Постанова № 57098497, 06.04.2016, Львівський апеляційний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 квітня 2016 року Справа № 876/10123/15

Львівський апеляційний адміністративний суд в складі:

головуючого судді Іщук Л.П.,

суддів Дяковича В.П., Онишкевича Т.В.,

з участю секретаря судового засідання Джули В.М.,

представника відповідача Березної Т.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Львові апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Рекорд ОІЛ» на постанову Волинського окружного адміністративного суду від 15 вересня 2015 року у справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Рекорд ОІЛ» до Луцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Волинській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

встановив:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Рекорд ОІЛ» (далі - ТзОВ «Рекорд ОІЛ») звернулося в суд з позовом до Луцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Волинській області (далі - Луцької ОДПІ ГУ ДФС у Волинській області), в якому просить визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 13.05.2015 року № 0002162205.

Вважає, що оскаржуване рішення прийняте з порушенням вимог податкового законодавства, оскільки висновки Луцької ОДПІ ГУ ДФС у Волинській області про реалізацію позивачем частини нафтопродуктів без сплати акцизного податку, викладені в акті документальної позапланової виїзної перевірки, є необґрунтованими, оскільки операції з реалізації суб'єктами господарювання підакцизних товарів іншим суб'єктам господарювання з розрахунком за товар у безготівковій формі (талони, старт-картки) не є об'єктом оподаткування акцизним податком. Крім того, зазначає, що здійснення роздрібного продажу нафтопродуктами через мережу АЗС не є обмеженням права останніх здійснювати оптовий продаж нафтопродуктів.

Постановою Волинського окружного адміністративного суду від 15 вересня 2015 року відмовлено в задоволенні позову.

Позивач - ТзОВ «Рекорд ОІЛ» оскаржив постанову суду першої інстанції. Вважає, що вона винесена без належного з'ясування обставин справи і з порушенням норм матеріального та процесуального права, просять постанову суду скасувати і прийняти нову, якою задовольнити позов.

В апеляційній скарзі зазначає, що в ході як камеральної, так і документальної перевірки ТзОВ «Рекорд ОІЛ» податковим органом не досліджувалась ціль придбання нафтопродуктів - для комерційного чи некомерційного використання, не вивчались первинні бухгалтерські документи, на підставі яких сформовані показники колонки 4 Додатку 6 Декларації акцизного податку за січень 2015 року ТзОВ «Рекорд ОІЛ». Зокрема, залишено поза увагою той факт, що до показників колонки 4 додатку 6 Декларації акцизного податку за січень 2015 року ТзОВ «Рекорд ОІЛ» включено вартість реалізованих нафтопродуктів ТзОВ ВТФ «Авіас», яке є платником акцизного податку з реалізації суб'єктами господарювання роздрібної торгівлі підакцизних товарів.

В судовому засіданні представник відповідача Березна Т.О. заперечила проти задоволення апеляційної скарги.

Заслухавши доповідь судді Львівського апеляційного адміністративного суду, пояснення представника відповідача, дослідивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає до задоволення, виходячи з наступного.

Як встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, Луцькою ОДПІ ГУ ДФС проведена документальна позапланова виїзна перевірка ТзОВ «Рекорд ОІЛ» з питань, що становлять предмет заперечення згідно актів камеральних перевірок № 204/22.5/38339862 від 24 березня 2015 року, № 191/15-38339862 від 24 березня 2015 року, № 970/22.1/38339862 від 24 березня 2015 року, № 172/15.02/38339862 від 24 березня 2015 року, № 69/15/38339862 від 24 березня 2015 року, № 38/22.5/38339862 від 24 березня 2015 року за період з 1 січня 2015 року по 31 січня 2015 року, за результатами якої складений акт від 28 квітня 2015 року за № 1629/22-05/38339862.

Зазначеною перевіркою встановлені порушення ст. 213, 214, підпункту 215.3.4 пункту 215.3 статті 215, ст. 216, пункту 198.6 ст. 198, пункту 201.1 статті 201 Податкового кодексу України та наказу Міністерства фінансів України від 23 січня 2015 року №14 «Про затвердження форми декларації акцизного податку, Порядку заповнення та подання декларації акцизного податку», та зроблений висновок про те, що ТзОВ «Рекорд ОІЛ» занижений акцизний податок, який підлягає сплаті до бюджету за січень 2015 року в розмірі 76 757 грн.

