Вирок № 57108279, 12.04.2016, Соснівський районний суд м. Черкас

Справа № 712/8515/15-к

Провадження № 1-кп/712/177/16

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

12 квітня 2016 року колегія Соснівського районного суду м. Черкаси в складі:

головуючого/судді - Чечот А.А.

суддів - Орленка В.В., Троян Т.Є.

при секретарі - Акатова Ю.А.

з участю прокурора - Кам'янець Т.В.

захисника - ОСОБА_1

потерпілої - ОСОБА_2

обвинуваченої - ОСОБА_3

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Черкаси кримінальне провадження № 12015250040001231 відносно:

ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженки м. Черкаси, українки, громадянки України, з вищою освітою, не працюючої, одруженої, маючої на утриманні двох малолітніх дітей ОСОБА_4 2011 р.н. та ОСОБА_5 2015 р.н., зареєстрованої та проживаючої АДРЕСА_1, раніше не судимої.

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 14, ч. 4 ст. 27, п. 6, 11 ч. 2 ст. 115 КК України,

В С Т А Н О В И Л А:

ОСОБА_3, на грунті неприязних стосунків до своєї матері ОСОБА_2 1956 р.н., виник умисел, направлений на підбурювання іншої особи до вчинення умисного вбивства останньої, тобто умисного протиправного заподіяння смерті іншій людині, з корисливих мотивів, маючи на меті в подальшому, будучи єдиним спадкоємцем, успадкувати належне матері нерухоме майно, а саме житловий будинок № АДРЕСА_1.

18.03.2015 року близько 12-00 год. ОСОБА_3, перебуваючи біля магазину «Гранд-Маркет» по вул. Ільїна в м. Черкаси, зустріла раніше не знайомого їй ОСОБА_6, 1987 р.н. і продовжуючи реалізацію свого злочинного умислу, шляхом умовлянь та обіцянок схиляла ОСОБА_6 до вчинення умисного вбивства своєї матері ОСОБА_2, пообіцявши в разі виконання ним її злочинного замовлення, заплатити йому грошову винагороду в розмірі 200 доларів США, які у відповідності до встановленого Національним банком України офіційного курсу гривні до долара США станом на 18.03.2015 року становили 4659,34 грн. При цьому ОСОБА_6 погодився на пропозицію ОСОБА_3 і пообіцяв вчинити умисне вбивство її матері ОСОБА_2 заздалегідь визначену грошову винагороду.

Після чого ОСОБА_6, в цей же день 18.03.2015 року звернувся із відповідною заявою до оперативного підрозділу УМВС України в Черкаській області про готування до вчинення злочину ОСОБА_3 і дав свою добровільну згоду на документування у встановленому законом порядку злочинної діяльності ОСОБА_3 шляхом проведення передбачених Законом України «Про оперативно-розшукову діяльність» оперативно-розшукових заходів.

В подальшому, 20.03.2015 року близько 12-00 год. ОСОБА_3 зустрілась із ОСОБА_6 у заздалегідь обумовленому місці, а саме біля будинку № АДРЕСА_2, де остання підтвердила свої попередні злочинні наміри про вчинення вбивства свої матері ОСОБА_2, написавши про це відповідне письмове зобов'язання.

Наступного дня 21.03.2015 року близько 06-30 год. ОСОБА_6 зустрівся із ОСОБА_3 біля будинку № АДРЕСА_2 та повідомив її про те, що вчинив вбивство її матері ОСОБА_2 та, на підтвердження своїх слів, продемонстрував останній ініційований кадр на фотокартці із зображенням нібито закривавленого тіла матері, який не викликав сумнівів у ОСОБА_3 в її достовірності, після чого остання прийняла на власний мобільний телефон вхідний дзвінок від працівника міліції, який в межах запланованої оперативної комбінації, повідомив останню про факт виявлення трупа її матері ОСОБА_2 за місцем проживання з ознаками насильницької смерті.

У судовому засіданні обвинувачена ОСОБА_3 свою вину в кримінальному правопорушенні визнала повністю, в скоєному щиро розкаялася, просила суд суворо її не карати та по суті заданих питань пояснила, що потерпіла ОСОБА_2 являється її матір'ю, разом вони проживали за адресою АДРЕСА_1. Коли вона була вагітна, мати вимагала від неї позбавитися дитини, внаслідок чого між ними постійно виникали конфлікти, у зв'язку з чим вона вимушена була переїхати на квартиру по АДРЕСА_2. В березні 2015 року до неї підійшли двоє невідомих чоловіків, які запропонували їй вирішити конфлікт шляхом вбивства її матері ОСОБА_2 Після чого вона написала письмове зобов'язання про те, що протягом місяця сплатить 200 доларів США за утилізацію матері. Потім вона зустрілася з одним із чоловіків біля будинку № АДРЕСА_2, при зустрічі чоловік повідомив що вбив ОСОБА_2 та в підтвердження надав фотознімок її матері. Убивство вона замовила у зв'язку з тим, що хотіла заволодіти майном матері.

