Постанова № 57098278, 06.04.2016, Харківський апеляційний господарський суд

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"06" квітня 2016 р. Справа №922/5508/14

Колегія суддів у складі:

головуючий суддя Хачатрян В.С., суддя Ільїн О.В.,суддя Шепітько І.І.,

при секретарі Пляс Л.Ф.,

позивача (стягувача) - не з'явився;

відповідача (боржника) - ОСОБА_1, за довіреністю №7755 від 11.11.2015 року;

Московського відділу державної виконавчої служби Харківського міського управління юстиції - Самойлова К.Г. за довіреністю б/н від 09.03.2016 року;

Публічного акціонерного товариства «Креді Агріколь Банк» - не з'явився;

розглянувши у відкритому судовому засіданні, у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу відповідача - Фізичної особи-підприємця ОСОБА_4, м.Харків, (вх.481Х/1-40) на ухвалу господарського суду Харківської області від 08.02.2016 року у справі №922/5508/14,

за позовом Приватного підприємства «Бізон-Тех 2006», м.Запоріжжя,

до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_4, м.Харків,

за участю Публічного акціонерного товариства «Креді Агріколь Банк», м.Київ; Московського відділу державної виконавчої служби Харківського міського управління юстиції, м.Харків,

про стягнення 110071,27 грн.,

ВСТАНОВИЛА:

У грудні 2014 року ПП «Бізон-Тех 2006» (позивач) звернулось до господарського суду Харківської області із позовною заявою до відповідача - ФОП ОСОБА_4, в якій просило суд стягнути з відповідача на свою користь заборгованість в сумі 110071,27 грн., з яких: 40181,40 грн. - сума основного боргу, 39849,61 грн. - сума індексації ціни товару, 30040,26 грн. - сума збитків; а також просив покласти на відповідача судові витрати.

Рішенням господарського суду Харківської області від 26.01.2015 року у справі №922/5508/14 (суддя Аюпова Р.М.) позов задоволено повністю.

11.02.2015 року на виконання рішення господарського суду Харківської області, видано відповідний наказ суду.

23.11.2015 року відповідач звернувся до господарського суду Харківської області зі скаргою на дії державного виконавця Московського відділу державної виконавчої служби Харківського міського управління юстиції під час виконання наказу господарського суду від 11.02.2015 року, в якій просив суд:

1. Виключити автомобіль Renault Duster - 2012 року випуску, шасі (кузов, рама, коляска) НОМЕР_1, реєстраційний номер НОМЕР_2, з акту опису та арешту від 03.11.2015р., складеному Московським відділом ДВС ХМУЮ - виконавче провадження №46733284 по виконанню наказу №922/5508/14 виданого 11.02.2015 року господарським судом Харківської області.

2. Зняти з автомобіля Renault Duster - 2012 року випуску, шасі (кузов, рама, коляска) НОМЕР_1, реєстраційний номер НОМЕР_2, публічне обтяження, зареєстроване 03.03.2015р. за №15204237, на підставі постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження, 46733284, 03.03.2015р. Обтяжувач - Московський відділ державної виконавчої служби Харківського міського управління юстиції.

3. Скасувати постанову державного виконавця Московського ВДВС ХМУЮ Мосіна А.В. від 03.03.2015р. по ВП№46733284 про арешт рухомого майна боржника та оголошення заборони на його відчуження.

4. Скасувати постанову державного виконавця Московського ВДВС ХМУЮ Мосіна А.В. від 01.04.2015р. по ВП№46733284 про накладення арешту на все майно, що належить боржнику - ФОП ОСОБА_4.

5. Скасувати постанову державного виконавця Московського ВДВС ХМУЮ Мосіна А.В. від 25.03.2015р. по ВП№46733284 про оголошення розшуку автомобіля Renault Duster - 2012 року випуску, шасі (кузов, рама, коляска) НОМЕР_1, реєстраційний номер НОМЕР_2.

6. Зобов'язати Московський відділ ДВС ХМУЮ повернути автомобіль Renault Duster - 2012 року випуску, шасі (кузов, рама, коляска) НОМЕР_1, реєстраційний номер НОМЕР_2, його власнику - ФОП ОСОБА_4

Ухвалою господарського суду Харківської області від 08.02.2016 року у справі №922/5508/14 у задоволенні скарги ФОП ОСОБА_4 на дії державного виконавця відмовлено повністю.

