Постанова № 57103544, 22.03.2016, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 березня 2016 р. Справа № 804/474/16 Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого суддіСтепаненко В.В. при секретаріГончаровій В.Г. за участю: представника відповідача Свиридонової К. О розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Дніпропетровську адміністративну справу за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Привільнянське хлібозаготівельне підприємство» до Дніппопетровської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Дніпропетровській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Привільнянське хлібозаготівельне підприємство» звернулось до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Дніпропетровської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування податкових повідомлень-рішень від 28.12.2015 року №0003632202, №0003622202 та №0003612202.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що позивач не погоджується з результатами перевірки, вважає, що податковий орган дійшов до помилкових висновків про допущення платником податків порушень законодавства, а податкові повідомлення-рішення підлягають скасуванню з підстав, викладених у позовній заяві.

Представник позивача у судове засідання не прибув, надав до суду клопотання про розгляд справ за відсутності позивача.

Відповідач позов не визнав, надав до суду письмові заперечення, зазначивши, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення винесено правомірно, в межах повноважень та на підставі законодавства України. У судовому засіданні представник відповідача підтримав доводи, викладені у запереченнях на позов, та просив відмовити у задоволенні позовних вимог.

Заслухавши пояснення сторін, розглянувши наявні документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

Наказом Дніпропетровської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Дніпропетровській області №320 від 20.11.2015 року на підставі підпункту 78.1.11 пункту 78.1 статті 78 Податкового кодексу України та у зв'язку з надходженням ухвали Корольовського районного суду м.Житомира по справі №296/9858/15-к від 28.08.2015 року призначено проведення перевірки товариства з обмеженою відповідальністю «Привільнянське хлібозаготівельне підприємство» за період з 01.01.2011 року по 31.12.2014 року.

Посадовими особами Дніпропетровської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Дніпропетровській області проведено документальну позапланову виїзну перевірку товариства з обмеженою відповідальністю «Привільнянське хлібозаготівельне підприємство» з питань своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати усіх передбачених податків і зборів, дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, та єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування.

За результатами перевірки складено акт №202/04-17/22-02/36244507 від 18.12.2015 року, згідно висновків якого позивачем було допущено порушення п.п.139.1.9 п.139.1 ст.139 Податкового кодексу України від заниження податку на прибуток підприємства на загальну суму 1 270 062,00 грн.; п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України занижено податок на додану вартість всього у сумі 1 025 286,00 грн.; п.121.1 ст.121 Податкового кодексу України.

28 грудня 2015 року контролюючим органом прийнято податкові повідомлення-рішення за формою «Р»: №0003622202, яким збільшено суму грошового зобов'язання за податком на прибуток приватних підприємств на суму 295 582,50 грн., з них 197 055,00 грн. - за основним платежем та 98 527,50 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями; №0003612202, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на суму 61 401,00 грн., з них 40 934,00 грн. - за основним платежем та 20 467,00 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями; №0003632202, яким застосовано штрафну (фінансову) санкцію (штраф) у розмірі 510 грн.

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.

Згідно із пунктом 198.1 статті 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Відповідно до пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

В силу пункту 198.2 статті 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

За пунктом 198.6 статті 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

За змістом підпункту 138.1.1 пункту 138.1 статті 138 Податкового кодексу України визначено, що витрати операційної діяльності включають: собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та інші витрати беруться для визначення об'єкта оподаткування з урахуванням пунктів 138.2, 138.11 цієї статті, пунктів 140.2-140.5 статті 140, статей 142 і 143 та інших статей цього Кодексу, які прямо визначають особливості формування витрат платника податку; витрати банківських установ, до яких відносяться: а) процентні витрати за кредитно-депозитними операціями, в тому числі за кореспондентськими рахунками та коштами до запитання, цінними паперами власного обігу; б) комісійні витрати, в тому числі за кредитно-депозитними операціями, розрахунково-касове обслуговування, інкасацію та перевезення цінностей, операціями з цінними паперами, операціями на валютному ринку, операціями з довірчого управління; в) від'ємний результат (збиток) від операцій з купівлі/продажу іноземної валюти та банківських металів; г) від'ємне значення курсових різниць від переоцінки активів та зобов'язань у зв'язку зі зміною офіційного курсу національної валюти до іноземної валюти відповідно до підпункту 153.1.3 пункту 153.1 статті 153 цього Кодексу; ґ) суми страхових резервів, сформованих у порядку, передбаченому статтею 159 цього Кодексу; д) суми коштів (зборів), внесені до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб; е) витрати з придбання права вимоги на виконання зобов'язань у грошовій формі за поставлені товари чи надані послуги (факторинг); є) витрати, пов'язані з реалізацією заставленого майна; ж) інші витрати, прямо пов'язані зі здійсненням банківських операцій та наданням банківських послуг; з) інші витрати, передбачені цим розділом.