Потерпіла ОСОБА_2 у судовому засіданні пояснила, що проживала з обвинуваченою ОСОБА_3 за адресою АДРЕСА_1. Між ними постійно виникали конфлікти, і коли її дочка завагітніла, вона вимагала від неї позбавитися дитини. Після чого дочка переїхала проживати на квартиру по АДРЕСА_2. В березні 2015 року вона повернулася додому, у неї вдома перебували працівники міліції та повідомили її, що дочка ОСОБА_3 замовила її вбивство. Претензій матеріального та морального характеру до обвинуваченої не має та просила суд обрати запобіжний захід не пов'язаний з позбавленням волі, оскільки у неї на утриманні знаходяться двоє малолітніх дітей.

Враховуючи, що учасники судового розгляду, визнали недоцільним дослідження доказів стосовно фактичних обставин справи, які ними не оспорюються, з'ясовано, що обвинувачена правильно розуміє зміст цих обставин і немає сумнівів у добровільності та істинності їх позиції, а також їм роз'яснено, що вони у такому випадку позбавляються права оспорювати ці фактичні обставини справи в апеляційному порядку, - суд відповідно до ч. 3 ст. 349 КПК України розглянув справу за правилами, передбаченими даними нормами.

Положення ч. 3 ст. 349 КПК України обвинуваченій ОСОБА_3 було роз'яснено судом в судовому засіданні, які їй зрозумілі.

Показання обвинуваченої є достовірними, узгоджуються з матеріалами справи.

Окрім повного визнання своєї вини з боку обвинуваченої, її винність також підтверджується зібраними по кримінальному провадженні доказами, яким в ході судового розгляду було надано належну оцінку і які були дослідженні в порядку ст. 349 КПК України, а саме:

- характеристика;

- вимога;

До закінчення судового слідства клопотань від учасників процесу, у тому числі і від державного обвинувача про збір, перевірку чи витребування додаткових доказів крім уже тих, що заявлялися, не надійшло.

Суд обмежений у праві збору доказів вини обвинуваченого за власною ініціативою та, залишаючись об'єктивним і неупередженим, має створити необхідні умови для виконання сторонами їхніх процесуальних обов'язків та здійснення наданих їм прав розглянути кримінальне провадження і постановити відповідне рішення. Суди при розгляді кримінальних справ не вправі перебирати на себе функції обвинувачення чи захисту.

Відповідно до ст. 62 Конституції України, ніхто не зобов'язаний доводити свою невинуватість у вчиненні злочину. Обвинувачення не може грунтуватися на доказах, одержавних незаконним шляхом, а також припущеннях. Усі сумніви доведеності вини особи, мають тлумачитися на її користь.

Оцінюючі зібрані докази по кримінальному провадженні в їх сукупності в результаті повного всебічного та об'єктивного їх дослідження в судовому засіданні, суд вважає вина обвинуваченої ОСОБА_3 доведена.

Дії обвинуваченої ОСОБА_3 суд кваліфікує за ч. 1 ст. 14, ч. 4 ст. 27, п. 6, 11 ч. 2 ст. 115 КК України, як готування до злочину, підшукування співучасника та змова на вчинення злочину, підбурювання до скоєння умисного вбивства, тобто умисного протиправного заподіяння смерті людині, з корисливих мотивів, вчинене на замовлення.

В якості обставин, що пом'якшують відповідальність відповідно до ст. 66 КК України, суд враховує щире каяття, активне сприяння розкриттю злочину та вчинення злочину жінкою у стані вагітності.

Обставин, що обтяжують відповідальність відповідно до ст. 67 КК України, судом не встановлено.

Відповідно до п. 6-1 Пленуму Верховного суду України № 7 «Про практику призначення покарання судами кримінального покарання» від 24.10.2003 р. згідно до частини 2 статті 68 КК України у разі засудження особи за готування до злочину строк або розмір покарання не може перевищувати половини максимального строку або розміру найбільш суворого виду покарання, передбаченого санкцією статті (санкцією частини статті) Особливої частини КК.

