Вирок № 57108849, 11.04.2016, Дарницький районний суд міста Києва

ДАРНИЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.КИЄВА

справа № 753/1797/16-к

провадження № 1-кп/753/310/16

В И Р О К

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"11" квітня 2016 р. м. Київ

Дарницький районний суд м. Києва у складі:

Головуючого судді Домарєва О.В.,

при секретарі Козленко С.В.,

за участю прокурора Облетова А.І.,

представника потерпілої ОСОБА_2,

потерпілої ОСОБА_3,

обвинуваченого ОСОБА_4,

розглянувши у відритому судовому засіданні в м.Києві матеріали кримінального провадження №12015100020009709 від 06.11.2015 р. за обвинуваченням

ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця с. Пологи-Вергуни, Переяслав-Хмельницького району, Київської обл., українця, громадянина України, з середньою освітою, пенсіонера, одруженого, не судимого, який зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_1,

у скоєнні злочину, передбаченого ч.1 ст.286 КК України, -

ВСТАНОВИВ:

18.09.2015 року близько 09 години 05 хвилин ОСОБА_4, перебуваючи в стані алкогольного сп'яніння, керуючи технічно справним автомобілем марки «Таврія», д.з. НОМЕР_5, рухаючись проїзною частиною вул. Княжий Затон від вул. Дніпровська набережна в напрямку вул. Урлівська в м. Києві, допустив порушення вимог п.п. 2.9.а, 18.1, 11.10 та 11.2 Правил дорожнього руху України, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року №1306 (далі ПДР), а саме:

п.2.9.а -водієві забороняється керувати транспортним засобом у стані алкогольного сп'яніння або перебуваючи під впливом наркотичних чи токсичних речовин.

п.18.1 ПДР України - водій транспортного засобу, що наближається до нерегульованого пішохідного переходу, на якому перебувають пішоходи, повинен зменшити швидкість, а в разі потреби зупинитися, щоб дати дорогу пішоходам, для яких може бути створена перешкода чи небезпека.;

п.11.10 ПДР України - на дорогах, проїзна частина яких поділена на смуги руху лініями дорожньої розмітки, забороняється рухатися, займаючи одночасно дві смуги руху. Наїжджати на переривчасті лінії розмітки дозволяється лише під час перестроювання;

п.11.2 ПДР України- на дорогах, які мають дві і більше смуг для руху в одному напрямку, нерейкові транспортні засоби повинні рухатися якнайближче до правого краю проїзної частини, крім випадків, коли виконуються випередження, об'їзд або перестроювання перед поворотом ліворуч чи розворотом.

Порушення вищевказаних вимог Правил дорожнього руху України з боку водія ОСОБА_4 виразилось в тому, що останній, перебуваючи в стані алкогольного сп'яніння, керуючи технічно справним транспортним засобом марки «Таврія», д.з. НОМЕР_5, проявив неуважність та необачність, не переконавшись, що це буде безпечно і не створить перешкоду або небезпеку іншим учасникам руху, рухаючись між лівою та правою смугами руху проїзної частини вул. Княжий Затон від вул. Дніпровська набережна в напрямку вул. Урлівська, під'їжджаючи до нерегульованого пішохідного переходу, що знаходиться в м. Києві по вул. Княжий Затон, в районі буд. №10 - не зупинився та допустив виїзд автомобіля на пішохідний перехід. Не впевнившись у відсутності пішоходів, які не закінчили рух та знаходилися на пішохідному переході, продовжив рухатися по нерегульованому пішохідному переході та скоїв наїзд на пішохода ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_5, яка рухалася по пішохідному переході з ліва на право відносно руху автомобіля та мала перевагу в русі. Внаслідок наїзду, пішохід ОСОБА_3 отримала тілесні ушкодження та була доставлена до лікарні.

Таким чином у водія ОСОБА_4 була технічна можливість уникнути дорожньо-транспортної пригоди шляхом виконання вимог вказаних пунктів. Тобто, в даній дорожній ситуації з технічної точки зору, причиною виникнення даної дорожньо-транспортної пригоди є невідповідності дій водія автомобіля НОМЕР_1, ОСОБА_4 вимогам пунктів п.п. 2.9.а, 18.1, 11.10 та 11.2 ПДР України.

Порушення вказаних пунктів Правил дорожнього руху України водієм ОСОБА_4 знаходяться в причинно-наслідковому зв'язку з наслідками дорожньо-транспортної пригоди, а саме заподіянням пішоходу ОСОБА_3 середньої тяжкості тілесних ушкоджень, які виразилися у закритій травмі лівого променево-зап'ясткового суглобу: перелому дистального епіметафізу лівої променевої кістки без зміщення уламків з компресійною невропатією серединного нерву на рівні карпального каналу.

