Постанова № 57103873, 07.04.2016, Чернігівський окружний адміністративний суд

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

07 квітня 2016 року Чернігів Справа № 825/479/16

Чернігівський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Лобана Д.В.,

за участю секретаря Новик Н.С.,

представника позивача Сечевиці В.І.,

представника відповідача Коворотного М.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні, в приміщенні суду справу за адміністративним позовом приватного підприємства "Укрінтерсофт" до Головного управління Державної фіскальної служби у Чернігівській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень,

В С Т А Н О В И В:

Приватне підприємство "Укрінтерсофт" звернулось до суду з адміністративним позовом про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень ГУ ДФС у Чернігівській області № 0000692200 та № 0000682200 від 26.02.2016.

Свої позовні вимоги мотивує тим, що посадовими особами відповідача в акті перевірки зроблено протиправний висновок про неправомірне віднесення до податкового кредиту суми податку на додану вартість, що входить у вартість товарів та послуг отриманих від контрагентів, наданих на виконання укладених з ними угод чи правочинів. Акт перевірки від 11.01.2016 № 5/22/31819126 не містить докази порушення податкового законодавства саме позивачем, з посиланням на первинні документи. У період, коли здійснювались господарські операції контрагенти позивача були зареєстровані в ЄДРПОУ, як діючі підприємства та були належним чином зареєстровані, як платники ПДВ. Крім того, наявність порушень податкового законодавства зі сторони контрагентів позивача не може бути безумовною підставою для визначення податкових зобов'язань останньому, оскільки він не може нести відповідальність за порушення податкового законодавства своїми контрагентами. Вважає, що прийняті відповідачем податкові повідомлення-рішення, яким збільшено суму грошового зобов'язання та нараховано штрафні (фінансові) санкції, підлягають визнанню протиправними та мають бути скасовані.

Представник позивача у судовому засіданні позов підтримав та просив його задовольнити у повному обсязі.

Представник відповідача позовні вимоги не визнав, просив відмовити в їх задоволенні, надав заперечення на адміністративний позов та пояснив, що згідно протоколу допиту свідка директора ПП «Укрінтерсофт» Сечевиці В.І. від 24.06.2015 «договір не укладався. З представниками ТОВ «Векторіус» не зустрічався, переговори здійснювалися в телефонному режимі. Підприємство в березні 2015 року реалізувало на адресу ПП «Укрінтерсофт» дизельне пальне в кількості 3572 л., а саме: прислали «Hoвою поштою» талони на дизельне пальне разом з видатковою накладною та рахунком-фактурою, ПП «Укрінтерсофт», в свою чергу, відправило на адресу ТОВ «Векторіус» другий примірник видаткової накладної та довіреність на отримання палива. Розрахунок по взаємовідносинах було здійснено в безготівковій формі згідно виставленого рахунку, заборгованість відсутня». У ході досудового розслідування згідно протоколу допиту свідка від 05.05.2015 допитано засновника та директора ТОВ «Векторіус» ОСОБА_3, який за грошову винагороду в розмірі 400-500 грн на місяць надав згоду зареєструвати на своє ім'я підприємство ТОВ «Векторіус» (код ЄДРПОУ 39477478) та стати його директором та засновником, без фактичної мети здійснювати фінансово-господарську діяльність підприємства. Також, зазначає, що позивачем не надано експрес - накладну щодо підтвердження отримання талонів на дизельне паливо.

Крім того, в актах здачі- прийняття робіт (надання послуг) не конкретизовано з яких послуг (зміст і обсяг послуг, вартість) складаються транспортно-експедиційні послуги в межах України, хто фактично надавав ці послуги, яка вартість страхування, забезпечення доставки вантажу до місця призначення, забезпечення місць на автостоянці, не вказано маршрут руху автомобільного транспорту та кількість робітників, які надавали послуги, кількість відпрацьованих годин, не зазначено вартості (вартісний вираз) та годин виконання робіт (одиниця виміру господарської операції). Зазначено лише загальне найменування послуги та їх вартість, що робить неможливим встановлення змісту й обсягу господарської операції та факту використання її результатів у господарській діяльності платника.

