Ухвала суду № 57104646, 12.04.2016, Львівський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 квітня 2016 р. Справа № 876/1155/16

Колегія суддів Львівського апеляційного адміністративного суду в складі:

головуючого судді: Улицького В.З.

суддів: Гулида Р.М., Запотічного І.І.

при секретарі судового засідання: Богдан А.О.

за участю представника позивача: Богдан А.Ю.

представника відповідача: Турчинського В.Є.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Волинській області на постанову Волинського окружного адміністративного суду від 22.01.2016 року у справі за позовом Дочірнього підприємства Волинський облавтодор Відкритого акціонерного товариства «Автомобільні дороги України» до управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Волинській області про скасування постанов та визнання дій протиправними,-

ВСТАНОВИЛА:

У січні 2016 року позивач звернувся до суду з позовом до управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Волинській області про скасування постанов головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень УДВС Головного ТУЮ у Волинській області Турчинського Володимира Євгеновича від 27 листопада 2015 року про арешт коштів боржника у зведеному виконавчому провадженні №41392281 щодо накладення арешту на грошові кошти 11 філій ДП Волинський облавтодор ВАТ «Автомобільні дороги України» та визнання таких дій державного виконавця протиправними.

Позивач позовні вимоги мотивував тим, що постановами головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень УДВС Головного ТУЮ у Волинській області Турчинського Володимира Євгеновича від 27 листопада 2015 року про арешт коштів боржника у зведеному виконавчому провадженні №41392281 накладено арешт на грошові кошти, що знаходяться на банківських рахунках 11 філій ДП Волинський облавтодор ВАТ «Автомобільні дороги України». Позивач вважає, що державний виконавець порушив вказану норму Закону України «Про виконавче провадження» та помилково застосував арешт коштів на банківських рахунках. Зазначає, що оскаржувані постанови суперечать також частині 4 статті 65 Закону України Про виконавче провадження, оскільки державний виконавець звернув стягнення на банківські рахунки філій позивача, які відкриті ними самостійно, а не безпосередньо позивачем, а тому на підставі вищенаведеного просить позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

Постановою Волинського окружного адміністративного суду від 22.01.2016 року позов задоволено. Визнано протиправними та скасовано постанови головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Волинській області Турчинського Володимира Євгеновича від 27 листопада 2015 року, від 21 грудня 2015 року про арешт коштів боржника у зведеному виконавчому провадженні №41392281 щодо накладення арешту на грошові кошти філій Дочірнього підприємства «Волинський облавтодор» Відкритого акціонерного «товариства Автомобільні дороги України» - «Володимир-Волинська дорожньо-експлуатаційна дільниця», «Ковельська дорожньо-експлуатаційна дільниця», «Луцька дорожньо-експлуатаційна дільниця», «Горохівський автодор», «Маневицька дорожньо-експлуатаційна дільниця», «Ковельський автодор», «Луцький автодор», «Старовижівський автодор», «Ківерцівський автодор», «Рожищенський автодор», «Любомльський автодор», від 31 грудня 2015 року про арешт коштів боржника щодо накладення арешту на грошові кошти філії «Ковельський автодор» Дочірнього підприємства «Волинський облавтодор» Відкритого акціонерного товариства «Автомобільні дороги України» та від 19 січня 2016 року про арешт коштів боржника щодо накладення арешту на грошові кошти філії «Ківерцівський автодор» Дочірнього підприємства «Волинський облавтодор» Відкритого акціонерного товариства «Автомобільні дороги України». Визнано дії головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Волинській області Турчинського Володимира Євгеновича щодо винесення постанов про арешт коштів боржника від 27 листопада 2015 року, від 21 грудня 2015 року, від 31 грудня 2015 року та від 19 січня 2016 року протиправними.

Постанову суду першої інстанції оскаржило управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Волинській області. Вважає, що оскаржувана постанова прийнята з помилковим застосуванням норм матеріального та процесуального права та підлягає скасуванню з підстав викладених у апеляційній скарзі. Просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову, якою відмовити у задоволені адміністративного позову.

Заслухавши доповідача, перевіривши матеріали справи, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційну скаргу апелянта слід залишити без задоволення з наступних підстав.

Відповідно до ч.1 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

Відповідно до ч.2 ст.2 КАС України до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім, випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.

Відповідно до ст.159 КАС України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухваленим відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Відповідно до ст.200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасовано правильне по суті рішення суду з одних лише формальних міркувань.

Судом першої інстанції встановлено, що на виконанні у відділі примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Волинській області перебуває зведене виконавче провадження №41392281 про стягнення з ДП «Волинський облавтодор» ВАТ «Автомобільні дороги України» на користь держави, фізичних та юридичних осіб боргу на загальну суму 11141066,89 грн., у якому станом на 04.01.2016 року перебуває 49 виконавчих проваджень.