Відповідач з вказаною ухвалою господарського суду першої інстанції не погодився, звернувся до Харківського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій посилаючись на порушення місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права, на неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи, а також на недоведеність обставин, які суд визнав встановленими, просить скасувати ухвалу господарського суду Харківської області від 08.02.2016 року у справі №922/5508/14, та прийняти нову, якою задовольнити скаргу повністю.

Ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 19.02.2016 року апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 прийнято до провадження та призначено до розгляду.

04.03.2016 року від представника позивача (стягувача) через канцелярію суду надійшов відзив на апеляційну скаргу (вх.№2507), в якому просить ухвалу господарського суду Харківської області від 08.02.2016 року у справі №922/5508/14 залишити без змін, а апеляційну скаргу ФОП ОСОБА_4 - без задоволення. Крім того, позивач просить розглядати апеляційну скаргу у даній справі за відсутності представника за наявними документами.

Представник Московського відділу державної виконавчої служби Харківського міського управління юстиції 09.03.2016 року також надав відзив на апеляційну скаргу, в якому зазначає, що згоден з ухвалою господарського суду першої інстанції, вважає її обґрунтованою та законною, прийнятою при об'єктивному та повному досліджені всіх матеріалів справи, без порушення матеріального чи процесуального права, у зв'язку з чим просить оскаржувану ухвалу залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

Учасник судового процесу - Публічне акціонерне товариство «Креді Агріколь Банк», свого представника у призначене судове засідання не направило, про час і місце розгляду скарги повідомлений належним чином, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення.

У судовому засіданні представник відповідача підтримав доводи та вимоги апеляційної скаргу у повному обсязі.

Представник Московського відділу державної виконавчої служби Харківського міського управління юстиції проти позиції скаржника заперечував з підстав викладених у відзиві.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення присутніх у судовому засіданні представника відповідача та представника Московського відділу державної виконавчої служби Харківського міського управління юстиції, дослідивши доводи апеляційної скарги в межах вимог, передбачених ст. 101 Господарського процесуального кодексу України, перевіривши повноту встановлення судом першої інстанції обставин справи та доказів на їх підтвердження, а також правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, рішенням господарського суду Харківської області від 26.01.2015 року позовні вимоги задоволено повністю. Стягнуто з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 на користь Приватного підприємства «Бізон-Тех 2006» суму заборгованості в розмірі 110071,27 грн., з яких 40181,40 грн. - сума основного боргу, 39849,61 грн. - сума індексації ціни товару, 30040,26 грн. - сума збитків.

11.02.2015 року на виконання рішення господарського суду Харківської області від 26.01.2015 року видано відповідний наказ суду.

03.03.2015 року виконавчий документ надійшов до провадження Московського ВДВС ХМУЮ, на підставі чого, державним виконавцем винесено постанову про відкриття виконавчого провадження ВП№46733284, копію якої направлено сторонам до виконання та до відома.

У заяві про відкриття виконавчого провадження стягувач наполягав на накладенні арешту на майно та кошти боржника та оголосити заборону на його відчуження.

03.03.2015 року державним виконавцем одночасно з винесенням постанови про відкриття виконавчого провадження, винесено постанову про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження, згідно якої накладено арешт на все майно боржника.

Також, 03.03.2015 року державним виконавцем направлено запит до ДПС України для встановлення наявності працевлаштування за трудовим договором та номерів рахунків, відкритих у банках та інших фінансових установах боржником; направлено запит до УПФУ про осіб, які отримують пенсію, та осіб-боржників, які працюють за цивільно-правовими договорами, про останнє місце роботи.

Згідно відповіді УПФУ України про осіб, які отримують пенсію, боржник перебуває на обліку в Управлінні ПФУ в Московському районі м.Харкова та працює в Фермерському господарстві «Оніка» за адресою: Харківська обл., с.Юрченкове, вул. Шкільна, буд. 1-а.

У ході проведення виконавчих дій, від органів Державної фіскальної служби України 04.03.2015 року отримано інформацію про наявність у боржника розрахункових рахунків в наступних банківських установах, а саме: р/р 26201003548401 в ПАТ «Астра Банк» МФО 380548; р/р 26004000077748 в ПУАТ «Фідобанк» МФО 300175, р/р 26002070000068 в ПАТ «Кредит промбанк» МФО 300863.