В ході досудового розслідування згідно протоколу допиту свідка від 30.04.2015 допитано засновника ТОВ «Укрекспотрейд» ОСОБА_4, який за грошову винагороду в розмірі 300 грн надав згоду зареєструвати на своє ім'я підприємство ТОВ «Укрекспотрейд» (код ЄДРПОУ 38965301) та стати його директором без фактичної мети здійснювати фінансово-господарську діяльність підприємства.

Згідно протоколу від 24.06.2015 допиту свідка директора ПП «Укрінтерсофт» Сечевиці В.І. договір укладений в 2014 році. З представниками ТОВ «Укрекспотрейд» з метою підписання договорів не зустрічався. Договори та інші документи (податкові накладні, товарно-транспортні накладні, рахунки-фактури, акти виконаних робіт) надсилалися поштою.

Вважає, що матеріалами кримінального провадження, а також невідповідність первинних бухгалтерських документів (акти здачі-прийняття робіт) вимогам ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», доводить правомірність винесених відповідачем податкових повідомлень - рішень.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позов належить задовольнити, виходячи з таких підстав.

Встановлено, що ПП «Укрінтерсофт» є юридичною особою, зареєстрованою реєстраційною службою Чернігівського міського управління юстиції Чернігівської області 23.01.2002, що підтверджується витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб (том 1 а.с. 40-41).

Основний вид діяльності ПП «Укрінтерсофт» є, зокрема, 49.41 вантажний автомобільний транспорт; 49.42 надання послуг перевезення речей (переїзду); 62.09 інша діяльність у сфері інформаційних технологій та комп'ютерних систем; 62.02 консультування з питань інформатизації; 52.29 інша допоміжна діяльність у сфері транспорту; 52.24 транспортне оброблення вантажів; 52.10 складське господарство; 62.01 комп'ютерне програмування.

Також, відповідно до ліцензії від 28.09.2010 серії АВ № 561008 (строк дії - необмежений), виданої Головною державною інспекцією на автомобільному транспорті, для ПП «Укрінтерсофт» дозволеними видами робіт є внутрішні перевезення вантажів вантажними автомобілями, причепами, напівпричепами.

У період з 24.12.2015 по 30.12.2015 ГУ ДФС у Чернігівській області проводилась документальна позапланова не виїзна перевірка приватного підприємства «Укрінтерсофт» з питань достовірності, повноти декларування ПДВ при здійсненні фінансово-господарських операцій з ТОВ «Сільвер логістікс груп» (код ЄДРПОУ 38776990), ТОВ «Укрекспорттрейд» (код ЄДРПОУ 38965301), ТОВ «Векторіус» (код ЄДРПОУ 39477476) за період з 01.01.2013 по 31.10.2015 та податку на прибуток за відповідний період.

За результатами перевірки складено акт від 11.01.2016 № 5/22/31819126 (том 1 а.с. 16-37).

У ході проведення перевірки ДПІ у м. Чернігові встановлено порушення позивачем:

- п. 44.6 ст. 44, п. 198.1, п. 198.2. п. 198.6 ст. 198, п. 200.1, п. 200.2 ст. 200, ст. 201 Податкового кодексу України у результаті чого позивачем занижено суму податку на додану вартість, яка підлягає нарахуванню та сплаті в бюджет на загальну суму 94 793, 00 грн;

- пп. 14.1.27 пп. 14.1 ст. 114, п. 44.6 ст. 44, п. 138.1 ст. 138, п.п. 139.1.9 п.139.1 ст. 139 Податкового кодексу України, що призвело до заниження податку на прибуток, який підлягає нарахуванню та сплаті в бюджет на суму 49274,00 грн за 2014 рік.