Разом з тим, керуючись статями 50, 55 Закону України «Про виконавче провадження», державним виконавцем накладено арешт на все рухоме та не рухоме майно боржника.

Встановлено, що боржником відкриті рахунки у банківських установах, зареєстровані транспортні засоби.

З метою списання коштів з арештованих рахунків ДП «Волинський облавтодор» ВАТ «Автомобільні дороги України» на рахунки боржника накладено арешт та направлені платіжні вимоги, проте згідно повідомлень банківських установ кошти на рахунках відсутні.

Згодом, супровідним листом від 11 вересня 2014 року №1303 були направлені державному виконавцю переліки майна, яке знаходиться на окремому балансі філій ДП «Волинський облавтодор» ВАТ «Автомобільні дороги України» і не використовується у виробничій діяльності, для проведення його опису, арешту та подальшої реалізації згідно статей 57, 58, 59, 60, 62 Закону України «Про виконавче провадження», загальна залишкова вартість якого становить 541705,60 грн.

Таким чином, державним виконавцем за погодженням із ДП Волинський облавтодор ВАТ «Автомобільні дороги України» здійснено опис та арешт асфальтного заводу філії «Рожищенський автодор», асфальтного заводу філії «Луцький автодор», а також іншого рухомого майна, яке не використовується у виробництві.

Згідно листа №1/16-10/1435 від 04.09.2015 року ПАТ ДАК «Автомобільні дороги України», ПАТ ДАК «Автомобільні дороги України» заперечує проти реалізації вищезазначеного арештованого майна ДП «Волинський облавтодор» ВАТ «Автомобільні дороги України», оскільки зазначене майно належить не боржнику, а його засновнику - ПАТ ДАК «Автомобільні дороги України».

Крім того, частка держави в статутному фонді компанії становить 100 відсотків, а тому відповідно до статті 1 Закону України «Про введення мораторію на примусову реалізацію майна» встановлено мораторій на застосування примусової реалізації майна державних підприємств та господарських товариств, у статутних фондах яких частка держави становить не менше 25 відсотків, до вдосконалення визначеного законами України механізму примусової реалізації майна.

Апеляційним судом встановлено, що головним державним виконавцем відділу примусового виконання рішень УДВС Головного ТУЮ у Волинській області Турчинським В.Є. повторно накладено арешт на грошові кошти в банках 11 філій ДП «Волинський облавтодор», про що він виніс постанови про арешт коштів боржника від 21.12.2015 року, постанову про арешт коштів боржника від 31.12.2015 року та постанову про арешт коштів боржника від 19 січня 2016 року.

Частиною 1 ст.32 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що заходами примусового виконання рішень є: 1) звернення стягнення на кошти та інше майно (майнові права) боржника, у тому числі якщо вони перебувають в інших осіб або належать боржникові від інших осіб; 2) звернення стягнення на заробітну плату (заробіток), доходи, пенсію, стипендію боржника; 3) вилучення в боржника і передача стягувачу певних предметів, зазначених у рішенні; 4) інші заходи, передбачені рішенням.

Згідно ч.2 ст.52 Закону України «Про виконавче провадження» стягнення за виконавчими документами звертається в першу чергу на кошти боржника у гривнях та іноземній валюті, інші цінності, у тому числі кошти на рахунках і вкладах боржника у банках та інших фінансових установах, на рахунки в цінних паперах у депозитарних установах.

Відповідно до ч.6 ст.52 Закону України «Про виконавче провадження», стягнення на майно боржника звертається в розмірі і обсязі, необхідних для виконання за виконавчим документом, з урахуванням стягнення виконавчого збору, витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій, штрафів, накладених на боржника під час виконавчого провадження. У разі якщо боржник володіє майном спільно з іншими особами, стягнення звертається на його частку, що визначається судом за поданням державного виконавця.

У разі якщо в органі державної виконавчої служби відкрито кілька виконавчих проваджень про стягнення коштів з одного боржника, вони об'єднуються у зведене виконавче провадження і на майно боржника накладається арешт у межах загальної суми стягнення, виконавчого збору і можливих витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій (ч.1 ст.33 Закону України Про виконавче провадження).

