Ухвала суду № 57114995, 05.04.2016, Апеляційний суд Хмельницької області

КОПІЯ

УКРАЇНА

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

______________

Справа № 670/833/15-ц

Провадження № 22-ц/792/529/16

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 квітня 2016 року м. Хмельницький

Колегія суддів судової палати у цивільних справах

Апеляційного суду Хмельницької області

в складі: головуючої - судді Федорової Н.О.,

суддів - Карпусь С.А., Матковської Л.О.,

при секретарі - Бондарі О.В.,

з участю: позивача - ОСОБА_1,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2, поданої його представником ОСОБА_3, на рішення Віньковецького районного суду Хмельницької області від 5 січня 2016 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів.

в с т а н о в и л а:

18 вересня 2015 року ОСОБА_1 звернулась до суду із вищевказаним позовом. В його обґрунтування зазначила, що 20 вересня 2008 року вони з ОСОБА_2 зареєстрували шлюб. ІНФОРМАЦІЯ_1 у них народився син ОСОБА_4. Сімейне життя з відповідачем не склалось. З 2011 року вона з сином проживає окремо. 18 листопада 2014 року рішенням Віньковецького районного суду Хмельницької області шлюб між нею та відповідачем розірвано. Дитина перебуває повністю на її утриманні. ОСОБА_2 у добровільному порядку матеріальної допомоги не надає, ухиляється від обов'язку утримувати дитину, посилаючись на безробіття та хворобу.

А тому, уточнивши позовні вимоги, просила суд стягувати щомісячно з ОСОБА_2 аліменти на утримання сина ОСОБА_4 в розмірі 1200 грн. до досягнення останнім повноліття.

Рішенням Віньковецького районного суду Хмельницької області від 5 січня 2016 року позов задоволено частково. Ухвалено стягувати з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти в твердій грошовій сумі на утримання сина ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, в розмірі 650 грн. до досягнення дитиною повноліття, починаючи з 18 вересня 2015 року. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь держави 487 грн. 20 коп. судового збору. Рішення суду в частині стягнення аліментів за один місяць допущено до негайного виконання.

Непогоджуючись з даним рішенням, представник ОСОБА_2 - ОСОБА_3 подав апеляційну скаргу, у якій просить скасувати його та ухвалити нове про відмову у задоволенні

________________

Доповідач у першій інстанції Потапов О.О. Провадження № 22-ц/792/529/16

Суддя-доповідач Федорова Н.О. Категорія № 50

позову. Рішення вважає незаконним та необґрунтованим, таким, що ухвалене з порушенням норм матеріального та процесуального права.

На його думку, в порушення вимог ст. 182 СК України, суд при визначені розміру аліментів не врахував матеріального становища ОСОБА_2, зокрема того, що він є безробітним. Окрім того, останній являється інвалідом ІІ групи загального захворювання з діагнозом - відкрита форма туберкульозу та постійно перебуває на лікуванні у протитуберкульозному медичному закладі.

У судове засідання апеляційного суду апелянт не з'явився, про час та місце розгляду справи був повідомлений у встановленому законом порядку. Згідно письмової заяви просив справу слухати у його відсутність.

Позивачка ОСОБА_1 у судовому засіданні заперечила проти задоволення апеляційної скарги. Пояснила, що незалежно від того, що офіційно відповідач є безробітним, він має матеріальну можливість забезпечувати сина. Зокрема, ОСОБА_2 отримує соціальну допомогу від держави у зв'язку з інвалідністю, а також дохід від роботи таксистом.

Заслухавши доповідача, пояснення позивачки, дослідивши матеріали справи та перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає відхиленню з наступних підстав.

Відповідно до ст.ст. 213, 214 ЦПК України рішення повинно бути законним, обґрунтованим та відповідати на питання: чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.

Згідно з ч. 1 ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Судом встановлено та ці обставини оспорені не були, що ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, є сином ОСОБА_1 та ОСОБА_2. Вказане підтверджується даними свідоцтва про народження (а.с. 4).

8 грудня 2014 року шлюб між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 було розірвано, що підтверджується рішенням Віньковецького районного суду Хмельницької області від 18 листопада 2014 року (а.с. 10), після чого остання змінила прізвище на ОСОБА_1 (а.с. 41).

Після розірвання шлюбу між сторонами їх син проживає разом із матір'ю ОСОБА_1 та перебуває на її утриманні, про що Великоолександрівською сільською радою Віньковецького району Хмельницької області 17 вересня 2015 року була видана довідка за № 257 (а.с. 8).

Відповідно до ст. 180 СК України батьки зобов'язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.

Згідно з ч. 1 ст. 182 СК України при визначенні розміру аліментів суд враховує: 1) стан здоров'я та матеріальне становище дитини; 2) стан здоров'я та матеріальне становище платника аліментів; 3) наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; 4) інші обставини, що мають істотне значення.

