Постанова № 57103549, 08.04.2016, Житомирський окружний адміністративний суд

ЖИТОМИРСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 квітня 2016 року м.Житомир справа № 806/333/16

категорія 6.3

Житомирський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Шуляк Л.А.,

секретар судового засідання Грабський А.В.,

за участю: представників позивача ОСОБА_1, ОСОБА_2,

представника відповідача Русецького І.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом ОСОБА_4 до Відділу державної реєстрації речових прав на нерухоме майно реєстраційної служби Житомирського міського управління юстиції про скасування свідоцтва про право власності на нерухоме майно та рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень,

встановив:

03.03.2016 позивач звернувся до окружного адміністративного суду з позовом, в якому просить скасувати рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 18.09.2015 №24555127 щодо реєстрації за ОСОБА_5 права власності на квартиру площею 189 кв.м. за адресою: АДРЕСА_1, прийняте відповідачем та видане на підставі нього свідоцтво про право власності на вказаний об'єкт від 18.09.2015 №44114020 (з урахуванням заяви від 08.04.2016).

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що третьою особою було проведено реконструкцію власної квартири в результаті якої, квартира позивача зазнала негативних змін та стала небезпечною для експлуатації. Крім того, будинок, в якому дані квартири розташовані є пам'яткою архітектури, що передбачає одержання додаткових дозволів на його реконструкцію. Позивачем було оскаржено до суду декларацію про готовність об'єкта до експлуатації від 20.08.2015 з огляду на допущені третьої особою порушення при проведенні реконструкції квартири. В ході судового розгляду Управлінням державної архітектурно-будівельної інспекції у Житомирській області самостійно скасовано зазначену декларацію. Водночас, враховуючи, що на підставі цієї декларації відповідачем було прийнято рішення про реєстрацію права власності на реконструйовану квартиру та видано свідоцтво про право власності, позивач вважає, що дані акти мають бути скасовані, оскільки відпали підстави для виникнення у третьої особи права власності на цей об'єкт. Звертає увагу, що між ним та третьою особою відсутній спір про право, метою звернення до суду є відновлення безпечного стану будинку, де позивач проживає, яку він зможе реалізувати після скасування вказаних актів шляхом пред'явлення позову в порядку цивільного судочинства про приведення будинку у безпечний стан шляхом знесення незаконного будівництва.

Представники позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримали та додатково зазначили, що відповідач при реєстрації права власності на реконструйований об'єкт мав перевіряти чи відповідають дійсності дані, вказані третьою особою у поданих для реєстрації документах. Враховуючи, що в результаті проведеної реконструкції було збільшено площу квартири більше ніж у двічі, тоді як реконструкція мала здійснюватися без виходу за геометричні межі, вважають, що слід було відмовити у проведенні цієї реєстрації. З огляду на це вбачають у діях третьої особи та відповідача порушення закону, а тому просили винести окрему ухвалу.

Представник відповідача в судовому засіданні не заперечував проти задоволення позовних вимог з огляду на скасування декларації по готовність об'єкта до експлуатації, яка була підставою для прийняття оскаржуваного рішення та видачі свідоцтва про право власності. Водночас зазначив, що відповідальність за недостовірність даних, вказаних у вказаній декларації несе заявник, тобто третя особа, реєстратор не має повноважень на перевірку цих даних, для цього є контролюючий орган - управління Державної архітектурно-будівельної інспекції.

Відповідно до ст.112 КАС України у разі повного визнання відповідачем адміністративного позову і прийняття його судом приймається постанова суду про задоволення адміністративного позову.

Третя особа в судове засідання не з'явилась, причин неявки не повідомила, хоча про час та місце судового розгляду відповідно до ч.11 ст.35 КАС України вважається повідомленою належним чином.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку про обґрунтованість позовних вимог з урахуванням такого.

Рішенням Реєстраційної служби Житомирського міського управління юстиції №24555127 від 18.09.2015 вирішено провести державну реєстрацію права власності на квартиру, що розташована АДРЕСА_1 за суб'єктом ОСОБА_5.

На підставі зазначеного рішення ОСОБА_5 було видано свідоцтво про право власності на вказаний об'єкт нерухомого майна.

Як вбачається із матеріалів реєстраційної справи, сформованої за результатами вчинення даної реєстраційної дії, копії якої приєднано до справи, ОСОБА_5 (третя особа) відповідно до договору купівлі-продажу від 09.06.2006 набула право власності на квартиру загальною площею 92,2 кв.м за адресою АДРЕСА_1.

