Ухвала суду № 57101681, 05.04.2016, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АдміністративниЙ СУД УКРАЇНИ

01029, м. Київ, вул. Московська, 8, корп. 5

УХВАЛА

Іменем України

05.04.2016 № К/800/54020/15

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів: головуючого судді Юрченко В.П., суддів: Голубєвої Г.К., Сіроша М.В., розглянувши у попередньому судовому засіданнікасаційну скаргуДержавної податкової інспекції у Дніпровському районі Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києвіна постановуОкружного адміністративного суду міста Києва від 29.09.2015 та постановуКиївського апеляційного адміністративного суду від 09.12.2015 у справі №826/1942/15 за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «Чиста Вода СП»доДержавної податкової інспекції у Дніпровському районі Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві, Державної фіскальної служби Українипровизнання протиправними дій та зобов'язання вчинити дії,- ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Чиста Вода СП» звернулося до суду із адміністративним позовом, в якому просило суд визнати протиправною відмову Державної податкової інспекції у Дніпровському районі Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві в укладанні договору про визнання електронних документів з Товариством з обмеженою відповідальністю «Чиста Вода СП» та відмову у прийнятті декларації з податку на додану вартість за звітний період - 2014 рік (12 місяців); зобов'язати Державну податкову інспекцію у Дніпровському районі Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві включити платника податків - Товариство з обмеженою відповідальністю «Чиста Вода СП» - до системи подання податкових документів в електронному вигляді; зобов'язати Державну податкову інспекцію у Дніпровському районі Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві прийняти звітність, а саме: податкову декларацію з податку на додану вартість за звітний період - 2014 рік (12 місяців) в спосіб, встановлений ст. 49 Податкового кодексу України; визнати протиправною відмову Державної фіскальної служби України у реєстрації податкових накладних №6 від 12.12.2014, №7 від 15.12.2014, №8 від 17.12.2014, №10 від 22.12.2014, №11 від 26.12.2014 та розрахунку №1 коригування кількісних та вартісних показників до податкової накладної №2 від 05.12.2014 в Єдиному реєстрі податкових накладних; зобов'язати Державну фіскальну службу України зареєструвати податкові накладні Товариства з обмеженою відповідальністю «Чиста Вода СП» №6 від 12.12.2014, №7 від 15.12.2014, №8 від 17.12.2014, №10 від 22.12.2014, №11 від 26.12.2014 та розрахунку №1 коригування кількісних та вартісних показників до податкової накладної №2 від 05.12.2014 в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 29.09.2015, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 09.12.2015, адміністративний позов задоволено частково. Визнано протиправною відмову Державної податкової інспекції у Дніпровському районі Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві в укладенні договору №241220141 про визнання електронних документів від 12.01.2015, отриманого 14.01.2015, з підстав не встановлення місцезнаходження Товариства з обмеженою відповідальністю «Чиста Вода СП». В іншій частині позову відмовлено.

Не погоджуючись з рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, відповідач подав касаційну скаргу, в якій просить їх скасувати та прийняти нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі, оскільки вважає, що постанову та ухвалу було прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права.

Заперечення на касаційну скаргу не надходили, що не перешкоджає її розгляду по суті.

Переглянувши судові рішення в межах касаційної скарги та з урахуванням посилань скаржника у касаційній скарзі на незаконність рішень судів попередніх інстанцій в задоволеній частині позовних вимог, перевіривши повноту встановлення судовими інстанціями фактичних обставин справи та правильність застосування ними норм матеріального та процесуального права, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку про наявність підстав для відхилення касаційної скарги, виходячи з наступного.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що ТОВ «Чиста Вода СП» було зареєстровано платником податку у Дніпровському районі міста Києва та подавало до податкового органу документи на підставі договору про визнання електронних документів №271220121 від 27.12.2012.

З метою подальшого направлення податкової звітності засобами електронного зв'язку, товариство направило до контролюючого органу примірники договорів про визнання електронних документів, зокрема, №241220141 від 12.01.2015, №241220141 від 12.01.2015, №241220141 від 10.02.2015, №2412201041 від 16.01.2015, №241220141 від 24.12.2014, №241220141 від 28.01.2015.

