Постанова № 57099720, 07.04.2016, Харківський апеляційний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 квітня 2016 р. Справа № 820/11921/15Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Жигилія С.П.

Суддів: Дюкарєвої С.В. , Перцової Т.С.

за участю секретаря судового засідання Мороз Є.В.

представників сторін: позивача - ОСОБА_1, відповідача - Коваленко Л.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Головного управління Державної міграційної служби України в Харківській області на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 02.02.2016р. по справі № 820/11921/15

за позовом ОСОБА_2

до Головного управління Державної міграційної служби України в Харківській області

про зобов'язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИЛА:

ОСОБА_2 (далі по тексту - позивач) звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного управління Державної міграційної служби України в Харківській області ( далі по тексту - відповідач, ГУ ДМС України в Харківській області), в якому просить суд зобов'язати Головне управління Державної міграційної служби України в Харківській області вчинити певні дії, а саме здійснити обмін бланку посвідки на постійне проживання в Україні Серії НОМЕР_1 від 12.03.2009 року громадянину СРВ ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1 в зв'язку з її непридатністю для користування.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 02.02.2016 року по справі № 820/11921/15 адміністративний позов ОСОБА_2 до Головного управління Державної міграційної служби України в Харківській області про зобов'язання вчинити певні дії задоволено.

Зобов'язано Головне управління Державної міграційної служби України в Харківській області здійснити обмін бланку посвідки на постійне проживання в Україні Серії НОМЕР_1 від 12.03.2009 року гр. СРВ ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1 в зв'язку з її непридатністю для користування.

Стягнуто з Головного управління Державної міграційної служби України в Харківській області на користь ОСОБА_2 витрати зі сплати судового збору у розмірі 487 (чотириста вісімдесят сім) грн. 20 грн..

Відповідач, не погодившись із вказаною постановою суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить суд апеляційної інстанції скасувати постанову Харківського окружного адміністративного суду від 02.02.2016 року по справі № 820/11921/15 та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

В апеляційній скарзі та його представник у судовому засіданні зазначив, що суд першої інстанції в порушення вимог статті 159 КАС України щодо законності та обґрунтованості судового рішення не встановив, у чому полягає протиправність рішень, дії або бездіяльності відповідача. Апелянт наголошує на тому, що відповідачем не приймалось рішення про відмову в обміні посвідки, а лише надано відповідь на заяву позивача з роз'ясненням обставин. Стверджує, що діями Головного управління не було здійснено жодних порушень прав позивача щодо здійснення обміну посвідки. Таким чином, вважає рішення суду першої інстанції незаконним та таким, що підлягає скасуванню, а його апеляційна скарга - задоволенню.

Представник позивача у судовому засіданні, просив апеляційну скаргу залишити без задоволення, а постанову Харківського окружного адміністративного суду від 02.02.2016 року по справі № 820/11921/15 залишити без змін.

Колегія суддів, вислухавши суддю-доповідача, представників сторін, перевіривши в межах апеляційної скарги рішення суду першої інстанції, доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а рішення суду першої інстанції - частковому скасуванню, з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено в суді апеляційної інстанції, що громадянин В'єтнаму ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1 зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 що підтверджується копією посвідки на постійне проживання серії ХР номер НОМЕР_2.

12.03.2009 року відділом УГІРФО ГУ МВС України в Харківській області на підставі Закону України "Про імміграцію" гр. В'єтнаму ОСОБА_2 надано дозвіл на імміграцію в Україну та видано тимчасову посвідку на постійне проживання серії ХР номер НОМЕР_2 з терміном дії "безстроково".

07.12.2015 року позивач звернувся з письмовою заявою до ГУ ДМС України в Харківський області, в якій, на підставі ст.14. п.3 Постанови Кабінету Міністрів України № 251 від 28.03.2012 року, просив здійснити йому обмін бланку посвідки на постійне проживання в Україні у зв'язку з її непридатністю для користування та надав усі необхідні документи для здійснення такого обміну.

Зазначені документи були прийняті та зареєстровані відповідачем до розгляду без будь яких зауважень, про що свідчить штамп про реєстрацію на заяві.