20.03.2015 року державним виконавцем Московського ВДВС ХМУЮ винесено постанову про арешт коштів боржника.

20.03.2015 року державним виконавцем направлено запит до Державної інспекції сільського господарства в Харківській області, щодо надання інформації про знаходження у власності або оренді у боржника ОСОБА_4 сільськогосподарської техніки, на що 15.04.2015 року була надана відповідь про відсутність даної техніки; направлено запит до Головного управління Держземагенства у Харківській області щодо надання інформації про знаходження у власності або оренді у боржника будь-якої земельної ділянки, на що 02.04.2015 року отримана відповідь про те, що у м.Харкові Харківської області не обліковуються документи, що посвідчують право власності або користування на земельні ділянки.

Згідно відповіді ПАТ «Кредит промбанк» від 20.03.2015 року залишок грошових коштів на рахунку боржника на момент зупинення операцій за рахунком НОМЕР_3 становить 158,09 гривень.

25.03.2015 року державним виконавцем направлено запит до адресно-довідкового підрозділу ГУДМС УДМС України в Харківській області щодо надання відомостей про реєстрацію місця проживання та паспортних даних боржника та отримано інформацію, що боржник зареєстрований в АДРЕСА_1

Під час примусового виконання рішення встановлено, що згідно електронної бази «ДАЇ - 2000» за боржником зареєстровано транспортний засіб, в зв'язку з чим 25.03.2015 року державним виконавцем винесено постанову про розшук майна боржника, що належить на праві приватної власності боржнику, а саме на транспортний засіб автомобіль Renault Duster - 2012 року випуску, шасі (кузов, рама, коляска) НОМЕР_1, реєстраційний номер НОМЕР_2, сірого кольору.

Згідно інформаційної довідки з Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна, за боржником зареєстрована трьох кімнатна квартира, яка перебуває в іпотеці.

01.04.2015 року державним виконавцем Московського ВДВС ХМУЮ винесено постанову про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження, згідно якої було накладено арешт на все нерухоме майно боржника.

14.04.2015 року державним виконавцем направлено платіжну вимогу до ПАТ «Кредитпромбанк», для списання грошових коштів з рахунків.

11.04.2015 року надійшла відповідь від ПАТ «Астра Банк», що залишок коштів на поточному рахунку станом на 31.03.2015 року становить 00,00 грн.

29.05.2015 року направлено запит до Чугуївської ОДПІ ГУ Міндоходів у Харківській області про надання відповіді чи подавалася податкова звітність в період з 01.01.2014 по 31.05.2015 роках, який задекларований прибуток, та в якому обсязі сплачені податки у зазначеному періоді Фермерським господарством «Оніка».

03.11.2015 року державним виконавцем складено акт опису та арешту майна боржника, а саме транспортного засобу автомобіль Renault Duster - 2012 року випуску, шасі (кузов, рама, коляска) НОМЕР_1, реєстраційний номер НОМЕР_2 сірого кольору і передано відповідальному зберігачу - керівнику державного підприємства «Сетам» ОСОБА_6.

09.11.2015 року державним виконавцем направлено лист до ПАТ «Креді Агріколь Банк» з проханням повідомити про залишок боргу за кредитним договором №1/1146613 від 15.02.2012 року.

09.12.2015 року до відділу державної виконавчої служби надійшла відповідь від ПАТ «Креді Агріколь Банк», де зазначається, що станом на 26.11.2015 року залишок боргу за кредитним договором №1/1146613 від 15.02.2012 року складає 72211,20 грн.

Відповідно до ст. 115 Господарського процесуального кодексу України, рішення, ухвали, постанови господарського суду, що набрали законної сили, є обов`язковими на всій території України і виконуються у порядку, встановленому Законом України «Про виконавче провадження». Ця норма є відтворенням норми ст.124 Конституції України, згідно з якою судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов`язковими до виконання на всій території України.

Також, відповідно до ч. 2-4 статті 13 Закону України «Про судоустрій та статус суддів», судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання усіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України.