Згідно положень ст. 57 Закону України «Про виконавче провадження» арешт майна боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення. Арешт на майно боржника може накладатися державним виконавцем шляхом: винесення постанови про арешт коштів та інших цінностей боржника, що знаходяться на рахунках і вкладах чи на зберіганні у банках або інших фінансових установах; винесення постанови про арешт коштів, що перебувають у касі боржника або надходять до неї; винесення постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження; проведення опису майна боржника і накладення на нього арешту. Постановами, передбаченими частиною другою цієї статті, може бути накладений арешт у розмірі суми стягнення з урахуванням виконавчого збору, витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій та застосованих державним виконавцем штрафів, на все майно боржника або на окремі предмети. Копії постанови, якою накладено арешт на майно боржника та оголошено заборону на його відчуження, державний виконавець надсилає органам, що здійснюють реєстрацію майна або ведуть реєстр заборони на його відчуження.

Порядок та умови зняття арешту з майна визначені статтею 60 «Про виконавче провадження», згідно якої особа, яка вважає, що майно, на яке накладено арешт, належить їй, а не боржникові, може звернутися до суду з позовом про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту.

У разі прийняття судом рішення про зняття арешту з майна арешт з майна знімається за постановою державного виконавця не пізніше наступного дня, коли йому стало відомо про такі обставини. Копія постанови про зняття арешту з майна надсилається боржнику та органу (установі), якому була надіслана для виконання постанова про накладення арешту на майно боржника.

У всіх інших випадках незавершеного виконавчого провадження арешт з майна чи коштів може бути знятий за рішенням суду.

Частиною 4 ст.65 Закону України «Про виконавче провадження» державний виконавець може звернути стягнення на кошти боржника - юридичної особи, що знаходяться на його рахунках, а також на рахунках, відкритих боржником - юридичною особою через свої філії, представництва та інші відокремлені підрозділи.

Таким чином, колегія суддів вважає, що державний виконавець має право звернути стягнення на кошти боржника - юридичної особи, що знаходяться на рахунках, відкритих боржником - юридичною особою через його філії. Тобто стягнення звертається виключно на кошти боржника.

Як вбачається з матеріалів справи, державним виконавцем накладено арешт на кошти, що знаходяться на рахунках філій боржника та належать філіям боржника.

Відповідно до оскаржуваних постанов боржником у зведеному виконавчому провадженні №41392281 є ДП «Волинський облавтодор» ВАТ «Автомобільні дороги України», а не його філії.

Згідно приписів ст.ст. 1,3,4 ст.95 ЦК України філією є відокремлений підрозділ юридичної особи, що розташований поза її місцезнаходженням та здійснює всі або частину її функцій.

Філії не є юридичними особами. Вони наділяються майном юридичної особи, що їх створила, і діють на підставі затвердженого нею положення. Керівники філій призначаються юридичною особою і діють на підставі виданої нею довіреності.

Відтак, філія є цілісним майновим комплексом, тобто господарським об'єктом із закінченим циклом виробництва продукції (робіт, послуг), сукупність активів якого забезпечує проведення окремої господарської діяльності на постійній і регулярній основі.

З наданих позивачем положень про його філії слідує, що філії мають окремі баланси, розрахункові рахунки у банках, печатки та штампи зі своїм найменуванням (а.с.101-164, том 1).

Таким чином, арештовані відповідачем рахунки філій позивача є рахунками відокремлених підрозділів філій ДП «Волинський облавтодор» ВАТ «Автомобільні дороги України», а не рахунками юридичної особи - ДП «Волинський облавтодор» ВАТ «Автомобільні дороги України», оскільки договори банківських рахунків укладені між філіями і відповідними банківськими відділеннями, підписані керівниками філій і посвідчені печатками філій. Право використання рахунків належить лише філіям. Розпорядниками коштів на рахунках філій є керівники і головні бухгалтери філій.

Згідно ст.71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім того, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову

Узагальнюючи наведене, суд апеляційної інстанції переконаний, що судом першої інстанції надано належну оцінку наявним у справі доказам, а їх достатня кількість та взаємний зв'язок у сукупності дали змогу суду першої інстанції зробити вірний висновок про наявність підстав для задоволення адміністративного позову.

Враховуючи викладене, колегія суддів не вбачає підстав для скасування постанови суду першої інстанції.

З наведеного вбачається, що доводи апеляційної скарги являються безпідставними та необґрунтованими та не спростовують висновків суду першої інстанції, правова оцінка доказів дана вірно, а відтак у задоволенні апеляційної скарги слід відмовити.

Керуючись ст. ст. 160 ч.3, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 254 КАС України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Волинській області залишити без задоволення, а постанову Волинського окружного адміністративного суду від 22.01.2016 року у справі №803/3920/15 - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення.

На ухвалу протягом двадцяти днів з моменту набрання нею законної сили може бути подана касаційна скарга безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий: В. Улицький

Судді: Р. Гулид

І. Запотічний

Повний текст ухвали виготовлено та підписано 13.04.2016 року