Ухвала суду № 57101574, 05.04.2016, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"05" квітня 2016 р. м. Київ К/800/826/16

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

Іваненко Я.Л., Мойсюка М.І., Тракало В.В.,

розглянувши в порядку письмового провадження справу за адміністративним позовом ОСОБА_4 до Управління Пенсійного фонду України в Кролевецькому районі Сумської області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії, за касаційною скаргою Управління Пенсійного фонду України в Кролевецькому районі Сумської області на постанову Конотопського міськрайонного суду Сумської області від 1 вересня 2015 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 16 грудня 2015 року, -

у с т а н о в и л а :

У липні 2015 року ОСОБА_4 звернулася з позовом до Управління Пенсійного фонду України в Кролевецькому районі Сумської області (далі - УПФУ) в якому просила визнати неправомірними дії та зобов'язати відповідача поновити виплату раніше призначеної пенсії за віком за нормами Закону України від 9 липня 2003 року № 1058-IV «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (далі - Закон № 1058-IV, в редакції періоду спірних правовідносин) починаючи з 1 червня 2015 року (далі - спірна пенсія).

В обґрунтування своїх вимог посилалась на те, що має право на одержання спірної пенсії з 1 червня 2015 року, однак відповідач всупереч вимог законодавства відмовив у виплаті такої, чим порушив її права, а тому ОСОБА_4 просила про задоволення позову.

Постановою Конотопського міськрайонного суду Сумської області від 1 вересня 2015 року, залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 16 грудня 2015 року позов задоволено, визнано протиправними дії та зобов'язано відповідача поновити позивачу виплату спірної пенсії починаючи з 1 червня 2015 року.

У касаційній скарзі відповідач, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального і порушення норм процесуального права, просить ухвалені ними судові рішення скасувати та відмовити у задоволенні позову.

Заслухавши доповідача, перевіривши доводи касаційної скарги, в межах статті 220 Кодексу адміністративного судочинства України, матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку про часткове задоволення скарги з таких підстав.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції, з висновками якого погодився і апеляційний суд, виходив з наявності у позивача права на виплату їй спірної пенсії з 1 червня 2015 року.

Проте, до такого висновку суди дійшли без з'ясування дійсних прав та обов'язків сторін, в порушення норм матеріального і процесуального права, з огляду на наступне.

У відповідності зі статтею 159 Кодексу адміністративного судочинства України, судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин справи в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

За змістом цієї норми процесуального права у мотивувальній частині рішення суд зобов'язаний навести дані про встановлені обставини що мають значення для справи, їх юридичну оцінку та визначені відповідно до них правовідносини, а також оцінку всіх доказів, розрахунки, з яких суд виходив при задоволенні грошових вимог. Встановлюючи наявність або відсутність фактів, якими обґрунтовувалися вимоги чи заперечення, визнаючи одні та відхиляючи інші докази, суд має свої дії мотивувати та враховувати, що доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

У мотивувальній частині кожного рішення має бути наведено також посилання на закон та інші нормативно-правові акти матеріального права (назва, стаття, її частина, абзац, пункт, підпункт закону), у відповідних випадках - на норми Конституції України, на підставі яких визначено права та обов'язки сторін у спірних правовідносинах, а в разі необхідності мають бути посилання на Конвенцію та рішення Європейського суду з прав людини які згідно із Законом України від 23 лютого 2006 року № 3477-IV «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» є джерелом права та підлягають застосуванню в даній справі.

Судами встановлено, що позивачу з 22 вересня 2010 року призначена і виплачується пенсія за віком згідно Закону № 1058-IV.

З 1 квітня 2015 року відповідач припинив виплату позивачу спірної пенсії на підставі абзацу 2 частини 2 статті 47 Закону № 1058-IV ( в редакції із змінами, внесеними Законом України від 2 березня 2015 року № 213-VIII «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» (далі - Закон № 213-VIII).

За правилами вищевказаної норми Закону № 1058-IV (в редакції Закону № 213-VIII) тимчасово, у період з 1 квітня 2015 року по 31 грудня 2015 року у період роботи особи (крім інвалідів I та II груп, інвалідів війни III групи та учасників бойових дій, осіб, на яких поширюється дія пункту 1 статті 10 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту») на посадах, які дають право на призначення пенсії або щомісячного довічного грошового утримання у порядку та на умовах, передбачених законами України «Про статус народного депутата України», «Про державну службу», «Про прокуратуру», «Про судоустрій і статус суддів», пенсії, призначені відповідно до цього Закону, не виплачуються.

Абзацом 4 частини 2 наведеної статті Закону № 1058-IV також передбачено, що після звільнення з роботи виплата пенсії відповідно до цього Закону поновлюється.

