОСОБА_4 отримав страхову виплату в лютому 2015 року, однак кошти йому не повернув. Тому, вважаючи, що між ним та відповідачем існують зобов»язання з позики, яка оформлена розпискою від 12.01.2015р., просив стягнути суму боргу у розмірі 30640,35 грн. з відповідача на свою користь.

Рішенням Жовтневого районного суду м. Запоріжжя від 11 лютого 2016 року в задоволенні позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись з рішення суду, ОСОБА_2 в особі представника ОСОБА_3 подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на його незаконність у зв»язку з неповним з»ясуванням фактичних обставин, що мають значення для справи, невідповідністю висновків суду обставинам справи, порушенням судом норм матеріального та процесуального права, просить рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове рішення, яким позов задовольнити.

Заслухавши доповідь судді апеляційного суду, пояснення осіб, які беруть участь у справі, вивчивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до

висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відмовляючи в задоволенні позову ОСОБА_2, суд першої інстанції виходив із того, що між сторонами відсутні правовідносини за договором позики, а наявні деліктні правовідносини з приводу відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки.

Колегія погоджується із вказаними висновками суду, оскільки вони ґрунтуються на матеріалах справи та вимогах норм матеріального права, на підставі яких суд вирішив спірні правовідносини.

В позовній заяві ОСОБА_2 вказує, що 12.01.2015р. по вул. Космічній у м. Запоріжжі з його вини сталася ДТП за участю автомобілів, якими керували він та ОСОБА_4, у зв»язку з чим вони одразу узгодили суму відшкодування у розмірі 19300 грн., яку він в цей же день передав відповідачу, а останній надав розписку, якою підтвердив факт отримання коштів.

Судом встановлено за матеріалами справи, що 12.01.2015р. ОСОБА_4 надав власноручно написану розписку ОСОБА_2, в якій зазначив, що він отримав від ОСОБА_2 гроші в сумі 19300 гривень в рахунок матеріальної шкоди, заподіяної внаслідок ДТП, яка сталася з вини ОСОБА_2 за адресою вул. Космічна. Шкода була заподіяна автомобілю НОМЕР_1. Гроші були передані для ремонту автомобіля. Після отримання компенсації від страхової компанії ТАС він зобов"язався повернути ОСОБА_2 всю суму, нараховану страховою компанією (а.с.6).

Також в матеріалах справи наявна особиста розписка ОСОБА_2, надана ОСОБА_4, в якій ОСОБА_2 зазначав, що він скоїв ДТП, чим заподіяв шкоду автомобілю НОМЕР_1, на узгоджену суму 19 300 гривень. Гроші сплатив в повному обсязі, ніяких претензій щодо виплати спричиненої ним шкоди не має, а в подальшому зобов»язується не турбувати з приводу страхових виплат ОСОБА_4 ( а.с. 21).

Власноручне написання вказаних розписок кожним із сторін у справі не заперечували їх представники у судовому засіданні, маючи на руках оригінали цих розписок.

Отже, сторони визнали, що вказана сума надавалась ОСОБА_2 як винуватцем ДТП другому її учаснику ОСОБА_4 як узгоджене сторонами відшкодування спричиненої пошкодженням автомобілю шкоди.

Не зважаючи на це, ОСОБА_2 вважав, що надав цю суму на поворотній основі як позику на відновлення автомобілю відповідача з подальшим покладенням на нього зобов»язання повернути цю суму після отримання страхового відшкодування.

Проте така позиція позивача не узгоджується зі змістом розписок сторін, з викладеними ним самим в позовній заяві обставинами, а також суперечить положенням норм закону, якими врегульовано договірні відносини, що випливають з позики.

Відповідно до ст. 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

З положень вказаної норми закону випливає, що позичальник, отримавши у власність передані йому позикодавцем гроші або інші речі, стає зобов»язаним повернути позикодавцю таку ж саму суму грошей або рівну кількість речей такого ж роду і якості.

Разом з тим, як за поясненнями представників сторін, так і за змістом розписок вбачається, що грошові кошти передаються ОСОБА_2 ОСОБА_4 саме як відшкодування матеріальної шкоди, спричиненої пошкодження автомобілю, для його відновлення, а поверненню підлягала сума нарахованого страховою компанією страхового відшкодування.

З листа АТ «СГ «ТАС» слідує, що ОСОБА_4 була виплачена страховою компанією сума страхового відшкодування за страховим випадком, яким була ДТП 12.01.2015р., у розмірі 7792,57 грн. А відтак, зважаючи на зміст розписки ОСОБА_4, в якій останній зобов»язався повернути ОСОБА_2 всю нараховану страховою компанією суму, позивач не може вимагати від відповідача повернення суми у розмірі 19300 грн.

За вказаних обставин, зазначена розписка не може свідчити про наявність між сторонами відносин, що випливають з договору позики, а доводить, що між сторонами склались правовідносини з відшкодування матеріальної шкоди, спричиненої джерелом підвищеної небезпеки, як правильно визначив суд першої інстанції.

Беручи до уваги все вищенаведене, колегія не вбачає підстав для скасування або зміни оскаржуваного рішення суду, яке у відповідності до вимог ст. 308 ЦПК України підлягає залишенню без змін.

Керуючись ст.ст. 307, 308, 313, 314, 315 ЦПК України, колегія суддів

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 в особі представника ОСОБА_3 відхилити.

Рішення Жовтневого районного суду м. Запоріжжя від 11 лютого 2016 року у цій справі залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, проте може бути оскаржена до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий: Маловічко С.В.

Судді: Савченко О.В.

ОСОБА_5