Постанова № 57098429, 07.04.2016, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 755/4586/15-а Головуючий у 1-й інстанції: Бартащук Л.П.

Суддя-доповідач: Аліменко В.О.

ПОСТАНОВА

Іменем України

07 квітня 2016 року м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді Аліменка В.О.,

суддів Безименної Н.В., Кучми А.Ю.,

за участю секретаря Ткачук М.І,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_2 на постанову Дніпровського районного суду м. Києва від 01 лютого 2016 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у м. Києві, треті особи: управління Пенсійного фонду України в Дніпровському районі м. Києва, Управління праці і соціального захисту населення Дніпровської районної в місті Києві державної адміністрації про визнання дій протиправними, скасування постанов про закінчення виконавчого провадження, -

В С Т А Н О В И Л А:

У лютому 2015 року ОСОБА_2 звернувся до Дніпровського районного суду м. Києва з адміністративним позовом, який згодом уточнив, до Управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у м. Києві, треті особи: управління Пенсійного фонду України в Дніпровському районі м. Києва, Управління праці і соціального захисту населення Дніпровської районної в місті Києві державної адміністрації , в якому просив:

Визнати незаконними дії управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції в м. Києві після відкриття виконавчих проваджень №41356745, №41356846, №40883927, №40947644, №40948233, №44479406, №44479487 при виконанні судових рішень.

Скасувати постанови про закінчення виконавчих проваджень ВП №41356745, ВП №41356846, ВП №44479487, ВП №41356745, ВП №40948233, ВП №40947644, ВП №40883927.

Постановою Дніпровського районного суду м. Києва від 01 лютого 2016 року адміністративний позов задоволено частково.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить Постанову суду першої інстанції скасувати та постановити по справі нове рішення, яким задовольнити позов в повному обсязі.

Свої вимоги апелянт аргументує тим, що судом першої інстанції порушено норми матеріального та процесуального права та надано невірну правову оцінку діям відповідача щодо правомірності винесення оскаржуваних постанов про закриття виконавчих проваджень.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення сторін, перевіривши доводи апеляційної скарги наявними у справі доказами, колегія суддів приходить до наступного.

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, ОСОБА_2 перебуває на обліку в Управлінні та отримує пенсію по інвалідності II групи внаслідок ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС відповідно до Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».

Позивачем був поданий адміністративний позов до Окружного адміністративного суду м. Києва, справа №10/562 про визнання незаконними дій Управління при призначенні пенсії по інвалідності 2 групи внаслідок аварії на ЧАЕС за заявою від 04.01.2006 р. відповідно до ст.54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 03.12.2009 р. по справі №10/562 позивачу відмовлено в задоволенні позовних вимог повністю.

Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 01.04.2010 р. по справі №10/562(2-а-8944/08) апеляційну скаргу ОСОБА_2 задоволено частково; постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 03.12.2009 р. скасовано, прийнято нову, якою позов задоволено частково; зобов'язано Управління здійснити перерахунок та виплатити ОСОБА_2 додаткову пенсію в розмірі 75% процентів мінімальної пенсії за віком, відповідно до ст. 50 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждалих внаслідок Чорнобильської катастрофи», а також перерахувати та виплатити пенсію з урахуванням її підвищення на 10% прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність з урахуванням індексу інфляції, встановленого Законом України «Про індексацію грошових доходів населення», починаючи з 22.05.2008 року по 03.12.2009 року.

Управління розпорядженням від 08.10.2010 року здійснило перерахунок позивачу додаткової пенсії в розмірі 75% процентів мінімальної пенсії за віком, відповідно до ст. 50 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждалих внаслідок Чорнобильської катастрофи», а також перерахувало пенсію з урахуванням її підвищення на 10% прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність з урахуванням індексу інфляції, встановленого Законом України «Про індексацію грошових доходів населення», починаючи з 22.05.2008 року по 03.12.2009 року.

Згодом Позивачем був поданий адміністративний позов до Дніпровського районного суду м. Києва, справа №2-а-1636/1 за 2009 р. про визнання незаконною відмову Управління від 05.12.2006 р. у призначенні позивачу пенсії по інвалідності 2 групи внаслідок аварії на ЧАЕС з 23.08.2006 р.