Як правильно встановлено судами і не заперечується сторонами у справі, позивач у період спірних правовідносин працювала на посаді судді, а отже відносилась до переліку осіб, які зазначені у абзаці 2 частини 2 статті 47 Закону № 1058-IV.

Водночас, пунктом 5 Розділу III «Прикінцеві положення» Закону № 213-VIII встановлено, що у разі неприйняття до 1 червня 2015 року закону щодо призначення всіх пенсій, у тому числі спеціальних, на загальних підставах з 1 червня 2015 року скасовуються норми щодо пенсійного забезпечення осіб, яким пенсії/щомісячне довічне грошове утримання призначаються відповідно до законів України «Про державну службу», «Про прокуратуру», «Про судоустрій і статус суддів», «Про статус народного депутата України», «Про Кабінет Міністрів України», «Про судову експертизу», «Про Національний банк України», «Про службу в органах місцевого самоврядування», «Про дипломатичну службу», Податкового та Митного кодексів України, Положення про помічника-консультанта народного депутата України.

Вирішуючи справу по суті позовних вимог, суди дійшли висновку про те, що позивач, починаючи з 1 червня 2015 року втратила право на призначення їй довічного грошового утримання за правилами Закону України від 7 липня 2010 року № 2453-VI «Про судоустрій і статус суддів» (далі - Закон № 2453-VI), оскільки закону щодо призначення всіх пенсій, у тому числі спеціальних, на загальних підставах з 1 червня 2015 року прийнято не було, а тому норми Закону № 2453-VI щодо пенсійного забезпечення необхідно вважати скасованими.

Разом з тим, суди не врахували, що пункт 5 Розділу III «Прикінцеві положення» Закону № 213-VIII не містить будь-яких вимог щодо автоматичного поновлення виплати пенсій, призначених відповідно до Закону № 1058-IV.

Більше того, єдиною підставою для поновлення виплати вищевказаних пенсій, згідно з абзацом 4 частини 2 статті 47 Закону № 1058-IV, є звільнення особи з роботи на посадах, передбачених у абзаці 2 частини 2 цієї статті.

В свою чергу, у відповідності до частини 1 статті 5 Закону № 1058-IV цей Закон регулює відносини, що виникають між суб'єктами системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування. Дія інших нормативно-правових актів може поширюватися на ці відносини лише у випадках, передбачених цим Законом, або в частині, що не суперечить цьому Закону.

Отже, вирішуючи питання щодо наявності або відсутності у позивача права на одержання спірної пенсії, судам необхідно було виходити з положень спеціального законодавства, якими у даному випадку є стаття 47 Закону № 1058-IV, а не пункт 5 Розділу III «Прикінцеві положення» Закону № 213-VIII, який до того ж не встановлює для відповідача прямого обов'язку щодо відновлення виплати позивачу спірної пенсії.

За таких обставин, висновки судів, щодо наявності у позивача права на виплату їй спірної пенсії, з огляду на втрату чинності з 1 червня 2015 року статей стосовно пенсійного забезпечення у порядку та на умовах, передбачених Законом № 2453-VI є передчасними.

Не звернули суди своєї уваги і на постанову Пленуму Верховного Суду України від 3 липня 2015 року № 14 «Про звернення до Конституційного Суду України з конституційним поданням щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень частини третьої, абзацу четвертого, речення першого абзацу шостого частини п'ятої статті 141 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 7 липня 2010 року № 2453-VI у редакції Закону України «Про забезпечення прав на справедливий суд» від 12 лютого 2015 року № 192-VIII у взаємозв'язку з положеннями підпункту 5 пункту 2, пункту 17 розділу I, пункту 5 розділу III «Прикінцеві положення» Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 2 березня 2015 року № 213-VIII», та не вирішення питання можливого зупинення провадження у справі згідно статті 156 Кодексу адміністративного судочинства України.

Враховуючи викладене, рішення судів попередніх інстанцій підлягають скасуванню з направленням справи на новий розгляд, оскільки, згідно з положеннями частини 1 статті 220 Кодексу адміністративного судочинства України, суд касаційної інстанції не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

За приписами частини 2 статті 227 Кодексу адміністративного судочинства України підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, які унеможливили встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи.

Керуючись статтями 223, 227, 231 Кодексу адміністративного судочинства України колегія суддів, -

у х в а л и л а :

Касаційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в Кролевецькому районі Сумської області задовольнити частково.

Постанову Конотопського міськрайонного суду Сумської області від 1 вересня 2015 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 16 грудня 2015 року скасувати, а справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі і оскарженню не підлягає.

Судді: Я.Л. Іваненко

М.І. Мойсюк

В.В. Тракало