Рішення № 5710330, 18.06.2009, Господарський суд Запорізької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Запорізької області

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18.06.09 Справа № 3/99/09

Суддя Соловйов В.М.

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю “АЛЬФА СЕРВІС”, м. Запоріжжя

до відповідача: Приватного підприємця ОСОБА_1, м. Запоріжжя

про відшкодування збитків завданих не виконанням господарського зобовязання у розмірі 3 347, 34 грн.

Суддя Соловйов В.М.

Представники:

від позивача: Хорошко С.В., представник, доручення № б/н від 08.10.2008р.

від відповідача: не зявився

ТОВ “АЛЬФА СЕРВІС” звернулося до господарського суду Запорізької області з позовною заявою до ПП ОСОБА_1 про відшкодування збитків завданих невиконанням господарського зобовязання у розмірі 3 347, 34 грн.

Позовні вимоги мотивовані обставинами, викладеними у позовній заяві, та обґрунтовані ст. 525, 526, 530, 625 ЦК України, ст. 193, 218, 220, 224, 230 ГК України та ст. 54-57, 66, 67 ГПК України.

Ухвалою господарського суду Запорізької області від 24.04.2009р. позовна заява прийнята до розгляду, порушено провадження у справі № 3/99/09, справу до розгляду в засіданні господарського суду призначено на 20.05.2009р. об 11 годині 00 хвилин.

В судовому засіданні 20.05.2009р. представник позивача заявив усне клопотання про відкладення розгляду справи, у звязку з направленням позовної заяви на нову адресу відповідача.

Ухвалою від 20.05.2009р. у звязку з неявкою відповідача розгляд справи було відкладено на 18.06.2009р. о 16 год. 00 хв.

За згодою позивача в судовому засіданні 18.06.2009р. оголошено тільки вступну та резолютивну частини рішення.

Під час розгляду справи представник позивача вимогу про здійснення фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не заявляв.

В судових засіданнях представник позивача підтримав позовні вимоги з підстав, викладених в позовній заяві, просить позовні вимоги задовольнити та стягнути з відповідача відшкодування збитків завданих невиконанням господарського зобовязання у розмірі 3 347, 34 грн.

Відповідач відзив на позовну заяву, витребувані судом документи і документи, що підтверджують заперечення проти позову, не надав, в судові засідання жодного разу не зявився. Заяв про розгляд справи за його відсутності до господарського суду від відповідача не надходило.

Відповідно до частини 1 статті 29 Цивільного кодексу України місцем проживання фізичної особи є житловий будинок, квартира, інше приміщення, придатне для проживання в ньому (гуртожиток, готель тощо), у відповідному населеному пункті, в якому фізична особа проживає постійно, переважно або тимчасово.

Частиною 6 цієї статті передбачено, що фізична особа може мати кілька місць проживання.

Водночас громадянин визнається субєктом господарювання у разі здійснення ним підприємницької діяльності за умови державної реєстрації його як підприємця без статусу юридичної особи відповідно до статті 58 Господарського кодексу України та Розділу 3 Закону України “Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців”.

Таким чином місцезнаходження (місце проживання) відповідача визначається за даними його державної реєстрації як субєкта господарювання.

У судовому засіданні 20.05.2009р. представник позивача надав довідку з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців серії АГ № 400115 станом на 19.05.2009р., згідно якої до ЄДРПОУ внесено запис 1 від 26.12.2006р.: “2 103 017 0000 029577, Включення відомостей про фізичну особу-підприємця”.

Як вказано в вищезазначеній довідці, місцезнаходженням ПП ОСОБА_1 є: 69065, АДРЕСА_1.

На вимогу суду позивач направив позовну заяву з додатками на нову адресу відповідача, на підтвердження чого надав копію опису вкладення у цінний лист від 21.05.2009р. та копію фіскального чеку № 3249 від 21.05.2009р.

Приймаючи рішення за відсутності відповідача господарський суд бере до уваги те, що він не надав суду відомостей про зміну даних його державної реєстрації, в тому числі і місця знаходження. Копія ухвали про порушення провадження у справі від 24.04.2009р., направлена відповідачу рекомендованим листом, повернулась до канцелярії господарського суду Запорізької області з відміткою пошти: “За закінченням строку зберігання”.

Копія ухвали від 13.05.2009р. про відкладення розгляду справи, яка була надіслана за новою поштовою адресою, зазначеною в довідці з ЄДРПОУ від 19.05.2009р., до господарського суду Запорізької області не повернулась.

Крім того, до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи.

Господарський суд також враховує, що відповідач не повідомив суд про зміну місця проживання (перебування, знаходження) та про неможливість прибуття в судове засідання.

До того ж, надані позивачем матеріали свідчать про те, що неявка відповідача не перешкоджає вирішенню спору, отже справу розглянуто відповідно до ст. 75 ГПК України за наявними в ній матеріалами.

Розглянувши матеріали справи та заслухавши представника позивача, суд

ВСТАНОВИВ:

ПП ОСОБА_1 звернувся до ТОВ “АЛЬФА СЕРВІС” з листом від 16.03.2007р. про проведення ремонту автомобіля НОМЕР_1, двигун № НОМЕР_2, шасі № НОМЕР_3 з гарантуванням оплати протягом трьох банківських днів.