Жінка та чоловік мають рівні права та обов'язки у сімейних відносинах, шлюбі та сім'ї.

Дитина має бути забезпечена можливістю здійснення її прав, установлених Конституцією України, Конвенцією про права дитини, іншими міжнародними договорами України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.

Регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально можливим урахуванням інтересів дитини. (ч.ч. 6-8 ст. 7 СК України).

Оцінивши надані докази, суд першої інстанції прийшов до правильного висновку про те, що між сторонами виникли сімейні правовідносини, пов'язані з обов'язком батька утримувати дитину.

Визначаючи розмір стягуваних аліментів, суд вірно, виходячи із засад розумності на справедливості, максимального урахування інтересів неповнолітньої дитини, прожиткового мінімуму на дитину у віці від 6 до 18 років у розмірі 1455 грн., рівного обов'язку як матері, так і батька по утриманню дитини, з урахуванням стану здоров'я відповідача, який потребує лікування, матеріального стану як останнього, так і позивачки, яка ніде не працює, стягнув їх у розмірі 650 грн., задоволивши позов частково.

Доводи апеляційної скарги про те, що судом не дотримано вимоги ст. 182 СК України щодо врахування при визначенні розміру аліментів матеріального стану та стану здоров'я відповідача, який є безробітним та інвалідом 2 групи є необґрунтованими та такими, що суперечать змісту рішення.

Зокрема, як вбачається з вищевикладеного, судом враховано стан здоров'я відповідача та його матеріальний стан, пов'язаний з необхідністю витрат на лікування, у зв'язку з чим позов задоволено частково та в меншій частині, ніж половина від прожиткового мінімуму на дитину, яка становила 727 грн. 50 коп. станом на час розгляду справи (1455 грн. : 2).

Твердження апелянта про те, що він взагалі не має матеріальної можливості утримувати сина, а отже в позові слід відмовити, спростовуються даними довідок Управління соціального захисту Департаменту гуманітарної політики Залізничного відділу соціального захисту від 25 лютого 2016 року та від 4 квітня 2016 року за №№ 1969, 2225, відповідно до яких ОСОБА_2 отримує державну соціальну допомогу як інвалід 2 групи у розмірі 1074 грн.

Знаходження на утриманні відповідача, який проживає у м. Львові, ще двох неповнолітніх дітей, що позбавляє його можливості утримувати сина, також не доведено у судовому засіданні. Так, із свідоцтв про народження ОСОБА_9, ІНФОРМАЦІЯ_2, та ОСОБА_10, ІНФОРМАЦІЯ_3, вбачається лише дата народження дітей та хто є їхніми батьками, зокрема: ОСОБА_2 та ОСОБА_11. Докази, що зазначені діти знаходяться на утримання відповідача та разом з ним проживають, матеріали справи не містять. Натомість, з довідок, виданих Управлінням соціального захисту населення Мостиської районної державної адміністрації 5 квітня 2016 року за №№ 1271, 1272, 1273 вбачається, що мати дітей ОСОБА_11, проживає в с. Шегиня Мостиського району Львівської області та отримує допомогу на ОСОБА_9 з 1 січня 2015 року в розмірі 860 грн. та на ОСОБА_10 з 1 березня 2015 року по 1 квітня 2018 року від держави в розмірі 860 грн.

Вказане свідчить про те, що ОСОБА_2 спроможний сплачувати аліменти, визначені судом на утримання сина, який самостійного заробітку не має та потребує коштів для фізичного існування.

Інші доводи апеляційної скарги не можна визнати переконливими, оскільки вони не містять доказів, які б простували висновки суду першої інстанції та впливали на законність судового рішення.

Судом першої інстанції дотримані вимоги процесуального закону, всебічно, повно і об'єктивно з'ясовані обставини справи та надана їм належна оцінка, тому підстав для скасування його рішення в межах доводів апеляційної скарги не вбачається.

Що стосується судових витрат, то, незалежно від того, що відповідач на даний час є інвалідом 2 групи, суд правильно стягнув їх з останнього, оскільки станом на час винесення рішення судом першої інстанції ОСОБА_2 не пройшов чергового переогляду та не підтвердив свою інвалідність належними доказами (а.с. 35, 81).

Керуючись ст.ст. 307, 308, 313 - 315, 317, 319, 324 ЦПК України, колегія суддів

у х в а л и л а:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2, поданої його представником ОСОБА_3, відхилити.

Рішення Віньковецького районного суду Хмельницької області від 5 січня 2016 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, проте може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.

Головуюча: /підпис/

Судді: /підписи/

З оригіналом згідно: суддя апеляційного суду Н.О. Федорова