Постанова № 57103346, 06.04.2016, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

06 квітня 2016 року № 826/26233/15

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Федорчука А.Б., розглянувши адміністративну справу в письмовому провадженні

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Кей-Колект»

до Першого Малиновського ВДВС Одеського МУЮ

третя особа ОСОБА_1

про скасування постанов у ВП від 24.04.2014 року та від 14.08.2012 року

На підставі ч. 6 ст. 128 КАС України, Суд розглядає справу у письмовому провадженні.

ВСТАНОВИВ:

Позивач, в особі Товариства з обмеженою відповідальністю «Кей-Колект» (надалі - Позивач), звернувся до Окружного адміністративного суду м. Києва з адміністративним позовом до Першого Малиновського ВДВС Одеського МУЮ (надалі - Відповідач), третя особа ОСОБА_1, в якому просить скасувати постанову про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження, серія та номер: ВП 43112132, видану 24.04.2014 року Першим Малиновським ВДВС Одеського МУЮ, номер запису про обтяження 11654026 та скасувати постанову про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження, серія та номер: 33845771, видану 14.08.2012 року Першим Малиновським ВДВС Одеського МУЮ, В-5/738, номер запису про обтяження 11654178.

В обґрунтування позовних вимог Позивач зазначає, що спірні арешти порушують права Позивача, оскільки останній отримав право власності на нерухоме майно та має пріоритетне право на задоволення забезпечених іпотекою вимог за рахунок предмета іпотеки перед іншими особами, однак не може скористатись усіма правами наданими власнику нерухомого майна чинним законодавством.

На адресу суду надійшли пояснення від Відповідача та матеріали виконавчого провадження.

Враховуючи, що в судове засідання не прибули представники сторін, судом було прийнято рішення про розгляд справи в письмову провадженні на підставі частини шостої статті 128 КАС України.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд м. Києва зазначає наступне.

Судом встановлено, що між АКІБ «УкрСиббанк» та ОСОБА_1 укладений кредитний договір від 01.06.2007 року №11161444000, згідно з якого кредитор надає позичальнику у тимчасове користування на умовах забезпеченості, повернення, строковості, платності та цільового характеру використання грошові кошти, а позичальник зобов'язується в порядку та на умовах, визначених кредитним договором, повертати кредит, виплачувати проценти за користування кредитом, сплачувати комісію та інші передбачені платежі в сумі, строки та на умовах, що передбачені вказаним договором.

Для забезпечення виконання основного зобов'язання між сторонами укладено договір іпотеки від 01.06.2007 року №2258, за умовами якого іпотекодавець передає в іпотеку іпотекодержателю в якості забезпечення виконання іпотекодавцем зобов'язань за кредитним договором від 01.06.2007 року нерухоме майно, а саме, квартиру за адресою: АДРЕСА_1.

В подальшому, між АКІБ «УкрСиббанк» та ТОВ «Кей-Колект» укладено договір факторингу №1 від 12.12.2011 року про відступлення права вимоги за зобов'язаннями відповідно до додатку до договору факторингу, зокрема, і права вимоги за договором про надання кредиту 01.06.2007 року №11161444000.

Крім того, 19.10.2015 року між ТОВ «Кей-Колект» та ОСОБА_1 було укладено договір про задоволення вимог іпотекодержателя №6494 та право власності на квартиру за адресою АДРЕСА_1 перейшло до Позивача.

Разом із цим, із Інформаційної довідки з Державного реєстру прав на нерухоме майно від 16.11.2015 року Позивачу стало відомо про арешт на все майно ОСОБА_1.

Зокрема, арешт накладено постановами Першого Милиновського ВДВС Одеського МУЮ від 24.04.2014 року ВП №43112132 а від 14.08.2012 року ВП №33845771.

Повно та всебічно дослідивши наявні матеріали справи, а також норми чинного законодавства, суд прийшов до висновку про не обґрунтованість позовних вимог виходячи з наступного.

Спірні правовідносини врегульовано нормами Конституції України, Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), Закону України «Про державну виконавчу службу» від 24 березня 1998 року № 202/98-ВР (далі - Закон № 202/98-ВР), Закону України «Про виконавче провадження» від 21 квітня 1999 р. № 606-XIV (далі - Закон № 606-XIV), Закону України «Про іпотеку» від 05 червня 2003 року № 898-IV (далі - Закон № 898-IV), Закону України «Про заставу» від 02 жовтня 1992 року № 2654-XII (далі - Закон № 2654-XII).