На підставі висновку акта перевірки ДПІ у м. Чернігові прийнято податкові повідомлення-рішення:

- № 0000692200 від 26.02.2016, яким приватному підприємству «Укрінтерсофт» збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) у розмірі 118491,00 грн, що складається з 94 793,00 грн за основним платежем та 23698,00 грн за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) (том 1 а.с. 38);

- № 0000682200 від 26.02.2016, яким приватному підприємству «Укрінтерсофт» збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на прибуток приватних підприємств у розмірі 61 592,00 грн, що складається з 49 274,00 грн за основним платежем та 12318,00 грн за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) (том 1 а.с. 39).

Згідно із ст. 3 Господарського кодексу України господарська діяльність - діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Згідно з ч. 2 ст. 3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Частиною 1 ст. 9 вказаного Закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Судом встановлено, що у період який перевірявся, позивач мав господарські відносини з ТОВ «Сільвер логістікс груп» (код ЄДРПОУ 38776990), ТОВ «Укрекспорттрейд» (код ЄДРПОУ 38965301), ТОВ «Векторіус» (код ЄДРПОУ 39477476).

Так, у ході ведення власної господарської діяльності між позивачем та ТОВ «Укрекспорттрейд» (код ЄДРПОУ 38965301) було укладено договір транспортного експедирування № 16 від 01.08.2014 (том 1 а.с. 16).

На підтвердження реальності виконання вказаного договору позивачем надано первинні документи, а саме: платіжне доручення № 272 від 10.09.2014, рахунок-фактура № УК-0000043 від 29.08.2014, рахунок-фактура № УК-0000044 від 31.08.2014, рахунок-фактура № УК-0000045 від 29.08.2014, акт № УК-0000043 здачі-прийняття робіт (надання послуг), акт № УК-0000044 здачі-прийняття робіт (надання послуг), акт № УК-0000045 здачі-прийняття робіт (надання послуг), податкова накладна від 29.08.2014 № 44, податкова накладна від 29.08.2014 № 43, податкова накладна від 31.08.2014 № 45, акт № УЕ-0000065 здачі-прийняття робіт (надання послуг), акт № УЕ-0000066 здачі-прийняття робіт (надання послуг), акт № УЕ-0000067 здачі-прийняття робіт (надання послуг), рахунок-фактура № УЕ-0000065 від 30.09.2014, рахунок-фактура № УЕ-0000064 від 30.09.2014, рахунок-фактура № УЕ-0000066 від 30.09.2014, податкова накладна від 30.09.2014 № 66, податкова накладна від 30.09.2014 № 67, податкова накладна від 30.09.2014 № 65 (том 1 а.с. 67-85) товарно-транспортні накладні (том 1 а.с. 86-155, том 2 а.с. 30-97).

Також, у ході ведення власної господарської діяльності між позивачем та ТОВ «Сільвер логістікс груп» (код ЄДРПОУ 38776990) було укладено договір транспортного експедирування № 29/СЛ-0110-14 від 01.10.2014 (том 4 а.с. 42-43).

