Ухвала суду № 57101309, 05.04.2016, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АдміністративниЙ СУД УКРАЇНИ

01029, м. Київ, вул. Московська, 8, корп. 5

УХВАЛА

Іменем України

"05" квітня 2016 р. № К/800/636/16

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:головуючого суддіЮрченко В.П.суддів Голубєвої Г.К. Сіроша М.В.За участю секретаря судового засідання Іванова Д.О.розглянувши у вікритому судовому засіданнікасаційну скаргуТовариства з обмеженою відповідальністю «Еверест-Буд-Інжиніринг» на постановуОкружного адміністративного суду м. Києва від 25.09.2015та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 10.12.2015у справі № 826/13466/15за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «Еверест-Буд-Інжиніринг»доДержавної податкової інспекції у Дніпровському районі Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києвіпропро визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії,- ВСТАНОВИВ:

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 25 вересня 2015 року, яка залишена без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 10.12.2015 відмовлено в задоволені позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «Еверест-Буд-Інжиніринг» до Державної податкової інспекції у Дніпровському районі Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві про визнання протиправними дій щодо не визнання податкової звітності; визнання протиправним та скасування листів ДПІ у Дніпровському районі ГУ ДФС у м. Києві № 11409/10/26-53-11-02-08 від 19.05.2015 року та № 12120/10/26-53-11-02-08 від 28.05.2015 року; визнання протиправним та скасування акту № 4885/26-53-15-02/15-01/39123472 від 22 червня 2015 року про результати камеральної (електронної) перевірки даних, задекларованих у податковій звітності з податку на додану вартість за квітень 2015 року; зобов'язання зареєструвати та внести відомості до інформаційної системи «Податковий блок» подану позивачем податкову декларацію за квітень 2015 року.

Не погоджуючись з рішеннями судів попередніх інстанцій, позивач подав касаційну скаргу, в якій просить їх скасувати та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити в повному обсязі, оскільки вважає, що вони були прийняті з порушенням норм матеріального та процесуального права.

Переглянувши судові рішення в межах касаційної скарги, перевіривши повноту встановлення судовими інстанціями фактичних обставин справи та правильність застосування ними норм матеріального та процесуального права, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку про наявність підстав для задоволення касаційної скарги, виходячи з наступного.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що ТОВ «Еверест-Буд-Інжиніринг» надіслано відповідачу податкову декларацію з податку на додану вартість за квітень 2015 року з додатками через засоби електронного зв'язку.

Листом від 19.05.2015 року №11409/10/26-53-11-02-08 податковий орган повідомив позивача, що надіслана податкова декларація з податку на додану вартість за податковий період квітень 2015 року не визнана як податковий звіт, тому що вона не відповідає вимогам діючого законодавства, а саме у заголовній частині декларації (поле 6) вказана недостовірна інформація (відповідно до реєстраційних даних).

25.05.2015 року позивачем повторно направлено декларацію з податку на додану вартість за квітень 2015 року через засоби електронного зв'язку. Листом від 28.05.2015 року №12120/10/26-53-11-02-08 відповідачем повідомлено про неприйняття податкової декларації за квітень 2015 року, оскільки у заголовній частині декларації (поле 6) вказана недостовірна інформація (відповідно до реєстраційних даних).

В подальшому, співробітниками ДПІ у Дніпровському районі ГУ ДФС у м. Києві проведено камеральну (електронну) перевірку даних, задекларованих у податковій звітності з ПДВ ТОВ «Еверест-Буд-Інжиніринг» за квітень 2015 року, за результатами якої складено акт від 22.06.2015 року №4885/26-53-15-01/15-01/39123472, в якому відображено про порушення граничного терміну подання податкової декларації за квітень 2015 року, оскільки граничний строк подачі такої декларації було 20.05.2015 року, водночас відповідачем отримано таку звітність 25.05.2015 року.

Відмовляючи в задоволені позовних вимог, суди виходили з того, що оспорюваний позивачем акт перевірки не є рішенням суб'єкта владних повноважень, у розмінні статті 17 КАС України, оскільки акт перевірки не встановлює права та обов'язки позивача; окрім того, позивач подаючи 25.05.2015 р. повторну податкову декларації фактично погодився з тим, що перша була подана з порушенням; також податковим органом було проведені заходи щодо встановлення місцезнаходження платника податків, за результатами яких місцезнаходження позивача не встановлено, що вбачається з довідки про встановлення місцезнаходження платника податків від 14.05.2015 року №1343. Крім цього, до матеріалів справи надано повідомлення про відсутність юридичної особи за місцезнаходженням форми №18-ОПП від 15.05.2015 року №2395/26-53-11-01-22, з якого вбачається що Товариство відсутнє за податковою адресою, та при цьому суду позивачем не надано належних та допустимих доказів підтвердження дійсного знаходження підприємства за вказаною податковою адресою, а отже, висновки податкового органу не спростовані.

