Рішення № 57097875, 07.04.2016, Господарський суд Черкаської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

18005, м. Черкаси, бульвар Шевченка, 307, тел. канцелярії (0472) 31-21-49, inbox@ck.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"07" квітня 2016 р.Справа № 925/118/16

Господарський суд Черкаської області в складі:

головуючого - судді Єфіменка В.В.,

з секретарем судового засідання Литвин М.О.,

за участю представників сторін:

від позивача ОСОБА_1 за довіреністю;

від відповідача ОСОБА_2, ОСОБА_3 за довіреністю;

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні господарського суду Черкаської області в м. Черкаси справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю Аванхімікл, с. Ківшовата, Таращанський район, Київська область, до товариства з обмеженою відповідальністю Відродження Кривець, с. Кривець, Маньківський район, Черкаська область,

про стягнення коштів, -

ВСТАНОВИВ:

Заявлено позов про стягнення з відповідача на користь позивача 528 148 грн. 87 коп. боргу, 92 855 грн. 02 коп. плати за користування товарним кредитом, 4 851 грн. 99 коп. 3% річних, 21 113 грн. 23 коп. втрат внаслідок інфляції, 42 896 грн. 20 коп. штрафу за неналежне виконання умов договором купівлі-продажу від 12.03.2014 №15 (далі-Договір №15) та додаткової угоди від 31.10.2014 №1.

Представник позивача в судовому засіданні позов підтримав, просив суд задовольнити заявлені вимоги повністю з підстав, викладених в позовній заяві.

Позов заявлено з тих мотивів, що згідно з договором купівлі-продажу № 15 від 12.03.2014, додаткової угоди від 31.10.2014 №1 позивач поставив, а відповідач прийняв товар (далі-товарно-матеріальні цінності, ТМЦ) на загальну суму 306 667, 94 грн.

31.10.2014 відповідач звернувся до позивача з листом про перенесення терміну розрахунку за отримані ТМЦ у сумі 306 667,94 грн. за Договором №15 від 12.03.2014 на 2015 рік у зв'язку зі скрутним фінансовим становищем Відповідача. Позивач дав згоду на перенесення терміну розрахунку за Договором №15 на 2015 рік і сторони підписали Додаткову угоду №1 від 31.10.2014 відповідно до умов якої, розрахунок повинен проводитися на наступних умовах:

«На залишок заборгованості Продавець надає Покупцю Товарний кредит з відстрочкою платежу:

50% до 01 вересня 2015 року;

50% до 01 листопада 2015 року».

Товарний кредит з відстрочкою платежу надається на умовах сплати 11% річних за користування Товарним кредитом за період з 01.12.2014 до повного виконання Покупцем своїх зобов'язань Договором №15.

Позивач посилаючись на п. 4.6. Договору №15 змінив розмір основної заборгованості відповідача відповідно до зміни курсу гривні до іноземної валюти, що визначена еквівалентом ціни на Товар.

Позивач вважає, що станом на 01.09.2015 відповідач повинен сплатити йому 428 962,00 грн., проте не сплатив нічого, чим порушив умови виконання зобов'язання, що передбачені Договором №15 та Додатковою угодою.

Розмір заявлених вимог, позивач мотивує тим, що станом на 01.12.2014 середній курс продажу 1 долара США на Міжбанківському ринку становив 16,1313 грн., відповідно позивач нарахував курсову різницю за зобовязаннями Відповідача станом на 01.12.2014, яка складає 105 578,11 грн.

Станом на 01.01.2015 (курс взятий за 29.12.2014) середній курс продажу 1 долара США на Міжбанківському ринку становив 19,1889 грн., відповідно позивач нарахував курсову різницю за зобовязаннями відповідача станом на 01.01.2015, у розмірі 78 138,99 грн..

Станом на 01.02.2015 середній курс продажу 1 долара США на Міжбанківському ринку становив 21,2714 грн., відповідно Позивач нарахував курсову різницю за зобовязаннями Відповідача станом на 30.01.2015, у розмірі 53 219,67 грн..

Станом на 24.02.2015 середній курс продажу 1 долара США на Міжбанківському ринку становив 33,5708 грн., відповідно Позивач нарахував курсову різницю за зобовязаннями Відповідача станом на 24.02.2015, у розмірі 314 319,31 грн.

На думку позивача загальна сума курсової різниці становить 551 256,07 грн. тобто, загальна сума основної заборгованості Відповідача станом на 20.01.2016 складає 857 924,01 грн. ОСОБА_2 про курс валют на міжбанківському валютному ринку взяті позивачем із сайту MezhBank.org.ua .

Відповідач у відзиві на позов та його представники в судовому засіданні заявлені позовні вимоги не визнали вважаючи їх безпідставними та просили суд у задоволенні повних вимог відмовити повністю посилаючись, зокрема на те, що згідно з п. 3.1 зазначеного договору, конкретний асортимент, кількість, ціна, строк поставки та умови оплати Товару наведені у Специфікаціях до договору, що є його невід'ємними частинами.