Листом № 04/1-27021 від 11.12.2015 року ГУ ДМС України в Харківській області надано письмову відповідь позивачу про те, що згідно обліків ГУ ДМС України в Харківській області значиться ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, який 12.03.2009 року рішенням ВГІРФО УМВС України в Харківській області на підставі п.6 ч.2 ст. 4 (дружина ОСОБА_3, отримала дозвіл на імміграцію згідно п.1 ч.3 ст.4 Закону України «Про імміграцію» від 07.06.2001 року), отримав отримав дозвіл на імміграцію в Україну та документувався посвідкою на постійне місце проживання серії ХР № НОМЕР_2, терміном дії - безстроково. А також зазначено, що у зв'язку з тим, що громадянці СРВ ОСОБА_3 скасовано дозвіл на імміграцію в Україну, на теперішній час вирішується питання щодо скасування дозволу на імміграцію позивачу.

Проте, ГУ ДМС України в Харківський області обмін бланку посвідки на постійне проживання в Україні позивачу не здійснено.

Не погоджуючись з таким діями ГУ ДМС України в Харківський області ОСОБА_2 звернувся до суду з даним позовом про зобов'язання вчинити певні дії.

Задовольняючи адміністративний позов, суд першої інстанції виходив з того, що посилання відповідача на скасування дозволу на імміграцію в Україну дружині позивача, не є законною підставою для відмови в здійсненні обміну бланку посвідки на постійне проживання в Україні в розумінні положень Порядку № 251, а тому вважає, що ГУ ДМС України в Харківській області діяло не на підставі та не у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Суд першої інстанції дійшов висновку, що належним захистом прав позивача є зобов'язання Головного управління Державної міграційної служби України в Харківській області здійснити обмін гр. СРВ ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_1 посвідки серії НОМЕР_3 від 12.03.2009 року на постійне проживання в Україні у зв'язку з її непридатністю для користування.

Колегія суддів не погоджується з таким висновком суду першої інстанції, з наступних підстав.

Статтею 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Механізм оформлення, виготовлення і видачі посвідки на постійне проживання та посвідки на тимчасове проживання іноземцям та особам без громадянства, які іммігрували в Україну на постійне проживання або прибули в Україну на тимчасове проживання, врегульований Порядком оформлення, виготовлення і видачі посвідки на постійне проживання та посвідки на тимчасове проживання, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №251 від 28.03.2012 року (надалі Порядок №251). Зазначений Порядок №251 розроблений відповідно до Законів України "Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства", Закону України "Про імміграцію".

Згідно з абз. 6 ст. 1 Закону України "Про імміграцію", посвідка на постійне проживання - документ, що підтверджує право іноземця чи особи без громадянства на постійне проживання в Україні.

Згідно п.9 Порядку №251, строк дії посвідки на постійне проживання не обмежується. Посвідка на постійне проживання підлягає обміну в разі досягнення особою 25- і 45-річного віку.

Пунктом 12 Порядку визначено, що посвідка видається іноземцеві та особі без громадянства під розписку після пред'явлення паспортного документа іноземця або документа, що посвідчує особу без громадянства, в якому на останній вільній сторінці проставляється відмітка про отримання посвідки за встановленим МВС зразком, що скріплюється печаткою (за бажанням іноземця та особи без громадянства така відмітка може проставлятися у вкладному талоні).

Згідно з п. 22 Порядку, у разі пошкодження чи втрати посвідки іноземець та особа без громадянства може звернутися за отриманням нової посвідки в порядку, встановленому для її обміну чи продовження строку її дії, до територіального органу або підрозділу ДМС за місцем проживання. Про втрату посвідки іноземець та особа без громадянства або приймаюча сторона зобов'язані негайно повідомити органові внутрішніх справ за місцем втрати та територіальному органові або підрозділові ДМС за місцем видачі, який інформує про це протягом п'яти днів ДМС та Адміністрацію Держприкордонслужби. Втрачена посвідка визнається недійсною та в разі її вилучення підлягає знищенню.

