Вирок № 57114606, 13.04.2016, Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

13.04.2016 Справа №607/809/16-к

Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області в cкладі:

головуючого судді Мостецької А.А.

секретаря Вікарук Т.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Тернополі кримінальне провадження внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12015210010003513 від 03 грудня 2015 року про обвинувачення

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця с. Ладичин, Теребовлянського району, Тернопільської області, українця, громадянина України, жителя АДРЕСА_1, працюючого токарем у в філії «Велекоберозовицька ДЕД», на утриманні неповнолітня дитина ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_3, раніше не судимий,:

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.358 КК України (в редакції 2001 року),

за участю сторін кримінального провадження:

прокурора Строцень Т.О.

обвинуваченого ОСОБА_1

захисників ОСОБА_2, ОСОБА_3

В С Т А Н О В И В :

Органом досудового розслідування ОСОБА_1 обвинувачується в тому, що 31 січня 2008 року в нього виник злочинний намір, направлений на використання завідомо підробленого документа з метою отримання кредиту в AT «Ощадбанк». Реалізуючи свій злочинний намір, 31 січня 2008 року ОСОБА_1 з

метою підтвердження своєї платоспроможності, під час отримання кредиту,

подав до філії Тернопільського міського відділення ВАТ «Державний

ощадний банк України» № 6350, що в м. Тернополі по вул. Чалдаєва, 1

довідку про доходи видану на його ім'я в якій містились завідомо неправдиві

відомості. Зокрема у даній довідці було зазначено, що ОСОБА_1 з липня 2007 року по грудень 2007 року працює у ФГ «ОСОБА_5» на посаді водія та його заробітна плата в липні 2007 року становила 3820,0 грн., в серпні 2007 року становила 3934,0грн., в вересні 2007 року становила 3150,0 грн., в жовтні 2007 року становила 2728,0 грн., в листопаді 2007 року становила 2021,0 грн., в грудні 2007 року становила 610,0 грн., крім того, інші нарахування за грудень 2007 року на загальну суму 5800,0 гривень, хоча в дійсності згідно відповіді пенсійного фонду України в Тернопільській області ОСОБА_1 отримував заробітну плату в липні 2007 року 1243,50 гривень, серпні 2007 року 1589,10 гривень, вересні 1413,22 гривень, жовтень 2007 року 540,20 гривень, листопаді 376,00 гривень, грудні 2007 року 667,0 гривень. В подальшому на підставі даної довідки між філією Тернопільського міського відділення ВАТ «Державний ощадний банк України» № 6350 та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір № 8 від 31 січня 2008 року згідно умов якого ОСОБА_1 було надано кредит на суму 15000,0 гривень. На даний час кредит не погашений.

Умисні дії ОСОБА_1 кваліфіковані за ч.3 ст.358 КК України (в редакції 2001 року), використання завідомо підробленого документа.

Дослідивши та оцінивши надані сторонами в кримінальному провадженні докази, суд прийшов до висновку, що ОСОБА_1 слід визнати не винуватим у пред'явленому обвинуваченні за ч. 3 ст. 358 КК України (в редакції 2001 року) та виправдати на підставі п.2 ч.1 ст.373 КПК України, оскільки стороною обвинувачення не доведено, що кримінальне правопорушення вчинене обвинуваченим.

Так, допитаний в судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_1 вину у вчиненні інкримінованого злочину не визнав та суду пояснив те, що, він працював водієм в ФГ «ОСОБА_5». Він звернувся до ОСОБА_5 з приводу існуючої заборгованості по заробітній платі, на що він запропонував оформити на нього кредит в банку. Спочатку він відмовився, однак під тиском погроз зі сторони ОСОБА_5 надав згоду. 31.01.2008 року вони разом із ОСОБА_5 поїхали у відділення ВАТ «Державний ощадний банк України» де підписали кредитний договір та потім поїхали ще кудись, він точно не знає куди, можливо до нотаріуса. Після цього повернулися до відділення банку, де ОСОБА_5 отримав кредитні кошти та погасив з них кредит по іншому позичальнику та віддав заборгованість по зарплаті. Документи для оформлення кредиту він не готував та не надавав, всі ці дії виконував ОСОБА_5 Кримінальне провадження було порушено на підставі його заяви, оскільки ОСОБА_5 перестав платити кредит, а заставне майно виявилося не його власністю. Кредит він взяв лише тому, що вважав, що він забезпечений заставою - комбайном належним ОСОБА_5 який, як виявилося згодом був переданий в заставу на підставі підроблених документів. Просить суд виправдати його.

