Ухвала суду № 57101622, 05.04.2016, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"05" квітня 2016 р. м. Київ К/800/32396/15

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

Іваненко Я.Л., Мойсюка М.І., Тракало В.В.,

розглянувши в порядку письмового провадження справу за адміністративним позовом ОСОБА_4 до Військової частини А 2622, Чернігівського обласного військового комісаріату про визнання неправомірною бездіяльності та стягнення грошової компенсації, за касаційною скаргою ОСОБА_4 на постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 23 червня 2015 року, -

в с т а н о в и л а :

У березні 2015 року ОСОБА_4 звернувся з позовом до Військової частини А 2622 (далі - в/ч А 2622) та Чернігівського обласного військового комісаріату (далі - ОВК), у якому просив визнати неправомірними дії щодо незарахування його на продовольче забезпечення у період з 18 березня по 30 листопада 2014 року, грудень 2014 року і січень-лютий 2015 року, та несвоєчасне подання документів на виплату грошової компенсації замість встановлених норм харчування, а також просив стягнути таку у розмірі 5973,18 грн. (далі - спірна компенсація).

В обґрунтування позову посилався на те, що невиплата спірної компенсації порушує його законні права та інтереси, а тому просив про задоволення позову.

Постановою Чернігівського окружного адміністративного суду від 20 квітня 2015 року позов задоволено.

Оскаржуваною постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 23 червня 2015 року постанову суду першої інстанції, у частині задоволених позовних вимог скасовано та в позові відмовлено.

У касаційній скарзі позивач, посилаючись на неправильне застосування апеляційним судом норм матеріального і порушення норм процесуального права, просить ухвалене ним судове рішення скасувати та залишити в силі рішення суду першої інстанції.

Заслухавши доповідача, перевіривши доводи касаційної скарги, матеріали справи колегія суддів, в межах статті 220 Кодексу адміністративного судочинства України, дійшла висновку про задоволення скарги з таких підстав.

Як встановлено судами та підтверджується матеріалами справи наказом військового комісара Ніжинсько-Куликівського об'єднаного міського військового комісаріату (далі - ОМВК) від 18 березня 2014 року № 27 ОСОБА_4 призваний на військову службу по мобілізації та призначений на посаду офіцера відділення формування та відправки команд і партій Ніжинсько-Куликівського ОМВК .

Згідно наказу ТВО військового комісара Чернігівського ОВК від 10 грудня 2014 року № 575 позивача зараховано на продовольче забезпечення до в/ч А 2622 та встановлено грошову компенсацію замість встановлених норм харчування за період з 18 березня по 30 листопада 2014 року.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції та відмовляючи у зазначеній частині позовних вимог апеляційний суд виходив з того, що за відсутності наказів військового комісару Чернігівського ОВК про виплату грошової компенсації позивачу в/ч А 2622 не мала підстав проводити її розрахунок і визначити потребу в коштах (заявку) на відповідний місяць, у зв'язку з чим обсяг кошторисних призначень на вказані цілі не збільшувався і бюджетні асигнування на здійснення таких видатків до в/ч А 2622 не надходили.

Проте, до такого висновку апеляційний суд дійшов в порушення норм матеріального права.

Згідно з частиною 1 статті 9-1 Закону України від 20.12.1991 № 2011-XII «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» (далі - Закон № 2011-XII) продовольче та речове забезпечення військовослужбовців здійснюється за нормами і в терміни, що встановлюються Кабінетом Міністрів України.

Підпунктом «н» пункту 1 приміток до «норми № 1 - загальновійськова» норми харчування військовослужбовців Збройних Сил, інших військових формувань та осіб рядового, начальницького складу органів і підрозділів цивільного захисту та Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 29 березня 2002року № 426 за рахунок держави харчуванням забезпечуються, зокрема громадяни, які призвані на військову службу у зв'язку з оголошенням мобілізації, - з дня прибуття їх до військового комісаріату.

Відповідно до пункту 2.3 Положення про продовольче забезпечення Збройних Сил України на мирний час, затвердженого наказом Міністра оборони України від 9 грудня 2002 року №402 (далі -Положення) у Збройних Силах України забезпечення харчуванням військовослужбовців та інших категорій за встановленими нормами здійснюється за рахунок держави. Уточнення вартості норм харчування проводиться Головним продовольчим управлінням, виходячи із середніх діючих цін на продукти харчування, і доводиться ним до військ (сил) не частіше одного разу на квартал. Військовослужбовцям та іншим категоріям норми харчування видаються через відповідні їдальні або замість установлених норм харчування (основні й додаткові продукти) виплачується грошова компенсація у розмірі вартості цих норм.

Розпорядженням начальника Центрального управління продовольчого забезпечення Збройних Сил України тилу Збройних Сил України від 7 червня 2012 року № 905 Про прикріплення на продовольче забезпечення військовослужбовців військових частин (установ) Чернігівського гарнізону, які самостійно ведуть військове господарство, Чернігівський ОВК прикріплений на продовольче забезпечення до в/ч А 2622 з 1 вересня 2012 року.

Судами правильно встановлено, що 10 грудня 2014 року ТВО військового комісара Чернігівського ОВК видав наказ № 575 про виплату військовослужбовцям, призваним у зв'язку із мобілізацією, грошову компенсацію замість належних норм харчування у розмірі вартості набору продуктів за нормою №1 (загальновійськова) за період з 18 березня 30 листопада 2014 року. Тому, позивачу належить грошова компенсація замість встановлених норм харчування за вказаний період.

Крім того, виходячи з наказів ТВО військового комісара Чернігівського ОВК від 2 січня 2015 року № 02 (додаток № 4), від 4 лютого 2015 року № 90 (додаток № 4) та від 4 березня 2015 року № 169 (додаток № 4) позивачу належить право на спірну компенсацію і за період грудня 2014 року та січня-лютого 2015 року.

Саме до такого висновку дійшов у своєму рішенні суд першої інстанції.

Також правильним є висновок суду першої інстанції про те, що факт невчасного надіслання наказів військового комісару Чернігівського ОВК щодо виплати грошової компенсації та відсутність можливості у в/ч А 2622 проведення її розрахунку і визначення потреб в коштах (заявку) на відповідний місяць, не позбавляє позивача права на встановлені для позивача державні гарантії під час проходження військової служби.

За таких обставин, висновок суду першої інстанції про наявність підстав для задоволення позову в повному обсязі ґрунтується на правильному застосуванні норм матеріального права, а тому у апеляційного суду не було підстав для скасування його постанови.

За приписами статті 226 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції скасовує судове рішення суду апеляційної інстанції та залишає в силі рішення суду першої інстанції, яке ухвалено відповідно до закону і скасоване або змінене помилково.

Керуючись статтями 223, 226, 231 Кодексу адміністративного судочинства України колегія суддів, -

у х в а л и л а :

Касаційну скаргу ОСОБА_4 задовольнити.

Постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 23 червня 2015 року скасувати та залишити в силі постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 20 квітня 2015 року.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії сторонам і оскарженню не підлягає.

Судді: Я.Л. Іваненко

М.І. Мойсюк

В.В. Тракало