Постанова № 57104126, 07.04.2016, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 826/13051/15 Головуючий у 1-й інстанції: Арсірій Р.О.

Суддя-доповідач: Коротких А. Ю.

ПОСТАНОВА

Іменем України

07 квітня 2016 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Головуючого судді: Коротких А.Ю.,

суддів: Ганечко О.М.,

Літвіної Н.М.,

при секретарі Козуб А.Г.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу представника приватного акціонерного товариства "Інформаційні комп'ютерні системи" на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 12 жовтня 2015 року у справі за адміністративним позовом приватного акціонерного товариства "Інформаційні комп'ютерні системи" до Міжрегіонального головного управління ДФС-Центральний офіс з обслуговування великих платників про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

В С Т А Н О В И В :

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 12 жовтня 2015 року в задоволенні позову відмовлено повністю.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, представник приватного акціонерного товариства "Інформаційні комп'ютерні системи" подав апеляційну скаргу, в якій просить суд апеляційної інстанції скасувати постанову суду першої інстанції та ухвалити нову, якою позов задовольнити повністю. Свої вимоги апелянт аргументує тим, що судом першої інстанції були неповно з'ясовані всі обставини, що мали суттєве значення для вирішення справи та допущені порушення норм матеріального права.

Заслухавши суддю-доповідача, учасників процесу, які з'явились у судове засідання, дослідивши матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Податковим органом проведено документальну позапланову виїзну перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства при взаємовідносинах з ТОВ "БІГФОРК", ТОВ "РОКДЕЙЛ", ТОВ "Оптімус К", ТОВ "ФОБОС-О", ТОВ "ЛЕОТРЕЙДІНГ НЬЮ", ПАТ СКТБ "Комплекс" за період з 01.10.2012 року по 31.12.2014 року, за результатами якої складено акт від 02 червня 2015 року № 585/28-10-39-10/21670779.

В акті перевірки встановлено порушення позивачем пункту 138.2 статті 138, підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України, статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16 липня 1999 року № 996-ХІV, в результаті чого завищено від'ємне значення об'єкта оподаткування податку на прибуток на загальну суму 50 093 264 грн.; порушення пункту 198.1, пункту 198.3, пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України, в результаті чого позивачем занижено податок на додану вартість на загальну суму 5 329 034 грн.

На підставі акту перевірки податковим органом винесено податкове повідомлення-рішення від 24 червня 2015 року № 0001303901, яким позивачу зменшено суму від'ємного значення об'єкта оподаткування податку на прибуток в загальному розмірі 50 093 264 грн.; податкове повідомлення-рішення від 24 червня 2015 року № 0001313901, яким позивачу визначено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 5 329 034 грн. та штрафні (фінансові) санкції - 2 664 517 грн.

Надаючи правову оцінку обставинам справи, колегія суддів зазначає наступне.

Згідно з п. 138.1 ст. 138 Податкового кодексу України витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із: витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, підпунктами 138.10.2 - 138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті; інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу; крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу. При цьому, відповідно до п.п. 14.1.228 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України, під собівартістю реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг для цілей розділу III цього Кодексу розуміються витрати, що прямо пов'язані з виробництвом та/або придбанням реалізованих протягом звітного податкового періоду товарів, виконаних робіт, наданих послуг, які визначаються відповідно до положень (стандартів) бухгалтерського обліку, що застосовуються в частині, яка не суперечить положенням цього розділу.