Позивач виконав необхідні ремонтні роботи, надав відповідачу послуги по виконанню робіт з заміною деталей, вузлів та агрегатів автомобіля на суму 2 156,01 грн., що підтверджується актом виконаних робіт № 1244 від 17.03.2007р.

На оплату наданих послуг позивач виставив відповідачу рахунок-фактуру № АС-0663 від 17.03.2007р. в сумі 2 156,01грн.

Відповідач вказаний рахунок не оплатив.

Господарський суд вважає, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню з огляду на наступне.

Правовідносини сторін є господарськими.

Згідно ч. 1 ст. 175 Господарського кодексу України, майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобовязання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобовязана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобовязаної сторони виконання її обовязку.

Майнові зобовязання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Частинами 1-3 ст. 193 ГК України встановлено, що субєкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобовязання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобовязання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобовязання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобовязань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Застосування господарських санкцій до субєкта, який порушив зобовязання, не звільняє цього субєкта від обовязку виконати зобовязання в натурі, крім випадків, коли інше передбачено законом або договором, або управнена сторона відмовилася від прийняття виконання зобовязання.

Згідно ч. 1, 2 ст. 509 ЦК України, зобовязанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобовязана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обовязку.

Зобовязання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 11 ЦК України, цивільні права та обовязки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обовязки.

Підставами виникнення цивільних прав та обовязків, зокрема, є:

1) договори та інші правочини;

2) створення літературних, художніх творів, винаходів та інших результатів інтелектуальної, творчої діяльності;

3) завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі;

4) інші юридичні факти.

Цивільні права та обовязки можуть виникати безпосередньо з актів цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав або обовязків.

Правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом (ст. 205 ЦК України).

Зі змісту ст. 207 ЦК України випливає, що правочин в простій письмовій формі вчиняється сторонами шляхом фіксації його змісту в одному або кількох документах, листах, телеграмах, якими сторони обмінялися за допомогою телетайпних, електронних або інших технічних засобів звязку.

Як свідчать надані суду документи, між сторонами склалися господарські відносини, що породили взаємні обовязки. Обовязки позивача виразились у проведенні ремонтних робіт, а обовязки відповідача - в оплаті цих робіт.

Згідно ст. 526 ЦК України, зобовязання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 525 ЦК України, одностороння відмова від зобовязання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Враховуючи встановлений факт невиконання ПП ОСОБА_1 грошових зобовязань, вимоги про стягнення з відповідача суми основного боргу у розмірі 2 156,01 грн. є обґрунтованими і підлягають задоволенню у повному обсязі.

Також позивач просить стягнути з відповідача 1 058,60 грн. втрат від інфляції грошових коштів та 3 % річних від простроченої суми 132,73 грн.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобовязання, на вимогу кредитора зобовязаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Господарським судом Запорізької області встановлено, що сума 3% річних від простроченої суми у розмірі 132,73 грн. за надані послуги розрахована позивачем не вірно (розрахунок у додатку до позовної заяви). Тобто, позивач припустився арифметичної помилки на 0,18 грн.

Відтак, в частині стягнення 0, 18 грн. - 3% річних від простроченої суми, слід відмовити.

Також судом встановлено, що сума втрат від інфляції грошових коштів в розмірі 1 058,60 грн. за надані послуги розрахована позивачем не вірно (розрахунок у додатку до позовної заяви).

Фактично, по рахунку-фактурі № АС-0663 за період з 22.03.2007р. по 08.04.2009р. сума інфляційних витрат від 2 156,01 грн. складає 1 058,11 грн.

Позивач у розрахунку суми інфляції, доданому до позову, зазначає суму 1 058,60 грн. Таким чином, у задоволенні вимог про стягнення з відповідача витрат від інфляції грошових коштів в сумі 0,49 грн. слід відмовити.

Згідно зі ст. 44, 49 ГПК України судові витрати покладаються на відповідача, оскільки спір виник внаслідок його неправильних дій, пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст. 44, 49, 75, 82-85 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Приватного підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_1 п/р НОМЕР_4 в АБ “Південний”, МФО 313753, код ЄДРПОУ 22135367) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “АЛЬФА СЕРВІС” (69002, м. Запоріжжя, вул. Грязнова, 2В, п/р 26007365301 в АБ “Металург” у м. Запоріжжя, МФО 313582, код ЄДРПОУ 31415475) 2 156 (дві тисячі сто пятдесят шість) грн. 01 коп. основного боргу, 1 058 (одну тисячу пятдесят вісім) грн. 11 коп. втрат від інфляції грошових коштів, 132 (сто тридцять дві) грн. 55 коп. - три проценти річних від простроченої суми, 102 (сто дві) грн. 00 коп. витрат на держмито і 118 (сто вісімнадцять) грн. 00 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3. В іншій частині позовних вимог відмовити.

Суддя: В.М. Соловйов

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання.

У разі подання апеляційної скарги або внесення апеляційного подання рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційною інстанцією.

Рішення оформлене і підписане відповідно до вимог ст. 84 ГПК України 24.06.2009р.