Таким чином, ОСОБА_4 вчинив кримінальне правопорушення, яке передбачене ч.1 ст. 286 КК України, тобто вчинив дії, які виразилися в порушенні правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, що спричинили потерпілій середньої тяжкості тілесні ушкодження.

У судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_4 винним себе у скоєнні злочину, передбаченого ч.1 ст.286 КК України визнав частково та суду пояснив, що дійсно 18.09.2015 року близько 09 години 05 хвилин, керуючи автомобілем НОМЕР_2, рухаючись по вул. Княжий Затон від вул. Дніпровська набережна в напрямку вул. Урлівська, під'їжджаючи до пішохідного переходу по вул. Княжий Затон в районі буд. №10, в порушення Правил дорожнього руху України, не зупинився та допустив виїзд автомобіля на пішохідний перехід. Не впевнившись у відсутності пішоходів, які не закінчили рух та знаходилися на пішохідному переході, продовжив рухатися та скоїв наїзд на потерпілу ОСОБА_3 У скоєному щиро каявся. Заперечував проти доводів сторони обвинувачення стосовно того, що він вчинив ДТП в стані алкогольного сп'яніння та наполягав на тому, що перебував за кермом в тверезому стані. Цивільний позов потерпілої визнав частково, в частині заподіяння матеріальної шкоди потерпілій позов визнав повністю, в частині стягнення моральної шкоди позов визнав частково на суму 10000 грн. Цивільний позов прокурора визнав повністю.

Вина обвинуваченого ОСОБА_4 у скоєнні злочину, передбаченого ч.1 ст.286 КК України доведена наступними доказами.

Так, потерпіла ОСОБА_3 у судовому засіданні підтвердила, що дійсно 18.09.2015 р. приблизно о 09 год. 05 хв. вона, рухаючись по пішохідному переходу на вул. Княжий Затон, раптово відчула удар, спричинений автомобілем під керуванням обвинуваченого, від якого ії відштовхнуло та вона впала на землю, від чого частково втратила свідомість. Внаслідок ДТП вона зазнала тілесних ушкоджень, та впродовж тривалого часу до знаходилась на стаціонарному та амбулаторному лікуваннях. Також внаслідок отриманих під час ДТП тілесних ушкоджень був суттєво порушений її життєвий ритм та заподіяна матеріальна та моральна шкода, яку просила стягнути з обвинуваченого згідно заявленого цивільного позову у повному обсязі.

Відповідно до протоколу під час огляду місця ДТП від 18.09.2015 р. була зафіксована обстановка на місті скоєння злочину \а.с. 97-102\.

Під час відтворення у судовому засіданні відеозапису з камер відео спостереження були підтверджені обставини скоєної ДТП з вини обвинуваченого, а також зафіксований той факт, що після скоєної ДТП обвинувачений неправомірно залишив разом з автомобілем зазначене місце \а.с.108\.

Дослідженням висновку судово-медичної експертизи № 2437/Е встановлено, що внаслідок ДТП з вини обвинуваченого потерпілій ОСОБА_3 були спричинені : закрита травма лівого променево-зап'ясткового суглобу: перелом дистального епіметафізу лівої променевої кістки без зміщення уламків з компресійною невропатією серединного нерву на рівні карпального каналу, тобто середньої тяжкості тілесні ушкодження \а.с.115-121\.

Висновком експерта \ а.с.126-132\ було встановлено причинний зв'язок між діями обвинуваченого та наслідками скоєної ДТП.

Згідно з висновком Київської міської наркологічної клінічної лікарні «Соціотерапія» № 004852, проведеного одразу після ДТП - обвинувачений ОСОБА_4 під час скоєного ДТП перебував в стані алкогольного сп'яніння \а.с.138\.

Аналіз сукупності наведених обставин та доказів дозволяє суду зробити висновок про те, що вина ОСОБА_4 в об'ємі висунутого обвинувачення у судовому засіданні знайшла своє повне підтвердження.

Разом з тим, обговорюючи позицію обвинуваченого, суд не приймає до уваги його заперечення знаходження під час скоєння ДТП з його вини у стані алкогольного сп'яніння, оскільки таке ствердження є голослівним та не підтверджене належними доказами.

А в цілому суд розцінює позицію обвинуваченого, як його бажання уникнути відповідальності за скоєний злочин у повному обсязі.

При призначенні покарання суд враховує, що скоєне обвинуваченим кримінальне правопорушення відповідно до ст.12 КК України відноситься до категорії злочинів невеликого ступеня тяжкості.

Також суд враховує відомості про особу обвинуваченого, який раніше не судимий, характеризується задовільно, одружений, на обліку у лікарів психіатра та нарколога не перебуває.

Обставини, які пом'якшують покарання обвинуваченого, передбачені ст.66 КК України, не встановлені.

Обставинами, які обтяжують покарання обвинуваченого на підставі ст.67 КК України суд визнає вчинення злочину в стані алкогольного сп'яніння.

