Постанова № 57098111, 12.04.2016, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"12" квітня 2016 р. Справа№ 910/31773/15

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Суліма В.В.

суддів: Гаврилюка О.М.

Майданевича А.Г.

за участю представників сторін

від позивача: ОСОБА_2 - представник за дов. б/н від 11.07.2015 року;

від відповідача: Генкіна А.А. - представник за дов. б/н від 11.045.2016 року,

розглянувши матеріали апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "МЕФД"

на рішення Господарського суду міста Києва від 27.01.2016 року

у справі №910/31773/15 (судя: Андреїшина І.О.)

за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_5

до Товариства з обмеженою відповідальністю "МЕФД"

про стягнення 35 311,40 грн

ВСТАНОВИВ:

Фізична особа-підприємець ОСОБА_5 (далі - позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "МЕФД" (далі - відповідач) про стягнення 35 311,40 грн (з яких: 16000,00 грн заборгованості, 6816,42 грн пені, 538,19 грн трьох відсотків річних, 7956,79 грн інфляційних втрат та 4000,00 грн штрафу), у зв'язку з порушенням відповідачем зобов'язань за договором про надання бухгалтерських послуг № 26/03-14 від 26.03.2014 року

Позовні вимоги мотивовані неналежним виконанням відповідачем умов договору про надання бухгалтерських послуг №26/03-14, відповідач визначене договором грошове зобов'язання у зазначені строки не здійснив.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 27.01.2016 року у справі №910/31773/15 позов задоволено повністю.

Присуджено до стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "МЕФД" на користь Фізичної особи-підприємця ОСОБА_5 16000,00 грн заборгованості, 6816,42 грн пені, 538,19 грн трьох відсотків річних, 7956,79 грн інфляційних втрат, 4000,00 грн штрафу та 1 218,00 грн витрат на сплату судового збору.

Не погодившись із вказаним рішенням, Товариство з обмеженою відповідальністю "МЕФД" подало до Київського апеляційного господарського суду скаргу, в якій просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 27.01.2016 року у справі №910/31773/15 та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити повністю.

Апеляційна скарга мотивована тим, що Господарський суд міста Києва неповно з'ясував обставини справи, визнав обставини встановленими, які є недоведеними і мають значення для справи, неправильно застосував норми матеріального та процесуального права, зокрема оскаржуване рішення було прийняте без участі відповідача, тим самим судом першої інстанції були порушені норми ст. 77 Господарського процесуального кодексу України.

Крім того, скаржник зазначив, що матеріали справи не містять жодних доказів, котрі б підтверджували факт реального надання позивачем відповідачеві бухгалтерських послуг, у продовж спірного періоду (травень - серпень 2014 року).

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 11.03.2016 року прийнято апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "МЕФД" до провадження.

Протоколом автоматичної зміни складу колегії суддів від 12.04.2016 року, у зв'язку із перебуванням судді Коротун О.М. на лікарняному, сформовано для розгляду апеляційної скарги у справі № 910/31773/15 колегію суддів у складі головуючого судді: Сулім В.В., суддів: Гаврилюк О.М., Майданевич А.Г.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 12.04.2016 року прийняти апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "МЕФД" до провадження вищевказаною колегією суддів.

У судовому засіданні 12.04.2016 року представник відповідача підтримав доводи апеляційної скарги, просив її задовольнити, рішення місцевого господарського суду - скасувати.

У відзиві на апеляційну скаргу та судовому засіданні 12.04.2016 року представник позивача заперечував проти доводів апеляційної скарги, просив рішення Господарського суду міста Києва від 27.01.2016 року по справі №910/31773/15 залишити без змін а апеляційну скаргу без задоволення.

Розглянувши апеляційну скаргу, перевіривши матеріали справи, Київський апеляційний господарський суд вважає, що рішення Господарського суду міста Києва від 27.01.2016 року підлягає залишенню без змін, а апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю "МЕФД" - без задоволення, з наступних підстав.

Згідно ст. 99 Господарського процесуального кодексу України апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами наданими суду першої інстанції.

Відповідно до ст. 101 Господарського процесуального кодексу України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу, також апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення господарського суду у повному обсязі.