На підтвердження реальності виконання вказаного договору позивачем надано первинні документи, а саме: товарно-транспортні накладні (том 1 а.с. 156-250, том 2 а.с. 1-29, 98-250, том 3 а.с. 1-203), податкова накладна № 104 від 31.03.2015 (том 4 а.с. 15), акт № СЛ-0000104 здачі-прийняття робіт (надання послуг) (том 4 а.с. 16), рахунок-фактура № СЛ-0000104 від 31.03.2015 (том 4 а.с. 17), податкова накладна № 76 від 31.01.2015 (том 4 а.с. 18), акт № СЛ-0000097 здачі-прийняття робіт (надання послуг) (том 4 а.с. 19), акт № СЛ-0000049 здачі-прийняття робіт (надання послуг) (том 4 а.с. 20), податкова накладна № 97 від 30.11.2014 (том 4 а.с. 21), податкова накладна № 49 від 14.11.2014 (том 4 а.с. 22), рахунок-фактура № СЛ-0000101 від 30.11.2014 (том 4 а.с. 23), рахунок-фактура № СЛ-0000056 від 14.11.2014 (том 4 а.с. 24), платіжне доручення № 118 від 14.04.2015 (том 4 а.с. 30), платіжне доручення № 71 від 05.03.2015 (том 4 а.с. 31), платіжне доручення № 43 від 10.02.2015 (том 4 а.с. 32), платіжне доручення № 21 від 19.01.2015 (том 4 а.с. 33), платіжне доручення № 18 від 16.01.2015 (том 4 а.с. 34), платіжне доручення № 356 від 11.12.2014 (том 4 а.с. 35), платіжне доручення № 333 від 17.11.2014 (том 4 а.с. 36), акт № СЛ-0000096 здачі-прийняття робіт (надання послуг) (том 4 а.с. 37), акт № СЛ-0000098 здачі-прийняття робіт (надання послуг) (том 4 а.с. 38), акт № СЛ-0000076 здачі-прийняття робіт (надання послуг) (том 4 а.с. 39), податкова накладна № 96 від 31.10.2014 (том 4 а.с. 40), податкова накладна № 98 від 31.12.2014 (том 4 а.с. 41), рахунок-фактура № СЛ-0000076 від 31.01.2015 (том 4 а.с. 44), рахунок-фактура № СЛ-0000098 від 31.12.2014 (том 4 а.с. 45), рахунок-фактура № СЛ-0000096 від 31.10.2014 (том 4 а.с. 46).

На підтвердження реальності господарських операцій з ТОВ «Векторіус» (код ЄДРПОУ 39477476) позивачем надано первинні документи, а саме: податкову накладну № 17 від 31.03.2015 (том 4 а.с. 47), видаткову накладну № ВК-0000011 від 31.03.2015 (том 4 а.с. 48), рахунок-фактуру № ВК-0000017 від 31.03.2015 (том 4 а.с. 49), платіжні доручення № 117 від 14.04.2015 та № 120 від 15.04.2015 (том 4 а.с. 50).

З метою здійснення господарської діяльності позивач використовує, на підставі нотаріально завірених договорів оренди автотранспортного засобу від 22.08.2014, від 17.09.2010, від 20.02.2012, від 17.01.2012, від 17.01.2012, від 10.06.2011, від 09.06.2011, укладених з ОСОБА_5 та ОСОБА_6, автомобілі у кількості 10 (десять) одиниць, які складаються з тягачів та напівпричепів вантажопідйомністю 20 т і більше тонн, для перевезення вантажів (том 3 а.с. 204-224).

Належність автомобілів та тягачів з напівпричепами орендодавцям, їх вантажопідйомність підтверджена свідоцтвами про реєстрацію транспортних засобів (том 3 а.с. 212-106).

Отже, правовідносини за спірними правочинами у повній мірі відображені в бухгалтерському та податковому обліку позивача.

Таким чином, суд приходить до висновку, що позивачем було вчинено дії та досягнуто конкретних результатів, які визначають саме поняття господарської операції - факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань та фінансових ресурсів.

Тобто, позивачем дотримано принцип превалювання сутності над формою, який закріплений в ст. 4 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» (превалювання сутності над формою - операції обліковуються відповідно до їх сутності, а не лише виходячи з юридичної форми).

Суд вважає, що будь-які документи мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

З наданих позивачем доказів вбачається, що договори мали на меті настання реальних правових наслідків, що обумовлені ними, оскільки товар (роботи/послуги) був переданий, оплата проведена, договори виконано сторонами в повному обсязі, сторони претензій одна до одної не мають.

Відповідно до статті 18 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців» якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін. Якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, є недостовірними і були внесені до нього, то третя особа може посилатися на них у спорі як на достовірні. Третя особа не може посилатися на них у спорі у разі, якщо вона знала або могла знати про те, що такі відомості є недостовірними.

Суд звертає увагу на те, що на момент вчинення правочину підприємства-контрагенти позивача були зареєстровані в якості юридичної особи та платниками податків, що підтверджується матеріалами справи та не заперечується сторонами та відповідно до ч. 3 ст. 72 Кодексу адміністративного судочинства України не потребують доказуванню.