Згідно ст. 1 Закону України «Про виконавче провадження», виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, зазначених у цьому Законі, спрямованих на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які здійснюються на підставах, у спосіб та в межах повноважень, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовим актами, виданим відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Статтею 2 Закону України «Про виконавче провадження» встановлено, що примусове виконання рішень покладається на державну виконавчу службу, яка входить до системи органів Міністерства юстиції України.

Відповідно до ст. 2 Закону України «Про державну виконавчу службу» правову основу діяльності державної виконавчої служби становлять Конституція України, цей Закон, інші закони та нормативно-правові акти, що прийняті на їх виконання.

Стаття 1 Закону України «Про державну виконавчу службу» передбачає, що завданням державної виконавчої служби - є здійснення виконання рішень судів, третейських судів та інших органів, а також посадових осіб відповідно до законів України.

Відповідно до ст. 19 Закону України «Про виконавче провадження» державний виконавець відкриває виконавче провадження на підставі виконавчого документа, зазначеного в статті 17 цього Закону, зокрема, за заявою стягувача або його представника про примусове виконання рішення.

Пунктом 3 зазначеної статті, встановлено, що у заяві про відкриття виконавчого провадження щодо виконання рішення про майнове стягнення стягувач має право просити державного виконавця накласти арешт на майно та кошти боржника та оголосити заборону на його відчуження.

При таких обставинах колегія суддів зазначає, що 03.03.2015 року за заявою стягувача державним виконавцем було правомірна винесена постанова про накладення арешту на майно боржника та оголошення заборони його відчуження.

Матеріалами справи підтверджується направлення на адресу боржника та стягувача копій постанов про відкриття виконавчого провадження, відповідно до приписів ст. 25 Закону України «Про виконавче провадження».

Законодавством встановлено, що розшук майна боржника здійснює державна виконавча служба, шляхом запитів до відповідних установ, які здійснюють реєстрацію наявності за боржниками відкритих рахунків, рухомого та нерухомого майна. Головною метою проведення розшуку майна є забезпечення виконання рішення. Порядок розшуку боржника або його майна у виконавчому провадженні визначений ст. 40 Закону України «Про виконавче провадження», відповідно до п. 1 якої, у разі відсутності відомостей про місце проживання, перебування чи місцезнаходження боржника - фізичної особи, а також дитини за виконавчими документами про відібрання дитини державний виконавець звертається до суду з поданням про винесення ухвали про розшук боржника або дитини. У разі необхідності розшуку транспортного засобу боржника державний виконавець виносить постанову про такий розшук, яка є обов'язковою для виконання органами Національної поліції.

Матеріали справи свідчать, що державним виконавцем було винесено постанову від 25.03.2015 року про розшук майна боржника - автомобіль Renault Duster - 2012 року випуску, шасі (кузов, рама, коляска) НОМЕР_1, реєстраційний номер НОМЕР_2.

Згідно ч. 1 ст. 57 Закону України «Про виконавче провадження», арешт майна боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення.

Відповідно до п. 4 ч. 2 ст. 57 Закону України «Про виконавче провадження», арешт на майно боржника може накладатися державним виконавцем шляхом: проведення опису майна боржника і накладення на нього арешту.

Згідно ч. 3 ст. 57 Закону України «Про виконавче провадження» постановами, передбаченими частиною другою цієї статті, може бути накладений арешт у розмірі суми стягнення з урахуванням виконавчого збору, витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій та застосованих державним виконавцем штрафів, на все майно боржника або на окремі предмети. Копії постанови, якою накладено арешт на майно боржника та оголошено заборону на його відчуження, державний виконавець надсилає органам, що здійснюють реєстрацію майна або ведуть реєстр заборони на його відчуження.

Відповідно до ч. 5 ст. 57 Закону України «Про виконавче провадження» про проведення опису майна боржника і накладення на нього арешту державний виконавець складає акт опису та арешту майна боржника. Під час проведення опису та арешту майна боржника державний виконавець має право оголосити заборону розпоряджатися ним, а в разі потреби - обмежити права користування майном, здійснити опечатування або вилучити його у боржника та передати на зберігання іншим особам, про що зазначається в акті опису та арешту. Вид, обсяг і строк обмеження встановлюються державним виконавцем у кожному конкретному випадку з урахуванням властивостей майна, його значення для власника чи володільця, необхідності використання та інших обставин.