Як вбачається з матеріалів справи та правильно встановлено судом першої інстанції, 26.03.2014 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "МЕФД" (замовник) та Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_5 (виконавець) було укладено договір про надання бухгалтерських послуг № 26/03-14 (далі - договір), відповідно до умов якого замовник доручає, а виконавець бере на себе зобов'язання, на платній основі, надавати бухгалтерські послуги щодо обліку господарської діяльності замовника та здійснювати захист прав, охоронюваних законом інтересів замовника протягом дії даного договору і на умовах, викладених у ньому.

Умови зазначеного договору свідчать про те, що за своєю правовою природою він є договором про надання послуг.

Відповідно до статті 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Обов'язки замовника та виконавця сторони договору обумовили в розділах 2 і 3 даного договору.

Згідно п. 2.4 договору, сформований, підписаний переданий/направлений виконавцем акт прийому-передачі виконаних робіт (наданих послуг) щодо абонентського обслуговування замовником вважається достатнім підтвердженням наданих виконавцем та отриманих замовником таких послуг і не потребує додаткового підтвердження/підписання зі сторони замовника.

Згідно з п. 3.1.6. договору, замовник зобов'язаний своєчасно та в повному обсязі оплачувати послуги виконавця.

Відповідно до п. 4. 1. договору, за роботу, передбачену п. 2.1. цього договору незалежно від обсягів, строків та результатів її виконання виконавцем, замовник щомісячно перераховує на користь виконавця місячну абонентську плату у фіксованому розмірі - 4 000,00 грн, без ПДВ.

Пунктом 4.2. договору визначено, що розрахунки, передбачені п. 4.1. цього договору, здійснюються замовником на умовах щомісячної оплати, не пізніше 05 числа місяця. в якому надаються послуги.

Згідно п. 4.2.1. договору, замовник має право здійснювати розрахунки на умовах попередньої оплати.

Відповідно до п. 4.3. договору, оплата (компенсація) витрат, необхідних для виконання обов'язків виконавця здійснюється замовником за фактом таких витрат при умові, що вони були погоджені ним.

Оплата за додатковими зобов'язаннями, визначеними в п. 2.2. цього договору, здійснюється замовником в розмірах і в строки, передбачені додатковими угодами до цього договору (п. 4.4. договору).

Відповідно до п. п. 6.1. та 6.2. договору, у випадку порушення зобов'язання, що виникає з цього договору (надалі - порушення договору), сторона несе відповідальність, визначену цим договором та (або) чинним в Україні законодавством; порушенням договору є його невиконання або неналежне виконання, тобто виконання з порушенням умов, визначених змістом цього договору.

Згідно з п. 6.5. договору, сторони погодили, що до правовідносин за цим договором порядок нарахування штрафних санкцій, встановлений ч. 6. ст. 232 Господарського Кодексу України, не застосовується, а строк позовної давності щодо стягнення заборгованості, штрафу, пені встановлюється в три роки.

Пунктом 6.8. договору встановлено, що за кожний факт невиконання, неналежного виконання умов п. 2.4. цього договору виконавець сплачує на користь замовника штраф у розмірі 10 % від встановленого п. 4.1. цього договору розміру місячної абонентської плати.

Пунктом 6.9. договору визначено, що при простроченні виконання грошового зобов'язання з оплати послуг за цим договором замовник зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за кожен календарний день періоду прострочення платежу, а також пеню, нараховану на суму заборгованості за кожен календарний день періоду прострочення платежу у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період прострочення, без обмеження строків її нарахування та звернення до суду за її стягненням.

За умовами п. 6.10. договору, при простроченні оплати послуг за цим договором більше одного місяця, виконавець має право, крім стягнення передбачених п. 6.9. суми боргу та пені, додатково стягнути із замовника штраф у розмірі 20 (двадцять) відсотків від суми заборгованості.

Згідно п. 7.1 договору, він укладений на строк з 01.04.2014 року до 31.08.2014 року та набирає чинності з моменту його підписання повноважними представниками сторін. Договір може бути розірваний кожною із сторін, з попередженням другої сторони за один місяць.