Також суд враховує особу обвинуваченого, який є інвалідом 2 групи, особою, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи, характер та ступінь тяжкості скоєного кримінального правопорушення та приходить до висновку про те, що мірою виправлення обвинуваченого та запобігання вчиненню ним нових злочинів має бути кримінальне покарання у вигляді штрафу у розмірі 250 неоподаткованих мінімумів доходів громадян, тобто 4250 грн.

Обговорюючи необхідність призначення обвинуваченому додаткового покарання, передбаченого санкцією ст.286 ч.1 КК України у вигляді позбавлення права керування транспортними засобами, суд, враховуючи особу обвинуваченого, ступінь тяжкості та наслідки скоєного кримінального правопорушення, скоєння злочину у стані алкогольного сп'яніння, неправомірне залишення місця ДТП, приходить до висновку про необхідність застосування зазначеного додаткового покарання строком на 2 роки.

Обговорюючи законність та обґрунтованість заявлених цивільних позовів, суд враховує наступне.

Потерпілою до початку судового розгляду був заявлений цивільний позов, в якому вона просила суд стягнути з обвинуваченого на її користь матеріальну шкоду в розмірі 2201,11 грн., моральну шкоду в розмірі 20 000 грн., та витрати по сплаті судового збору в розмірі 1929,21 грн. В обґрунтування позовних вимог потерпіла зазначила, що у зв'язку із отриманими внаслідок ДТП тілесними ушкодженнями, вона з 18.09.2015 р. по 29.09.2015 р. знаходилась на стаціонарному лікуванні. В ході лікування нею були понесені витрати на придбання медикаментів на вищевказану суму \а.с.51-52\. В обґрунтування розміру заявленої моральної шкоди зазначила, що внаслідок струсу головного мозку та перелому руки вона зазнала психологічних страждань, які порушили ії звичайний спосіб життя, зумовлений знаходженням на стаціонарному лікуванні замість проведення часу з сім'єю, довготривалим прийомом медикаментів, постійним відвідуванням лікаря. Крім того, через перелом руки, потерпіла не мала можливості виконувати домашню роботу, доглядати за дітьми, проводити їх в школу та садочок. Крім того, після ДТП у неї були синці та подряпини на обличчі, що призвело до труднощів нормального спілкування с людьми.

Прокурором до початку судового розгляду був заявлений цивільний позов, яким він просив стягнути з обвинуваченого матеріальну шкоду в розмірі 5309,04 грн. - вартості лікування, яке отримала потерпіла, знаходячись в період з 18.09.2015 р. по 29.09.2015 р. на стаціонарному лікуванні в Київській міській клінічній лікарні швидкої медичної допомоги у зв'язку із ДТП.

Обвинувачений частково визнав цивільний позов потерпілої у розмірі 10000 грн. Між тим, розміру матеріальної шкоди в сумі 2201,11 грн. обвинувачений не заперечував.

Дослідивши цивільні позови прокурора та потерпілої суд приходить до наступних висновків.

Цивільний позов прокурора в інтересах держави у особі Київської міської клінічної лікарні швидкої медичної допомоги до ОСОБА_4 про стягнення 5309,04 грн на відшкодування витрат, понесених у зв'язку з лікуванням потерпілої ОСОБА_3 суд вважає обґрунтованим, розмір матеріальної шкоди підтверджений належними доказами, а саме довідкою про вартість лікування потерпілої \а.с.30\. А тому, суд вважає, що цивільний позов прокурора підлягає задоволенню у повному обсязі відповідно до положень ч. 1 ст. 1206 ЦК України.

Відповідно до ч. 1 ст. 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Відповідно до ч. 2 ст. 1187 ЦК України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Аналіз наведених обставин та вимог закону дозволяє суду зробити висновок про те, що матеріальна шкода, заподіяна потерпілій у розмірі 2201,11 грн. та підтверджена відповідними квитанціями \а.с. 51-52\, підлягає відшкодуванню обвинуваченим в повному обсязі, як особою винною у вчиненні дорожньо-транспортної пригоди, який визнавав та не оспорював зазначений позов у цій частині.

Щодо вимог потерпілої про відшкодування моральної шкоди, судом встановлено наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 1167 ЦК України - моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка завдала, за наявності її вини.

За змістом ст. 23 ЦК України - особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Моральна шкода відшкодовується незалежно від матеріальної шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов'язана з розміром цього відшкодування. А згідно з ч. 3 цієї статті розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також із врахуванням інших обставин, які мають істотне значення.

