Постанова № 57101830, 04.02.2011, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД 79018, м. Львів, вул. Чоловського, 2П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

04 лютого 2011 р. № 2а-8947/10/1370

13 год. 23 хв.

Львівський окружний адміністративний суд у складі:

Головуючого-судді Качур Р.П.

За участю секретаря судового засідання Подібки М. З.

представника позивача ОСОБА_1, представника відповідача ОСОБА_2 розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «ДЕНДІ ЛЬВІВ»до Державної податкової інспекції у Личаківському районі м. Львова про скасування податкового повідомлення рішення № 0002572320/0/27780 від 26.11.2009 року, -

ВСТАНОВИВ:

7 жовтня 2010 року товариство з обмеженою відповідальністю «ДЕНДІ ЛЬВІВ»звернулося до Львівського окружного адміністративного суду з позовом до Державної податкової інспекції у Личаківському районі м. Львова про скасування податкового повідомлення рішення № 0002572320/0/27780 від 26.11.2009 року.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що Законом України «Про податок на додану вартість» платнику податку надано право з моменту придбання товару та отримання у звязку з цим податкових накладних, у яких нараховано суму ПДВ, включити цю суму ПДВ до складу податкового кредиту. Вимог п. п. 7.7.5, 7.7.10 п. 7.7 Закону України «Про податок на додану вартість»позивач не порушував, оскільки не декларував бюджетного відшкодування.

Факт правомірності включення до складу податкового кредиту сум сплаченого податку підтверджується належним чином оформленими податковими накладними, а також іншими доказами.

Представником позивача через канцелярію суду подано заяву про збільшення позовних вимог (Вх. № 44050 від 25.11.2010 року), в якій просить визнати неправомірним (нечинним) висновок Державної податкової інспекції у Личаківському районі м. Львова про завищення товариством з обмеженою відповідальністю «Денді Львів»податкового кредиту в сумі 82192 грн., викладений в Акті № 448/23-2/2082056 від 13.11.2009 року та скасувати податкове повідомлення рішення № 0002572320/0/27780 від 26.11.2009 року.

В судовому засіданні 04.02.2011 року представник позивача зазначив, що вказана заява є заявою про зміну предмету позову.

Згідно ч. 1 ст. 51 КАС України позивач має право до початку судового розгляду справи по суті змінити предмет або підставу позову шляхом подання письмової заяви.

Згідно ч. 1 ст. 137 КАС України до початку судового розгляду справи по суті позивач може змінити підставу або предмет адміністративного позову, подавши письмову заяву, яка приєднується до справи.

Судом встановлено і представником позивача визнано, що заяву за вх. № 44050 від 25.11.2010 року, якою змінено предмет позову, подано після початку судового розгляду, тому у судовому засіданні судом відмовлено позивачу у прийнятті заяви в частині визнання неправомірним (нечинним) висновку Державної податкової інспекції у Личаківському районі м. Львова про завищення товариством з обмеженою відповідальністю «Денді Львів»податкового кредиту в сумі 82192 грн., викладеного в Акті № 448/23-2/2082056 від 13.11.2009 року, оскільки таку подано після початку судового розгляду справи. Ухвалу про відмову у прийняття такої заяви занесено до журналу судового засідання.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав, надав суду додаткові пояснення, просив суд позов задовольнити повністю з підстав зазначених в позовній заяві.

Представник відповідача проти позову заперечив та просив суд відмовити позивачу повністю у задоволенні позовних вимог з підстав, що при проведенні перевірки встановлено завищення податкового кредиту в сумі 82192 грн. як розбіжність по контрагенту ПП «Південний Експрес». Також під час проведення перевірки позивачем не було надано всіх первинних документів на підтвердження господарських операцій, відтак відсутній факт одержання товарів та факт сплати ПДВ до бюджету як в ціні товару позивача, так і в ціні товару його контрагента, чим порушено вимоги Закону України «Про податок на додану вартість»та безпідставно віднесено до складу податкового кредиту суму ПДВ 82192 грн.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши та оцінивши докази, які мають значення для справи в їх сукупності, суд встановив наступні факти та правовідносини.

Товариство з обмеженою відповідальністю «ДЕНДІ ЛЬВІВ»зареєстроване Виконавчим комітетом Львівської міської ради та включено до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб підприємців 01.11.2006 року, що підтверджується Довідкою з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб підприємців № 7466760 від 01.11.2010 року.

