Постанова № 57098180, 06.04.2016, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"06" квітня 2016 р. Справа№ 910/29317/15

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Дідиченко М.А.

суддів: Пономаренка Є.Ю.

Буравльова С.І.

при секретарі Петрик М.О.

за участю представників:

від позивача: не з'явились;

від відповідача: не з'явились,

розглянувши у відкритому засіданні апеляційну скаргу Приватного підприємства "Фінансова будівельна компанія "Завод Луч"

на рішення Господарського суду міста Києва від 15.12.2015 року

у справі № 910/29317/15 (суддя Паламар П. І.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Трест Бориспільсільбуд"

до Приватного підприємства "Фінансова будівельна компанія "Завод Луч"

про стягнення боргу, неустойки, сум за прострочення виконання боржником грошового зобов'язання, ціна позову 39338,17 грн.

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Трест Бориспільсільбуд" звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Приватного підприємства "Фінансова будівельна компанія "Завод Луч" про стягнення боргу, неустойки, сум за прострочення виконання боржником грошового зобов'язання у сумі 39 338, 17 грн.

Позовні вимоги обгрунтовані тим, що всупереч умов укладеного між ним та відповідачем договору № 17 на виготовлення та встановлення огородження конструкцій балконів (блок А) від 24.02.2014 року по виконанню робіт на будівництві об'єкту "Реконструкція недобудованого гуртожитку медучилища під пункт тимчасового розміщення біженців по вул. Студентській, 2 в м. Яготині Київської області" вартістю 29212,24 грн. останній частково оплатив роботи, заборгувавши 24 770, 62 грн.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 15.12.2015 року у справі № 910/29317/15 (суддя Паламар П. І.) позов задоволено.

Не погоджуючись із прийнятим рішенням, відповідач звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просив скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 15.12.2015 року у справі № 910/29317/15 та ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог.

Апеляційна скарга мотивована тим, що при підписанні договору сторонами не була досягнута згода з усіх його істотних умов, а саме не було погоджено список товарних позицій, за якими проводиться робота.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 04.03.2016 року апеляційну скаргу Приватного підприємства "Фінансова будівельна компанія "Завод Луч" прийнято до свого провадження колегією суддів у складі: Дідиченко М. А. (головуюча), Пономаренко Є. Ю., Руденко М. А. та призначено до розгляду на 06.04.2016 року.

Відповідно до протоколу автоматичної заміни складу колегії суддів від 05.04.2016 року, у зв'язку із перебуванням судді Руденко М.А. у відпустці, справу № 910/29317/15 передано на розгляд колегії суддів у складі: Дідиченко М.А., Пономаренко Є.Ю., Буравльов С.І.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 06.04.2016 року № 910/29317/15 прийнято до свого провадження колегією суддів у складі: Дідиченко М. А. (головуюча), Пономаренко Є.Ю., Буравльов С.І.

Представники сторін у судове засідання 06.04.2016 року не з'явилися, про поважні причини неявки суд не повідомили, хоча про час і місце розгляду справи були повідомленні належним чином, що підтверджується повідомленнями про вручення поштових відправлень № 13228462 та № 13228470.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм чинного законодавства, Київський апеляційний господарський суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст.101 ГПК України апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Як вірно встановлено місцевим господарським судом та підтверджується матеріалами справи, 24.02.2014 рому між Товариством з обмеженою відповідальністю "Трест Бориспільсільбуд" (надалі - субпідрядник) та Приватним підприємством "Фінансова будівельна компанія "Завод Луч" (надалі - генпідрядник) укладено договір № 17 на виготовлення та встановлення огородження конструкцій балконів (блок А) (надалі - договір), відповідно до якого субпідрядник зобов'язується власними силами виконати роботи з виготовлення та встановлення огородження конструкцій балконів блоку А на будівництві об'єкта "Реконструкція недобудованого гуртожитку медучилища під пункт тимчасового розміщення біженців по вул. Студентській, 2 в м. Яготині Київської області".

Відповідно до п. 3.1 договору вартість робіт становить 29 212, 80 грн.

Згідно із п. 3.2 договору вартість фактично виконаних робіт визначається на підставі актів здавання-приймання виконаних робіт.

Субпідрядник надає генпідряднику на розгляд та підписання акти приймання виконаних робіт, які розглядаються та підписуються генпідрядником протягом 10 робочих днів (п. 3.3 договору).

