Ухвала суду № 57101505, 11.04.2016, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

11 квітня 2016 року м. Київ К/800/63602/13

Вищий адміністративний суд України в складі колегії суддів:

головуючого Ланченко Л.В.

суддів Пилипчук Н.Г.

Цвіркуна Ю.І.

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу

Державної податкової інспекції у м.Рівному Головного управління Міндоходів у Рівненській області

на постанову Рівненського окружного адміністративного суду від 28.08.2013

та ухвалу Житомирського апеляційного адміністративного суду від 20.11.2013

у справі № 817/2702/13-а

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Реноме-Сматр»

до Державної податкової інспекції у м. Рівному Рівненської області Державної податкової служби

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИВ:

Постановою Рівненського окружного адміністративного суду від 28.08.2013, залишеною без змін ухвалою Житомирського апеляційного адміністративного суду від 20.11.2013, позов задоволено. Визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м.Рівному Рівненської області Державної податкової служби від 02.08.2013 №0000102202 про збільшення грошового зобов'язання з податку на прибуток в сумі 241835,00 грн. (193468,00 грн. - за основним платежем, 48367,00 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами)) та від 02.08.2013 №0000112202 про збільшення грошового зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 125318,75грн. (100255,00 грн. - за основним платежем, 25063,75 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами)).

У справі відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою відповідача, у якій ставиться питання про скасування рішення суду першої та апеляційної інстанції та прийняття нового рішення про відмову в позові, з підстав порушення норм матеріального та процесуального права.

Перевіривши повноту встановлення обставин справи та правильність їх юридичної оцінки в судових рішеннях, в межах доводів касаційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з такого.

Відповідачем проведено позапланову виїзну документальну перевірку з питань дотримання позивачем вимог податкового законодавства при проведенні взаєморозрахунків з ТОВ «Варіант-Х» (ТОВ «Весткомп'ютертрейд») за період з 01.01.2012 по 31.03.2012, за результатами якої складено акт від 23.04.2013 №253/22-200/326225525.

За висновками акта перевірки позивачем допущено порушення:

- п.44.1 ст.44, п.138.2, п.138.8 ст.138, пп.139.1.9 п.139.1 ст.139 Податкового кодексу України від 02.12.2010 №2755-VI (із змінами і доповненнями) у зв?язку з віднесенням до складу витрат, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, витрат по безтоварним операціям з ТОВ «Варіант-Х» (ТОВ «Весткомп'ютертрейд») на загальну суму 921276,00 грн. (у тому числі за І кв. 2012 року на суму 921276,00 грн.), в результаті чого занижено податок на прибуток в періоді, що перевірявся, на загальну суму 193468,00 грн. (у тому числі за І кв. 2012 року на суму 193468,00 грн.);

- п.44.1 ст.44, п.185.1 ст.185, п.198.1, п.198.2, п.198.3, п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України від 02.12.2010 №2755-VI (із змінами і доповненнями) внаслідок чого завищено податковий кредит по безтоварним операціям з ТОВ «Варіант-Х» (ТОВ «Весткомп'ютертрейд») на загальну суму ПДВ 100255,00 грн., (у тому числі: за січень 2012 року - 75765,00 грн., березень 2012 року - 24490,00 грн.), в результаті чого занижено податок на додану вартість у періоді, що перевірявся, на загальну суму 100255,00 грн. (у тому числі: за січень 2012 року - 75765,00 грн., березень 2012 року - 24490,00грн.).

За висновками акта перевірки господарські операції між ТОВ «РЕНОМЕ-СМАРТ» та ТОВ «Варіант-Х» (ТОВ «Весткомп'ютертрейд») не підтверджуються, враховуючи реальний час здійснення операцій, відсутність у контрагента позивача майна, трудових ресурсів, виробничо-складських приміщень, технічного персоналу, основних фондів, виробничих активів, складських приміщень, засобів для транспортування, а, отже, здійснені без мети реального настання правових наслідків, з метою отримання податкової вигоди. Враховуючи ці обставини, а також неможливість підтвердження взаємовідносин підприємств по ланцюгах постачання, ТОВ «РЕНОМЕ-СМАРТ» допущено завищення сформованих витрат та податкового кредиту.