Згідно з п.17 Порядку, рішення про відмову у видачі посвідки іноземцеві та особі без громадянства приймається в разі: 1) необхідності забезпечення національної безпеки або охорони громадського порядку; 2) необхідності охорони здоров'я, захисту прав і законних інтересів громадян України та інших осіб, що проживають в Україні; 3) коли паспортний документ іноземця або документ, що посвідчує особу без громадянства, підроблений, зіпсований або не відповідає встановленому зразку чи належить іншій особі; 4) подання завідомо неправдивих відомостей або підроблених документів; 5) коли виявлено факти невиконання ними рішення суду або органів державної влади, уповноважених накладати адміністративні стягнення, або вони мають інші майнові зобов'язання перед державою, фізичними або юридичними особами, включаючи ті, що пов'язані з попереднім видворенням за межі України, у тому числі після закінчення строку заборони подальшого в'їзду в Україну (для осіб, що отримують посвідку на тимчасове проживання); 6) інших випадках, передбачених законами.

Судовим розглядом встановлено, що позивач 07.12.2015 року позивач звернувся з письмовою заявою до ГУ ДМС України в Харківський області, в якій, на підставі ст.14. п.3 Постанови Кабінету Міністрів України № 251 від 28.03.2012 року, просив здійснити йому обмін бланку посвідки на постійне проживання в Україні у зв'язку з її непридатністю для користування. При цьому позивач сплатив усі необхідні платежі та надав всі передбачені Порядком документи.

Отже, на час звернення прозивача із заявою від 07.12.2015 року посвідка на постійне проживання в Україні громадянина СРВ ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_1 посвідки серії НОМЕР_3 від 12.03.2009 року не скасована, була чинною, а тому відповідач допустив протиправну бездіяльність щодо обміну громадянину СРВ ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_1, посвідки на постійне проживання в Україні.

Щодо позову в частині зобов'язання Головного управління Державної міграційної служби України в Харківській області здійснити обмін громадянину СРВ ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_1, посвідки на постійне проживання в Україні у зв'язку з її непридатністю для користування, колегія суддів зазначає наступне.

З матеріалів справи вбачається, що 07.12.2015 року позивач звернувся з письмовою заявою до ГУ ДМС України в Харківський області, в якій просив здійснити йому обмін бланку посвідки на постійне проживання в Україні у зв'язку з її непридатністю для користування.

Листом № 04/1-27021 від 11.12.2015 року ГУ ДМС України в Харківській області надано письмову відповідь позивачу про те, що згідно обліків ГУ ДМС України в Харківській області значиться ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, який 12.03.2009 року рішенням ВГІРФО УМВС України в Харківській області на підставі п.6 ч.2 ст. 4 (дружина ОСОБА_3, отримала дозвіл на імміграцію згідно п.1 ч.3 ст.4 Закону України «Про імміграцію» від 07.06.2001 року), отримав отримав дозвіл на імміграцію в Україну та документувався посвідкою на постійне місце проживання серії ХР № НОМЕР_2, терміном дії - безстроково. А також зазначено, що у зв'язку з тим, що громадянці СРВ ОСОБА_3 скасовано дозвіл на імміграцію в Україну, на теперішній час вирішується питання щодо скасування дозволу на імміграцію позивачу.

Судом першої інстанції не враховано, що повноваження відповідача щодо обміну бланку посвідки на постійне проживання в Україні є дискреційними, а завдання адміністративного судочинства полягає не у забезпеченні ефективності державного управління, а в гарантуванні дотримання прав та вимог законодавства, інакше було б порушено принцип розподілу влади.

Принцип розподілу влади заперечує надання адміністративному суду адміністративно-дискреційних повноважень - ключовим завданням якого є - здійснення правосуддя. Тому завданням адміністративного суду є контроль за легітимністю прийняття рішення.

Таким чином, вказана позовна вимога є формою втручання в дискреційні повноваження відповідача та виходить за межі завдань адміністративного судочинства.