За результатами перевірки прийняте податкове повідомлення-рішення від 13 травня 2015 року за № 0002162205 про збільшення ТзОВ «Рекорд ОІЛ» грошового зобов'язання з акцизного податку з реалізації суб'єктами господарювання роздрібної торгівлі підакцизних товарів в розмірі 61 566 грн. 25 коп. (в тому числі за основним платежем - 49 253 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями - 12 313 грн.25 коп.).

Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що за результатами проведеної Луцькою ОДПІ документальної перевірки було встановлено реалізацію ТзОВ «Рекорд ОІЛ» нафтопродуктів для некомерційного використання, тому викладені в акті перевірки висновки про заниження акцизного податку, є обґрунтованими. Крім того, під час перевірки, так і після закінчення перевірки ТзОВ «Рекорд ОІЛ» не надав документи, що підтверджують показники, відображені ним у податковій звітності.

Апеляційний суд вважає такі висновки суду першої інстанції зробленими без належного з'ясування обставин справи і такими, що зроблені з порушенням норм матеріального права.

Згідно ст. 159 КАС України судове рішення повинно бути законним та обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Однак, зазначене судове рішення не можна визнати таким, що ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Відповідно до п.п. 14.1.4 п. 14.1 статті 14 Податкового кодексу України акцизний податок - це непрямий податок на споживання окремих видів товарів (продукції), визначених цим Кодексом як підакцизні, що включається до ціни таких товарів (продукції).

Базою оподаткування акцизним податком відповідно до п.п. 214.1.4 п. 214.1 статті 214 Податкового кодексу України є вартість (з податком на додану вартість) підакцизних товарів, що реалізовані суб'єктами господарювання роздрібної торгівлі.

Виходячи з положень пункту 215.1 статті 215 Податкового кодексу України нафтопродукти, скраплений газ, речовини, що використовуються як компоненти моторних палив, паливо моторне альтернативне, належать до підакцизних товарів, операції з реалізації суб'єктами господарювання роздрібної торгівлі яких згідно з підпунктом 213.1.9 пункту 213.1 статті 213 Податкового кодексу України є об'єктом оподаткування.

Підпунктом 14.1.212 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України передбачено, що реалізація суб'єктами господарювання роздрібної торгівлі підакцизних товарів - це продаж пива, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, тютюну та промислових замінників тютюну, товарів, зазначених у підпункті 215.3.4 пункту 215.3 статті 215 цього Кодексу, безпосередньо громадянам та іншим кінцевим споживачам для їх особистого некомерційного використання незалежно від форми розрахунків, у тому числі на розлив у ресторанах, кафе, барах, інших суб'єктах господарювання громадського харчування.

Порядок заповнення та подання декларації акцизного податку (далі - Порядок) затверджений наказом Міністерства фінансів України від 23 січня 2015 року №14.

Згідно з Порядком Додаток 6 «Розрахунок суми акцизного податку з реалізації суб'єктами господарювання роздрібної торгівлі підакцизних товарів» до декларації акцизного податку заповнюється в такому порядку:

графа 3 - загальна вартість (з податком на додану вартість) реалізованих підакцизних товарів у роздрібній торговельній мережі та у мережі громадського харчування споживачам незалежно від форми розрахунків;

графа 4 - вартість (з податком на додану вартість) реалізованих підакцизних товарів у роздрібній торговельній мережі споживачам незалежно від форми розрахунків для їх комерційного використання, тобто для подальшої реалізації кінцевим споживачам для їх особистого некомерційного використання;

у графі 5 - вартість підакцизних товарів до оподаткування (гр. 3 - гр. 4), вказується різниця між графами 3 та 4 цього розрахунку.

З аналізу наведеного вбачається, що законодавцем окремою графою виділено вартість підакцизних товарів, реалізованих для комерційного використання, та вартість товарів, які не включаються у базу оподаткування акцизним податком.

Тобто, в графі 4 декларації окремо вказується вартість підакцизних товарів, реалізованих для комерційного використання, яка не включається у базу оподаткування акцизним податком.

Відповідно до ДСТУ 4303:2004 «Роздрібна та оптова торгівля. Терміни та визначення понять» роздрібна торгівля - це вид економічної діяльності в сфері товарообігу, що охоплює купівлю-продаж товарів кінцевому споживачеві та надання йому торгівельних послуг.