Підставою для не укладення ДПІ у Дніпровському районі ГУ Державної фіскальної служби у місті Києві з ТОВ «Чиста Вода СП» договору про визнання електронних документів слугували встановлені останнім невідповідності реквізитів, вказаних у даних договорах, а саме: не встановлення місцезнаходження (№241220141 від 12.01.2015), зазначення невірних реєстраційних даних ДПІ у Дніпровському районі ГУ ДФС у м. Києві (№2412201041 від 16.01.2015, №241220141 від 12.01.2015 та №241220141 від 10.02.2015, №241220141 від 28.01.2015), розбіжності з обліковими даними ДПІ (№241220141 від 24.12.2014), що відповідає повноваженням останнього, які визначені у положеннях пункту 6 розділу ІІІ Інструкції з підготовки і подання податкових документів в електронному вигляді засобами телекомунікаційного зв'язку.

У відповідності до інформації з витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців станом на 14.01.2015, тобто на дату отримання відповідачем-1 примірника договору №241220141 про визнання електронних документів від 12.01.2015, в якості місцезнаходження Товариства з обмеженою відповідальністю «Чиста Вода СП» зазначено 02002, м. Київ, вул. Каховська, 71-А, яка відповідає адресі останнього, зазначеній у розділі 7 даного договору. Крім того, вказані відомості, згідно витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців станом на 14.01.2015, мають статус підтверджених.

Суд першої інстанції, з чим погодився апеляційний суд, приймаючи рішення про часткове задоволення адміністративного позову, виходив з того, що станом на 14.01.2015, тобто на дату отримання ДПІ у Дніпровському районі ГУ Державної фіскальної служби у місті Києві примірника договору №241220141 про визнання електронних документів від 12.01.2015, підстав для відмови позивачу в укладенні електронного договору не було.

Судова колегія касаційної інстанції погоджується з позицією судів першої та апеляційної інстанцій, з огляду на наступне.

Підставою для не укладення з Товариством з обмеженою відповідальністю «Чиста Вода СП» договору про визнання електронних документів стали висновки податкового органу про невідповідність реквізитів, вказаних у договорах, а саме: не встановлення місцезнаходження, зазначення невірних реєстраційних даних ДПІ у Дніпровському районі ГУ ДФС у м. Києві, розбіжності з обліковими даними ДПІ.

Приписами підпункту 16.1.3. пункту 16.1 статті 16 Податкового кодексу України визначено, що платник податків, зокрема, зобов'язаний подавати до контролюючих органів у порядку, встановленому податковим та митним законодавством, декларації, звітність та інші документи, пов'язані з обчисленням і сплатою податків та зборів.

У відповідності до пункту 46.1 статті 46 Податкового кодексу України податкова декларація, розрахунок (далі - податкова декларація) - документ, що подається платником податків (у тому числі відокремленим підрозділом у випадках, визначених цим Кодексом) контролюючому органу у строки, встановлені законом, на підставі якого здійснюється нарахування та/або сплата податкового зобов'язання, чи документ, що свідчить про суми доходу, нарахованого (виплаченого) на користь платників податків - фізичних осіб, суми утриманого та/або сплаченого податку.

Податкова декларація подається за вибором платника податків, якщо інше не передбачено цим Кодексом, в один із таких способів: а) особисто платником податків або уповноваженою на це особою; б) надсилається поштою з повідомленням про вручення та з описом вкладення; в) засобами електронного зв'язку в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації електронного підпису підзвітних осіб у порядку, визначеному законодавством (пункт 49.3 ст. 49 Податкового кодексу України).

Платники податків, що належать до великих та середніх підприємств, подають податкові декларації до контролюючого органу в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації електронного підпису підзвітних осіб у порядку, визначеному законодавством.

Податкова звітність з податку на додану вартість подається в електронній формі до контролюючого органу всіма платниками цього податку з дотриманням умови щодо реєстрації електронного підпису підзвітних осіб у порядку, визначеному законодавством (пункт 49.4 статті 49 Податкового кодексу України).

Згідно пункту 201.1 статті 201 Податкового кодексу України платник податку зобов'язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи, та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних.