У період з 29.10.2009 року по 10.11.2009 року ДПІ у Личаківському районі м. Львова проведено планову виїзну перевірку позивача з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2007 року по 30.06.2009 року, про що складено акт № 448/23-2/2082056 від 13.11.2009 року.

Вказаною перевіркою встановлено порушення п. 1.8 ст. 1, п. п. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7, п. п. 7.7.5, п. п. 7.7.10 п. 7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», в результаті чого занижено податок на додану вартість в сумі 82192 грн., в тому числі листопад 2008 року в сумі 52184 грн., грудень 2008 року в сумі 30008 грн.

26.11.2009 року ДПІ у Личаківському районі м. Львова, на підставі акта перевірки № 448/23-2/2082056 від 13.11.2009 року, прийнято податкове повідомлення рішення № 0002572320/0/27780, яким встановлено порушення п. 1.8 ст. 1, п. п. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7, п. п. 7.7.5 п. 7.7 ст. 7, п. п. 7.7.10 п. 7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»та п. п. 17.1.3 п. 17.1 ст. 17 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», у звязку з чим визначено суму податкового зобовязання за платежем податок на додану вартість, усього 123288 грн., в тому числі 82192 грн. основним платежем, 41096 грн. штрафними (фінансовими) санкціями.

Позивач з прийнятим податковим повідомленням рішенням не погодився, оскаржив вказане рішення в порядку передбаченому п. п. 5.2.2. п. 5.2 ст. 5 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами».

За наслідками апеляційного оскарження вказаного податкового повідомлення рішення оскаржуване податкове повідомлення рішення залишено без змін.

Приймаючи рішення, суд виходив з наступного.

Згідно ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, добросовісно.

Згідно п. 1.3. ст. 1 Закону України «Про податок на додану вартість»(в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), платник податку - особа, яка згідно з цим Законом зобов'язана здійснювати утримання та внесення до бюджету податку, що сплачується покупцем, або особа, яка імпортує товари на митну територію України.

Згідно п. 1.7. ст. 1 цього ж Закону, податковий кредит - сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Згідно п. 1.8. ст. 1 цього ж Закону бюджетне відшкодування - сума, що підлягає поверненню платнику податку з бюджету у зв'язку з надмірною сплатою податку у випадках, визначених цим Законом.

Згідно п. п. 7.2.3. п. 7.2. ст. 7 цього ж Закону, податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках. Оригінал податкової накладної надаються покупцю, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг).

Податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом.

Податкова накладна виписується на кожну повну або часткову поставку товарів (робіт, послуг).

Згідно п. п. 7.2.6. п. 7.2. ст. 7 цього ж Закону, податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту. У разі відмови з боку постачальника товарів (послуг) надати податкову накладну або при порушенні ним порядку її заповнення отримувач таких товарів (послуг) має право додати до податкової декларації за звітний податковий період заяву зі скаргою на такого постачальника, яка є підставою для включення сум цього податку до складу податкового кредиту. До заяви додаються копії товарних чеків або інших розрахункових документів, що засвідчують факт сплати податку внаслідок придбання таких товарів (послуг).

Згідно п. п. 7.4.1. п. 7.4. ст. 7 цього ж Закону податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Якщо у подальшому такі товари (послуги) починають використовуватися в операціях, які не є об'єктом оподаткування згідно зі статтею 3 цього Закону або звільняються від оподаткування згідно зі статтею 5 цього Закону, чи основні фонди переводяться до складу невиробничих фондів, то з метою оподаткування такі товари (послуги), основні фонди вважаються проданими за їх звичайною ціною у податковому періоді, на який припадає початок такого використання або переведення, але не нижче ціни їх придбання (виготовлення, будівництва, спорудження).

Згідно п. п. 7.4.5. п. 7.4. ст. 7 цього ж Закону, не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями.

Згідно п. п. 7.7.5. п. 7.7. ст. 7 цього ж Закону, протягом 30 днів, наступних за днем отримання податкової декларації, податковий орган проводить документальну невиїзну перевірку (камеральну) заявлених у ній даних. За наявності достатніх підстав вважати, що розрахунок суми бюджетного відшкодування було зроблено з порушенням норм податкового законодавства, податковий орган має право протягом такого ж строку провести позапланову виїзну перевірку (документальну) платника для визначення достовірності нарахування такого бюджетного відшкодування.