Правила частини 2 статті 68 КК України не можуть бути застосовані при призначенні покарання особі, яка у віці 18 і більше років вчинила злочин, за який передбачено найбільш суворий вид покарання довічне позбавлення волі, оскільки цей вид покарання є таким, що виключає можливість визначення його половини чи двох третин. Однак до осіб, які вчинили готування до такого злочину або вчинення замаху на злочин у віці до 18 років, і до осіб у віці понад 65 років, а також до жінок, що були у стані вагітності під час вчинення злочину або на момент постановлення вироку, і яким не може бути призначено покарання у виді довічного позбавлення волі, мають застосовуватися вимоги частин 2 статті 68 КК України, виходячи з максимального покарання позбавлення волі на певний строк та призначенням покарання за правилами ст. 63 КК України.

При призначенні покарання суд дотримується вимог ст. 65 КК України, оскільки має на меті не тільки покарати, а й сприяти виправленню обвинуваченої ОСОБА_3, а також запобігти вчиненню нових злочинів. Оскільки в разі призначення невідповідного, невиправдано мякого чи надто суворого покарання, мети покарання буде важко досягти.

На підставі викладеного та враховуючи особу обвинуваченої ОСОБА_3, яка за місцем проживання характеризується позитивно, раніше не судима, має на утриманні двох малолітніх дітей, враховуючи думку потерпілої, яка просила суд застосувати покарання не пов'язане з ізоляцією від суспільства, суд вважає, що виправлення і перевиховання обвинуваченої можливе при призначенні їй покарання не пов'язаного з позбавленням волі із застосуванням положень ст. 75 КК України.

Санкцією ч. 2 ст. 115 КК України конфіскація майна передбачена як обов'язкове додаткове покарання, суд не може її призначити у разі звільнення особи від відбування основного покарання з випробуванням на підставі ст. 75 КК України, відповідно до ст. 77 КК України та абз. 3 п. 19 Постанови Пленуму Верховного суду України від 24.10.2003 року.

Цивільний позов не заявлено.

Процесуальні витрати за проведення по справі судово-почеркознавчої експертизи в сумі 691,20 грн. підлягають до стягнення з обвинуваченої ОСОБА_3 на користь Держави.

Долю речових доказів по справі необхідно вирішити у відповідності із вимогами ст. 100 КПК України.

Керуючись ст. ст. 368, 370, 374 КПК України, колегія суддів, -

З А С У Д И Л А:

Визнати ОСОБА_3 винною у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 14, ч. 4 ст. 27, п. 6, 11 ч. 2 ст. 115 КК України та призначити покарання:

за ч. 1 ст. 14, ч. 4 ст. 27, п. 6, 11 ч. 2 ст. 115 КК України в вигляді 5 (п'яти) років позбавлення волі без конфіскації майна.

На підставі ст. 75 КК України звільнити ОСОБА_3 від призначеного покарання з випробуванням, встановивши відносно неї іспитовий термін на 3 (три) роки.

На підставі ст. 76 ч. 1 п.п. 2,3,4 КК України зобов'язати ОСОБА_3 не виїжджати за межі України на постійне проживання без дозволу кримінально - виконавчої інспекції; повідомляти кримінально - виконавчу інспекцію про зміну місця проживання, роботи або навчання; періодично з'являтися для реєстрації в кримінально-виконавчій інспекції.

Міра запобіжного заходу відносно ОСОБА_3 до набрання вироком законної сили не обиралася.

Цивільний позов не заявлено.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь Держави процесуальні витрати за проведення по справі судово-почеркознавчої експертизи в сумі 691,20 грн.

Речові докази:

- мобільний телефон «Нокіа 6070», мобільний телефон «Самсунг», цифровий диктофон «Соні», які знаходяться при матеріалах кримінального провадження - повернути за належністю;

- розписка ОСОБА_3 та флеш-карта з результатами оперативно-розшукових заходів, які знаходиться при матеріалах кримінального провадження - залишити при матеріалах кримінального провадження;

Вирок може бути оскаржений до Апеляційного суду Черкаської області протягом 30 днів з дня його проголошення шляхом подачі апеляційної скарги через Соснівський районний суд м. Черкаси, а обвинуваченому, який перебуває під вартою, з моменту вручення копії вироку.

Обвинуваченому та прокурору копію вироку на підставі п. 6 ст. 376 КПК України вручити негайно після його проголошення.

Учасники судового провадження мають право на підставі п. 6 ст. 376 КПК України отримати в суді копію вироку.

Головуючий : А.А.Чечот

Судді: В.В.Орленко

Т.Є.Троян