Відповідно до Специфікації від 09.04.2014 №1 Позивач поставив Відповідачу засоби захисту рослин на загальну суму 229 746, 42 грн. з ПДВ на умовах товарного кредиту з відстрочкою платежу до 01.12.2014. Товар отримано Відповідачем за видатковою накладною від 09.04.2015 №29.

Згідно зі Специфікації від 29.05.2014 №3 Позивач поставив Відповідачу засоби захисту рослин на загальну суму 25 920,00 грн. з ПДВ на умовах товарного кредиту з відстрочкою платежу до 01.12.2014. Товар отримано Відповідачем за видатковою накладною від 29.05.2014 №55.

Згідно зі Специфікації від 29.05.2014 №4 Позивач поставив Відповідачу засоби захисту рослин на загальну суму 46 512, 00 грн. з ПДВ на умовах товарного кредиту з відстрочкою платежу до 01.12.2014. Товар отримано Відповідачем за видатковою накладною від 29.05.2014 №56.

Всього позивач поставив Відповідачу товар на загальну суму 302 178, 42 грн. з ПДВ.

Відповідно до додаткової угоди №1 від 31.10.2014 Сторони у всіх специфікаціях до зазначеного договору від 12.03.2014 №1 змінили строк оплати поставленого товару, вказавши, що останній надається на умовах товарного кредиту з відстрочкою платежу:

- 50% до 01.09.2015;

- 50% до 01.11.2015.

Зважаючи на викладене, у Відповідача виник обов'язок оплатити вартість 50 % отриманого товару (що складає 153 333, 97 грн.) до 01.09.2015, а решту його вартості (що також складає 153 333, 97 грн.) - до 01.11.2015.

Відповідач стверджує, що станом на 28.10.2014 (тобто в межах строків, визначених Додатковою угодою №1 від 31.10.2014) Відповідачем повністю оплачено товар, поставлений згідно з договором від 12.03.2014, Специфікаціями від 09.04.2014 №1, від 29.05.2014 №3, від 29.05.2014 №4 на загальну суму 302 178, 42 грн.

Факт придбання товару за Специфікацією №2 на суму 4489,52 грн. представники відповідача у судовому засіданні категорично заперечували.

Також Відповідач не визнає вимогу Позивача в частині стягнення додатково нарахованої оплати з урахуванням валютних коливань у розмірі 221 480,93 грн. через те, що сторони у встановленому Договором порядку не змінювали обумовлену вартість товару в залежності від розміру курсу валют, а позивач всупереч вимог статті 207 і 632 ЦК України змінив істотну умову договору ціну, в сторону її збільшення. Відповідач вважає, що обґрунтовуючи вимоги про стягнення вартості товару зміною курсу гривні до іноземної валюти, Позивач посилається, зокрема, на середній курс продажу 1 долара США на міжбанківському ринку, а належних і допустимих доказів настання обставин передбачених п. 4.6. Договору позивач суду не надав.

Вимоги позивача про стягнення 42 986,20 грн. штрафу відповідач не визнає посилаючись не їх безпідставність та порушення позивачем п. 6.1 Договору.

Вимоги позивача про стягнення процентів за користування товарним кредитом відповідач не визнає мотивуючи тим, що такий обовязок у позивача виникає не тільки після нарахування процентів позивачем, а після оформлення розміру нарахованих процентів відповідними документами, які мали б бути надані відповідачу відповідно до умов викладених у п. 4.3 Договору.

Відповідач вважає, що ним не допущено порушення його обов'язків згідно з договором купівлі-продажу від 12.03.2014 №15 (в межах заявлених позовних вимог), а тому відсутні підстави для стягнення з нього інфляційних витрат та трьох процентів річних.

Суд вислухавши представників сторін, дослідивши матеріали справи та подані сторонами докази приходить до наступних висновків.

12 березня 2014 року товариство з обмеженою відповідальністю (далі-ТОВ) Аванхімікл та товариство з обмеженою відповідальністю Відродження Кривець уклали Договір купівлі-продажу №15 (далі-Договір №15), за яким, Позивач (Продавець) зобов'язується передати у власність Відповідачу (Покупцю) засоби захисту рослин, насіння, мінеральні добрива (далі-Товар; ТЦМ) відповідно до умов даного Договору №15 (додаткових угод та специфікацій до нього) (а.с.11-14).

П. 4.1 Договору №15 визначено, що умови оплати товару, порядок та строки здійснення платежів зазначаються у специфікації (ях) до Договору №15.

П. 4.6 сторони визначили, що оплата вартості товару та нарахованих процентів проводиться в гривнях (а.с.11).

Із змісту вищеназваних пунктів Договору №15 вбачається, що сторони обумовили можливість індексації вартості товару (платіж у гривні) до іноземної валюти долара США у Специфікації для подальшого індексування при настанні обставин передбачених у п. 4.6 і 4.7 Договору №15.