Як вбачається з матеріалів справи, протягом терміну дії договору позивач належним чином виконував. Взяті на себе зобов'язання, що підтверджується складеними у відповідності до п. 2.4. договору актами здачі-прийняття робіт (надання послуг), які підписані сторонами та скріплені печатками:

- № ОУ-0000025 від 30.04.2014 року на суму 4000,00 грн;

- № ОУ-0000033 від 30.05.2014 року на суму 4000,00 грн;

- № ОУ-0000042 від 27.06.2014 року на суму 4000,00 грн;

- № ОУ-0000051 від 31.07.2014 року на суму 4000,00 грн;

Крім того, враховуючи умови п. 2.4 договору акт здачі-прийняття робіт № ОУ-0000066 від 29.08.2014 року на суму 4000,00 грн, є належним та допустимим доказом в розумінні ст.ст. 33, 34 Господарського процесуального кодексу України надання позивачем бухгалтерських послуг.

З огляду на викладене, Київський апеляційний господарський суд не приймає як належне посилання скаржника, що матеріали справи не містять жодних доказів, котрі б підтверджували факт реального надання позивачем відповідачеві бухгалтерських послуг, у продовж спірного періоду (травень - серпень 2014 року).

При цьому, Київський апеляційний господарський суд приймає до уваги, що відповідно до умов договору позивачем надавались бухгалтерські послуги, зокрема надання інформаційної допомоги при складанні первинних та облікових документів, а обмін інформації за цим договором відповідно до п. 2.1.1 договору здійснюється в письмовому, електронному, телефонному чи при безпосередньому спілкуванні на зустрічах.

Як правильно встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, відповідач в порушення зобов'язань щодо оплати послуг, сплатив лише за послуги, надані в квітні 2014 року, здійснивши платіж на суму 4000,00 грн 19.05.2014 року, тобто з простроченням строку оплати на місяць.

Решту абонентської плати за період з травня до серпня 2014 року відповідач взагалі не сплатив, у зв'язку з чим станом на 23.07.2015 року в нього існує заборгованість у розмірі - 16 000,00 грн.

23.07.2015 року позивач направив на адресу відповідача вимогу, з проханням у семиденний строк, з моменту пред'явлення даної вимоги сплатити заборгованість за договором, з урахуванням штрафних санкцій. Однак, дана вимога була залишена відповідачем без відповіді та реагування.

Відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Частиною 2 статті 193 Господарського кодексу України визначено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться, одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно ст. 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим до виконання сторонами.

Боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання (ч. 1 ст. 625 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ч. 2 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час.

Згідно ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ст. 614 Цивільного кодексу України, особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлене договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання.

З огляду на викладене, Київський апеляційний господарський суд погоджується з висновком суду першої інстанції щодо задоволення позовних вимог в частині стягнення з відповідача на користь відповідача 16000,00 грн суми основної заборгованості.

Крім того, Київський апеляційний господарський суд погоджується з висновком суду першої інстанції щодо задоволення позовних вимог в частині стягнення з відповідача 538,19 грн 3% річних, 7 956,79 грн інфляційних втрат та 6816,42 грн пені, з огляду на наступне.

Згідно ст. 614 Цивільного кодексу України, особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлене договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно п. 7.3.3. договору, за порушення строків оплати за поставлений товар покупець на вимогу постачальника сплачує 0,1 % річних від простроченої суми.

Відповідно до ст. 611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Згідно ч. 1 ст. 546 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Відповідно до ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

Згідно з п. 6.5. договору, сторони погодили, що до правовідносин за цим договором порядок нарахування штрафних санкцій, встановлений ч. 6. ст. 232 Господарського Кодексу України, не застосовується, а строк позовної давності щодо стягнення заборгованості, штрафу, пені встановлюється в три роки.

Відповідно до п. 6.8. договору, за кожний факт невиконання, неналежного виконання умов п. 2.4. цього договору виконавець сплачує на користь замовника штраф у розмірі 10 % від встановленого п. 4.1. цього договору розміру місячної абонентської плати.

Згідно п 6.9. договору, при простроченні виконання грошового зобов'язання з оплати послуг за цим договором замовник зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за кожен календарний день періоду прострочення платежу, а також пеню, нараховану на суму заборгованості за кожен календарний день періоду прострочення платежу у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період прострочення, без обмеження строків її нарахування та звернення до суду за її стягненням.