Згідно п. п. 7.7.10. п. 7.7. ст. 7 цього ж Закону, джерелом сплати бюджетного відшкодування (у тому числі бюджетного боргу) є загальні доходи Державного бюджету України. Забороняється обумовлювати або обмежувати виплату бюджетного відшкодування наявністю або відсутністю доходів, отриманих від цього податку в окремих регіонах України.

Згідно п. п. 17.1.3., п. 17.1. ст. 17 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»(в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), у разі коли контролюючий орган самостійно донараховує суму податкового зобов'язання платника податків за підставами, викладеними у підпункті «б»підпункту 4.2.2 пункту 4.2 статті 4 цього ж Закону, такий платник податків зобов'язаний сплатити штраф в даному випадку не більше п'ятдесяти відсотків такої суми та не менше десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян сукупно за весь строк недоплати, незалежно від кількості податкових періодів, що минули.

Стаття 70 КАС України встановлює правила належності доказів, які визначають об'єктивну можливість доказу підтверджувати обставину, що має значення для вирішення справи, а також правила допустимості доказів, що визначають легітимну можливість конкретного доказу підтверджувати певну обставину у справі. Предметом доказування, згідно з ч. 1 ст. 138 КАС України, є обставини (факти), якими обґрунтовуються позовні вимоги чи заперечення та які належить встановити при ухваленні судового рішення у справі.

Позивачем на підтвердження здійснення господарських операцій та задекларованих сум податку на додану вартість подано суду копії: податкової накладної № НН-ПЕ 11934 від 03.11.2008 року (сума ПДВ 9816,49 грн.); податкової накладної № НН-ПЕ 11935 від 03.11.2008 року (сума ПДВ 9550,92 грн.); податкової накладної № НН-ПЕ 11936 від 03.11.2008 року (сума ПДВ 9079,03 грн.); податкової накладної № НН-ПЕ 11937 від 03.11.2008 року (сума ПДВ 14307,84 грн.); податкової накладної № НН-ПЕ 11957 від 07.11.2008 року (сума ПДВ 9429,32 грн.); податкової накладної № НН-ПЕ 11958 від 07.11.2008 року (сума ПДВ 9902,40 грн.); податкової накладної № НН-ПЕ 11959 від 07.11.2008 року (сума ПДВ 9986,23 грн.); податкової накладної № НН-ПЕ 11960 від 07.11.2008 року (сума ПДВ 10119,64 грн.); видаткової накладної № РН-ПЕ 11934 від 03.11.2008 року (сума ПДВ 9816,49 грн.); видаткової накладної № РН-ПЕ 11935 від 03.11.2008 року (сума ПДВ 9550,92 грн.); видаткової накладної № РН-ПЕ 11936 від 03.11.2008 року (сума ПДВ 9079,03 грн.); видаткової накладної № РН-ПЕ 11937 від 03.11.2008 року (сума ПДВ 14307,84 грн.); видаткової накладної № РН-ПЕ 11957 від 07.11.2008 року (сума ПДВ 9429,32 грн.); видаткової накладної № РН-ПЕ 11958 від 07.11.2008 року (сума ПДВ 9902,40 грн.); видаткової накладної № РН-ПЕ 11959 від 07.11.2008 року (сума ПДВ 9986,23 грн.); видаткової накладної № РН-ПЕ 11960 від 07.11.2008 року (сума ПДВ 10119,64 грн.); розхідної накладної №5206 від 23.05.2008 року; розхідної накладної №5345 від 26.05.2008 року; розхідної накладної №5351 від 26.05.2008 року; розхідної накладної №5352 від 26.05.2008 року; розхідної накладної №5355 від 26.05.2008 року; розхідної накладної №5358 від 26.05.2008 року; розхідної накладної №5359 від 26.05.2008 року; розхідної накладної №5360 від 27.05.2008 року; розхідної накладної №5361 від 27.05.2008 року; розхідної накладної №5353 від 27.05.2008 року; розхідної накладної №5363 від 27.05.2008 року; розхідної накладної №5393 від 28.05.2008 року.