Згідно з п.п. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Згідно з абзацом 11 статті 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідно до п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: 1) придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; 2) придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Наявність у покупця належно оформлених документів, необхідних для віднесення певних сум до податкового кредиту, зокрема виданих постачальником/продавцем податкових накладних, не є безумовною підставою формування податкового кредиту, у разі недоведення реальності здійснених господарських операцій та факту використання придбаних товарів/послуг в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до частини 1 статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Взаємовідносини позивача з ТОВ «БІГФОРК» (постачальник) здійснювались на підставі договору постачання №1408/2014-1 від 14 серпня 2014 року, відповідно до якого постачальник бере на себе обов'язок за замовленнями покупця поставляти, а покупець приймати та оплачувати обладнання. На підтвердження виконання умов зазначеного договору, а також фактичного здійснення операцій постачання, до перевірки позивачем були надані наступні первинні документи: видаткові накладні на загальну суму 16 327 172,53 грн. (у т.ч. ПДВ - 2 721 195,42 грн.) від 29 серпня 2014 року №209, №195, 202, №213, №197, №196, №198, №199, №203, №204, №200, №205, №201, №207, №210, №208, №206, №211, №212; податкові накладні від 29 серпня 2014 року № 213, №212, №211, №210, №209, №208, №207, №206, №205, №204, №203, №202, №201, №200, №199, №198, №197, №196, №195 на загальну суму 16 327 172,53 грн. (у т.ч. ПДВ - 2 721 195,42 грн.); книгу обліку довіреностей та довіреності на отримання товарів із сторони ПрАТ «ІНКОМ»; товарно-транспортні накладні; платіжні доручення на загальну суму 16 327 172,53 грн. Отримання товарів від ТОВ «БІГФОРК» відображено позивачем в бухгалтерському обліку. Також, операції з придбання товарів у ТОВ «БІГФОРК» відображені позивачем у складі витрат, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування податку на прибуток в загальній сумі 13 600 729,15 грн., а також у складі податкового кредиту в сумі 2 721 195,42 грн.

На підставі договору №181114/01 від 18 листопада 2014 року про відступлення права вимоги, укладеного між ТОВ «БІГФОРК» (цедент), ТОВ «ФАВОР-ПРИВАТ» (цесіонарій) та ПрАТ «Інком» (боржник), згідно з яким цедент безоплатно відступає цесіонарію право вимоги по оплаті за надання послуг на загальну суму 9 807 629,22 грн., яке виникло на підставі договору №1408/2014-1 від 14 серпня 2014 року про поставку обладнання, укладеного між цедентом та боржником, в обсягах та на умовах, встановлених основним договором. Боржник за цим договором зобов'язується виконати цесіонарію свої зобов'язання по оплаті за поставку обладнання на загальну суму 9 807 629,22 грн., що виникли за основним договором перед цедентом в повному обсязі та на умовах передбачених основним договором, боржник на власний розсуд має право виконати грошове зобов'язання за основним договором шляхом надання векселів на суму заборгованості зі строком оплати за векселем, що зберігається із датою закінчення дії цього договору.

Взаємовідносини позивача з ТОВ «РОКДЕЙЛ» здійснювались на підставі договору постачання № 240714ИНК від 24 липня 2014 року, укладеного між позивачем (покупець) та ТОВ «РОКДЕЙЛ» (постачальник), за умовами якого постачальник бере на себе обов'язок за замовленнями покупця поставляти, а покупець приймати та оплачувати обладнання. Найменування, номенклатура, кількість, якість, ціна обладнання, а також строки, місця та умови поставки обладнання за кожною партією, а у випадку необхідності і інші умови, можуть визначатись сторонами шляхом оформлення відповідних додатків до цього договору або шляхом усних домовленостей. По факту поставки кожної партії обладнання найменування, номенклатура, кількість, ціна обладнання та загальна вартість партії обладнання, яке поставляється покупцю, буде зазначатись постачальником у рахунках-фактурах та видаткових накладних. Загальна сума договору визначається як сума вартостей всіх видаткових накладних, по яким здійснювалось постачання обладнання відповідно до цього договору.

Також взаємовідносини позивача з ТОВ «РОКДЕЙЛ» здійснювались на підставі договору № 230714/1 від 23 липня 2014 року, укладеного між позивачем (замовник) та ТОВ «РОКДЕЙЛ» (виконавець), за умовами якого виконавець зобов'язується за завданням замовника надавати інформаційно-технологічні, консультаційні послуги, послуги з ремонту, сервісного та технічного обслуговування обладнання, а також виконувати роботи з встановлення, підключення, налагодження комп'ютерного та іншого інформаційно-технологічного обладнання та програмного забезпечення в порядку, визначеному даним договором. Загальна сума договору визначається як сума вартостей всіх послуг та робіт, що будуть надані та виконані виконавцем та прийняті замовником за цим договором. Факт надання виконавцем послуг та/або виконання робіт та прийняття їх замовником оформлюється сторонами актами приймання-передачі наданих послуг та/або виконаних робіт.