У відповідності до пункту 138.2 статті 138 Податкового кодексу України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

При цьому не включаються до складу витрат: витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку (підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України).

Згідно частини 2 статті 3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Частинами 1, 2 статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» передбачено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Судом встановлено, що підприємство позивача та ТОВ ВКП «Веесві-Літмаш» мало господарські взаємовідносини у 2012-2013 роках згідно договору поставки №3110-2012 від 31.10.2012 року та договору про надання послуг №0306-2013 від 03.06.2013 року.

Так, відповідно до договору №3110-2012 від 31.10.2012 року постачальник (ТОВ ВКП «Веесві-Літмаш») зобов'язується поставити покупцю (ТОВ «Привільнянське хлібозаготівельне підприємство») матеріали в асортименті, а покупець зобов'язується прийняти та оплатити товар в порядку та на умовах, передбачених договором. Специфікацією №1 визначено найменування, кількість, асортимент та ціна постачаємих матеріалів на загальну суму 121 400,00 грн.

Факт виконання договору підтверджується накладними та податковими накладними №3189 від 01.11.2012 року на поставку товару на суму 58 900,00 грн., №3204 від 02.11.2012 року на поставку товару на суму 46 500,00 грн., №3221 від 05.11.2012 року на поставку товару на суму 16 000,00 грн.

Отримані товарно-матеріальні цінності позивач відобразив у журналі-ордері по рахунку 631 «Розрахунки з вітчизняними постачальниками», які в подальшому були списані на фінансовий результат підприємства.

Згідно договору про надання послуг №0306-2013 від 03.06.2013 року виконавець (ТОВ ВКП «Веесві-Літмаш») зобов'язується по завданню замовника (позивач) надати послуги, а замовник зобов'язується їх оплатити.

На виконання умов вказаного договору складено акти виконаних робіт №5054 від 13.06.2013 року, №5061 від 14.06.2013 року, №5077 від 17.06.2013 року, №5124 від 21.06.2013 року, №5174 від 27.06.2013 року та податкові накладні №5054 від 13.06.2013 року, №5061 від 14.06.2013 року, №5077 від 17.06.2013 року, №5124 від 21.06.2013 року, №5174 від 27.06.2013 року.

Актом №66 від 15.01.2014 року між вказаними підприємствами передано простий вексель на суму 367 004,00 грн. на пред'явлення, але не раніше 31.12.2024 року.

Також перевіркою встановлено взаємовідносини товариства з обмеженою відповідальністю «Привільнянське хлібозаготівельне підприємство» з ФОП ОСОБА_4 на підставі договору перевезення вантажу №20-10/14-1 від 20.10.2014 року, виконання якого підтверджується актами надання послуг №17/14 від 17.11.2014 року, №30/14-11 від 30.11.2014 року, №12/14-1 від 12.12.2014 року, №26/14-1 від 26.12.2014 року, №31/14-12 від 31.12.2014 року.

Щодо відсутності товарно-транспортних накладних суду зауважує, що відповідно до розділу 1 Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених Наказом Міністерства транспорту України №363 від 14.10.1997 року, товарно-транспортна документація - комплект юридичних документів, на підставі яких здійснюють облік, приймання, передавання, перевезення, здавання вантажу та взаємні розрахунки між учасниками транспортного процесу; товарно-транспортна накладна - єдиний для всіх учасників транспортного процесу юридичний документ, що призначений для списання товарно-матеріальних цінностей, обліку на шляху їх переміщення, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, а також для розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи.

Разом з тим, вказані правила перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні не встановлюють правил податкового обліку валових витрат платників податку, а лише встановлюють права, обов'язки та відповідальність власників автомобільного транспорту (перевізників). При цьому документи, обумовлені вказаними правилами, зокрема, товарно-транспортна накладна та подорожній лист, не є документами первинного бухгалтерського обліку, що підтверджують обставини придбання та продажу товарно-матеріальних цінностей.

Судом не приймаються до уваги посилання відповідача на те, що підприємством до перевірки не було надано документів.

Так, згідно пункту 85.2 статті 85 Податкового кодексу України платник податків зобов'язаний надати посадовим (службовим) особам контролюючих органів у повному обсязі всі документи, що належать або пов'язані з предметом перевірки. Такий обов'язок виникає у платника податків після початку перевірки.