Майно, на яке накладено арешт, за винятком майна, зазначеного в частині восьмій статті 57 цього Закону, передається на зберігання боржникові або іншим особам (далі - зберігач), призначеним державним виконавцем, під розписку в акті опису. Копія акта опису майна видається боржнику, стягувачу, а в разі якщо обов'язок зберігання майна покладено на іншу особу, - також зберігачу (ч. 1 ст. 59 Закону).

03.11.2015 року державним виконавцем був складений акт опису та арешту майна боржника, а саме транспортного засобу автомобіль Renault Duster - 2012 року випуску, шасі (кузов, рама, коляска) НОМЕР_1, реєстраційний номер НОМЕР_2 сірого кольору і передано відповідальному зберігачу - керівнику державного підприємства «Сетам» ОСОБА_6, що не суперечить нормам діючого законодавства.

Враховуючи викладені обставини, колегія суддів зазначає, що постанови державного виконавця про накладення арешту на майно боржника та оголошення заборони його відчуження від 03.03.2015 року, про розшук майна боржника від 25.03.2015 року, про арешт майна боржника та оголошення заборони його відчуження, винесені ним під час виконавчого провадження з дотриманням вимог чинного законодавства, в зв'язку з чим не підлягають скасуванню.

В обґрунтування заявлених вимог скаржник зазначає, що автомобіль Renault Duster - 2012 року випуску, шасі (кузов, рама, коляска) НОМЕР_1, реєстраційний номер НОМЕР_2 - є предметом застави і звернення на нього стягнення ВДВС є порушенням приписів Закону України «Про заставу», оскільки згідно зі статтею 17 цього закону за боржником, як заставодавцем, зберігається право розпорядження автомобілем.

Матеріалами справи підтверджується, що 15.02.2012 року між ПАТ «Креді Агріколь Банк» (заставодержатель) та ОСОБА_4 (заставодавець) укладено договір застави, відповідно до умов якого забезпечуються вимоги заставодержателя, що випливають з кредитного договору №1/1146613 від 15.02.2012 року, укладеного між заставодержателем та заставодавцем, за умовами якого заставодавець зобов'язується перед заставодержателем повернути:

- кредит в розмірі 112628,75 грн., шляхом сплати його, згідно з графіком погашення заборгованості за кредитним договором, сплатити проценти в розмірі 20,90% річних за його користування, сплатити комісії та штрафні санкції в розмірі, у строки та у випадках, передбачених Кредитним договором.

- відновлювальну кредитну лінію на сплату страхових платежів за договором страхування Предмета застави, за ризиками КАСКО, з максимальним лімітом кредитування у сумі 12952,30 грн.

У забезпечення виконання зобов'язань, зазначених у п.1.1. цього договору, заставодавець на умовах, передбачених цим договором, передає у заставу належне йому на праві власності майно, а саме: транспортний засіб автомобіль Renault Duster - 2012 року випуску, шасі (кузов, рама, коляска) НОМЕР_1, реєстраційний номер НОМЕР_2, що підтверджується свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу серії АДРЕСА_2, виданим ВРЕР №1 ГУМВСУ ХАРКІВ 14.02.2012 року. Заставна вартість предмету застави визначена сторонами і становить 173275,00 грн.

Відповідно до п. п. 5.1., 5.2. договору застави, в разі невиконання чи неналежного виконання заставодавцем зобов'язань, передбачених кредитним договором, заставодержатель має право задовольнити за рахунок предмету застави свої вимоги в розмірі , визначеним кредитним договором.

Як свідчать матеріали виконавчого провадження, 09.11.2015 року державним виконавцем направлено лист до ПАТ «Креді Агріколь Банк» з проханням повідомити про залишок боргу за кредитним договором №1/1146613 від 15.02.2012 року.

09.12.2015 до відділу державної виконавчої служби надійшла відповідь від ПАТ «Креді Агріколь Банк», де зазначається, що станом на 26.11.2015 року залишок боргу за кредитним договором №1/1146613 від 15.02.2012 року складає 72211,20 грн.

Порядок звернення державною виконавчою службою стягнення на заставне майно визначено ст. 54 Закону України «Про виконавче провадження».

Пунктом 1 даної статті передбачено, що звернення стягнення на заставлене майно в порядку примусового виконання допускається за виконавчими документами для задоволення вимог стягувача-заставодержателя.