Постановою Дніпровського районного суду м. Києва від 06.10.2009 р. по справі №2-а-1636/1 за 2009 р. зобов'язано Управління встановити ОСОБА_2, як учаснику ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, який став інвалідом II групи внаслідок Чорнобильської катастрофи, державну пенсію в розмірі не нижче 8 мінімальних пенсій за віком та додаткову пенсію за шкоду, заподіяну здоров'ю, яка призначається після виникнення права на державну пенсію, в розмірі 75% процентів мінімальної пенсії за віком в період з 24.01.2005 року по 04.01.2006 року, зробити перерахунок та виплату заборгованості, з урахуванням проведених позивачеві за цей період виплат та індексу інфляції за відповідний період.

Управлінням була подана апеляційна скарга до Апеляційного суду м. Києва.

Постановою Апеляційного суду м. Києва від 31.03.2011 р. по справі №22-9923/2011 р. апеляційну скаргу Управління задоволеною; постанову Дніпровського районного суду м. Києва від 06.10.2009 р. скасовано.

Позивач подав касаційну скаргу до Вищого адміністративного суду України.

Постановою Вищого адміністративного суду України від 18.12.2012 р. по справі К/9991/23644/11 касаційну скаргу ОСОБА_2 задоволено частково; постанову Апеляційного суду м. Києва від 31.03.2011 р. скасовано та залишено в силі постанову Дніпровського районного суду м. Києва від 06.10.2009 р., змінивши її шляхом викладення абзацу третього резолютивної частини двома абзацами в такій редакції: «зобов'язати Управління здійснити перерахунок за період із 24.01.2005 р. по 04.01.2006 р. державної пенсії ОСОБА_2 у встановленому статтею 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» у розмірі 8 мінімальних пенсій за віком виходячи з розміру мінімальної пенсії за віком, встановленої відповідно до положень статті 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»; зобов'язати Управління здійснити перерахунок за період із 24.01.2005 р. по 04.01.2006 р. додаткової пенсії ОСОБА_2 за шкоду, заподіяну здоров'ю, у встановленому статтею 50 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» розмірі 75% мінімальної пенсії за віком виходячи з розміру мінімальної пенсії за віком, встановленої відповідно до положень статті 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».

Управління розпорядженням від 01.03.2013 року здійснило перерахунок за період із 24.01.2005 р. по 04.01.2006 р. державної пенсії позивачу у встановленому статтею 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» у розмірі 8 мінімальних пенсій за віком виходячи з розміру мінімальної пенсії за віком, встановленої відповідно до положень статті 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»; здійснило перерахунок за період із 24.01.2005 р. по 04.01.2006 р. додаткової пенсії позивачу за шкоду, заподіяну здоров'ю, у встановленому статтею 50 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» розмірі 75% мінімальної пенсії за віком виходячи з розміру мінімальної пенсії за віком, встановленої відповідно до положень статті 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».

Позивачем був поданий адміністративний позов до Дніпровського районного суду м.Києва, справа №2604/12214/12 про визнання неправомірними дій Управління щодо призначення пенсії з 04.01.2006 р. відповідно до ст.54 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».

Постановою Дніпровського районного суду м. Києва від 14.08.2012 р. позов ОСОБА_2 задоволено частково; зобов'язано Управління здійснити ОСОБА_2 перерахунок пенсії по інвалідності з 13.02.2008 р., виходячи з розміру мінімальної пенсії за віком із розрахунку восьми прожиткових мінімумів для осіб, що втратили працездатність, з урахуванням вимог ч.3 ст.67 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, постраждалих внаслідок Чорнобильської катастрофи»; зобов'язано Управління здійснити ОСОБА_2 перерахунок додаткової пенсії за шкоду, спричинену здоров'ю з 13.02.2008 р., відповідно до ст.50 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, постраждалих внаслідок Чорнобильської катастрофи», з розрахунку 75 відсотків прожиткового мінімуму для осіб, що втратили працездатність з урахуванням вимог ч.3 ст.67 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, постраждалих внаслідок Чорнобильської катастрофи».

Відповідно до постанови Київського апеляційного адміністративного суду від 10.01.2013 р. апеляційну скаргу Управління задоволено частково; апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишено без задоволення; резолютивну частину постанови Дніпровського районного суду м. Києва від 14.08.2012 р. змінено, викладено абзаци другий, третій та четвертий наступним чином: «Визнати бездіяльність відповідача неправомірною та зобов'язати Управління призначити, провести перерахунок та виплату ОСОБА_2 доплати до пенсії відповідно до вимог ст.ст. 50,54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» з розрахунку не нижче 8 мінімальних пенсій за віком та додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, яка повинна становити 75% від мінімальної пенсії за віком, з урахуванням встановленого законодавством прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність з 13.02.2008 р. по 22.07.2011 р., з урахуванням фактично виплачених сум».