Згідно з статтею 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством.

Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини 2 статті 4 Закону № 202/98-ВР державний виконавець є представником влади і здійснює примусове виконання судових рішень, постановлених іменем України, та рішень інших органів (посадових осіб), виконання яких покладено на державну виконавчу службу, у порядку, передбаченому законом.

Частиною другою статті 11 Закону № 606-XIV передбачено, що державний виконавець здійснює заходи, необхідні для своєчасного і в повному обсязі виконання рішення, зазначеного в документі на примусове виконання рішення (далі - виконавчий документ), у спосіб та в порядку, встановленому виконавчим документом і цим Законом.

Приписами ч. ч. 1-3 ст. 57 Закону № 606-XIV визначено, що арешт майна боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення.

Арешт на майно боржника може накладатися державним виконавцем шляхом винесення постанови про арешт коштів та інших цінностей боржника, що знаходяться на рахунках і вкладах чи на зберіганні у банках або інших фінансових установах; винесення постанови про арешт коштів, що перебувають у касі боржника або надходять до неї; винесення постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження; проведення опису майна боржника і накладення на нього арешту.

Постановами, передбаченими частиною другою цієї статті, може бути накладений арешт у розмірі суми стягнення з урахуванням виконавчого збору, витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій та застосованих державним виконавцем штрафів, на все майно боржника або на окремі предмети. Копії постанови, якою накладено арешт на майно боржника та оголошено заборону на його відчуження, державний виконавець надсилає органам, що здійснюють реєстрацію майна або ведуть реєстр заборони на його відчуження.

Виходячи з приписів вказаних вище норм права, вбачається, що державний виконавець зобов'язаний сумлінно виконувати службові обов'язки, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених Законом України «Про виконавче провадження», іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до Закону України «Про виконавче провадження» та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до Закону України «Про виконавче провадження» підлягають примусовому виконанню.

Водночас, у відповідності до частини 2 статті 50 Закону № 606-ХІV у разі якщо у виконавчому провадженні державним виконавцем накладено арешт на майно боржника, у постанові про закінчення виконавчого провадження або повернення виконавчого документа до суду або іншого органу (посадовій особі), який його видав, державний виконавець зазначає про зняття арешту, накладеного на майно боржника.

Вказані приписи закону дублюються і в Інструкції про проведення виконавчих дій, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 15 грудня 1999 року № 74/5, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 15 грудня 1999 року за № 865/4158 (в редакції станом на грудень 2015 р. далі - Інструкція).

Разом з тим, вищезгаданими нормативно - правовими актами встановлені особливості щодо виконання рішень у разі відкриття кількох виконавчих проваджень щодо одного боржника.

Зокрема, за змістом статті 33 Закону № 606-ХІV у разі якщо в органі державної виконавчої служби відкрито кілька виконавчих проваджень про стягнення коштів з одного боржника, вони об'єднуються у зведене виконавче провадження і на майно боржника накладається арешт у межах загальної суми стягнення, виконавчого збору і можливих витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій.

У разі якщо виконавчі провадження про стягнення коштів з одного боржника відкриті у кількох органах державної виконавчої служби, об'єднання виконавчих проваджень у зведене здійснюється в порядку, встановленому Міністерством юстиції України.

Окрім цього, відповідно до пунктів 4.19.1, 4.19.5, абзацу 2 пункту 4.19.3 Інструкції якщо в районному (міському) органі державної виконавчої служби відкрито кілька виконавчих проваджень щодо одного й того самого боржника, то вони об'єднуються у зведене виконавче провадження за постановою державного виконавця (додаток 19) протягом трьох днів після закінчення строку, даного боржнику для добровільного виконання і на майно боржника накладається арешт у межах загальної суми стягнення, виконавчого збору і можливих витрат на виконавче провадження. До зведеного виконавчого провадження повинні бути приєднані всі інші виконавчі документи, що надходять стосовно стягнень з цього боржника протягом трьох днів після закінчення строку, поданого боржнику для добровільного виконання.