Відповідно до п. 3 даної статті, для задоволення вимог стягувачів, які не є заставодержателями, стягнення на заставлене майно боржника може бути звернуто у разі:

- виникнення права застави після винесення судом рішення про стягнення з боржника коштів;

- якщо вартість предмета застави перевищує розмір заборгованості боржника заставодержателю.

Таким чином, оскільки скаржником ані до суду першої інстанції ані до апеляційного господарського суду не надано доказів того, що обсяг зобов'язань боржника перед ПАТ «Креді Агріколь Банк» за кредитним договором №1/1146613 від 15.02.2012 року перевищує вартість автомобіля, посилання боржника на допущенні ВДВС порушення чинного законодавства при зверненні стягнення на автомобіль є безпідставними та необґрунтованими.

Колегія суддів зазначає, що у відповідності до приписів ст. 52 Закону України «Про виконавче провадження», органи державної виконавчої служби можуть звернути стягнення не тільки на кошти боржника, але й на інше майно, що перебуває у його власності, якщо грошові кошти не виявлено або їх недостатньо для погашення існуючої заборгованості.

Оскільки за результатами вжитих ВДВС заходів, протягом восьми місяців, коштів для погашення стягнутої за рішенням суду заборгованості у боржника не виявлено, звернення стягнення на автомобіль, що належить боржнику, є необхідним заходом для відновлення порушених прав стягувача і вчинений державним виконавцем у відповідності до вимог Закону.

Згідно зазначеного в Законі України «Про виконавче провадження», переліку видів майна громадян, на яке не може бути звернено стягнення за виконавчими документами, заставне майно до таких видів не відноситься.

Пунктом 16 постанови пленуму Верхового Суду України від 26.12.2003 року №14 «Про практику розгляду судами скарг на рішення, дії або бездіяльність органів і посадових осіб державної виконавчої служби та звернень учасників виконавчого провадження» передбачено, що вимоги інших осіб щодо належності їм, а не боржнику майна, на яке накладено арешт, вирішуються шляхом пред'явлення ними відповідно до правил підвідомчості (ст. 24 ЦПК України, ст. 12 ГПК України) позову до боржника та особи, в інтересах якої накладено арешт, про визнання права власності на майно і звільнення його з-під арешту. В такому ж порядку розглядаються вимоги осіб, які не є власниками майна, але володіють ним на законних підставах.

В силу ст. 20 Господарського кодексу України кожний суб'єкт господарювання та споживач має право на захист своїх прав і законних інтересів. Права та законні інтереси зазначених суб'єктів захищаються, зокрема, шляхом визнання наявності або відсутності прав. При цьому, порядок захисту прав суб'єктів господарювання та споживачів визначається цим Кодексом, іншими законами.

Згідно ст. 16 Цивільного кодексу України, способом захисту цивільних прав та інтересів може бути визнання права.

Згідно зі ст. 60 Закону України «Про виконавче провадження» особа, яка вважає, що майно, на яке накладено арешт, належить їй, а не боржникові, може звернутися до суду з позовом про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту.

Відповідно до п. 4 постанови пленуму Верховного Суду України №6 від 27.08.1976 року «Про судову практику в справах про виключення майна з опису» за правилами встановленими для розгляду позовів про виключення майна з опису, розглядаються вимоги громадян і організацій, що ґрунтуються на праві власності на описане майно або на праві володіння ним.

Згідно ст. 387 Цивільного кодексу України власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним.

Власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності (ст. 392 Цивільного кодексу України).

Статтею 396 Цивільного кодексу України передбачено, що особа, яка має речове право на чуже майно, має право на захист цього права, у тому числі і від власника майна, відповідно до положень глави 29 цього Кодексу.

Згідно ст. 395 Цивільного кодексу України речовими правами на чуже майно є: право володіння; право користування (сервітут); право користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзис); право забудови земельної ділянки (суперфіцій). Законом можуть бути встановлені інші речові права на чуже майно.

Отже, виходячи із змісту зазначених норм, власник або особа, яка вважає, що майно, на яке накладено арешт, належить їй, а не боржникові, може звернутися до суду з позовом про визнання права на майно і про звільнення майна з-під арешту, а умовою задоволення матеріально-правових вимог позивача має бути встановлення факту належності майна позивачеві та безпідставність включення такого майна до опису боржника та накладення на нього арешту.