Оптова торгівля - це вид економічної діяльності в сфері товарообігу, що охоплює купівлю-продаж товарів за договорами поставки партіями для подальшого їх продажу кінцевому споживачеві через роздрібну торгівлю або для виробничого споживання та надання пов'язаних із цим послуг.

Відповідно до Правил роздрібної торгівлі нафтопродуктами, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 20 грудня 1997 року № 1442, роздрібний продаж нафтопродуктів здійснюється через мережу АЗС, що призначені для відпуску споживачам нафтопродуктів.

Згідно із Законом України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» розрахункова операція - це приймання від покупця готівкових коштів, платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо за місцем реалізації товарів (послуг), видача готівкових коштів за повернутий покупцем товар (не надану послугу), а у разі застосування банківської платіжної картки - оформлення відповідного розрахункового документа щодо оплати в безготівковій формі товару (послуги) банком покупця або, у разі повернення товару (відмови від послуги), оформлення розрахункових документів щодо перерахування коштів у банк покупця.

Отже, через мережу АЗС можуть здійснюватися, як операції з продажу пального кінцевим споживачам для їх особистого некомерційного використання, що є об'єктом оподаткування акцизним податком з роздрібних продажів відповідно до підпункту 213.1.9 пункту 213.1 статті 213 Податкового кодексу України, так і операції з оптового продажу нафтопродуктів для їх подальшої реалізації кінцевому споживачу через роздрібну торгівлю або для виробничого споживання.

Як вбачається із матеріалів справи, 30.06.2014 року між ТзОВ «Рекорд ОІЛ» та ТзОВ ВТФ «Авіас» був укладений договір поставки № П-14414, відповідно до якого постачальник на умовах, викладених в розділах цього Договору, зобов'язується поставити, а покупець прийняти та оплатити паливно-мастильні матеріали (бензини, дизельне паливо і газ), в кількості і за ціною, передбаченими у додатках, які є невід'ємною частиною цього Договору.

В підтвердження виконання умов цього договору в січні 2015 року позивач надав копії акта прийому-передачі товару від 19.01.2015 р. (додаток № 3 до договору по скретч-картках) на загальну суму 729 443,95 грн., акта прийому-передачі товару від 19.01.2015 р. (додаток № 3 до договору по паливних картках) на загальну суму 536 932,83 грн., податкові накладні від 19.01.2015 р. № 19014 та № 19015, звіт по банківському рахунку.

Крім того, як вбачається з листа № 458 від 17.07.2015 р. ТзОВ ВТФ «Авіас», до ТзОВ «Рекорд ОІЛ», вартість нафтопродуктів, отриманих від цього товариства протягом січня 2015 року, що в подальшому реалізовані відповідно до п.п.213.1.9 п.213.1 ст.213 ПК України, включена ТзОВ ВТФ «Авіас» до декларації акцизного податку за січень 2015 року, на яку нарахований та сплачений акцизний податок з реалізації суб'єктами господарювання роздрібної торгівлі підакцизних товарів, в підтвердження чого надано копії декларацій акцизного податку за січень 2015 року, ТзОВ ВТФ «Авіас» які наявні в матеріалах справи.

Отже, з вищенаведеного вбачається, що ТзОВ «Рекорд ОІЛ» при реалізації паливно-мастильних матеріалів згідно договору поставки від 30.06.2014 року № 14414 здійснювалась не роздрібна торгівля нафтопродуктами, а оптова торгівля, оскільки зазначені паливно-мастильні матеріали в подальшому ТзОВ ВТФ «Авіас» реалізовуються кінцевому споживачу.

Апеляційний суд звертає увагу, що порядок відпуску нафтопродуктів на АЗС врегульовано Інструкцією про порядок приймання, транспортування, зберігання, відпуску та обліку нафти і нафтопродуктів на підприємствах і організаціях України, затвердженої наказом Міністерства палива та енергетики України, Міністерства економіки України, Міністерства транспорту та зв'язку України, Державного комітету України з питань технічного регулювання та споживчої політики від 20.05.2008 №281/171/578/155.

Відповідно до пункту 10.3 даної Інструкції відпуск нафтопродуктів здійснюється: 1) за готівку; 2) за відомостями; 3) за талонами; 4) за платіжними картками.