На підставі акта перевірки прийнято податкові повідомлення-рішення від 15.05.2013 №0002112342 про збільшення грошового зобов'язання з податку на прибуток в сумі 290202,00 грн. (193468,00 грн. - за основним платежем, 96734,00 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями)) та від 15.05.2013 №0002122342 про збільшення грошового зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 150382,50 грн. (100255,00 грн. - за основним платежем, 50127,50 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями)).

За результатами адміністративного оскарження, рішенням Головного управління Міндоходів у Рівненській області від 22.07.2013 №96/10с/10-210/150, 153 про результати розгляду скарг скарги позивача задоволено частково: скасовано податкові повідомлення-рішення від 15.05.2012 №0002112342 в частині застосування штрафної (фінансової) санкції з податку на прибуток в сумі 48367,00 грн. та від 15.05.2012 №0002122342 в частині застосування штрафної (фінансової) санкції з податку на додану вартість в сумі 25063,75 грн., в інших частинах зазначені податкові повідомлення-рішення в сумі 193468,00 грн. основного платежу податку на прибуток і 48367,00 грн. штрафних (фінансових) санкцій, в сумі 100255,00 грн. основного платежу податку на додану вартість і 25063,75 грн. штрафних (фінансових) санкцій - залишено без змін.

Відповідачем прийнято податкові повідомлення-рішення від 02.08.2013 №0000102202 про збільшення грошового зобов'язання з податку на прибуток в сумі 241835,00 грн. (193468,00 грн. - за основним платежем, 48367,00 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами)) та від 02.08.2013 №0000112202 про збільшення грошового зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 125318,75 грн. (100255,00 грн. - за основним платежем, 25063,75 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями штрафами)).

Суд касаційної інстанції не вбачає порушень судом першої та апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, на які посилається відповідач у касаційній скарзі, та вважає, що судами повно встановлені обставини у справі, яким надана правильна правова оцінка на підставі законодавства, яке врегульовує спірні відносини.

Згідно пп.14.1.181 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України податковий кредит - це сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду.

Відповідно до п.198.1, п.198.3 ст.198 цього Кодексу податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, сплачених (нарахованих) платником податку у звітному періоді у зв'язку з придбанням товарів (робіт і послуг), вартість яких відноситься до складу витрат виробництва (обігу). Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України, не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з п.201.11 ст.201 Кодексу). У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами.

Відповідно до п.201.10 ст.201 цього Кодексу, податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Згідно пункту 138.1 статті 138 Податкового кодексу України витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із: витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, підпунктами 138.10.2 - 138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті: інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу; крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

Відповідно до підпункту 138.1.1 пункту 138.1 статті 138 Податкового кодексу України витрати операційної діяльності включають собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та інші витрати, які беруться для визначення об'єкта оподаткування з урахуванням пунктів 138.2, 138.11 цієї статті, пунктів 140.2 - 140.5 статті 140, статей 142 і 143 та інших статей цього Кодексу, які прямо визначають особливості формування витрат платника податку.

Згідно з абзацом першим пункту 138.2 статті 138 Податкового кодексу України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Відповідно до підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

З правового аналізу наведених нормативних приписів вбачається, що валові витрати та податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток та податком на додану вартість мають бути підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарських операцій, які є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Водночас статтею 1 Закону України від 16.07.1999 № 996-ХІV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення. Отже, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції

Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

З урахуванням викладеного, для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Згідно зі статтею 1 Закону України від 16.07.1999 № 996-ХІV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що на підставі договору поставки від 15.01.2012 позивачем було придбано у ТОВ «Варіант-Х» комп'ютерні комплектуючі (жорсткі диски, блоки безперебійного живлення, клавіатури, картриджі тощо) на загальну суму 1105531,50 грн. (у т.ч. ПДВ 184255,25 грн.) згідно з видатковими накладними від 27.01.2012 №ВХ2701-004, від 10.02.2012 №ВХ1002-001, від 22.03.2012 №ВХ2203-004.