При цьому, враховується, що у разі заперечення щодо арешту (опису) майна, яке не пов'язано зі спором про право на це майно, стосується саме порушення вимог виконавчого провадження з боку органів державної виконавчої служби, то такий спір розглядається у відповідності до ст. 1212 Господарського процесуального кодексу України, а не на підставі вимог ст. 60 Закону України «Про виконавче провадження».

Як зазначалось, за змістом ст. 60 Закону України «Про виконавче провадження» особа, яка вважає, що майно, на яке накладено арешт, належить їй, а не боржникові, може звернутися до суду з позовом про визнання права власності на це майно і про звільнення майна з під арешту.

Підставами для визнання права на звільнення майна з-під арешту можуть бути: право власності на описане майно або право володіння ним.

При цьому, для отримання судового захисту необхідно довести законність цих прав, тобто вони мають бути відповідним чином доведені в суді.

Отже, позивачами за таким позовом можуть бути особи, які вважають, що описане майно належить їм, а не боржникові, можуть звернутись до суду з позовом до стягувача і боржника про визнання права на описане майно і про звільнення цього майна з-під арешту (виключення майна з опису).

Відповідно до ч. 3 ст. 60 Закону України «Про виконавче провадження» з майна боржника може бути знято арешт за постановою начальника відповідного відділу державної виконавчої служби, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець, якщо виявлено порушення порядку накладення арешту, встановленого цим Законом. Копія постанови начальника відділу державної виконавчої служби про зняття арешту з майна боржника не пізніше наступного дня після її винесення надсилається сторонам та відповідному органу (установі) для зняття арешту.

Проте, як вбачається з матеріалів справи, позивачем відповідної скарги до начальника відповідного відділу державної виконавчої служби, якому підпорядкований державний виконавець, подано не було, у зв'язку з чим не виносилось начальником відділу державної виконавчої служби постанови щодо звільнення з-під арешту майна боржника.

Крім того, колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що ПАТ «Креді Агріколь Банк», за фактом арешту автомобіля жодних вимог та заперечень на час розгляду справи не надав.

Таким чином, оскільки скаржник є боржником у виконавчому провадженні, то звернення ним до суду із вимогою про зняття арешту з автомобіля за даних обставин є безпідставним і необґрунтованим, оскільки боржник не уповноважений законом заявляти вимоги до суду в обраний ним спосіб - подачі скарги на дії державного виконавця.

Враховуючи безпідставність вищезазначених вимог скаржника, колегія суддів не знаходить правових підстав для задоволення похідної вимоги щодо зобов'язання Московського відділу ДВС ХМУЮ повернути автомобіль Renault Duster - 2012 року випуску, шасі (кузов, рама, коляска) НОМЕР_1, реєстраційний номер НОМЕР_2, ФОП ОСОБА_4

Відповідно до п.п. 9.13. п. 9 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 17.10.2012 року №9 «Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України», за результатами розгляду скарги виноситься ухвала, в якій господарський суд або визнає доводи заявника правомірними і залежно від їх змісту визнає постанову державного виконавця щодо здійснення заходів виконавчого провадження недійсною, або визнає дії чи бездіяльність органу Державної виконавчої служби незаконними, чи визнає недійсними наслідки виконавчих дій, або зобов'язує орган державної виконавчої служби здійснити певні виконавчі дії, якщо він ухиляється від їх виконання без достатніх підстав, або визнає доводи скаржника неправомірними і скаргу відхиляє.

Колегія суддів, з урахуванням зазначеного дійшла висновку, що суд першої інстанції прийняв оскаржувану ухвалу, обґрунтовано, з урахуванням матеріалів справи та у відповідності до діючого законодавства, тому ухвала господарського суду Харківської області від 08.02.2016 року у справі №922/5508/14підлягає залишенню без змін.

Керуючись статтями 33, 43, 85, 101, п. 1 ст. 103, ст. 105, ст. 106 Господарського процесуального кодексу України судова колегія Харківського апеляційного господарського суду, -

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 залишити без задоволення.

Ухвалу господарського суду Харківської області від 08.02.2016 року у справі №922/5508/14 залишити без змін.

Повний текст постанови складено 11 квітня 2016 року

Головуючий суддя Хачатрян В.С.

Суддя Ільїн О.В.

Суддя Шепітько І.І.