Здійснивши розрахунок 3% річних, інфляційних нарахувань та пені, Київський апеляційний господарський суд погоджується з розрахунком відповідача щодо стягнення з відповідача на користь позивача 538,19 грн 3% річних, 7956,79 грн інфляційних втрат та 6816,42 грн пені

Відповідно до п. 6.10. договору, при простроченні оплати послуг за цим договором більше одного місяця, виконавець має право, крім стягнення передбачених п.6.9. суми боргу та пені, додатково стягнути із замовника штраф у розмірі 20 (двадцять) відсотків від суми заборгованості.

Оскільки відповідачем було допущено невиконання зобов'язань за договором, Київський апеляційний господарський суд погоджується з висновком суду першої інстанції щодо задоволення позовних вимог в частині стягнення з відповідача на користь позивача 4000,00 грн штрафу.

При цьому, Київський апеляційний господарський суд не приймає як належне посилання скаржника щодо порушення судом першої інстанції норм ст. 77 Господарського процесуального кодексу України, з огляду на наступне.

26.01.2016 року через відділ діловодства господарського суду від відповідача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи, у зв'язку з неможливістю явки представника відповідача в судове засідання.

Відповідно до п. 3.9.2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 р.

№18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України" у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору. Господарський суд з урахуванням обставин конкретної справи може відхилити доводи учасника судового процесу - підприємства, установи, організації, іншої юридичної особи, державного чи іншого органу щодо відкладення розгляду справи у зв'язку з відсутністю його представника (з причин, пов'язаних з відпусткою, хворобою, службовим відрядженням, участю в іншому судовому засіданні і т. п.). При цьому господарський суд виходить з того, що у відповідних випадках такий учасник судового процесу не позбавлений права і можливості забезпечити за необхідності участь у судовому засіданні іншого представника згідно з частинами першою - п'ятою статті 28 ГПК, з числа як своїх працівників, так і осіб, не пов'язаних з ним трудовими відносинами. Неможливість такої заміни представника і неможливість розгляду справи без участі представника підлягає доведенню учасником судового процесу на загальних підставах (статті 32 - 34 ГПК), причому відсутність коштів для оплати послуг представника не може свідчити про поважність причини його відсутності в судовому засіданні.

Проте, відповідачем відповідно до вимог ст.ст. 32, 34 Господарського процесуального кодексу України не було надано належних та допустимих доказів на підтвердження неможливості бути присутнім в судовому засіданні або забезпечити участь у судовому засіданні іншого представника.

Крім того, відповідач не був позбавлений права подати витребуваний судом письмовий відзив на позовну заяву через відділ діловодства та документообігу Господарського суду міста Києва, як він це зробив, подавши клопотання про відкладення розгляду цієї справи, оскільки мав достатньо часу, для його підготовки.

Київський апеляційний господарський суд погоджується з висновком суду першої інстанції щодо задоволення позовних вимог.

Таким чином, колегія суддів вважає, що місцевим господарським судом повно і всебічно з'ясовані всі обставини справи та надано їм належну правову оцінку.

На підставі наведеного, колегія суддів дійшла висновку про те, що прийняте господарським судом рішення відповідає ст. ст. 43, 85 Господарського процесуального кодексу України, вимогам щодо законності та обґрунтованості, підстав для скасування чи зміни рішення, в тому числі, з мотивів, наведених в апеляційній скарзі не вбачається.

За таких обставин, рішення Господарського міста Києва від 27.01.2016 року у справі №910/31773/15 підлягає залишенню без змін, а апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю "МЕФД" - задоволенню не підлягає.

Судовий збір за розгляд апеляційної скарги у зв'язку з відмовою в її задоволенні на підставі ст. 49 Господарського процесуального кодексу України покладається на апелянта.

Керуючись ст. ст. 49, 99, 101, 103 -105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "МЕФД" залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 27.01.2016 року у справі №910/31773/15 - залишити без змін.

3. Матеріали справи №910/31773/15 повернути до Господарського суду міста Києва.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття і може бути оскаржена до Вищого господарського суду України протягом двадцяти днів з дня набрання постановою апеляційного господарського суду законної сили.

Головуючий суддя В.В. Сулім

Судді О.М. Гаврилюк

А.Г. Майданевич