Позивачем була подана касаційна скарга до Вищого адміністративного суду України.

Постановою Вищого адміністративного суду України від 28.05.2014 р. по справі №К/800/5136/13 касаційна скарга ОСОБА_2 задоволена частково; постанова Дніпровського районного суду м. Києва від 14.08.2012 р. та постанова Київського апеляційного адміністративного суду від 10.01.2013 р. в цій справі скасовані; прийняте нове рішення у справі, яким адміністративний позов ОСОБА_2 задоволено частково; зобов'язано Управління призначити, провести перерахунок та виплату ОСОБА_2 пенсії та доплати до пенсії відповідно до вимог статей 50,54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» з розрахунку не нижче 8 мінімальних пенсій за віком та додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, яка повинна становити 75% від мінімальної пенсії за віком, з урахуванням встановленого законодавством прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність з 11.08.2007 по 31.12.2007 та з 22.05.2008 по 22.07.2011, з урахуванням фактично виплачених сум пенсії; зобов'язано Управління призначити, провести перерахунок та виплату ОСОБА_2 доплати до пенсії відповідно до абзацу 4 пункту 20 статті 14 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» у розмірі 10 процентів прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність з 11.08.2007, з урахуванням фактично виплачених сум доплати; позовні вимоги ОСОБА_2 за період з 04.01.2006 по 10.08.2007 залишені без розгляду.

Управлінням також була подана касаційна скарга до Вищого адміністративного суду України.

Постановою Вищого адміністративного суду України від 28.05.2014 р. по справі №К/800/5182/13 касаційна скарга Управління задоволена частково; постанова Дніпровського районного суду м. Києва від 14.08.2012 р. та постанова Київського апеляційного адміністративного суду від 10.01.2013 р. в цій справі скасовані; прийняте нове рішення у справі, яким адміністративний позов ОСОБА_2 задоволено частково; зобов'язано Управління призначити, провести перерахунок та виплату ОСОБА_2 пенсії та доплати до пенсії відповідно до вимог статей 50,54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» з розрахунку не нижче 8 мінімальних пенсій за віком та додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, яка повинна становити 75% від мінімальної пенсії за віком, з урахуванням встановленого законодавством прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність з 11.08.2007 по 31.12.2007 та з 22.05.2008 по 22.07.2011, з урахуванням фактично виплачених сум пенсії; зобов'язано Управління призначити, провести перерахунок та виплату ОСОБА_2 доплати до пенсії відповідно до абзацу 4 пункту 20 статті 14 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» у розмірі 10 процентів прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність з 11.08.2007, з урахуванням фактично виплачених сум доплати; позовні вимоги ОСОБА_2 за період з 04.01.2006 по 10.08.2007 залишені без розгляду.

Метою звернення з даним позовом (по справі №755/4586/15-а) ОСОБА_2, що випливає з його пояснень, є забезпечення виконання Постанови Вищого адміністративного суду України від 18.12.2012 року справа №2-а-1636/1/09 (№К/9991/23664/11) та Постанови Вищого адміністративного суду України від 25.05.2014 справа №2а-2604/12214/12 (№К/800/5182/13), а також Постанови Київського апеляційного адміністративного суду від 28.02.2013 року справа №2а/2604/597/12.

Так, на виконання Постанови ВАС України від 18.12.2012 року Дніпровським районним судом м. Києва було видано виконавчі листи: від 18.12.2012 року на перерахунок з 24.01.2005 по 04.01.2006 року державної пенсії за ст. 54 ЗУ «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» у розмірі 8 мінімальних пенсій за віком; та від 18.12.2012 року на перерахунок з 24.01.2005 по 06.01.2006 додаткової пенсії за шкоду заподіяну здоров'ю, відповідно до ст..50 Закону у розмірі 75% мінімальної пенсії за віком.

Виконавче провадження за першим виконавчим листом відкрито 13.10.2014 року №41356846 (т.1, а.с. 122-123) та закінчено 18.12.2014 року (т.1, а.с. 131-132). Боржник - управління Пенсійного фонду України в Дніпровському районі м. Києва.