Згідно із рішенням державного реєстратора №20621809 від 09.04.2015 (з відкриттям розділу) за ОСОБА_5 було зареєстровано право власності на квартиру загальною площею 92,2 кв.м за адресою АДРЕСА_1.

На підставі декларації про початок виконання будівельних робіт від 15.05.2015 НОМЕР_1 третя особа розпочала реконструкцію своєї квартири без виходу за зовнішні геометричні межі в житловому будинку за адресою: АДРЕСА_1.

Після закінчення будівельних робіт 07.08.2015 ОСОБА_5 було подано до Управління Державної архітектурно-будівельної інспекції у Житомирській області декларацію про готовність об'єкта до експлуатації, яка була зареєстрована 20.08.2015 за номером НОМЕР_2. За результатами проведеної реконструкції площа квартири збільшилась до 189 кв.м.

З метою реєстрації права власності на реконструйовану квартиру площею 189 кв.м ОСОБА_5 звернулась до Реєстраційної служби Житомирського міського управління юстиції Житомирської області із заявою від 16.09.2015 та переліком документів, серед яких була і вказана декларація про готовність об'єкта до експлуатації. Як було зазначено, реєстратором на підставі поданих заяви та документів прийнято оскаржуване рішення.

Після проведеної реконструкції вказаної квартири, стан будівлі, власником якої є позивач став незадовільним та таким, що не відповідає вимогам надійної та безпечної експлуатації, що підтверджується висновком звіту №16-07-2014 про проведення технічного обстеження будівельних конструкцій та інженерних мереж об'єкта - житлового будинку №16/1, по бульвару Старому у м.Житомирі.

Позивачем було оскаржено в судовому порядку декларацію про готовність об'єкта до експлуатації, яка була зареєстрована 20.08.2015 за номером НОМЕР_2, оскільки проведена реконструкція загрожує безпечній експлуатації будинку та призвела до пошкодження пам'ятки архітектури. В ході судового розгляду Управління Державної архітектурно-будівельної інспекції у Житомирській області самостійно наказом №18 від 25.02.2016 скасувало реєстрацію декларації про початок виконання будівельних робіт від 15.05.2016 та декларації про готовність об'єкта до експлуатації від 20.08.2015 на об'єкт: реконструкція власної квартири №1 без виходу за зовнішні межі в житловому будинку: АДРЕСА_1 (замовник будівництва - ОСОБА_5Р.).

У відповідності до ч.1 ст.39 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" від 17.02.2011 року №3038-VI (далі - Закон №3038-VI), прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів, що належать до I-III категорій складності, та об'єктів, будівництво яких здійснювалося на підставі будівельного паспорта, здійснюється шляхом реєстрації органом державного архітектурно-будівельного контролю на безоплатній основі поданої замовником декларації про готовність об'єкта до експлуатації. Форма декларації про готовність об'єкта до експлуатації, порядок її подання і реєстрації визначаються Кабінетом Міністрів України.

Згідно ст. 39 Закону №3038-VI прийняття рішення про реєстрацію (відмову у реєстрації) декларації про готовність об'єкта до експлуатації, видачу (відмову у видачі) сертифіката здійснюється органами державного архітектурно-будівельного контролю протягом десяти робочих днів з дати подання відповідних документів. Датою прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об'єкта є дата реєстрації декларації про готовність об'єкта до експлуатації або видачі сертифіката.

Орган державного архітектурно-будівельного контролю відмовляє у реєстрації декларації про готовність об'єкта до експлуатації, якщо така декларація подана чи оформлена з порушенням встановлених вимог.

Пунктами 17-21 Порядку прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №461 від 13 квітня 2011 року(далі - Порядок №461) визначено, що реєстрація декларації здійснюється з дотриманням вимог Закону України "Про дозвільну систему у сфері господарської діяльності". Декларація приймається в дозвільному центрі за місцезнаходженням об'єкта. Реєстрацію декларації здійснює Інспекція за місцезнаходженням об'єкта на безоплатній основі. Замовник відповідно до закону відповідає за повноту та достовірність даних, зазначених у поданій ним декларації. Інспекція перевіряє протягом десяти робочих днів з дати подання (надходження) до неї декларації повноту даних, зазначених у ній, та реєструє декларацію. У разі коли декларація подана чи оформлена з порушенням установлених вимог, Інспекція повертає її на доопрацювання з обґрунтуванням підстав повернення у строк, передбачений для її реєстрації. Після усунення недоліків, що стали підставою для повернення декларації на доопрацювання, замовник може повторно звернутися до Інспекції для реєстрації декларації.