Відповідно до п. 3 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995 року № 4 "Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди" під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб. Відповідно до чинного законодавства моральна шкода може полягати у моральних переживаннях у зв'язку з ушкодженням здоров'я, у порушення нормальних життєвих зв'язків, порушення стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Судом об'єктивно встановлено, що потерпілій ОСОБА_3 внаслідок протиправних дій обвинуваченого ОСОБА_4 були заподіяні закрита травма лівого променево-зап'ясткового суглобу: перелом дистального епіметафізу лівої променевої кістки без зміщення уламків з компресійною невропатією серединного нерву на рівні карпального каналу, які відповідно до висновку судової медичної експертизи відносяться до ушкоджень середньої тяжкості, що потягло необхідність стаціонарного та амбулаторного лікування в медичних закладах в період з 18.09.2015 р. по 14.11.2015 р. та порушення її нормального життєвого ритму, що свідчить про заподіяння потерпілій з вини обвинуваченого моральної шкоди.

Також судом враховується, що внаслідок ДТП відбулось тимчасове порушення нормальних життєвих зв'язків потерпілої, обумовлене необхідністю знаходження на стаціонарному лікуванні, прибуття до лікаря, порушенні стосунків з оточуючими людьми, які звертали увагу на зовнішній вигляд позивачки, зіпсований внаслідок тілесних пошкоджень.

Обговорюючи доведеність позовних вимог позивачки про відшкодування моральної шкоди на суму 20 000 грн., враховуючи позицію обвинуваченого, який визнав позов в цій частині частково на суму 10000 грн., а також, що вимоги про відшкодування моральної шкоди є похідними від майнових вимог, які задоволено повністю, а також наведені обставини та наявні докази на підтвердження заподіяної моральної шкоди, та виходячи із засад розумності, виваженості та справедливості, суд приходить до висновку про можливість часткового задоволення позову в цій частині у розмірі 12 000 тисяч гривень.

А всього з обвинуваченого на користь потерпілої підлягає стягненню 14201 грн.11 коп.

Разом з тим, не підлягають задоволенню позовні вимоги потерпілої щодо стягнення з обвинуваченого на ії користь судових витрат, сплачених нею за подання цивільного позову в розмірі 1929,21 грн., оскільки відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 5 ЗУ «Про судовий збір» - від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються позивачі - у справах про відшкодування матеріальних збитків, завданих внаслідок вчинення кримінального правопорушення. Таким чином, суд розцінює зазначений судовий збір в розмірі 1929,21 грн., як зайво сплачений потерпілою та такий, що підлягає поверненню потерпілій ОСОБА_3

А в цілому позовні вимоги потерпілої задовольняються судом частково.

Судові витрати по оплаті: судової автотехнічної експертизи в розмірі 768 грн. підлягають стягненню з обвинуваченого на користь держави

Питання речових доказів суд вирішує у відповідності зі ст. 100 КПК України.

Запобіжний захід щодо обвинуваченого не обирався.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 373, 374,375,376 КПК України суд, -

ЗАСУДИВ:

Визнати винним ОСОБА_4 у скоєнні злочину, передбаченого ч.1 ст. 286 КК України та призначити йому покарання у вигляді штрафу у розмірі 250 неоподаткованих мінімумів доходів громадян, тобто у сумі 4250 \ чотири тисячі двісті п'ятдесят \ гривень з позбавленням права керувати транспортними засобами строком на 2 \ два\ роки.

Стягнути з ОСОБА_4 (ІНФОРМАЦІЯ_1, ІПН: НОМЕР_3) на користь Київської міської клінічної лікарні швидкої медичної допомоги (р\р №35423201054556 в ГУ ДКСУ в м. Києві, МФО 820019, код по АКПО-00184945) - 5309 \п'ять тисяч триста дев'ять\ гривень 04 копійки.

Стягнути з ОСОБА_4 (ІНФОРМАЦІЯ_1, ІПН: НОМЕР_3) на користь потерпілої ОСОБА_3 (ІНФОРМАЦІЯ_5.) 14201 \ чотирнадцять тисяч двісті одну грн.\ 11 коп.

Повернути потерпілій ОСОБА_3 (ІНФОРМАЦІЯ_5.) судовий збір в розмірі 1929,21 грн., сплачений нею за квитанціями №12731918 на суму 1378 грн. та №12731721 на суму 551 грн.21 коп. від 15.02.2016 року.

Стягнути з ОСОБА_4 (ІНФОРМАЦІЯ_1, ІПН: НОМЕР_3) 768 \сімсот шістдесят вісім\ гривень на користь держави.

Речовий доказ: автомобіль НОМЕР_4 - повернути за належністю обвинуваченому ОСОБА_4

Вирок може бути оскаржений до Апеляційного суду м. Києва через Дарницький районний суд м. Києва протягом 30 (тридцяти) днів з дня його проголошення. Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після прийняття рішення судом апеляційної інстанції.

Копію вироку вручити негайно після його проголошення обвинуваченому та прокурору.

Головуючий суддя О.В. Домарєв