Допитана в судовому засіданні свідок обвинувачення ОСОБА_6 надала суду наступні показання. В 2008 році вона обіймала посаду керуючого філією Тернопільського міського відділення ВАТ «Державний ощадний банк України» № 6350. З ОСОБА_5 вона знайома з 2004 року, оскільки він був клієнтом вказаного відділення банку. В 2008 році було укладеного договір кредиту на суму 150000 гривень між банком та ОСОБА_1, де поручителем виступав ОСОБА_5 Вона як керівник відділення банку підписувала кредитний договір. Вказує на те, що особа яка бажає отримати кредит надає працівнику кредитного відділу паспорт, код та довідку про доходи. Рішення про надання кредиту приймається кредитним комітетом, на підставі клопотання кредитного відділу. Їх відділенням вказане рішення не приймалося. Нею безпосередньо не приймався пакет документів від ОСОБА_1 Довідка про доходи була надана для отримання кредиту, припускає що самим позичальником, однак не може цього ствердити, оскільки не приймала документи особисто. Зазначає, що відповідно до Положення про кредитування, позичальник повинен був надати вказану довідку при подачі заявки на отримання кредиту. Вказана довідка вилучена правоохоронними органами з кредитної історії ОСОБА_1 Кредит погашав ОСОБА_5

Допитаний в судовому засіданні свідок обвинувачення ОСОБА_5 надав суду наступні показання. Вказав, що ОСОБА_1 працював у нього. Він з метою отримання кредиту видав довідку про дохід ОСОБА_1 та підписав договір майнової поруки та застави комбайна. Цей комбайн ним було відчужено. Ствердив що погашає вказаний кредит, оскільки являється поручителем. Кредит брався ОСОБА_1 в силу домовленостей між ними, про які відмовляється повідомити суду на підставі ст. 63 Конституції України. Самих обставин оформлення кредиту не пригадує, оскільки пройшло 8 років з того часу. Чи подавав ОСОБА_1 довідку про доходи видану ним у відділення банку не пригадує. Повідомив, що ним особисто надавалися документи в банк, які в нього вимагали. Чи відповідала інформація вказана в довідці дійсності не пригадує, однак стверджує, що виплачував премії працівникам в кінці року. Визнає, що видав вказану довідку, за що притягався до кримінальної відповідальності, однак справу було закрито у зв'язку із спливом строків давності притягнення до кримінальної відповідальності.

Як доказ, винуватості обвинуваченого ОСОБА_1, стороною обвинувачення надано наступні документи.

Відповідно до копії кредитного договору № 8 від 31.08.2008 року укладеного між ВАТ «Державний ощадний банк України» та ОСОБА_1, останній отримав кредит на суму 150 000 гривень. Для забезпечення виконання зобов'язань за цим Договором, було укладено договір застави комбайна марки MF-40, 1995 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_1 і договір майнової поруки № 1 від 31.01.2008 року. Вказана інформація підтверджено довідкою філії - Тернопільського обласного управління АТ «Ощадбанк» № 10-12/596-1490 від 09.12.2015 року.