Пунктом 216.9 статті 216 ПК України передбачено, що датою виникнення податкових зобов'язань щодо реалізації суб'єктами господарювання роздрібної торгівлі підакцизних товарів є дата здійснення розрахункової операції відповідно до Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій в сфері торгівлі, громадського харчування та послуг», а у разі реалізації товарів фізичними особами - підприємцями, які сплачують єдиний податок, - є дата надходження оплати за проданий товар.

Відповідно до статті 2 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій в сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» розрахункова операція - приймання від покупця готівкових коштів, платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо за місцем реалізації товарів (послуг), видача готівкових коштів за повернутий покупцем товар (ненадану послугу), а у разі застосування банківської платіжної картки - оформлення відповідного розрахункового документа щодо оплати в безготівковій формі товару (послуги) банком покупця або, у разі повернення товару (відмови від послуги), оформлення розрахункових документів щодо перерахування коштів у банк покупця.

Відтак, з наведеного вбачається, що відпуск нафтопродуктів за довірчими документами - паливними картками, так і скретч-картками не підпадає під регулювання Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій в сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» та Інструкції №281.

Апеляційний суд вважає висновки суду першої інстанції про те, що за Правилами роздрібної торгівлі нафтопродуктами, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України від 20.12.1997 року № 1442, передбачено здійснення через мережу АЗС лише роздрібного продажу нафтопродуктів кінцевому споживачу, помилковими, зважаючи на наступне.

Відповідно до пункту 1 Правил роздрібної торгівлі нафтопродуктами, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України від 20.12.1997 року №1442, ці Правила визначають порядок приймання та роздрібної торгівлі бензином, дизельним паливом, скрапленим вуглеводневим газом, гасом, маслами, мастилами (далі - нафтопродукти), розфасованими нафтопродуктами, а також регламентують вимоги стосовно дотримання прав споживачів щодо належної якості нафтопродуктів, безпеки для життя та здоров'я споживачів, навколишнього природного середовища і рівня торговельного обслуговування.

З аналізу наведеного вбачається, що дані Правила регулюють саме порядок роздрібної торгівлі нафтопродуктами та не регулюють правовідносин з оптового продажу.

Крім того, здійснення роздрібного продажу нафтопродуктами через мережу АЗС не позбавляє права позивача здійснювати оптовий продаж нафтопродуктів для подальшого їх продажу кінцевому споживачеві через роздрібну торгівлю або для виробничого споживання.

Апеляційний суд також зазначає, що контролюючим органом при проведенні камеральної, а також документальної перевірок позивача - ТзОВ «Рекорд ОІЛ» досліджувалися лише розрахунок податкових зобов'язань з реалізації суб'єктами господарювання роздрібної торгівлі підакцизних товарів, а первинні документи бухгалтерського та податкового обліку позивача, на підставі яких були сформовані показники декларації акцизного податку за січень 2015 року Луцька ОДПІ ГУ ДФС у Волинській області під час перевірок позивача не досліджувала, що свідчить про формальний характер проведених перевірок.

Враховуючи зазначене, апеляційний суд приходить до переконання про протиправність винесеного оскаржуваного податкового повідомлення-рішення від 13.05.2015 року № 0002162205.

Постанову суду першої інстанції не можна визнати такою, що ухвалена з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Відповідно до ст. 202 КАС України підставами для скасування постанови або ухвали суду першої інстанції та ухвалення нового рішення є невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення норм матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи або питання.

Керуючись ч.3 ст.160 КАС України, ст.ст. 195, 196, 198, 202, 205, 207, 254 КАС України, суд

постановив:

Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Рекорд ОІЛ» задовольнити.

Постанову Волинського окружного адміністративного суду від 15 вересня 2015 року у справі № 803/1816/15 скасувати та прийняти нову, якою позов товариства з обмеженою відповідальністю «Рекорд ОІЛ» задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Луцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Волинській області від 13 травня 2015 року № 0002162205.

Присудити з Державного бюджету України на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Рекорд ОІЛ» 2009 (дві тисячі дев'ять ) грн. 70 коп. сплаченого судового збору.

Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня складення її в повному обсязі.

Головуючий суддя Л.П. Іщук

Судді В.П. Дякович

Т.В. Онишкевич

Постанова складена в повному обсязі 11.04. 2016 року.