Відповідно до пункту 29 Порядку, у разі виявлення Інспекцією недостовірних даних (встановлення факту, що на дату реєстрації декларації інформація, яка зазначалася в ній, не відповідала дійсності, та/або виявлення розбіжностей між даними, зазначеними у декларації), наведених у зареєстрованій декларації, які є підставою вважати об'єкт самочинним будівництвом, зокрема, якщо він збудований або будується на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без документа, який дає право виконувати будівельні роботи, чи належно затвердженого проекту або будівельного паспорта, реєстрація такої декларації підлягає скасуванню Інспекцією.

Інспекція скасовує реєстрацію декларації шляхом видачі відповідного наказу та виключає запис про її реєстрацію з єдиного реєстру протягом п'яти робочих днів з дня виявлення факту подання недостовірних даних, наведених у декларації, які є підставою вважати об'єкт самочинним будівництвом.

Про скасування реєстрації декларації замовник письмово повідомляється протягом трьох робочих днів з дня її скасування.

Керуючись наведеними нормами, Управління Державної архітектурно-будівельної інспекції у Житомирській області наказом №18 від 25.02.2016 скасувало реєстрацію декларації про початок виконання будівельних робіт від 15.05.2016 та декларації про готовність об'єкта до експлуатації від 20.08.2015. Докази оскарження даного наказу третьою особою відсутні.

Відповідно ст.182 Цивільного кодексу України від 16.01.2003 року №435-IV право власності та інші речові права на нерухомі речі, обмеження цих прав, їх виникнення, перехід і припинення підлягають державній реєстрації. Державна реєстрація прав на нерухомість і правочинів щодо нерухомості є публічною, здійснюється відповідним органом, який зобов'язаний надавати інформацію про реєстрацію та зареєстровані права в порядку, встановленому законом. Відмова у державній реєстрації права на нерухомість або правочинів щодо нерухомості, ухилення від реєстрації, відмова від надання інформації про реєстрацію можуть бути оскаржені до суду. Порядок проведення державної реєстрації прав на нерухомість та підстави відмови в ній встановлюються законом.

Згідно ст. 2 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень"(далі - Закон №1952-IV) державна реєстрація речових прав на нерухоме майно (далі - державна реєстрація прав) - це офіційне визнання і підтвердження державою фактів виникнення, переходу або припинення прав на нерухоме майно, обтяження таких прав шляхом внесення відповідного запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Відповідно до ст.3 Закону №1952-IV державна реєстрація прав є обов'язковою. Інформація про права на нерухоме майно та їх обтяження підлягає внесенню до Державного реєстру прав. Держава гарантує достовірність зареєстрованих прав на нерухоме майно. Права на нерухоме майно, які підлягають державній реєстрації відповідно до цього Закону, виникають з моменту такої реєстрації. Державна реєстрація прав є публічною, проводиться органом державної реєстрації прав, який зобов'язаний надавати інформацію про зареєстровані права та їх обтяження в порядку, встановленому цим Законом.

Пунктом 1 ч.1 ст.4 Закону №1952-IV передбачено, що обов'язковій державній реєстрації підлягають речові права та обтяження на нерухоме майно, розміщене на території України, що належить фізичним та юридичним особам, державі в особі органів, уповноважених управляти державним майном, іноземцям та особам без громадянства, іноземним юридичним особам, міжнародним організаціям, іноземним державам, а також територіальним громадам в особі органів місцевого самоврядування, право власності на нерухоме майно.

Відповідно до визначених ст.8 Закону №1952-IV повноважень, орган державної реєстрації прав проводить державну реєстрацію прав та їх обтяжень або відмовляє у їх реєстрації.

Частиною 2 ст.9 Закону №1952-IV визначено, що державний реєстратор, зокрема встановлює відповідність заявлених прав і поданих документів вимогам законодавства, а також відсутність суперечностей між заявленими та вже зареєстрованими правами на нерухоме майно та їх обтяженнями, приймає рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, про відмову в державній реєстрації, про її зупинення, внесення змін до Державного реєстру прав.