На виконання умов договору, позивач виконав роботи на загальну суму 29 212, 80 грн., що підтверджується актами приймання виконаних будівельних робіт за березень 2014 року, грудень 2014 року та довідками про вартість виконаних будіельних робіт та витрат, які підписанні сторонами та скріплені печатками підприємств.

Відповідно до п. 3.5договору відповідач надає позивачу аванс у сумі 60% від вартості договору.

Остаточні розрахунки за виконані роботи на об'єкті генпідрядник проводить в місячний термін після підписання кінцевого акту приймання виконаних робіт (п. 3.6 договору).

Водночас, відповідач розрахувався за виконанні роботи частково у сумі 4 441, 62 грн.

Відповідно до ч. 1 ст. 837 ЦК України за договором підряду одна сторона зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.

Заперечуючи проти позовних вимог, відповідач зазначає, що при підписанні договору між сторонами не було досягнуто всіх істотних умов договору, зокрема не було визначено переліку робіт.

Колегія суддів зазначає, що відповідно до ст. 180 ГК України Господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода.

При укладенні господарського договору сторони зобов'язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору.

Так, колегією суддів встановлено, що умовами укладеного між сторонами договору визначено предмет договору, а саме виконання робіт щодо виготовлення та встановлення конструкцій балконів, досягнута домовленість про ціну договору (п. 3.1 договору) та передбачений термін дії договору (п. 11. 4 договору).

Таким чином, сторонами було досягнуто згоди щодо усіх істотних умов договору.

Щодо визначення переліку робіт, які повинні були бути виконанні, то колегія суддів зазначає, що як вбачається із матеріалів справи відповідач не звертався до позивача про погодження переліку робіт. При цьому, матеріалами справи доведено, що позивач виконав роботи на підставі договору № 17 від 24.02.2014 року, а відповідач прийняв їх без зауважень.

Отже, між сторонами було досягнуто домовленності щодо виду та переліку робіт.

Враховуючи зазначене, беручи до уваги те, що позивач виконав роботи, а відповідач прийняв їх, у останнього виник обов'язок щодо оплати даних робіт.

Водночас, колегією суддів встановлено, що відповідач за виконанні роботи розрахувався частково у сумі 4 441, 62 грн.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Зазначене також кореспондується з нормами ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України.

Зважаючи на відсутність доказів повної оплати виконаних робіт, колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції обґрунтовано задовольнив позовні вимоги в частині стягнення основного боргу у сумі 24 770, 62 грн.

Крім того, у зв'язку з неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань в частині оплати виконаних робіт, останнім було заявлено до стягнення з відповідача пені у сумі 4 104, 57 грн.

Відповідно до частин 1, 3 ст. 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Стаття 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" передбачає, що розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Відповідно до частини 6 статті 232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Згідно з п. 9.6 договору за порушення термінів оплати договору, генпідрядник сплачує пеню у розмірі 0,1% від суми простроченої оплати договору, за кожний день прострочення платежу, але не більше подвійної ставки НБУ, яка діяла в момент виконання зобов'язання.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок пені, колегія суддів приходить до висновку, що він є арифметично вірним, а тому суд першої інстанції обгрунтовано задовольнив позовні вимоги в частині стягнення пені у сумі 4 104, 57 грн.

Також, у зв'язку з простроченням виконання відповідачем грошового зобов'язання з оплати виконаних робіт позивачем було заявлено до стягнення з відповідача 3% річних у сумі 428, 98 грн. та збитки від інфляції у сумі 10 034, 00 грн.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок 3% та збитків від інфляції, колегія суддів приходить до висновку, що він є арифметично вірним, а тому суд першої інстанції обгрунтовано задовольнив позовні вимоги в частині стягнення 3% річних та збитків від інфляції повністю.

За таких обставин висновки суду першої інстанції про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, а тому рішення Господарського суду міста Києва від 15.12.2015 року у справі № 910/29317/15 відповідає чинному законодавству, фактичним обставинам та матеріалам справи і підстав для його скасування не вбачається.

Згідно із ст. 49 ГПК України, витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на заявника.

Керуючись ст.ст. 33, 34, 49, 99, 101, 103-105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Приватного підприємства "Фінансова будівельна компанія "Завод Луч" на рішення Господарського суду міста Києва від 15.12.2015 року залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 15.12.2015 року у справі № 910/29317/15 - без змін.

3. Матеріали справи № 910/29317/15 повернути до Господарського суду міста Києва.

Постанова може бути оскаржена протягом двадцяти днів до Вищого господарського суду України.

Головуючий суддя М.А. Дідиченко

Судді Є.Ю. Пономаренко

С.І. Буравльов