Вимоги стягувачів кожної наступної черги задовольняються після повного задоволення вимог стягувачів попередньої черги. У разі недостатності стягненої суми для повного задоволення усіх вимог однієї черги ці вимоги задовольняються пропорційно до належної кожному стягувачеві суми. Вимоги стягувачів щодо виплати заборгованості із заробітної плати задовольняються в порядку календарного надходження виконавчих документів. Стягнута з боржника сума розподіляється між стягувачами згідно з виконавчими документами, за якими відкрито виконавчі провадження і закінчився встановлений державним виконавцем строк для добровільного виконання рішення, на день зарахування стягнутої суми на депозитний рахунок органу державної виконавчої служби.

Після виконання окремого виконавчого документа виконавче провадження за цим виконавчим документом виводиться із зведеного виконавчого провадження постановою державного виконавця (додаток 19) і виноситься постанова про закінчення виконавчого провадження.

Комплексний аналіз наведених вище положень Закону № 606-ХІV та Інструкції у їх системному зв'язку дає підстави колегії суддів для висновку, що зведене виконавче провадження з виконання кількох виконавчих документів щодо одного боржника здійснюється з урахуванням особливостей, встановлених спеціальним законодавством, зокрема, арешт на майно боржника накладається у межах загальної суми стягнення, виконавчого збору і можливих витрат на виконавче провадження яке вважається закінченим після виконання усіх виконавчих документів, зведених в одне виконавче провадження, в порядку їх календарного надходження.

На адресу суду надійшли матеріали виконавчого провадження, з яких вбачається, що у Відповідача на примусовому виконанні знаходилось зведене виконавче провадження ВП № 46504021 з примусового виконання виконавчих документів про стягнення з ОСОБА_1 на користь Управління Пенсійного фонду України в Малиновському районі м. Одеси, КП "Теплопостачання" м. Одеси, ПАТ "Фінростбанк", ТОВ "Кей-Колект", Виконавчі провадження були об'єднані у зведене виконавче провадження ВП № 46504021, в рамках якого сума до стягненя з ОСОБА_1 на користь стягувачів склала - 323393,10 грн.

Під час проведення виконавчих дій державним виконавцем відділу постановою ВП №43112132 від 24.04.2014 року накладено арешт на все майно боржника та оголошено заборону на його відчуження. В рамках примусового виконання вищезазначених виконавчих документів було винесено виконавчі збори по кожному виконавчому провадженню, на загальну суму - 32339,31 грн.

Таким чином, і питання про зняття арешту, накладеного на майно боржника у рамках зведеного виконавчого провадження, повинно вирішуватись після виконання останнього виконавчого документа, приєднаного до такого провадження.

Отже, правові підстави для повернення арештованого майна відповідачем Позивачу відсутні, оскільки у боржником не сплачено борги.

На підставі викладеного, Суд приходить до висновку про безпідставність доводів Позивача з підстав їх спростування матеріалами справи та встановленими обставинами, оскільки заявлені позовні вимоги Позивача є безпідставними та такими, що не підлягають задоволенню.

Крім того, ст. 60 Закону наділяє правом особу, яка вважає, що майно, на яке накладено арешт, належить їй, а не боржникові, звернутися до суду з позовом про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту.

Матеріалами справи не підтверджується наявність буд-яких звернень та відповідних рішень стосовно визнання права власності на майно і зняття арешту, Суду не надано.

Аналогічна правова позиція викладена в ухвалах Вищого адміністративного суду України від 15 вересня 2015 року по справі К/800/65820/13

Згідно з ч. 2 ст. 71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Всупереч наведеним вимогам, відповідачі, як суб'єкт владних повноважень, не довели правомірності прийнятих ним спірних рішень з урахуванням всіх встановлених фактичних обставин та вимог законодавства.

Частиною 1 ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з ч. 3 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Враховуючи вищенаведене, суд прийшов до висновку про відмову у задоволенні позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 69, 70 71, 128, 158-163, 167 КАС України, Окружний адміністративний суд м. Києва, -

П О С Т А Н О В И В:

У задоволенні позовних відмовити.

Відповідно до статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України постанова набирає законної сили після закінчення строку для її апеляційного оскарження. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України. Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя А.Б. Федорчук