Враховуючи вищевикладені обставини, суд дійшов висновку, що на момент укладення договорів із контрагентами позивач проявив належну обачність, перевіривши необхідні документи контрагента та чи здійснює він господарську діяльність.

Відповідно до п. 44.1 ст. 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Відповідно до пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 ПК України не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Згідно із п. 185.1 статті 185 Податкового кодексу України об'єктом оподаткування є постачання товарів (послуг), місце постачання яких розташоване на митній території України.

Відповідно до п. 187.1 статті 187 Податкового кодексу України датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку;

б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

Згідно із п. 188.1 ст.188 Податкового кодексу України база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, але не нижче звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, з урахуванням загальнодержавних податків та зборів (крім податку на додану вартість та акцизного податку на спирт етиловий, що використовується виробниками - суб'єктами господарювання для виробництва лікарських засобів, у тому числі компонентів крові і вироблених з них препаратів, крім лікарських засобів у вигляді бальзамів та еліксирів, і збору на обов'язкове державне пенсійне страхування на послуги стільникового рухомого зв'язку).

До складу договірної (контрактної) вартості включаються будь-які суми коштів, вартість матеріальних і нематеріальних активів, що передаються платнику податку безпосередньо покупцем або через будь-яку третю особу у зв'язку з компенсацією вартості товарів/послуг.

Згідно із п. 198.1 статті 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Згідно з п. 198.2 ст. 198 Податкового кодексу України, датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту, вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до п.198.3 ст.198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до п. 198.6 ст.198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Відповідно до п. 200.1 ст. 200 Податкового кодексу України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

Відповідно до п. 200.3 ст. 200 Податкового кодексу України при від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу), а в разі відсутності податкового боргу - зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

Відповідно до п. 200.4 ст. 200 Податкового кодексу України якщо в наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з пунктом 200.1 цієї статті, має від'ємне значення, то:

а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, а в разі отримання від нерезидента послуг на митній території України - сумі податкового зобов'язання, включеного до податкової декларації за попередній період за отримані від нерезидента послуги отримувачем послуг;

б) залишок від'ємного значення попередніх податкових періодів після бюджетного відшкодування включається до складу сум, що відносяться до податкового кредиту наступного податкового періоду.

Відповідно до п. 200.6 ст. 200 Податкового кодексу України платник податку може прийняти самостійно рішення про зарахування в повному обсязі належної йому суми бюджетного відшкодування або її частини у зменшення податкових зобов'язань з цього податку, що виникли протягом наступних звітних (податкових) періодів, за наявності умов, передбачених пунктом 200.4 цієї статті. Зазначене рішення відображається платником податку у податковій декларації, яку він подає за результатами звітного (податкового) періоду, в якому виникає право на подання заяви про отримання бюджетного відшкодування згідно з нормами цієї статті. У разі прийняття такого рішення зазначена сума не враховується при розрахунку сум бюджетного відшкодування наступних звітних (податкових) періодів.

Відповідно до п. 201.6 ст. 201 Податкового кодексу України податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця.

Відповідно до п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредит.

Отже, із положень зазначених норм законодавства вбачається, що формування податкового кредиту допускається за умови підтвердження відповідних сум належним чином оформленими документами. Такими документами Податковий кодекс України визначає податкові накладні. Наявність податкових накладних було встановлено і під час проведення перевірки і під час судового засідання. Тому у позивача були законні підстави для формування податкового кредиту з податку на додану вартість.

Відповідно до пп. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134 Податкового кодексу України об'єктом оподаткування є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом зменшення суми доходів звітного періоду, визначених згідно зі статтями 135 - 137 цього Кодексу, на собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та суму інших витрат звітного податкового періоду, визначених згідно зі статтями 138 - 143 цього Кодексу, з урахуванням правил, встановлених статтею 152 цього Кодексу.

