Ухвала суду № 57101329, 05.04.2016, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АдміністративниЙ СУД УКРАЇНИ

01029, м. Київ, вул. Московська, 8, корп. 5

УХВАЛА

Іменем України

05.04.2016 № К/800/33182/13

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів: головуючого судді Юрченко В.П., суддів: Голубєвої Г.К., Сіроша М.В., розглянувши в порядку письмового провадженнякасаційну скаргуСпеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Донецьку Державної податкової служби на постановуДонецького окружного адміністративного суду від 19.04.2013 та ухвалуДонецького апеляційного адміністративного суду від 05.06.2013у справі №805/2848/13-а за позовомПублічного акціонерного товариства «Енергомашспецсталь» доСпеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Донецьку Державної податкової службипроскасування податкового повідомлення-рішення,- ВСТАНОВИВ:

Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 19.04.2013, залишеною без змін ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 05.06.2013, позов Публічного акціонерного товариства «Енергомашспецсталь» задоволено, визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Донецьку Державної податкової служби №0000041517/4206/10/15-17/1 від 15.02.2013.

Не погоджуючись з рішеннями судів попередніх інстанцій, відповідач подав касаційну скаргу, в якій просить їх скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити в позові, оскільки вважає, що постанову та ухвалу було прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права.

В письмовому запереченні на касаційну скаргу позивач, посилаючись на те, що вимоги касаційної скарги є необґрунтовані та не можуть бути задоволені, просить в задоволенні касаційної скарги відмовити, а рішення судів попередніх інстанцій залишити без змін.

З урахуванням неприбуття у судове засідання жодної з осіб, які беруть участь у справі, колегія суддів дійшла висновку про можливість розгляду справи за наявними у справі матеріалами в порядку письмового провадження у відповідності до пункту 2 частини 1 статті 222 Кодексу адміністративного судочинства України.

Переглянувши судові рішення в межах касаційної скарги, перевіривши повноту встановлення судовими інстанціями фактичних обставин справи та правильність застосування ними норм матеріального та процесуального права, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги, виходячи з наступного.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що відповідачем з 25.01.2013 по 31.01.2013 проведено документальну позапланову виїзну перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2011 по 31.12.2011, за результатами якої складено акт від 31.01.2013 № 74/15-17/1-00210602, згідно висновків якого встановлені порушення пп. 14.1.27, п. 14.1 ст. 14, пп. 138.1.1 п. 138.1 ст. 138 та пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України, в результаті чого завищено валові витрати, занижено об'єкт оподаткування від усіх видів діяльності за 2-4 квартал 2011 року у сумі 1121872,00 грн., та відповідно занижено від'ємне значення з податку на прибуток за 2-4 квартал 2011 року у сумі 1121872,00 грн., також в порушення частини 1,3,5 ст. 203, ч. 1,2 ст. 215, ст. 216 Цивільного Кодексу України - вчинено правочин, який не спрямований на реальне настання наслідків, у вигляді придбання та продажу товарів (послуг). Такий правочин, внаслідок якого неправомірно сформовано валові витрати, по суті спрямований на незаконне заволодіння майном держави, суперечить інтересам держави і суспільства, вважається таким, що порушує публічний порядок, а отже згідно з ч. 2 ст. 228 Цивільного Кодексу України, є нікчемним.

Виявлені порушення відповідач пов'язує з тим, що вчинені позивачем з контрагентом - ТОВ «Скрап-Мет» не спрямовані на реальне настання правових наслідків.

На підставі акта перевірки відповідачем винесено спірне податкове повідомлення-рішення від 15.02.2013 №0000041517/4206/10/15-17/1, яким позивачу зменшено суму від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток у розмірі 1121872,00грн.

Задовольняючи позов, суди попередніх інстанцій дійшли висновку, що відповідачем не доведено наявність порушень позивачем податкового законодавства, а тому відсутні законні підстави для визначення йому податкового зобов'язання.

Судова колегія касаційної інстанції погоджується з позицією судів першої та апеляційної інстанцій, виходячи з наступного.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що реальність господарських операцій позивача з ТОВ «Скрап-Мет» за договором №15/1628 від 01.08.2011, предметом якого є поставка товару (брухту стального №3 вид 3 ДСТУ 4121-2002 та брухту стального негабаритного крупно вагового вид 500 ДСТУ 4121-2002) позивачу, підтверджується первинними документами податкового обліку, які характерні для такого роду господарських взаємовідносин та обов'язковість ведення яких передбачена нормами законодавства України, а саме: податковими та видатковими накладними, платіжними дорученнями, товарно-транспортними накладними, приймально-видатковими актами, свідоцтвами про вибухонебезпечність, сертифікати якості, специфікаціями, приходними ордерами.

При укладенні договору сторонами було досягнуто усіх істотних умов, вони спрямовані на реальне настання правових наслідків, відповідають економічному змісту та чинному законодавству.

При цьому, ліцензія на заготівлю та переробку металобрухту кольорових металів серія АГ №501556 та ліцензія на заготівлю та переробку металобрухту чорних металів серія АГ №501536, видані ТОВ «Скрап-Мет», підтверджують право на оброблення металевих відходів та брухту, відповідно і легітимність продажу такого товару покупцям.