За другим виконавчим листом, 13.10.2014 року. також, було відкрито виконавче провадження за №41356745, яке було закінчено 18.12.2014 року (т.1, а.с. 58-59). Боржник - управління Пенсійного фонду України в Дніпровському районі м. Києва.

На забезпечення виконання Постанови Київського апеляційного адміністративного суду від 28.02.2013 року Дніпровським районним судом м. Києва 27.09.2012 року було видано три виконавчі листи: на перерахунок щорічної допомоги на оздоровлення у розмірі 5 мін. заробітних плат за 2008, 2009 і 2010 роки (т.1, а.с.74); на перерахунок щорічної допомоги на оздоровлення до 05 травня в розмірі 3 мінімальних пенсій за віком за 2008, 2009 і 2010 роки (т.1, а.с.87); на перерахунок одноразової грошової допомоги у розмірі 45 мінімальних заробітних плат (т.1, а.с.98).

За першим виконавчим листом (5 мін.зарплат) виконавче провадження відкрито 29.11.2013 року №40948233 (т.1, а.с. 65-66) та закінчено 24.12.2013 (т.1, а.с. 71-72). Боржник - Управління праці та соціального захисту населення Дніпровської районної в місті Києві державної адміністрації.

За другим виконавчим листом (3 мін.пенсії) виконавче провадження відкрито 29.11.2013 №40947644 (т.1, а.с. 78-79) та закінчено 24.12.2013 року (т.1, 84-85). Боржник - Управління праці та соціального захисту населення Дніпровської районної в місті Києві державної адміністрації.

За третім виконавчим листом (45 мін.з.п.) виконавче провадження відкрито 29.11.2013 року №40883927 та закінчено 24.12.2013 (т.1, а.с. 96). Боржник - Управління праці та соціального захисту населення Дніпровської районної в місті Києві державної адміністрації.

На забезпечення виконання Постанови ВАС України від 25.05.2014 року Вищим адміністративним судом видано виконавчі листи від 12.06.2014 року: на перерахунок та виплату доплати до пенсії у розмірі 10% прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність з 11.08.2007 по 22.07.2011 року з урахуванням фактично виплачених сум доплати; на перерахунок та виплату доплати до пенсії з розрахунку не нижче 8 мінімальних пенсій за віком та додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, яка повинна становити 75% від мінімальної пенсії за віком, з урахуванням встановленого законодавством мінімуму для осіб, які втратили працездатність з 11.08.2007 по 31.12.2007 та з 22.05.2008 по 22.07.2011 року.

На підставі першого виконавчого листа (10%прожиткового мінімуму) 26.08.2014 було відкрито виконавче провадження № 44479487 (т.1, а.с. 159), яке було закінчено 16.10.2014 (т.1, а.с. 41-42). Боржник - управління Пенсійного фонду України в Дніпровському районі м. Києва.

На підставі другого виконавчого листа (8 мін.пенсій) 26.08.2014 року було відкрито виконавче провадження №44479406, яке тримає. Боржник - управління Пенсійного фонду України в Дніпровському районі м. Києва.

Щодо правового регулювання спірних правовідносин, то колегія суддів зазначає, що основним нормативно-правовим актом, який регулює ці відносини є Закон України «Про виконавче провадження» від 21.04.1999 № 606-XIV (далі - Закон).

Так, відповідно до статті 1 вище згаданого Закону, - виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню (далі - рішення).

Згідно з частиною 1статті 11 Закону України «Про виконавче провадження» державний виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів примусового виконання рішень, неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Частина 1 ст. 17 Закону передбачає, що примусове виконання рішень здійснюється державною виконавчою службою на підставі виконавчих документів, визначених цим Законом.

Виконавчі листи, видані судами, у розумінні ст. 17 Закону, є виконавчими документами.

Підпунктом 1 ч.1 ст. 19 Закону передбачено, що державний виконавець відкриває виконавче провадження на підставі виконавчого документа, зазначеного в статті 17 цього Закону за заявою стягувача або його представника про примусове виконання рішення.

Частиною 1 ст.75 вищезазначеного Закону передбачено, що після відкриття виконавчого провадження за виконавчим документом, що зобов'язує боржника вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, державний виконавець перевіряє виконання рішення не пізніше ніж на наступний день після закінчення строку, встановленого ч.2 ст.25 цього Закону для самостійного виконання рішення. Якщо рішення підлягає негайному виконанню, його виконання перевіряється не пізніше наступного робочого дня після відкриття виконавчого провадження.