Відповідно до інформації про розмір отриманого доходу наданої Управлінням Пенсійного фонду України в Тернопільському районі № 3660/05 від 18.12.2015 року, ОСОБА_1 отримував заробітну плату в липні 2007 року 1243,50 гривень, серпні 2007 року 1589,10 гривень, вересні 1413,22 гривень, жовтень 2007 року 540,20 гривень, листопаді 376,00 гривень, грудні 2007 року 667,0 гривень. Обвинувачений ОСОБА_1 в судовому засіданні ствердив, що дійсно отримував заробітну плату в ФГ «ОСОБА_5» у вказаному розмірі.

Відповідно до довідки про доходи виданої ФГ «ОСОБА_5» № 1/8 від 29.01.2008 року, ОСОБА_1 з липня 2007 року по грудень 2007 року працює у ФГ «ОСОБА_5» на посаді водія та його заробітна плата в липні 2007 року становила 3820,0 грн., в серпні2007 року становила 3934,0грн., в вересні 2007 року становила 3150,0 грн., в жовтні 2007 року становила 2728,0 грн., в листопаді 2007 року становила 2021,0 грн., в грудні 2007 року становила 610,0 грн., крім того, інші нарахування за грудень 2007 року на загальну суму 5800,0 гривень.

Як вбачається з підсумків висновку експерта № 1.1-11/16 від 19.01.2016 року за результатами почеркознавчої експертизи, підписи від імені ОСОБА_5 у графах «Голова фермерського господарства», «Головний бухгалтер» у довідці про доходи № 1/8 від 29.01.2008 року виконані ОСОБА_5

У відповідності до заяви про отримання кредиту виконаної від імені ОСОБА_1 від 31.01.2008 року він просить надати йому кредит на суму 150 000 грн. У відповідності до кредитної заявки підписаної від імені ОСОБА_1 вказано, що його основна заробітна плата становить 3677,17 грн.

Також судом було досліджено документи, що характеризують особу обвинуваченого, з яких встановлено наявність у нього неповнолітньої дитини - сина ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_3, щодо якого він не позбавлявся батьківських прав, відсутність судимостей, те що він на обліку в лікаря - психіатра та лікаря - нарколога не перебуває, позитивно характеризується по місцю проживання та роботи.

Судом під час судового розгляду було роз'яснено обвинуваченому ОСОБА_1 положення ст. 49 КК України. Обвинувачений заперечив щодо звільнення його від кримінальної відповідальності, у зв'язку з цим не підлягає до задоволення клопотання прокурора, щодо застосування судом ст. 49 КК України, оскільки, звільнення особи від кримінальної відповідальності є обов'язком суду у разі настання обставин, передбачених пунктами 1-4 ч.1 ст. 49 КК, за наявності згоди обвинуваченого на звільнення на підставі спливу строків давності.

Щодо твердження сторони захисту, про те, що допит обвинуваченого під час досудового розслідування здійснювався без участі захисників, у зв'язку з чим відбулося його порушення права на захист, суд не приймає з тих підстав, що в даному кримінальному провадженні участь захисника в силу ст. 52 КПК України не є обов'язковою.

Статтею 17 КПК України закріплено презумпцію невинуватості та забезпечення доведеності вини.

Статтею 62 Конституції України та пунктом 2 ст. 6 Європейської конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі-Конвенція) закріплено принцип презумпції невинуватості, як один із основних засадничих принципів кримінального судочинства, передбачено, що особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду. Ніхто не зобов'язаний доводити свою невинуватість у вчиненні злочину. Обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь. Кожен, кого обвинувачено у вчиненні кримінального правопорушення, вважається невинуватим доти, доки його вину не буде доведено в законному порядку.

Європейський суд з прав людини (далі-Суд) в своєму рішенні «Мінеллі проти Швейцарії» (Minelli v. Switzerland) від 25 березня 1983 року зробив висновок, що принцип невинуватості є одним із елементів справедливого судового процесу у кримінальних справах у розумінні пункту 1 ст. 6 Конвенції.