В свою чергу, наказом Державної податкової адміністрації України від 10.04.2008 №233 затверджено Інструкцію з підготовки і подання податкових документів в електронному вигляді засобами телекомунікаційного зв'язку (надалі - Інструкція №233), яка визначає загальні принципи організації інформаційного обміну під час подання платниками податків податкової звітності до органів державної податкової служби України в електронній формі із використанням електронного цифрового підпису.

З метою подання податкових документів в електронному вигляді засобами телекомунікаційного зв'язку платник податків: отримує в будь-якому включеному до системи подання податкових документів в електронному вигляді акредитованому центрі сертифікації ключів посилені сертифікати відкритих ключів посадових осіб юридичної особи, що мають право підпису (керівника, бухгалтера), та печатку юридичної особи. Платник податків фізична особа - суб'єкт підприємницької діяльності може обмежитись одним ключем ЕЦП. Особисті ключі знаходяться на ключових (електронних) носіях, що зберігаються в таємниці; отримує в органі ДПС за місцем реєстрації або на WEB-сайті ДПА чи регіональної ДПА текст примірного договору про визнання електронних документів (додаток 1), безкоштовне спеціалізоване програмне забезпечення формування та подання до органів ДПС податкових документів в електронному вигляді; ознайомившись з редакцією договору, заповнює необхідні реквізити, у тому числі вписує свою електронну адресу, підписує та скріплює печаткою два примірники договору (для фізичної особи суб'єкта підприємницької діяльності за наявності печатки); надає до органу ДПС за місцем реєстрації підписані та скріплені печаткою два примірники договору та посилені сертифікати відкритих ключів на електронному носії; після підписання договору в органі ДПС за місцем реєстрації отримує один примірник договору. При цьому ставить підпис у журналі обліку договорів про визнання електронних документів (додаток 2) для засвідчення того, що платнику податків було повернуто його примірник договору (пункт 5 розділу ІІІ Інструкції №233).

З огляду на викладені положення законодавства вбачається, що підставою для направлення до відповідного контролюючого органу податкової звітності (у тому числі податкової декларації та податкових накладних) в електронній формі є наявність укладеного між платником податків та контролюючим органом договору про визнання електронних документів.

При цьому, згідно пункту 6 розділу ІІІ Інструкції №233, орган ДПС, де зареєстрований платник податків, на його запит: видає два примірники договору; записує на електронний носій платника податків безкоштовне спеціалізоване програмне забезпечення формування та подання до органів ДПС податкових документів в електронному вигляді; приймає від платника податків підписані та скріплені печаткою (для фізичної особи суб'єкта підприємницької діяльності за наявності печатки) два примірники договору та електронний носій з посиленими сертифікатами відкритих ключів; звіряє реквізити, вказані у договорі, з реєстраційними даними платника податків в органах ДПС. У разі невідповідності реквізитів повертає платнику податків його електронний носій та надані примірники договору; після підписання договору вносить відповідний запис до журналу обліку договорів про визнання електронних документів з платниками податків та видає платнику податків один примірник договору.

Згідно пункту 45.2 статті 45 Податкового кодексу України податковою адресою юридичної особи (відокремленого підрозділу юридичної особи) є місцезнаходження такої юридичної особи, відомості про що містяться у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців. Податковою адресою підприємства, переданого у довірче управління, є місцезнаходження довірчого власника.

При цьому, у відповідності до статті 1 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців» місцезнаходження юридичної особи - адреса органу або особи, які відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступають від її імені (далі - виконавчий орган).

В свою чергу, в силу вимог частини 1 статті 17 названого Закону, відомості про юридичну особу або фізичну особу-підприємця включаються до Єдиного державного реєстру шляхом внесення записів на підставі відомостей з відповідних реєстраційних карток та відомостей, що надаються юридичними особами державному реєстратору за місцезнаходженням реєстраційної справи згідно із законодавством України.

В Єдиному державному реєстрі, зокрема, містяться такі відомості щодо юридичної особи як місцезнаходження юридичної особи (частина 2 статті 17 цього ж Закону).