У відповідності до п.8 ч.1 ст.49 вищевказаного Закону виконавче провадження підлягає закінченню, серед іншого, у разі фактичного виконання в повному обсязі рішення згідно з виконавчим документом.

Частиною 3 ст.49 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що про закінчення виконавчого провадження державний виконавець виносить постанову з обов'язковим мотивуванням підстав її винесення, яка затверджується начальником відділу, якому він безпосередньо підпорядкований. Копія постанови у триденний строк надсилається сторонам і може бути оскаржена в десятиденний строк у порядку, встановленому цим Законом.

Порядок виконання рішень, за якими боржник зобов'язаний особисто вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення встановлений статтею 75 Закону України «Про виконавче провадження» (Закону) та розділом 8 Інструкції про проведення виконавчих дій № 74/5 від 15.12.1999 р. (далі - Інструкція).

Відповідно до ч. 1 ст. 75 Закону, - після відкриття виконавчого провадження за виконавчим документом, що зобов'язує боржника вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, державний виконавець перевіряє виконання рішення не пізніше ніж на наступний день після закінчення строку, встановленого частиною другою статті 25 цього Закону для самостійного виконання рішення.

Пунктом 8.1. Інструкції встановлено, що після відкриття виконавчого провадження за виконавчим документом, який зобов'язує боржника вчинити певні дії або утриматися від їх учинення, державний виконавець відповідно до статті 24 Закону визначає йому строк добровільного виконання рішення.

У разі невиконання без поважних причин цих вимог державний виконавець застосовує до боржника штрафні санкції, передбачені статтею 87 Закону, і призначає новий строк виконання.

Якщо після цього рішення не буде виконано і виконання може бути проведено без участі боржника, державний виконавець організовує виконання відповідно до повноважень, наданих йому законом, а на боржника державним виконавцем накладається штраф у сумі двократного розміру витрат на проведення виконавчих дій у порядку, установленому частиною другою статті 87 Закону

Якщо виконати рішення без участі боржника неможливо, державний виконавець застосовує до боржника штрафні санкції та інші заходи, передбачені статтею 87 Закону, після чого виконавчий документ постановою державного виконавця, затвердженою начальником відповідного органу державної виконавчої служби, повертається до суду чи іншого органу, що видав виконавчий документ.

Судом встановлено, що державний виконавець виніс, а позивач отримав постанови про закінчення виконавчих проваджень № 41356745; № 41356846; № 40883927; № 40947644; № 40948233; № 44479487.

У виконавчому провадженні № 44479406 постанова про закінчення виконавчого провадження не виносилася, виконавчі дії з виконання виконавчого листа тривають.

Колегія суддів зазначає, що державний орган, який здійснив перерахунок належних позивачеві сум до виплати, зобов'язаний враховувати вимоги ст.124 Конституції України та несе відповідальність за належне виконання ним розпоряджень (на виконання судових рішень, як це передбачено ст. 13 Закону України «Про судоустрій та статус суддів»), шляхом проведення виплат за цими розпорядженнями.

З матеріалів справи вбачається, що для підтвердження виконання вимог виконавчого листа, виданого Дніпровським районним судом міста Києва 06.11.2013 року, управлінням Пенсійного фонду України у Дніпровському районі м. Києва надано лист від 05.12.2014 року №20845/08 (а.с. 130 т.1), в якому боржником повідомляється про проведення перерахунку ОСОБА_2 відповідно до рішення суду та ст.. 54 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».

Однак, колегія суддів зауважує, що даний лист не підтверджується жодними розрахунками, крім не можливо встановити чи здійснювався перерахунок відповідно до розміру виплат, які були встановлені на час його проведення.

На підтвердження виконання вимог виконавчого листа виданого Дніпровським районним судом міста Києва 06.11.2013 року, управлінням Пенсійного фонду України у Дніпровському районі м. Києва надано лист від 05.12.2014 року №20846/08 (а.с. 57, т.1), яким боржник повідомляє державного виконавця про здійснення перерахунку та нарахування пенсії ОСОБА_2 відповідно до рішення суду та ст. 50 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».

Знову ж таки, даний лист не підтверджується жодними розрахунками, і знову не можливо встановити чи здійснювався перерахунок відповідно до розміру виплат, які були встановлені на час його проведення.