Відповідно п.1 ч.1 ст.15 Закону №1952-IV державна реєстрація прав та їх обтяжень проводиться в такому порядку: 1) прийняття і перевірка документів, що подаються для державної реєстрації прав та їх обтяжень, реєстрація заяви; 2) встановлення факту відсутності підстав для відмови в державній реєстрації прав та їх обтяжень, зупинення розгляду заяви про державну реєстрацію прав та/або їх обтяжень; 3) прийняття рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, відмову в ній або зупинення державної реєстрації; 4) внесення записів до Державного реєстру прав; 5) видача свідоцтва про право власності на нерухоме майно у випадках, встановлених статтею 18 цього Закону; 6) надання витягів з Державного реєстру прав про зареєстровані права та/або їх обтяження.

Згідно ч.ч.1-4, 7 та 11 ст.16 Закону №1952-IV заява про державну реєстрацію прав та їх обтяжень подається до органу державної реєстрації прав у паперовій або електронній формі у випадках, передбачених цим Законом. Реєстрація заяв про державну реєстрацію прав та їх обтяжень проводиться в порядку черговості їх надходження. Разом із заявою про державну реєстрацію прав та їх обтяжень у паперовій формі подаються оригінали документів, необхідних для державної реєстрації прав та їх обтяжень, їх копії, засвідчені в установленому порядку. Державна реєстрація прав проводиться на підставі заяви власника, іншого правонабувача, сторони правочину, за яким виникло право, уповноваженої ними особи або державного кадастрового реєстратора у випадках, передбачених цим Законом.

Частиною 1 ст.19 Закону №1952-IV встановлено, що державна реєстрація прав проводиться на підставі: 1) договорів, укладених у порядку, встановленому законом; 2) свідоцтв про право власності на нерухоме майно, виданих відповідно до вимог цього Закону; 3) свідоцтв про право власності, виданих органами приватизації наймачам житлових приміщень у державному та комунальному житловому фонді; 4) державних актів на право власності або постійного користування на земельну ділянку у випадках, встановлених законом; 5) рішень судів, що набрали законної сили; 6) інших документів, що підтверджують виникнення, перехід, припинення прав на нерухоме майно, поданих органу державної реєстрації прав разом із заявою.

Пунктом 28 Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 868 від 17 жовтня 2013 року (далі - Порядок №868) визначено, що державний реєстратор приймає рішення про відмову в державній реєстрації прав виключно за наявності підстав для відмови в державній реєстрації прав, що визначені Законом №1952-IV.

Згідно ст. 24 Закону №1952-IV у державній реєстрації прав та їх обтяжень може бути відмовлено у разі, якщо подані документи не відповідають вимогам, встановленим цим Законом, або не дають змоги встановити відповідність заявлених прав документам, що їх посвідчують.

Порядком №868 передбачено, що під час розгляду заяви про державну реєстрацію і документів, що додаються до неї, державний реєстратор встановлює відповідність заявлених прав і поданих документів вимогам законодавства, а також відсутність суперечностей між заявленими та зареєстрованими речовими правами на нерухоме майно, їх обтяженнями, зокрема щодо обов'язкового дотримання письмової форми правочину та його нотаріального посвідчення (у встановлених законом випадках); повноважень заявника; відомостей про нерухоме майно, речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, наявних у Державному реєстрі прав та поданих документах; наявності обтяжень прав на нерухоме майно, зареєстрованих відповідно до закону; наявності факту виконання умов правочину, з якими закон та/або договір (угода) пов'язує можливість проведення державної реєстрації виникнення, переходу, припинення прав на нерухоме майно або обтяження таких прав.

Пунктом 49 Порядку №868 визначено, що у разі проведення державної реєстрації права власності з видачею свідоцтва на новозбудовані чи реконструйовані об'єкти нерухомого майна заінтересованою особою є замовник будівництва, крім випадків, передбачених цим Порядком.