На думку Суду, пункт 2 статті 6 Конвенції «вимагає …, inter allia, аби судді, виконуючи свої завдання, не ставились до них із переконанням, що підсудний учинив інкримінований йому злочин, Тягар доказування лежить на обвинуваченні, а кожний сумнів має тлумачитись на користь підсудного» (рішення у справі Барбера, Мессеге і Хабардо проти Іспанії (Barbera, Messegue and Jabardo v. Spain) від 06 грудня 1988 року).

Згідно зі ст. 17 КПК України особа вважається невинуватою у вчиненні кримінального правопорушення і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено у порядку, передбаченому цим Кодексом, і встановлено обвинувальним вироком суду, що набрав законної сили. Ніхто не зобов'язаний доводити свою невинуватість у вчиненні кримінального правопорушення і має бути виправданим, якщо сторона обвинувачення не доведе винуватість особи поза розумним сумнівом. Підозра, обвинувачення не можуть ґрунтуватися на доказах, отриманих незаконним шляхом. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на користь такої особи.

Суд, розглядаючи дане кримінальне провадження сприяв сторонам у дослідженні та отриманні необхідних доказів, після завершення дослідження яких жодна зі сторін не заявляла клопотань про необхідність надання суду чи допомоги у сприянні в отриманні тих чи інших доказів.

Враховуючи те, що всі сумніви тлумачаться на користь особи, яка обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення суд вважає, що стороною обвинувачення не доведено того, що саме ОСОБА_1 подав до філії Тернопільського міського відділення ВАТ «Державний ощадний банк України» № 6350 довідку про доходи на його ім'я, що містила недостовірні відомості, оскільки як вбачається з показань свідка ОСОБА_6, вона не приймала документів в обвинуваченого, а тому ствердити, що саме він надав цю довідку не може, а її посилання на Положення про кредитування як процедуру отримання кредиту, суд оцінює критично, з огляду і на показання свідка ОСОБА_5, який повідомив що надавав в банк всі необхідні документи для отримання кредиту, також той факт, що кредитні зобов'язання за договором виконувалися фактично ОСОБА_5, сам кредит брався з огляду домовленостей між ОСОБА_5 та ОСОБА_1, той факт, що саме ОСОБА_5 видав цю довідку, а отже був зацікавлений в отриманні кредиту.

Отже, дослідивши подані сторонами докази в підтвердження своїх доводів, тим самим, з'ясувавши фактичні обставини справи, суд приходить до висновку, що обвинувачення, висунуте ОСОБА_1 свого підтвердження не знайшло, обставин, які підлягають доказуванню по такому обвинуваченню та доказів, які підтвердили б вину обвинуваченого у вчиненні зазначеного кримінального правопорушення, поза розумним сумнівом, прокурором не надано.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 373 КПК України, виправдувальний вирок ухвалюється у разі якщо не доведено, що кримінальне правопорушення вчинено обвинуваченим. А тому, суд вважає, що ОСОБА_1 необхідно визнати невинуватим у вчиненні інкримінованого йому злочині, передбаченого ч. 3 ст. 358 КК України (в редакції статті 2001 року) та виправдати, у зв'язку з недоведеністю, що кримінальне правопорушення вчинене обвинуваченим.

Запобіжний захід під час досудового розслідування відносно ОСОБА_1 не обирався.

Процесуальні витрати слід вважати понесеними за рахунок держави.

Керуючись ст. ст. 368-370, 373, 374 КПК України, суд

У Х В А Л И В :

ОСОБА_1 визнати не винуватим по пред'явленому обвинуваченню у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч.3 ст. 358 КК України (в редакції 2001 року), і виправдати у зв'язку з тим що не доведено, що кримінальне правопорушення вчинене обвинуваченим.

Процесуальні витрати слід вважати понесеними за рахунок держави.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок набирає законної сили після прийняття рішення судом апеляційної інстанції.

Апеляція на вирок може бути подана до апеляційного суду Тернопільської області через Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Копії вироку негайно після його проголошення вручити обвинуваченому, прокурору. Інші учасники судового провадження мають право отримати копію вироку в суді.

Головуючий суддя А.А. Мостецька