Пунктом 138.2 статті 138 Податкового кодексу України передбачено, що витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Відповідно до підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Проведення господарських операцій суб'єкта господарювання, за змістом статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», підтверджується первинними документами, на підставі яких ведеться бухгалтерський облік. Згідно частини 2 статті 3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» на даних бухгалтерського обліку базується фінансова, податкова, статистична та інша звітність. Таким чином первинні документи по відображенню господарчих операцій є основою для податкового обліку.

Отже, правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку на формування складу витрат, наступають лише у разі реального (фактичного) вчинення господарських операцій з придбання товарів з метою їх використання в своїй господарській діяльності, що пов'язані з рухом активів, зміною зобов'язань чи власного капіталу платника, та відповідають економічному змісту, відображеному в укладених платником податку договорах, що має підтверджуватись належним чином оформленими первинними документами, що містять достовірні відомості про обсяг та зміст господарської операції.

Судами були досліджені всі первинні документи та встановлено дотримання позивачем спеціальних вимог щодо документального підтвердження сум, віднесених до складу витрат, а також реальне виконання сторонами, укладеного правочину. А також встановлено, що на час проведення господарських операцій контрагент позивача був зареєстрований у встановленому законодавством порядку.

З огляду на встановлені судами обставини у справі, а також беручи до уваги індивідуальний характер юридичної відповідальності особи, правильним є висновок, що у разі порушення контрагентом платника податків чинного законодавства, відповідальність та негативні наслідки настають саме щодо цієї особи, у зв'язку з чим право платника податків, тобто позивача на витрати не може ставитись у пряму залежність від додержання податкової дисципліни третьою особою.

Оскільки позивачем доведено дотримання ним спеціальних вимог щодо документального підтвердження сум, віднесених до складу витрат, а також надано всі первинні документи, що стосуються господарської операції за участю контрагента, які фактично підтверджують реальне здійснення правочину і досягнення позивачем законної мети його здійснення - придбання на підставі цивільно-правових угод поставки товарів - для здійснення господарської статутної діяльності, направленої на отримання прибутку та реальне використання товару в господарській діяльності, відтак суди дійшли правильного висновку про правомірність формування позивачем складу витрат на підставі розрахунків, проведених за наслідками господарських операцій з контрагентом.

Окрім того, суди, оцінюючи висновки податкового органу про нікчемність правочинів, укладених позивачем з контрагентом, дійшли вірних висновків про те, що факт нікчемності правочинів або визнання їх такими, що не відповідають закону, в тому числі вимогам ст. ст. 203, 215, 228, Цивільного кодексу України, має бути визнаний недійсним в судовому порядку.

Крім того, податковий орган доводить суду про факти підроблення документів ТОВ «Скрап-Мет» невстановленими особами за яким порушено кримінальну справу №32012110000000075 за ч.2, ч.4 ст. 358 КК України, в рамках якої 29.11.2012р. проведено експертне дослідження, що оформлено висновком спеціаліста Науково-дослідного експертного криміналістичного центру сектору техніко-криміналістичного забезпечення роботи Білоцерківського МВ ГУМВС України в Київській області від 29.11.2012р. № 2956/9/07-518. За результатами дослідження встановлено, що реєстраційні і звітні документи ТОВ «Скрап-Мет» підписані не Голоднером К.Е. (директор ТОВ «Скрап-Мет»), а іншою особою. Однак, у матеріалах справи відсутні докази винесення вироку відносно керівників ТОВ «Скрап-Мет». Крім того, колегія суддів зазначає, що в даній справі досліджувались первинні документи на підтвердження реальності виконання господарської операції, достовірність яких не викликала сумніву у податкового органу, а не оформлення реєстраційних та звітних документів.

Враховуючи вищенаведене, судова колегія касаційної інстанції погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанцій, не спростованими доводами касаційної скарги, про те, що спірні податкові повідомлення-рішення є такими, що не ґрунтуються на нормах закону, а тому вони підлягають скасуванню.

За таких обставин та з урахуванням вимог частини 3 статті 2, частини 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, суди дійшли обґрунтованого висновку щодо наявності законних підстав для задоволення позову.

Суд касаційної інстанції не вбачає порушень судів першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права при вирішенні даної справи та вважає, що суди повно встановили обставини, що мають значення для правильного вирішення справи, та надали їм правову оцінку на підставі норм закону, що підлягали застосуванню до даних правовідносин.

Доводи касаційної скарги викладеного не спростовують, а зводяться до переоцінки обставин, встановлених судами першої та апеляційної інстанцій, що у відповідності до ст. 220 Кодексу адміністративного судочинства України не віднесено до повноважень суду касаційної інстанції.

Відповідно до статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанції не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

За наведених обставин та з урахуванням викладеного, колегія суддів Вищого адміністративного суду України не знаходить підстав, які могли б призвести до скасування оскаржуваних судових рішень.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 220, 222, 223, 224, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

1. Касаційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Донецьку Державної податкової служби залишити без задоволення.

2. Постанову Донецького окружного адміністративного суду від 19.04.2013 та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 05.06.2013 залишити без змін.

3. Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення копій особам, що беруть участь у справі, та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, передбачених статтею 237 Кодексу адміністративного судочинства України, у порядку та в строки, встановлені статтями 236 2391 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя В.П.Юрченко Судді Г.К.Голубєва М.В.Сірош