Виконання вимог виконавчих листів, виданих на підставі Постанови Київського апеляційного адміністративного суду від 28.02.2013 року підтверджується листами Управління праці та соціального захисту населення Дніпровської районної у місті Києві державної адміністрації: від 12.12.2013 року №37/14-11209 (підтверджується здійснення перерахунку щорічної допомоги на оздоровлення у розмірі 5 мінімальних заробітних плат за 2008, 2009, 2010 роки) до якого додано розпорядження УПСЗН Дніпровської районної у м. Києві держадміністрації від 03.04.2013 року; від 12.12.2013 року №37/14-11199 (підтвердження здійснення перерахунку допомоги до 05 травня в розмірі 3 мінімальних пенсій за віком за 2008, 2009, 2010 роки) до якого додано розпорядження УПСЗН Дніпровської районної у м. Києві держадміністрації від 02.04.2013 року; від 16.01.2014 року №37/14-4138 (підтвердження здійснення перерахунку одноразової грошової допомоги у розмірі 45 мінімальних заробітних плат) до якого додано рішення УПСЗН Дніпровської районної у м. Києві держадміністрації від 15.04.2013 року.

Однак, із доданих до листів розпоряджень та рішення, також вбачається, що перерахунок здійснювався, виходячи із розмірів виплат, які були встановлені не на момент здійснення перерахунку.

На підтвердження виконання виконавчого листа, виданого Вищим адміністративним судом України 12.06.2014 року, управлінням Пенсійного фонду України у Дніпровському районі м. Києва надано лист від 15.09.2014 року №15734/08, в якому боржник зазначає, що ним здійснено перерахунок і виплату ОСОБА_2 доплати до пенсії у розмірі 10% прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність з 11.08.2007 року з урахуванням фактично виплачених сум доплати.

Однак, колегія суддів зауважує, що боржником по ВП №44479487 не надано підтвердження здійснення виплати та перевірки правильності перерахунку виплати 10% прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність з 11.08.2007 року, що ставить під сумнів і суму доплати і її фактичну виплату.

Водночас, зобов'язання, покладені на УПФУ у Дніпровському районі м. Києва, виконавчим листом, виданим Вищим адміністративним судом України 12.06.2014 року на проведення перерахунку та виплати ОСОБА_2 доплати до пенсії з розрахунку не нижче 8 мінімальних пенсій за віком та додаткової пенсії, за шкоду, заподіяну здоров'ю, яка повинна становити 75% мінімальної пенсії за віком, з урахуванням встановленого законодавством прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність з 11.08.2007 по 31.12.2007 року та з 22.05.2008 по 22.07.2011 року - не підтверджено, що не заперечувалося представниками Відповідача та третьої особи 1 у судовому засіданні в суді апеляційної інстанції.

З даного приводу колегія суддів зазначає, що державним виконавцем не були дотримані вимоги ст.. 75 Закону України «Про виконавче провадження», а також, розділ 8 Інструкції про проведення виконавчих дій, що затверджена Наказом Міністерства юстиції України N 74/5 від 15.12.1999 року, відповідно до яких Відповідач мав перевірити виконання судових рішень.

Крім того, у судовому засіданні в суді апеляційної інстанції, 31.03.2016 року, представник Відповідача підтвердив, що жодні з листів чи розпоряджень третіх осіб не перевірялись.

Колегія суддів зауважує, що відповідно ч.ч. 1, 2, 3 п.5 постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України від 16.03.2012 року №4 «Про судову практику вирішення адміністративними судами спорів, що виникають у зв'язку із застосуванням статей 39, 48, 50, 52, 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» - вихідним критерієм нарахування цих компенсацій є мінімальна заробітна плата, розмір якої визначається на момент виплати.

За таких обставин, позовні вимоги про скасування постанов про закінчення виконавчих проваджень №41356745, №41356846, №40883927, №40947644, №40948233, №44479487 підлягають задоволенню.

Водночас, щодо позовних вимог про визнання незаконними дій Відповідача після відкриття виконавчих проваджень №41356745, №41356846, №40883927, №40947644, №40948233, №44479406, №44479487, колегія суддів зазначає, що дана вимога підлягає частковому задоволенню, оскільки аналізуючи вище викладене, суд апеляційної інстанції приходить до висновку про передчасність винесення постанов про закінчення виконавчих проваджень №41356745, №41356846, №40883927, №40947644, №40948233, №44479487.