Колегія суддів вважає, що такі висновки суду попередніх інстанцій є передчасними, які зроблені з порушенням норм матеріального та процесуального права, оскільки судами не встановлено всіх обставин по справі в повному обсязі з огляду на наступне.

Згідно п.49.2 ст.49 Податкового кодексу України платник податків зобов'язаний за кожний встановлений цим Кодексом звітний період подавати податкові декларації щодо кожного окремого податку, платником якого він є.

Відповідно до п. 49.8 ст. 49 Податкового кодексу України прийняття податкової декларації є обов'язком контролюючого органу. Під час прийняття податкової декларації уповноважена посадова особа контролюючого органу, в якому перебуває на обліку платник податків, зобов'язана перевірити наявність та достовірність заповнення всіх обов'язкових реквізитів, передбачених п.п.48.3 та 48.4 ст.48 цьогоКодексу.

Інші показники, зазначені в податковій декларації платника податків, до її прийняття перевірці не підлягають.

Згідно п.48.1 ст.48 Податкового кодексу України податкова декларація складається за формою, затвердженою в порядку, визначеному положеннями п.46.5 ст.46 цього Кодексу та чинному на час її подання.

Підпунктом 48.3 ст.48 Податкового кодексу України, визначено, що податкова декларація повинна містити обов'язкові реквізити, а саме: тип документа (звітний, уточнюючий, звітний новий); звітний (податковий) період, за який подається податкова декларація; звітний (податковий) період, що уточнюється (для уточнюючого розрахунку); повне найменування (прізвище, ім'я, по батькові) платника податків згідно з реєстраційними документами; код платника податків згідно з Єдиним державним реєстром підприємств та організацій України або податковий номер; реєстраційний номер облікової картки платника податків або серію та номер паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це відповідний контролюючий орган і мають відмітку у паспорті); місцезнаходження (місце проживання) платника податків; найменування контролюючого органу, до якого подається звітність; дата подання звіту (або дата заповнення - залежно від форми); ініціали, прізвища та реєстраційні номери облікових карток або інші відомості, визначені в абзаці сьомому цього пункту, посадових осіб платника податків; підписи платника податку-фізичної особи та/або посадових осіб платника податку, визначених цим Кодексом, засвідчені печаткою платника податку (за наявності).

Підпунктом 49.15 ст. 49 Податкового кодексу України передбачено, що податкова декларація, надіслана платником податків до контролюючого органу поштою або засобами електронного зв'язку, вважається неподаною за умови її заповнення з порушенням норм пунктів 48.3 і 48.4 ст.48 Податкового кодексу України та надсилання контролюючим органом платнику податків письмової відмови у прийнятті його податкової декларації.

Як встановлено судами, підставою для не визнання поданої податкової декларації стали недостовірні відомості щодо місця знаходження позивача, оскільки у податкового органу були наявні відомості щодо відсутності позивача за місцем реєстрації, що підтверджується довідкою про встановлення місцезнаходження (місця проживання) платника податків № 1343 від 14.05.2015 р. (а.с.36) та повідомлення про відсутність юридичної особи за місцезнаходженням № 2395/26-53-11-01-22 від 15.05.2015 р за формою N 18-ОПП, складеної відповідно до Порядку обліку платників податків і зборів. (а.с.77).

Дійсно процедура встановлення місцезнаходження (місця проживання) платника податку передбачена розділом XII Порядку обліку платників податків і зборів, затвердженого наказом Міністерства фінансів України 09 грудня 2011 року N 1588.

Відповідно до п.п.12.4 цього Порядку, - щодо кожного платника податків, стосовно якого виявлена відсутність його за місцезнаходженням (місцем проживання) та не з'ясоване його фактичне місцезнаходження (місце проживання), підрозділ контролюючого органу, який з'ясував зазначений факт, готує та передає підрозділам податкової міліції запит на встановлення місцезнаходження (місця проживання) платника податків за встановленою формою.