Розрахунки здійснено у безготівковій формі згідно з платіжними дорученнями від 27.01.2012 №277, від 10.02.2012 №288, від 29.03.2012 №79, від 29.03.2012 №8292, що також підтверджується відповідними банківськими виписками.

Поставка товарів здійснювалася перевізником ТОВ «НЕО-СЕРВІС», що підтверджується товарно-транспортними накладними від 27.01.2012 ААК №1, від 10.02.2012 ААК №2, від 23.03.2012 ААК №3 та відповідними актами про надані послуги з перевезень вантажів автомобільним транспортом від 31.01.2012, від 29.02.2012 та від 31.03.2012.

За наслідками вказаних господарських операцій ТОВ «Варіант-Х» для ТОВ «НЕО-СЕРВІС» було виписано податкові накладні від 27.01.2012 №55 на суму 454591,74 грн. (у т.ч. ПДВ 75765,29 грн.), від 10.02.2012 №31 на суму 504000,00 грн. (у т.ч. ПДВ 84000,00 грн.), від 22.03.2012 №19 на суму 146939,76 грн. (у т.ч. ПДВ 24489,96 грн.).

Придбані у ТОВ «Варіант-Х» комп'ютерні комплектуючі використані позивачем у власній господарській діяльності для виконання договорів, укладених з ПАТ «КБ «НАДРА», ПАТ «УкрСиббанк», ПАТ «Кредобанк», ПАТ «ПУМБ», ПАТ «Індустріалбанк», ПАТ «Державний ощадний банк України», ПАТ «Державний експортно-імпортний банк України», ПАТ «Промінвестбанк», ПАТ «Укрсоцбанк», ПАТ «Універсал Банк», ПАТ «ОТП Банк», ПАТ «Сбербанк Росії», ПАТ «ПроКредит Банк», ПАТ «Старокиївський банк», ПАТ «АБ «Експрес-Банк», ПАТ «Креді Агріколь Банк», ПАТ Всеукраїнський Акціонерний Банк», ПАТ «Всеукраїнський банк розвитку», ПАТ «Банк Золоті Ворота», ПАТ Райффайзен Банк аваль», ПАТ «Промінвестбанк», ПАТ «Старокиївський банк», ПАТ «ОТП Банк», ПАТ «Фольксбанк», ПАТ «Мегабанк», ПАТ «Банк Петрокоммерц-Україна», ТОВ госпрозрахунковою фірмою «Камаз-Транс-Сервіс», ТОВ «Гарден Клаб», Обласною бібліотекою для юнацтва, ТОВ фірмою «Агрохімпак», ТОВ «Ріва-Трейд», Волинським обласним благодійним фондом «Правопорядок і безпека громадян», Великожитинською сільською радою, ТОВ «Ріва-Трейд», ВАТ «Завод «Ситал», ТОВ «РЕНОМЕ-ЄВРОБУД», Рівненською кондитерською фабрикою, ТОВ «Ляшук Медікал Ентерпрайз», ТОВ «Віксус», а саме: для ремонту обладнання (банкоматів), для виготовлення (збирання) персональних комп'ютерів (продано в складі останніх), доукомплектування банкоматів (продано в складі останніх) тощо.

Вказані обставини підтверджуються актами про використання запчастин, вузлів та комплектуючих при технічному обслуговуванні банкоматів, актами здачі-приймання виконаних робіт з ремонту банкоматів, актами здачі-прийому робіт, актами приймання-передачі обладнання, довіреностями, видатковими накладними, комплектаціями номенклатур, актами приймання-здачі відремонтованих, реконструйованих та модернізованих об'єктів, актами приймання-передачі (внутрішнього переміщення) основних засобів, актами списання товарів, які долучені позивачем до матеріалів справи , є первинними в розумінні ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» та були оцінені судом з дотриманням вимог ст.86 КАС України.