Колегія суддів зазначає, що при розгляді справи за адміністративними позовами про визнання протиправною бездіяльності щодо невидачі посвідки на постійне проживання в України, суд вправі зобов'язати відповідний орган розглянути зазначене питання, а не приймати рішення про видачу посвідки на постійне проживання в Україні, що не належить до компетенції суду.

Отже, суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про задоволення позову в цій частині.

Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи згідно зі статтею 19 Конституції України зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з ч. 1 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Відповідно до вимог ч. 2 ст. 162 КАС України у поєднанні із ч.2 ст. 11 КАС України, колегія суддів вважає належним способом захисту, необхідним для поновлення прав позивача, зобов'язати відповідача повторно розглянути заяву ОСОБА_2 про обмін посвідки на постійне проживання в Україні у зв'язку з її непридатністю для користування.

У відповідності до ст. 159 КАС України, судове рішення повинне бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

З огляду на викладене вище, колегія суддів вважає, що постанова Харківського окружного адміністративного суду від 02.02.2016 року по справі № 820/11921/15 в частині зобов'язання Головного управління Державної міграційної служби України в Харківській області здійснити обмін бланку посвідки на постійне проживання в Україні Серії НОМЕР_1 від 12.03.2009 року гр. СРВ ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1 в зв'язку з її непридатністю для користування не відповідає вимогам ст. 159 Кодексу адміністративного судочинства України, оскільки суд першої інстанції невірно визначив спосіб захисту у спірних правовідносинах, внаслідок чого фактично вирішив питання замість відповідача, перебравши на себе його повноваження.

Відповідно до п.3 ч.1 ст. 198 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати її та прийняти нову постанову суду.

Відповідно до п. 1, п. 4 ч. 1 ст. 202 Кодексу адміністративного судочинства України, підставами для скасування постанови або ухвали суду першої інстанції та ухвалення нового рішення є: неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи та порушення норм матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Згідно ч. 2 ст. 205 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції за наслідками розгляду апеляційної скарги може своєю постановою змінити постанову суду першої інстанції або прийняти нову постанову, якими суд апеляційної інстанції задовольняє або не задовольняє позовні вимоги.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку, що рішення суду першої інстанції в частині зобов'язання Головного управління Державної міграційної служби України в Харківській області здійснити обмін бланку посвідки на постійне проживання в Україні Серії НОМЕР_1 від 12.03.2009 року гр. СРВ ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1 в зв'язку з її непридатністю для користування, внаслідок допущених порушень підлягає скасуванню з прийняттям в цій частині нової постанови про зобов'язання Головного управління Державної міграційної служби України в Харківській області розглянути заяву ОСОБА_2 від 07.12.2015 року про обмін бланку посвідки та прийняти рішення у відповідності до пункту 11 Порядку оформлення , виготовлення і видачі посвідки на постійне проживання та посвідки на тимчасове проживання, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 28.3.2012 року №251.

В іншій частині постанова Харківського окружного адміністративного суду від 02.02.2016 року по справі № 820/11921/15 підлягає залишенню без змін.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, п. 3 ст. 198, ст. 202, 205, 207, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу Головного управління Державної міграційної служби України в Харківській області задовольнити.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 02.02.2016р. по справі № 820/11921/15 скасувати скасувати в частині задоволення позову щодо зобов'язання Головного управління Державної міграційної служби України в Харківській області здійснити обмін бланку посвідки на постійне проживання в Україні Серії НОМЕР_1 від 12.03.2009 року гр. СРВ ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1 в зв'язку з її непридатністю для користування.

В цій частині прийняти нову постанову, якою зобов'язати Головне управління Державної міграційної служби України в Харківській області розглянути заяву ОСОБА_2 від 07.12.2015 року про обмін бланку посвідки та прийняти рішення у відповідності до пункту 11 Порядку оформлення, виготовлення і видачі посвідки на постійне проживання та посвідки на тимчасове проживання, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 28.3.2012 року №251.

В іншій частині постанову Харківського окружного адміністративного суду від 02.02.2016 року по справі № 820/11921/15 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання постанови у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя Жигилій С.П.Судді Дюкарєва С.В. Перцова Т.С. Повний текст постанови виготовлений 12.04.2016 р.