Відповідно до п. 138.2 ст. 138 Податкового кодексу України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Відповідно до пп. 139.1.1 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України не включаються до складу витрат витрати, не пов'язані з провадженням господарської діяльності.

Отже, до складу валових витрат можуть бути віднесені витрати, які безпосередньо пов'язані з підготовкою, організацією, веденням виробництва, реалізацією продукції (робіт, послуг).

В судовому засіданні було встановлено, що відповідачем зроблено висновок про відсутність здійснення реальної господарської операції між позивачем та ТОВ «Векторіус» (код ЄДРПОУ 39477476) на підставі протоколу допиту свідка від 24.06.2015 директора ПП «Укрінтерсофт». Однак, відповідачем даний протокол до суду не надавався. У протоколі допиту свідка від 05.05.2015 та 02.02.2016 взагалі не загадується позивач.

Посилання відповідача на те, що в ході досудових розслідувань допитані засновники ТОВ «Векторіус» та ТОВ «Укрекспотрейд» пояснили, що зареєстрували їх за винагороду без мети здійснювати господарську діяльність є безпідставними, оскільки ним у порушення вимог ч. 2 ст. 71 КАС України не доведено, що зазначені товариства не можуть функціонувати та бути учасниками господарських відносин за умови, коли фізичні особи, які їх зареєстрували, заявляють, що не вони була ініціаторами і активними учасниками їх створення.

Крім того, на виконання ухвали суду від 12.03.2016 позивачем було надано експрес-накладну № 59000149494575 щодо підтвердження отримання талонів на пальне від ТОВ «Векторіус» (том 4 а.с. 71).

Оцінка наявних у матеріалах справи доказів, наданих на підтвердження реальності господарських операцій, має здійснюватись з дотриманням положень ст. 86 Кодексу адміністративного судочинства України, тобто з всебічним, повним та об'єктивним дослідженням усіх доказів у сукупності, адже документи та інші дані, що спростовують реальність здійснення господарської операції, яка відображена в податковому обліку, повинні оцінюватися з урахуванням специфіки кожної господарської операції - умов перевезення, зберігання товарів, змісту послуг, що надаються тощо. При цьому сама собою наявність або відсутність окремих документів, а так само помилки або недоліки у їх оформленні не є підставою для висновків про відсутність господарської операції, якщо з інших даних вбачається, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов'язаннях платника податків у зв'язку з його господарською діяльністю мали місце.

Судом встановлено, що отримані від контрагентів послуги/товари були використані ПП «Укрфнтерсофт» у своїй господарській діяльності, відбулася зміна майнового стану сторін правочину.

Окремо суд зазначає, що правовими наслідками здійснення фіктивного підприємництва є наявність відповідного судового рішення про скасування державної реєстрації такого підприємства, визнання його установчих та статутних документів недійсними. Між тим, відповідач не надав таких судових рішень та не посилається на їх наявність.

Щодо технічних помилок при виписуванні податкових накладних ТОВ «Сільвер логістік групп», то вони вже були виправлені на вимогу позивача ще восени 2014 року, що не заперечувалось педставником відповідача у судовому засіданні.

Враховуючи наведене суд вважає, що у разі підтвердження дійсного виконання операції недоліки правореалізуючих документів не можуть слугувати перешкодою для реалізації платником законного права на зменшення об'єкта оподаткування податку на прибуток на суму понесених витрат та на формування податкового кредиту. Адже власне неправильність зазначених у первинних документах відомостей є непрямою ознакою недостовірності відомостей про факт отримання послуг, що містяться у таких документах, однак не може розглядатися як беззаперечне свідчення відсутності їх надання, позаяк документальне оформлення є лише формою представлення інформації про юридичний факт.

Відповідно до ч. 2 ст. 8 Кодексу адміністративного судочинства України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.