При цьому у відповідності до пункту 85.6 статті 85 Податкового кодексу України у разі відмови платника податків або його законних представників надати копії документів посадовій (службовій) особі контролюючого органу така особа складає акт у довільній формі, що засвідчує факт відмови, із зазначенням посади, прізвища, імені, по батькові платника податків (його законного представника) та переліку документів, які йому запропоновано подати. Зазначений акт підписується посадовою (службовою) особою контролюючого органу та платником податків або його законним представником. У разі відмови платника податків або його законного представника від підписання зазначеного акта в ньому вчиняється відповідний запис.

Отримання копій документів оформляється описом. Копія опису, складеного посадовими (службовими) особами контролюючого органу, вручається під підпис платнику податків або його законному представнику. Якщо платник податків або його законний представник відмовляється від засвідчення опису або від підпису про отримання копії опису, то посадові (службові) особи контролюючого органу, які отримують копії, роблять відмітку про відмову від підпису (п.85.7 ст.85 Податкового кодексу України).

Отже, єдиним доказом ненадання платником податків під час перевірки документів є складений у довільній формі акт про вказану обставину. Оскільки податковим ревізором-інспектором жодних актів про ненадання (неповне надання) до перевірки первинних документів в порядку статті 85 Податкового кодексу України не складалося та відомості про такий акт в акті перевірки не містяться, доводи представника відповідача про ненадання до перевірки окремих первинних документів або про їх відсутність є безпідставними.

Крім того, позивачем надано пояснення, що на підставі ухвали суду по справі №173/1719/15-к у товариства з обмеженою відповідальністю «Привільнянське хлібозаготівельне підприємство» були вилучені документи та оргтехніка, що не дало з об'єктивних та незалежних причин надати у строк проведення перевірки запитувані відповідачем документи.

Судом також не приймається до уваги посилання відповідача на те, що контрагент товариства з обмеженою відповідальністю «Привільнянське хлібозаготівельне підприємство» визнано банкрутом, оскільки на момент укладення угод та вчинення господарських операцій контрагент позивача був зареєстрований як юридична особа та як платник податку на додану вартість, відтак перепон з приводу укладення, а також виконання будь-яких господарських договорів з ним, а надалі і включення до складу витрат для цілей оподаткування податками за такими договорами у позивача не було.

Частиною першою статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України закріплено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Відповідно до частини 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Таким чином, із заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що викладені в позовній заяві доводи позивача підлягають задоволенню.

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд керується вимогами частини 1 статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України, згідно з якими, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа. Виходячи з цього, сплачений позивачем судовий збір у розмірі 5 362,41 грн. підлягає компенсації за користь бюджетних асигнувань відповідача.

Керуючись статтями 11, 70-72, 86, 94, 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов товариства з обмеженою відповідальністю «Привільнянське хлібозаготівельне підприємство» до Дніпропетровської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування податкових повідомлень-рішень - задовольнити в повному обсязі.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Дніпропетровської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Дніпропетровській області від 28.12.2015 р. №0003632202, яким до товариства з обмеженою відповідальністю «Привільнянське хлібозаготівельне підприємство» застосовано штрафну (фінансову) санкцію (штраф) у розмірі 510 грн.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Дніпропетровської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Дніпропетровській області від 28.12.2015 р. №0003622202, яким збільшено суму грошового зобов'язання товариства з обмеженою відповідальністю «Привільнянське хлібозаготівельне підприємство» з податку на прибуток приватних підприємств на суму 295 582,50 грн., з них 197 055,00 грн. - за основним платежем та 98 527,50 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Дніппопетровської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Дніпропетровській області від 28.12.2015 р. №0003612202, яким збільшено суму грошового зобов'язання товариства з обмеженою відповідальністю «Привільнянське хлібозаготівельне підприємство» з податку на додану вартість на суму 61 401,00 грн., з них 40 934,00 грн. - за основним платежем та 20 467,00 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань з Дніпропетровської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Дніпропетровській області на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Привільнянське хлібозаготівельне підприємство» судові витрати у розмірі 5 362,41 грн. (п'ять тисяч триста шістдесят дві гривні 41 копійка).

Постанова суду набирає законної сили відповідно до статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена в порядку та у строки, встановлені статтею 186 Кодексу адміністративного судочинства України.

Повний текст постанови складений 28 березня 2016 року.

Суддя В.В. Степаненко