На підтвердження виконання умов зазначених договорів, а також фактичного здійснення операцій постачання та надання послуг, до перевірки позивачем були надані наступні первинні документи: видаткові накладні від 29 серпня 2014 року № 412, №417, №418, №421, №420, №422, №425, №426, №428, №435, №434, №423, №424, №427, №429, №430, №431, №411; акти прийому-передачі послуг від 29 серпня 2014 року б/н на загальну суму 15 647 032,20 грн. (у т.ч. ПДВ - 2 607 838,70 грн.); податкові накладні від 29 серпня 2014 року №412, №411, №430, №423, №422, №421, №420, №419, №417, №428, №427, №426, №425, №418, №424, №434, №433, №432, №431, №429 на загальну суму 15 647 032,20 грн. (у т.ч. ПДВ - 2 607 838,70 грн.); книгу обліку довіреностей та довіреності на отримання товарів; товарно-транспортні накладні; платіжні доручення. Отримання товарів та послуг від ТОВ «РОКДЕЙЛ» відображено позивачем в бухгалтерському обліку. Також операції з придбання товарів та послуг у ТОВ «РОКДЕЙЛ» відображені позивачем у складі витрат, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування податку на прибуток в загальній сумі 13 028 946,96 грн., а також у складі податкового кредиту в сумі 2 607 838,70 грн.

Таким чином, на підтвердження права на формування від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток за операціями з ТОВ «БФГФОРК» та ТОВ «РОКДЕЙЛ» позивачем надано суду копії податкових накладних, видаткових накладних, реєстр платежів та платіжних доручень.

На підтвердження реальності та товарності укладених угод позивачем також надано накладні на отримання товару, відповідно до яких вбачається, який саме товар отримано позивачем від контрагентів, його кількість та ціна.

Також на підтвердження переміщення товару позивачем надано копії товарно-транспортних накладних, в яких зазначено дату переміщення товару, пункт навантаження ТОВ «РОКДЕЙЛ», також товарно-транспортні накладні містять відомості, який саме товар перевозився та його кількість.

Товарно-транспортна накладна є первинним транспортним документом, на підставі якого здійснюється оприбуткування, оперативний та бухгалтерський облік товару. У свою чергу, на підставі даних бухгалтерського обліку ведеться податкова звітність.

Отже, висновок суду першої інстанції про те, що порушення ПАТ «Інформаційні комп'ютерні системи» вимог пункту 138.2 статті 138, підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України, статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16 липня 1999 року № 996-ХІV, в результаті чого завищено від'ємне значення об'єкта оподаткування податку на прибуток на загальну суму 50 093 264 грн. є незаконним та необґрунтованим. Податкове повідомлення-рішення Міжрегіонального головного управління ДФС-Центральний офіс з обслуговування великих платників від 24 червня 2015 року № 0001303901 є неправомірним і підлягає скасуванню.

Вирішуючи питання реальності виконання договору з метою використання отриманих послуг за вказаним вище договором № 230714/1 від 23.07.2014 року у власній господарській діяльності, суд звертає увагу на наступне.

Відповідно до витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців позивач здійснює такі види діяльності: виробництво комп'ютерів і периферійного устаткування, електромонтажні роботи, оптова торгівля комп'ютерами, периферійним устаткуванням і програмним забезпеченням, професійно-технічна освіта, інші види освіти, допоміжна діяльність у сфері освіти, ремонт комп'ютерів і периферійного устаткування, оптова торгівля іншими офісними машинами й устаткуванням. вантажний автомобільний транспорт, допоміжне обслуговування наземного транспорту, видання іншого програмного забезпечення, комп'ютерне програмування, консультування з питань інформатизації, діяльність із керування комп'ютерним устаткуванням, інша діяльність у сфері інформаційних технологій і комп'ютерних систем, оброблення даних, розміщення інформації на веб-вузлах і пов'язана з ними діяльність, фінансовий лізинг, діяльність у сфері інжинірингу, геології та геодезії, надання послуг технічного консультування в цих сферах, надання в оренду автомобілів і легкових автотранспортних засобів, ремонт і технічне обслуговування машин і устаткування промислового призначення, установлення та монтаж машин і устаткування будівництво житлових і нежитлових будівель, будівництво споруд електропостачання та телекомунікацій.

При цьому, з матеріалів справи вбачається, що послуги та роботи за договором № 230714/1 від 23 липня 2014 року придбавались з метою використання їх у власній господарській діяльності.