Судами попередніх інстанцій досліджувались обставини добросовісності позивача, при вчиненні згаданих господарських операцій, перед укладенням договору з метою запобігання укладенню правочинів з недобросовісними суб'єктами господарювання. На час укладення та виконання договорів контрагент позивача був зареєстрованим в ЄДРПОУ, тобто був юридичною особою, наділеною цивільною правоздатністю і дієздатністю, був платником податку на додану вартість.

Доводи податкового органу про не підтвердження реальності поставок з огляду на акт документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ «Весткомп?ютертрейд» від 03.08.2012 №818/22-10/31804188, згідно якого встановлено завищення ТОВ «Весткомп?ютертрейд» податкового кредиту та податкових зобов?язань з податку на прибуток, не можуть бути підставою для позбавлення платника (позивача) права на формування валових витрат та податкового кредиту, оскільки за умови реального здійснення господарської операції, яка призвела до об'єктивної зміни складу активів платника податків - покупця, будь-які порушення постачальниками товару правил ведення господарської діяльності не можуть бути підставою для позбавлення покупця права на формування витрат чи податкового кредиту.

Крім того, у розумінні ст. 124 Конституції України та ст. 70 Кодексу адміністративного судочинства України належними та допустимими доказами факту вчинення платником податків нікчемного правочину або факту відображення в обліку показників господарських операцій, які в дійсності не відбулись, можуть бути або обвинувальний вирок суду по кримінальній справі (діяння платника податків по протиправному заволодінню майном іншої особи або ухиленню від сплати податків, тобто вчинення нікчемного правочину, є об'єктивною стороною злочинів, передбачених ст. 191 та ст. 212 Кримінального кодексу України, або рішення суду у справі про стягнення одержаного за нікчемним правочином (наслідком вчинення платником податків нікчемного правочину відповідно до ст. ст. 207, 208, 250 Господарського кодексу України є застосування конфіскаційного заходу у вигляді стягнення одержаного за нікчемним правочином), або рішення суду про визнання правочину недійсним (відповідно до ч. 3 ст. 228 Цивільного кодексу України вчинення платником податків правочину, котрий суперечить інтересам держави і суспільства, є підставою для звернення до суду з вимогою про визнання такого правочину недійсним).

Однак наявності вищезазначених обставин, на підтвердження факту вчинення платником податків нікчемного правочину або факту відображення в обліку показників господарських операцій, які в дійсності не відбулися, судами не встановлено.

У даному випадку спірні господарські операції були належним чином відображені позивачем у податковому обліку, жодних свідчень того, що їх виконання спричинило заниження чи приховування об'єктів оподаткування у відповідних господарських операціях з боку їх учасників, судами не встановлено.

Недобросовісність платника має бути встановлена безумовними та однозначними доказами, однак такі докази на порушення вимог частин першої, другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України податковим органом не представлено, реальність виконання господарських операцій, на підставі яких позивачем сформовано податковий кредит та валові витрати, не спростовано.

З огляду на викладене, судова колегія вважає, що суди першої та апеляційної інстанції, виконавши всі вимоги процесуального законодавства, всебічно перевіривши обставини справи, вирішили справу у відповідності з нормами матеріального права та постановили обґрунтоване рішення, що повно відображає обставини, які мають значення для справи. Висновки судів про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються доказами, дослідженими у судовому засіданні, а тому підстав для їх скасування, з мотивів викладених в касаційній скарзі, не вбачається.

Керуючись ст. ст. 220-1, 223, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м.Рівному Головного управління Міндоходів у Рівненській області залишити без задоволення, а постанову Рівненського окружного адміністративного суду від 28.08.2013 та ухвалу Житомирського апеляційного адміністративного суду від 20.11.2013 - без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі. Заява про перегляд судового рішення в адміністративній справі може бути подана з підстав, в порядку та у строки встановлені ст.ст.236-239№ КАС України безпосередньо до Верховного Суду України.

Головуючий Л.В.Ланченко

Судді Н.Г.Пилипчук

Ю.І.Цвіркун