Для проведення державної реєстрації права власності з видачею свідоцтва на реконструйований об'єкт нерухомого майна (в тому числі в результаті переведення об'єкта нерухомого майна з житлового у нежитловий або навпаки) заявник, крім документа, що підтверджує виникнення, перехід та припинення речових прав на нерухоме майно, подає:

документ, що підтверджує виникнення, перехід та припинення речових прав на земельну ділянку (крім випадків реконструкції об'єктів нерухомого майна без зміни зовнішніх геометричних розмірів їх фундаментів у плані);

документ, що відповідно до вимог законодавства засвідчує прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об'єкта;

технічний паспорт на об'єкт нерухомого майна;

письмову згоду співвласників багатоквартирного будинку (в разі добудови аттикових і мансардних поверхів та приєднання місць загального користування);

документ, що підтверджує присвоєння об'єкту нерухомого майна адреси (в разі коли в результаті реконструкції об'єкта нерухомого майна змінилася його адреса).

Документи, що підтверджують виникнення, перехід та припинення права власності на об'єкт нерухомого майна до проведення його реконструкції, заявникові не повертаються.

Отже, одним із обов'язкових документів для проведення державної реєстрації права власності з видачею свідоцтва на реконструйовані об'єкти є документ, що відповідно до вимог законодавства засвідчує прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об'єкта, тобто декларація про готовність об'єкта до експлуатації.

Враховуючи, що згідно матеріалів даної справи така декларація була скасована органом, який її зареєстрував, відпали законні підстави для проведеної реєстраційної дії, тобто прийнятого державним реєстратором рішення про реєстрацію права власності на реконструйований об'єкт з видачею свідоцтва про право власності, а тому зазначені акти мають бути скасовані.

Відповідно до ст.26 Закону №1952-IV записи до Державного реєстру прав вносяться на підставі прийнятого рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень. У разі скасування на підставі рішення суду рішення про державну реєстрацію прав до Державного реєстру прав вноситься запис про скасування державної реєстрації прав.

За таких обставин, суд приходить до висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог.

Відповідно до статті 166 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, виявивши під час розгляду справи порушення закону, може постановити окрему ухвалу і направити її відповідним суб'єктам владних повноважень для вжиття заходів щодо усунення причин та умов, що сприяли порушенню закону.

У разі необхідності суд може постановити окрему ухвалу про наявність підстав для розгляду питання щодо притягнення до відповідальності осіб, рішення, дії чи бездіяльність яких визнаються протиправними.

Таким чином, окрема ухвала є способом реагування суду на випадки виявлення порушення законності та правопорядку, які не можуть бути усунені ним самостійно при вирішенні адміністративного спору з використанням представлених адміністративним процесуальним законом засобів.

Отже, окрема ухвала виноситься судом у зв'язку з виявленням під час судового розгляду порушення законності з боку суб'єкта владних повноважень, які не охоплюються предметом спору та не можуть бути усунені шляхом розв'язання спору по суті.

Проаналізувавши вищевикладені норми чинного законодавства, суд погоджується із доводами відповідача про те, що державний реєстратор не має повноважень на перевірку даних, вказаних у декларації про готовність об'єкта до експлуатації, тому суд не вбачає порушення законності у діях суб'єкта владних повноважень - Реєстраційної служби Житомирського міського управління юстиції Житомирської області, а тому відмовляє у постановленні окремої ухвали.

З метою захисту прав та інтересів третьої особи, суд вважає за необхідне зазначити, що з огляду на те, що документи, що підтверджують виникнення, перехід та припинення права власності на об'єкт нерухомого майна до проведення його реконструкції, заявникові не повертаються, третій особі (ОСОБА_5Р.) слід звернутися до реєстратора для одержання правовстановлюючого документа (договір купівлі-продажу від 09.06.2006 квартири загальною площею 92,2 кв.м за адресою АДРЕСА_1.), який підтверджує виникнення її права власності на нерухоме майно до його реконструкції та державна реєстрація якого була проведена 09.04.2015.

Керуючись статтями 158-163,167,186,254 Кодексу адміністративного судочинства України,

постановив:

Позов задовольнити.

Скасувати рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 18.09.2015 №24555127 щодо реєстрації за ОСОБА_5 права власності на квартиру площею 189 кв.м. за адресою: АДРЕСА_1, прийняте Реєстраційною службою Житомирського міського управління юстиції Житомирської області та видане та підставі нього свідоцтво про право власності на вказаний об'єкт від 18.09.2015 №44114020.

Постанова набирає законної сили у строк та у порядку, що визначені статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України, і може бути оскаржена до Житомирського апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції у порядку, визначеному статтею 186 Кодексу адміністративного судочинства України, шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя Л.А.Шуляк

Повний текст постанови виготовлено: 11 квітня 2016 р.