Натомість, щодо виконавчого провадження №44479406, колегія суддів апеляційної інстанції погоджується, із висновком суду першої інстанції, що ВП №44479406 досі триває.

Щодо позовних вимог про відшкодування матеріальних та моральних збитків, суд апеляційної інстанції зазначає слідуюче.

Відповідно до п. 5 Постанови Пленуму Верховного суду України «Про судову практику в справах про відшкодування моральної шкоди» від 31.03.1995 року №4, при вирішенні питання про відшкодування моральної шкоди з'ясуванню підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв'язку між шкодою та протиправними діяннями, вини останнього в її заподіянні. Суд зокрема, повинен з'ясувати, чи підтверджується факт заподіяння позивачеві моральної шкоди чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення справи.

З огляду на вище викладене, колегія суддів приходить до аналогічного висновку з висновком суду першої інстанції, що позивач не обґрунтував підставу відшкодування йому моральної шкоди, оскільки не надав жодного доказу, який би підтверджував заподіяння такої шкоди саме відповідачем, в зв'язку з чим позовна вимога про стягнення з відповідача моральної шкоди в розмірі 10000 грн. не підлягає задоволенню.

Згідно ст.56 Конституції України, кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування. їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.

Ця норма кореспондується з нормами низки інших законів, але насамперед - з положеннями ст. 1173 ЦК України, згідно якої шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні ними своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цих органів.

На перший погляд, ці правовідносини повністю врегульовані - але це не зовсім так. І проблеми тут починаються з визначенням кола осіб, що можуть бути відповідачами по справам такої категорії.

Зокрема, ст. 1173 Цивільного кодексу України передбачені особливості відшкодування шкоди, які відрізняють її від загальних правил відповідальності та мають такі особливості:

суб'єктний склад завданої шкоди. До таких відносяться, зокрема, органи державної влади, які відповідно до ст. 6 Конституції України здійснюється на засадах її поділу на законодавчу, виконавчу та судову;

завдання шкоди при здійсненні владно-адміністративних повноважень органів державної влади;

шкода у зазначеній сфері може бути заподіяна і шляхом протиправної бездіяльності;

завдання шкоди незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю;

суб'єктом відшкодування завданої шкоди виступає держава за рахунок державного бюджету.

Отже, позовні вимоги про стягнення з Відповідача матеріальних збитків є не обґрунтованими, оскільки Позивачем не доведений розмір матеріальних збитків, заявлений у позовній заяві.

Підсумовуючи наведене, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що доводи викладені в апеляційній скарзі частково знайшли своє підтвердження, оскаржувана постанова прийнята з порушенням норм матеріального та процесуального права, не враховано всі обставини справи, тому існують підстави для часткового задоволення апеляційної скарги та скасування рішення суду першої інстанції.

Згідно до статті 202 КАС України - підставами для скасування постанови або ухвали суду першої інстанції та ухвалення нового рішення є, зокрема, невідповідність висновків суду обставинам справи та порушення норм матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи або питання.

Керуючись ст. 160, 195, 196, 198, 202, 205, 207, 254, 265 КАС України, колегія суддів, -

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 на Постанову Дніпровського районного суду м. Києва від 01 лютого 2016 року - задовольнити частково.

Постанову Дніпровського районного суду м. Києва від 01 лютого 2016 року - скасувати, прийняти нову постанову, якою адміністративний позов ОСОБА_2 до Управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у м. Києві, треті особи: управління Пенсійного фонду України в Дніпровському районі м. Києва, Управління праці і соціального захисту населення Дніпровської районної в місті Києві державної адміністрації про визнання дій протиправними, скасування постанов про закінчення виконавчого провадження - задовольнити частково.

Визнати протиправними дії управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції в м. Києві щодо винесення постанов про закінчення виконавчих проваджень №41356745, №41356846, №40883927, №40947644, №40948233, №44479487 .

Скасувати постанови про закінчення виконавчих проваджень №41356745, №41356846, №40883927, №40947644, №40948233, №44479487.

В решті позовних вимог відмовити.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня складення Постанови в повному обсязі.

Головуючий суддя В.О. Аліменко

Судді Н.В. Безименна

А.Ю. Кучма

(Повний текст Постанови виготовлений 12 квітня 2016 року)

Головуючий суддя Аліменко В.О.

Судді: Безименна Н.В.

Кучма А.Ю.