Також судом взято до уваги долучений до матеріалів справи Акт зарахування зустрічних однорідних вимог від 10.11.2008 року, згідно якого ТзОВ «ДЕНДІ ЛЬВІВ»та ПП «Південний Експрес»зарахували зустрічні однорідні вимоги за зобовязаннями, що виникли на підставі продажу товарів згідно вищевказаних накладних, на суму 493151,25 грн. (а.с. 80)

Суд вважає правомірним включення позивачем суми ПДВ 89191 грн. до складу податкового кредиту, оскільки п. п. 7.4.1. п. 7.4. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» платнику податку надано право з моменту придбання товару та отримання у звязку з цим податкових накладних, у яких нараховано суму ПДВ, що входить у вартість товару, включити цю суму ПДВ до складу податкового кредиту. Лише у разі відсутності підтверджуючих документів, зокрема, податкових накладних, платник податку не має права на податковий кредит. Господарські операції стосовно придбання товару підтверджені належними та допустимими доказами, доданими до матеріалів справи.

Судом не враховуються пояснення відповідача щодо порушення позивачем вимог п. 1.8 ст. 1, п. п. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7, п. п. 7.7.5, п. п. 7.7.10 п. 7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», оскільки якщо контрагент позивача не виконав свого зобовязання по декларуванню сум податку на додану вартість по операціях з ТзОВ «Денді Львів», то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо контрагента позивача. Зазначена обставина не є підставою для позбавлення позивача, як добросовісного платника податку права на віднесення сплачених ним у ціні товару відповідних сум податку на додану вартість до податкового кредиту, позивач виконав усі передбачені законом обовязки щодо цього та має всі документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту. Крім того, не беруться до уваги покликання відповідача на те, що контрагента позивача ПП «Південний Експрес»згідно центральної бази даних ДПА України припинено (ліквідовано, закрито), свідоцтво платника ПДВ анульовано 10.02.2009 року за рішенням суду, оскільки на момент здійснення господарських операцій в листопаді 2008 року вказане підприємство було зареєстроване платником ПДВ та мало право складати податкові накладні.

Вказана позиція по суті узгоджується з позицією Вищого адміністративного суду України викладеною в ухвалі від 15.12.2010 року та в постанові від 21.01.2010 року.

Обставини щодо правомірності включення позивачем до складу податкового кредиту коштів в сумі 89191 грн. відповідачем належними та допустимими доказами спростовані не були.

Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Докази подані позивачем переконують у підставності позовних вимог.

Згідно ч. 2 ст. 71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Згідно ст. 49, 70 КАС України, сторони зобовязані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, а відтак зобовязані обґрунтовувати належність та допустимість доказів для підтвердження своїх вимог або заперечень, що відповідачем зроблено не було.

Таким чином, з врахуванням змісту ст. 162 КАС України, податкове повідомлення рішення Державної податкової інспекції у Личаківському районі м. Львова № 0002572320/0/27780 від 26.11.2009 року є протиправним і підлягає скасуванню, оскільки судом встановлено відсутність порушень позивачем вимог п. 1.8 ст. 1, п. п. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7, п. п. 7.7.5 п. 7.7 ст. 7, п. п. 7.7.10 п. 7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»та п. п. 17.1.3 п. 17.1 ст. 17 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами».

Суд присуджує з Державного бюджету України, у відповідності до вимог ч. 1 ст. 94 КАС України, всі здійснені стороною, яка не є субєктом владних повноважень, та документально підтверджені судові витрати, на користь якої ухвалене судове рішення.

Керуючись ст.ст. 17-19, 94, 121, 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

П О С Т А Н О В И В :

1. Позовні вимоги задовольнити повністю.

2. Скасувати податкове повідомлення рішення Державної податкової інспекції у Личаківському районі м. Львова № 0002572320/0/27780 від 26.11.2009 року.

3. Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ДЕНДІ ЛЬВІВ»(ЄДРПОУ 20820356, м. Львів-Винники, вул. Левицького, 4/4) 3 (три) грн. 40 коп. судового збору.

Постанова суду набирає законної сили у порядку, встановленому ст. 254 КАС України.

Постанова може бути оскаржена в порядку і строки, встановлені ст. 186 КАС України.

Повний текст постанови складено та підписано 9 лютого 2011 року.

Суддя Качур Р.П.