Згідно ч.1 ст. 3 Господарського кодексу України (надалі - ГК України) під господарською діяльністю у цьому Кодексі розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.

Таким чином, суд зазначає, що отримання послуг від TOB «РОКДЕЙЛ за договором № 230714/1 від 23 липня 2014 року відповідає меті та видам господарської діяльності позивача.

Отже, надані позивачем документи містять у собі відомості, фіксування яких є основним призначенням таких документів про зміст та обсяг господарської операції, та в повній мірі підтверджують товарність та реальність укладених договорів.

Також слід зазначити, що на підтвердження оплати за вказаними договорами представник позивача надав суду копії платіжних доручень та реєстр сплати коштів з рахунку позивача на рахунки TOB «РОКДЕЙЛ» та TOB «БІГФОРК».

Колегія суддів вважає, що копії платіжних доручень є належним доказом фактичного перерахування позивачем коштів, оскільки вказані платіжні документи містять відомості про їх прийняття та проведення відповідною банківською установою.

Факт безпосереднього зв'язку витрат з господарською діяльністю платника податків може бути встановлено з урахуванням якісних характеристик отриманих послуг, які б однозначно свідчили про їх призначення для використання в господарській діяльності платника податків, відповідали б змісту цієї діяльності.

Таким чином враховуючи, предмет спірних правочинів, беручи до уваги вид діяльності позивача та його контрагентів, колегія суддів приходить до висновку, що господарські операції позивача з TOB «РОКДЕЙЛ» та TOB «БІГФОРК» підтверджуються необхідними документами.

Таким чином, аналіз зазначених вище документів свідчить, що в них наявні всі необхідні реквізити, яким має відповідати первинний документ, відповідно до вимог чинного законодавства. Жодним нормативним актом не визначено, яким має бути опис обсягу господарської операції в первинному документі. В актах зафіксовано факти здійснення господарських операцій, а тому позивачем належним чином підтверджено правомірність віднесення витрат, понесених позивачем у зв'язку із з отриманням послуг від контрагентів, до складу валових витрат.

З зазначених вище підстав, колегія суддів не може взяти до уваги висновок експерта за результатами проведення судово-економічної експертизи від 12 жовтня 2015 № 14895/18065/15-45, який визнавши висновки Акту перевірки документально та нормативно підтвердженими, в той же час в описовій частині висновку вказує, що «таким чином, взаємовідносини ПАТ «Інформаційні комп'ютерні системи» з TOB «РОКДЕЙЛ» та TOB «БІГФОРК», які на момент здійснення господарських операцій були належним чином зареєстровані як платники податку на додану вартість, оформлені договорами, які не було визнано в судовому порядку недійсними, підтверджені оформленими податковими накладними, що видані контрагентами. Отже, у ПАТ «Інформаційні комп'ютерні системи» були підстави для підтвердження права на отримання податкового кредиту».

Колегія суддів приходить до висновку, що реальність та товарність господарських операцій між позивачем та контрагентами доведена позивачем, у зв'язку з чим у позивача було право на формування податкового кредиту та витрат, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування по операціях з вказаними контрагентами.

Також отриманий від TOB «РОКДЕЙЛ» та TOB «БІГФОРК» товар використано позивачем у власній господарській діяльності. Так, зокрема, позивачем надано в якості підтвердження реальності господарських операцій із TOB «РОКДЕЙЛ» та TOB «БІГФОРК» реєстри документів (копії договорів, видаткових накладних, тощо) з подальшого продажу товару, в яких міститься інформація стосовно придбаного у TOB «РОКДЕЙЛ» та TOB «БІГФОРК» товару, в тому числі інформація стосовно подальшої реалізації цього товару (перелік покупців та загальні вартості реалізації). Серед покупців товару значаться ПАТ «Запоріжсталь» ПАТ "УКРСИББАНК", ПАТ "КРЕДОБАНК", ДП "Кондитерська Корпорація "Рошен", ТзОВ "Морський спеціалізований порт НІКА-ТЕРА", ПАТ "ДАТАГРУП", ПАТ "Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча", ПАТ "Концерн Галнафтогаз", ПАТ "ЄНАКІЄВСЬКИЙ МЕТАЛУРГІЙНИЙ ЗАВОД" , TOB "ДТЕК СХІДЕНЕРГО", ПП "Володар-Маркет" та інші.