Якщо за результатами заходів щодо встановлення фактичного місцезнаходження юридичної особи підрозділами податкової міліції буде підтверджено відсутність такої особи за місцезнаходженням або встановлено, що фактичне місцезнаходження юридичної особи не відповідає зареєстрованому місцезнаходженню, керівник (заступник керівника) контролюючого органу протягом трьох робочих днів приймає рішення про надсилання до відповідного державного реєстратора повідомлення про відсутність юридичної особи за місцезнаходженням за формою N 18-ОПП (додаток 24) для вжиття заходів, передбачених частиною дванадцятою статті 19 Закону (Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців» від 15.05.2003 р. № 755). Повідомлення за формою N 18-ОПП надсилається державному реєстратору поштовим відправленням або в електронному вигляді у порядку взаємного обміну інформацією з реєстрів центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері державної реєстрації юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, та Центрального контролюючого органу. Копія повідомлення підшивається до реєстраційної частини облікової справи платника податків. Про надсилання такого повідомлення вносяться дані до Єдиного банку даних юридичних осіб та запис до журналу обліку повідомлень про відсутність юридичної особи за місцезнаходженням за формою N 19-ОПП (додаток 25) (п.п.12.5).

Аналогічні правила встановлення місцезнаходження платника податків закріплені і Положенням про організацію взаємодії підрозділів податкової міліції з іншими структурними підрозділами органів державної податкової служби для встановлення місцезнаходження платника податків, затвердженого наказом ДПА України від 17 травня 2010 року N 336 (чинного на час виникнення спірних правовідносин), відповідно до якого складена довідка № 1343 від 14.05.2015 р. Зокрема підпунктами 3.1.1, 3.1.2 пункту 3.1 розділу ІІ Положення, встановлено, що щодо кожного платника податків, який відсутній за місцезнаходженням (місцем проживання) та місцезнаходження (місце проживання) якого не з'ясовано, структурний підрозділ органу ДПС проводить такі заходи: шляхом спілкування (телефон, пошта, факс, виїзд за місцезнаходженням тощо) із платником податків з'ясовує його фактичне місцезнаходження (місце проживання); за допомогою Єдиного банку даних платників податків встановлює місце проживання засновників і керівників платника податків та отримує інформацію стосовно інших платників податків, де зазначені особи є засновниками чи керівниками. Відповідно до пункту 3.2 розділу ІІ Положення у разі підтвердження відсутності платника податків за місцезнаходженням (місцем проживання) структурний підрозділ органу ДПС, який є ініціатором запиту, готує за відповідною формою запит на встановлення місцезнаходження (місця проживання) платника податків та направляє до підрозділу податкової міліції.

Приймаючи рішення по справі про відмову в задоволені позовних вимог, суди попередніх інстанцій не перевірили додержання податковим органом вимог Порядку та Положення, що призвело до передчасних висновків. Крім того, потребують встановленню обставини щодо прийняття або не прийняття податковим органом інших податкових декларації за березень, травень, червень 2015 року, що має значення для підтвердження знаходження позивача або його відсутність за місцем реєстрації, оскільки, як пояснив представник позивача в судовому засіданні, податкова декларація за травень 2015 р. податковим органом прийнята, в той час як саме в травні 2015 р. складено довідки про відсутність позивача за місцем знаходження.

Враховуючи, що для правильного вирішення справи важливо встановлення всіх фактичних обставин по справі в їх сукупності, та вказана вимога не виконана судами, що унеможливлює прийняття правильного рішення по справі.

Згідно з ч. 1 ст. 220 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку про неповне встановлення обставин справи та обумовлену цим неможливість надання належної юридичної оцінки всім обставинам у справі, у зв'язку з чим судові рішення підлягають скасуванню, а справа підлягає направленню на новий розгляд.

Під час нового судового розгляду справи судам необхідно врахувати викладене, повно та об'єктивно дослідити обставини справи, дати їм належну юридичну оцінку, в залежності від встановленого, правильно застосувати до спірних правовідносин норми матеріального права та ухвалити законне і обґрунтоване рішення.

Керуючись ст.ст. 220, 222, 223, 227, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, -

У Х В А Л И В :

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Еверест-Буд-Інжиніринг» - задовольнити.

Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 25.09.2015 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 10.12.2015 - скасувати.

Справу направити на новий розгляд до Окружного адміністративного суду м. Києва.

Ухвала є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя В.П. Юрченко

Г.К.Голубєва

М.В.Сірош