Згідно ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського Суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

У рішенні Європейського суду з прав людини від 22.01.2009 у справі «БУЛВЕС» АД проти Болгарії» (заява № 3991/03) зазначено, що у разі якщо національні органи за відсутності будь-яких вказівок на безпосередню участь фізичної або юридичної особи у зловживанні, пов'язаним зі сплатою ПДВ, який нараховується у ланцюгу поставок, або будь-яких вказівок на обізнаність про таке порушення, все ж таки застосовують негативні наслідки до отримувача оподатковуваної ПДВ поставки, який повністю виконав свої зобов'язання, за дії або бездіяльність постачальника, який перебував поза межами контролю отримувача і у відношенні якого у нього не було засобів перевірки та забезпечення його виконання, то такі владні органи порушують справедливий баланс, який має підтримуватися між вимогами суспільних інтересів та вимогами захисту права власності.

Відповідачем, як суб'єктом владних повноважень, не надано будь-яких інших доводів та не подано жодних доказів, які б ставили під сумнів реальність виконання вказаних правочинів з отримання позивачем товарів (робіт/послуг), невідповідність цих операцій дійсному економічному змісту, або засвідчили б наявність інших обставин, що підтверджують недобросовісність позивача як платника податків та виключають право на формування валових витрат та податкового кредиту.

Всі суми податку на додану вартість сплаченого і віднесеного позивачем до податкового кредиту, підтверджуються податковими накладними, які відповідають вимогам Податкового кодексу України та відображають зміст господарських операцій, в результаті яких вони складені.

Частиною 2 статті 161 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що при виборі правової норми, що підлягає застосуванню до спірних правовідносин, суд зобов'язаний враховувати висновки Верховного Суду України, викладені у рішеннях, прийнятих за результатами розгляду заяв про перегляд судового рішення з підстави, передбаченої пунктом 1 частини першої статті 237 цього Кодексу.

Верховний суд України у справах з аналогічним предметом спору дотримується позиції, що судом обов'язково має бути досліджено факт вчинення господарських операцій, за наслідками яких виникло право позивача на формування податкового кредиту та факт сплати позивачем сум податку своїм контрагентам.

Вказаний факт не був спростований в судовому засіданні представником відповідача.

Враховуючи вищевикладене, висновок податкового органу про заниження позивачем податку на прибуток є безпідставним, а тому і нарахування штрафних (фінансових) санкцій, з огляду на ст. 123 Податкового кодексу України, також є протиправним.

Відповідно до ст. 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством.

Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 1 ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Такий підхід узгоджується з практикою Європейського Суду з прав людини. Так, у пункті 110 рішення від 23 липня 2002 року у справі «Компанія «Вестберґа таксі Актіеболаґ» та Вуліч проти Швеції» визначив, що «...адміністративні суди, які розглядають скарги заявників стосовно рішень податкового управління, мають повну юрисдикцію у цих справах та повноваження скасувати оскаржені рішення. Справи мають бути розглянуті на підставі і поданих доказів, а довести наявність підстав, передбачених відповідними законами, для призначення податкових штрафів має саме податкове управління.».

Відповідно до ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Отже, відповідач, як суб'єкт владних повноважень, не довів правомірність своїх рішень.

На підставі викладеного, суд приходить до висновку, що позовні вимоги позивача підлягають задоволенню.

Відповідно до ч. 1 ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа.

Керуючись статтями 122, 158 - 163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов приватного підприємства "Укрінтерсофт" задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкові повідомлення-рішення ГУ ДФС у Чернігівській області № 0000692200 та № 0000682200 від 26.02.2016.

Присудити за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Державної фіскальної служби у Чернігівській області на користь приватного підприємства "Укрінтерсофт" судовий збір у розмірі 2702,00 грн.

Відповідно до ст. ст. 186, 254 КАС України апеляційна скарга подається через Чернігівський окружний адміністративний суд, а її копія надсилається апелянтом до суду апеляційної інстанції, протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано, або її подано з пропуском строку, у поновленні якого було відмовлено, а у разі вчасного подання апеляційної скарги, з набранням законної сили рішенням апеляційної інстанції, якщо оскаржувану постанову не скасовано.

Суддя Д.В. Лобан