Вказані документи підтверджують факт подальшої реалізації товару, придбаного у TOB «РОКДЕЙЛ» та TOB «БІГФОРК» станом на 01 січня 2016 р.

Щодо відповідальності позивача за можливі протиправні дії його контрагентів, то відповідно до ст. 47 Податкового кодексу України відповідальність за неподання, порушення порядку заповнення документів податкової звітності, порушення строків їх подання контролюючим органом, недостовірність інформації, наведеної у зазначених документах несуть юридичні особи, постійні представництва нерезидентів, які відповідно до Кодексу визначені платниками податків, а також їх посадові особи. Отже, платник податку несе самостійну відповідальність за порушення правил ведення податкового обліку. Зазначена відповідальність стосується кожного окремого платника податків і не може автоматично поширюватись на третіх осіб, у тому числі на його контрагентів.

Так, до висновку про безтоварність та нереальність господарських операцій, відповідач дійшов на підставі відсутності TOB «РОКДЕЙЛ» за зареєстрованою адресою, відсутності у TOB БІГФОРК» та TOB «РОКДЕЙЛ» контрагентів суб'єктів господарювання, з якими сам позивач не мав господарських відносин взагалі, первинні документи зі сторони TOB «РОКДЕЙЛ» та TOB «БІГФОРК» виконані не їх посадовими особами.

Реальність господарської операції визначається фактом руху активів та зміною стану зобов'язань суб'єкта господарювання, а не повноваженнями осіб із складання первинних документів, що засвідчують здійснення господарської операції.

Платник податків (покупець товарів) не має обов'язку, повноважень та можливості здійснювати контроль за дотриманням продавцем, відомості щодо реєстрації якого як юридичної особи містяться у Єдиному державному реєстрі підприємств та організацій України та як платника податку на додану вартість - у Реєстрі платників податку на додану вартість, вимог законодавства щодо створення підприємства, ведення його господарської діяльності і в подальшому зазнавати певних негативних наслідків у вигляді позбавлення права на податковий кредит за вчинені підприємством (продавцем) або його посадовими особами порушення.

Єдиним передбаченим ч. 1 ст. 551 Господарського кодексу України наслідком фіктивності суб'єкта господарювання є припинення юридичної особи та визнання недійсними її установчих документів. Питання про недійсність інших юридичних дій, учинених таким суб'єктом господарювання, в законі не ставиться. Так само законом не передбачено, що діяльність суб'єкта господарювання з ознаками фіктивності, не породжує будь-яких наслідків його діяльності, а всі вчинені від імені такого суб'єкта юридичні дії - є нікчемними.

Відповідно до п. 1 ст. 18 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців» якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесені відповідні зміни.

Позивачем були реально здійснені та фактично виконані господарські операції по взаємовідносинах з контрагентами, які на момент здійснення господарської діяльності були зареєстровані як платники податку на додану вартість.

Отже, допущені контрагентами позивача порушення вимог законодавства при створенні підприємства та веденні господарської діяльності можуть потягнути відповідну відповідальність щодо них та не впливають на право позивача на віднесення до складу податкового кредиту сплаченого (нарахованого) податку на додану вартість та до складу бюджетного відшкодування сплаченого у попередніх періодах постачальнику податку на додану вартість.

Судова практика вирішення податкових спорів виходить з презумпції добросовісності платника, тобто з презумпції економічної виправданості дій платника, що мають своїм наслідком отримання податкової вигоди, та достовірність відомостей у бухгалтерській та податковій звітності платника.

При розгляді справи судом апеляційної інстанції було перевірено чи мали операції між позивачем та його контрагентами реальний товарний характер, можливість здійснення таких операцій з урахуванням оперативності проведення операцій та віддаленості контрагентів один від одного, подальше використання позивачем отриманих товарів.

Колегія суддів виходить з того, що наявність у покупця належно оформлених документів, які відповідно до закону необхідні для віднесення певних сум до податкового кредиту, зокрема виданих продавцями податкових накладних, не є безумовною підставою для відшкодування податку на додану вартість в подальшому, якщо податковий орган доведе, що відомості в таких документах не відповідають дійсності, наприклад, у випадку, коли не проводилися самі операції.