Водночас, якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін. Якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, є недостовірними і були внесені до нього, то третя особа може посилатися на них у спорі як на достовірні. Третя особа не може посилатися на них у спорі у разі, якщо вона знала або могла знати про те, що такі відомості є недостовірними. Якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, не були до нього внесені, вони не можуть бути використані в спорі з третьою особою, крім випадків, коли третя особа знала або могла знати ці відомості (стаття 18 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців»).

Судами попередніх інстанцій встановлено та підтверджується матеріалами справи, що станом на 14.01.2015, тобто на дату отримання відповідачем-1 примірника договору №241220141 про визнання електронних документів від 12.01.2015, в якості місцезнаходження Товариства з обмеженою відповідальністю «Чиста Вода СП» зазначено 02002, м. Київ, вул. Каховська, 71-А, яка відповідає адресі останнього, зазначеній у розділі 7 даного договору. Крім того, вказані відомості, згідно витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців станом на 14.01.2015, мають статус підтверджених.

Підсумовуючи вищевикладене в сукупності, суд касаційної інстанції погоджується з правовою оцінкою судами попередніх інстанцій обставин у справі, підтверджених належними доказами, що відповідачем-1 безпідставно відмовлено Товариству з обмеженою відповідальністю «Чиста Вода СП» в укладенні договору №241220141 про визнання електронних документів від 12.01.2015, отриманого 14.01.2015, з підстав не встановлення місцезнаходження останнього.

Колегія суддів також вважає помилковими посилання відповідача на його виключні дискреційні повноваження щодо прийняття рішення або відмову в укладенні договору про визнання електронних документів з ТОВ «Чиста вода СП», оскільки, як вже зазначалось, Податковим кодексом України позивачу надано право подавати податкову накладну в електронній формі, і жодним нормативно-правовим актом України не надано право податковому органу незаконно обмежувати це право. Дискреційні повноваження суб'єкта владних повноважень полягають саме в виборі одного з юридично допустимих рішень, що кореспондується з конституційним принципом, закріпленим в статті 19 Конституції України, відповідно до якого, орган державної влади зобов'язаний діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачений Конституцією України та законами України.

Також в касаційній скарзі зазначено, що судом апеляційної інстанції не надано оцінку вироку Дніпровського районного суду м. Києва від 05.08.2015 р., яким ОСОБА_1, визнана винною у вчиненні кримінального злочину передбаченого ч. 1 ст. 205-1 КК України, оскільки вона умисно внесла неправдиві відомості в документи, які подавались для проведення державної реєстрації ТОВ «Чиста вода СП» в жовтні 2013 р. Разом з тим, відповідно до частини 2 статті 227 КАС України, підставою для скасування судових рішень є порушення норм процесуального права, які унеможливили встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи. Не надання оцінки зазначеному вироку дійсно є процесуальним порушенням, допущеним судом апеляційної інстанції, але скаржник не обґрунтував, яким чином це порушення впливає на правильність вирішення справи.

Враховуючи вищенаведене, судова колегія касаційної інстанції погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанцій, не спростованими доводами касаційної скарги, про наявність законних підстав для часткового задоволення позову.

Суд касаційної інстанції не вбачає порушень судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права при вирішенні даної справи та вважає, що суди повно встановили обставини, що мають значення для правильного вирішення справи, та надали їм правову оцінку на підставі норм закону, що підлягали застосуванню до даних правовідносин.

Доводи касаційної скарги не дають підстав вважати, що при прийнятті оскаржуваного судового рішення судами апеляційної та першої інстанцій були порушені норми матеріального чи процесуального права.

Відповідно до пункту 3 статті 2201 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

За наведених обставин та з урахуванням викладеного, колегія суддів Вищого адміністративного суду України не знаходить підстав, які могли б призвести до скасування оскаржуваних судових рішень.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 220, 2201, 223, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

1. Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Дніпровському районі Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві відхилити.

2. Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 29.09.2015 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 09.12.2015 залишити без змін.

3. Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення копій особам, що беруть участь у справі, та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, передбачених статтею 237 Кодексу адміністративного судочинства України, у порядку та в строки, встановлені статтями 236 2391 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя В.П.Юрченко Судді Г.К.Голубєва М.В.Сірош