Крім того, згідно з рішенням Європейського суду з прав людини від 22 січня 2009 року у справі "БУЛВЕС" АД проти Болгарії" (заява № 3991/03) зазначено, що у разі якщо національні органи за відсутності будь-яких вказівок на безпосередню участь фізичної або юридичної особи у зловживанні, пов'язаним зі сплатою ПДВ, який нараховується у ланцюгу поставок, або будь-яких вказівок на обізнаність про таке оподатковуваної ПДВ поставки, який повністю виконав свої зобов'язання, за дії або бездіяльність постачальника, який перебував поза межами контролю отримувача і у відношенні якого у нього не було засобів перевірки та забезпечення його виконання, то такі владні органи порушують справедливий баланс, який має підтримуватися між вимогами суспільних інтересів та вимогами захисту права власності.

Отже, Європейський Суд з прав людини чітко визначає правило індивідуальної відповідальності платника податків. Тобто, добросовісний платник податків не має зазнавати негативних наслідків через порушення законодавства його контрагентом.

Обставини щодо фактичності здійснення господарських операцій з придбання у контрагента товарів, робіт, послуг, на які платник податку посилається як на підставу виникнення у нього права на включення нарахованого (сплаченого) податку на додану вартість до податкового кредиту та формування витрат відповідачем не спростовано.

Колегія суддів зазначає, що для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції, тобто достовірні первинні документи.

Враховуючи викладене, колегія суддів дійшла висновку, що господарські операції позивача здійснювалися в межах звичайної господарської діяльності підприємств, є реальними, відповідають дійсному економічному змісту та підтверджуються необхідними документами, що є свідченням добросовісності позивача при здійсненні вказаних операцій.

Доводи та висновки відповідача викладені у акті перевірки та запереченнях по справі щодо нереальності господарських операцій позивача з контрагентами є такими, що не підтверджені відповідними доказами.

Враховуючи вищезазначене, колегія суддів приходить до висновку про те, що операції між позивачем та TOB «БІГФОРК» та TOB «РОКДЕЙЛ» підтверджуються стосовно врахування реального часу здійснення операцій, місцезнаходження майна, наявності трудових ресурсів, виробничо-складських приміщень та іншого майна, які економічно необхідні для виконання такого постачання або здійснення діяльності.

Таким чином, проаналізувавши наявні матеріали справи та норми зазначеного законодавства, колегія суддів вважає неправомірними висновки відповідача, викладені в Акті перевірки, а саме те, що зазначені правовідносини позивача із контрагентами TOB БІГФОРК» та TOB «РОКДЕЙЛ» мали виключно паперовий характер та були спрямовані на отримання податкової вигоди, оскільки товарність укладених угод підтверджена матеріалами справи.

Судом першої інстанції при ухваленні оскаржуваної постанови було неповно з`ясовано обставини справи та порушено норми матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Беручи до уваги вищевикладене, колегія суддів, у відповідності до ч.2 ст. 205 КАС України, приходить до висновку, що постанову суду першої інстанції необхідно скасувати та ухвалити нову постанову, якою позов задовольнити повністю.

Керуючись ст. ст. 160, 198, 202, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу представника приватного акціонерного товариства "Інформаційні комп'ютерні системи" задовольнити.

Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 12 жовтня 2015 року скасувати та ухвалити нову, якою позов задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Міжрегіонального головного управління ДФС-Центральний офіс з обслуговування великих платників від 24 червня 2015 року №0001303901.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Міжрегіонального головного управління ДФС-Центральний офіс з обслуговування великих платників від 24 червня 2015 року №0001313901.

Стягнути з Міжрегіонального головного управління ДФС-Центральний офіс з обслуговування великих платників на користь приватного акціонерного товариства "Інформаційні комп'ютерні системи" судові витрати в розмірі 6333 грн. 60 коп.

Постанова набирає законної сили у порядку, визначеному ст. 254 КАС України, але може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядок і строки, визначені ст.212 КАС України.

Головуючий суддя: Коротких А.Ю.

Судді: Ганечко О.М.

Літвіна Н.М.

Повний текст виготовлено: 11 квітня 2016 року.

Головуючий суддя Коротких А. Ю.

Судді: Літвіна Н. М.

Ганечко О.М.