Обґрунтовуючи вимоги про стягнення вартості Товару зміною курсу гривні до іноземної валюти, Позивач посилається, зокрема, на середній курс продажу 1 долара США на міжбанківському ринку.

Аналізуючи зміст Специфікацій, як правочинів сторін, суд приходить до наступних висновків.

В силу ст.174 ГК України господарські зобовязання можуть виникати, зокрема з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Згідно ст.11 ЦК України цивільні права та обовязки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обовязки.

Ст.202 ЦК України закріплено, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обовязків. Правочини можуть бути односторонніми та дво - чи багатосторонніми (договори). Одностороннім правочином є дія однією сторони, яка може бути представлена однією або кількома особами.

Відповідно до положень ст. 245 ЦК України поставлена продукція має бути оплачена за встановленою договором ціною.

Статтею 99 Конституції України визначено, що грошовою одиницею України є гривня.

За приписами ст. 533 Цивільного кодексу (далі-ЦК) України грошове зобовязання має бути виконане у гривнях.

Якщо у зобов'язанні визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті, сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не встановлений договором або законом чи іншим нормативно-правовим актом.

Використання іноземної валюти, а також платіжних документів в іноземній валюті при здійсненні розрахунків на території України за зобов'язаннями допускається у випадках, порядку та на умовах, встановлених законом.

Постановою Кабінету Міністрів України від 18.12.1998 №1998 «Про удосконалення порядку формування цін» (далі-Постанова №1998) закріплено, що формування, встановлення та застосування суб'єктами підприємництва вільних цін на території України здійснюється виключно у національній грошовій одиниці.

Згідно з ч. 2 ст. 10 Закону України «Про ціни і ціноутворення», ціни на товари, які призначені для реалізації на внутрішньому ринку України, установлюються виключно у валюті України, якщо інше не передбачено міжнародними угодами, ратифікованими Україною, та постановами Кабінету Міністрів України.

ОСОБА_4 Банку України № 18-315/47707 від 28.08.2014, розяснено, що формування цін в Україні повинно здійснюватись виключно в гривнях.

За приписами п. 1 Постанови №1998 під час формування цін є обґрунтованим врахування витрат у доларовому еквіваленті лише в частині імпортної складової структури ціни.

В судовому засіданні представник позивача визнав той факт, що позивач не виробляє самостійно засоби захисту рослин, поставлені відповідачу, а лише здійснює їх продаж.

Докази того, що позивач є виробником засобів захисту рослин із використанням компонентів, придбаних внаслідок зовнішньоекономічної діяльності до суду не подані. Відтак будь-яка імпортна складова у структурі собівартості Товару, розрахунки за який є предметом спору відсутня.

Ст. 189 Господарського кодексу (далі-ГК) України визначено, що ціна у господарських зобовязаннях є вираженим у грошовій формі еквівалентом одиниці товару (продукції, робіт, послуг, матеріально-технічних ресурсів, майнових та немайнових прав), що підлягає продажу (реалізації), який повинен застосовуватися як тариф, розмір плати, ставки або збору, крім ставок і зборів, що використовуються в системі оподаткування.

Ціна є істотною умовою господарського договору. Ціна зазначається в договорі у гривнях. Ціни у зовнішньоекономічних договорах (контрактах) можуть визначатися в іноземній валюті за згодою сторін.

Суд приходить до висновку, що позивач не довів у судовому засіданні правомірності формування ним ціни на продаваємий відповідачу товар у еквіваленті до іноземної валюти долара США.

Субєкти господарювання використовують у своїй діяльності вільні та державні регульовані ціни.

Суд вважає, що у правочині зовнішнє волевиявлення особи має відповідати його внутрішній волі. Воля сторони має бути спрямована на досягнення відповідного юридичного наслідку через фактичні дії, які мають призвести безпосередньо до виникнення, зміни чи припинення прав і обовязків.

Із досліджених в судовому засіданні Специфікацій №№ 1, 2, 3 і 4 вбачається, що найменування товару, кількість поставки, ціна без ПДВ, вартість без ПДВ, ПДВ 20% розмір всієї вартості разом із ПДВ, розмір попередньої оплати у % та у гривнях сторонизазначені у таблиці.

Доводи позивача про те, що відповідно до бухгалтерської довідки №10 від 05.06.2014, відбулося збільшення ціни продажу згідно Специфікації №2 від 05.06.2014 року на суму 4 489,52 грн., суд вважає необґрунтованими виходячи із аналізу слідуючих обставин.

За приписами ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Сторонами 05.06.2014 підписано Специфікацію №2, згідно з якою Позивач зобов'язувався поставити Відповідачу засоби захисту рослин на загальну суму 4 489, 52 грн. з ПДВ на умовах товарного кредиту з відстрочкою платежу до 01.12.2014. Доказів поставки товару за Специфікацією №2 Позивачем не надано.

В судовому засіданні представник позивача визнав той факт, що поставка за Специфікацією № 2 не здійснювалась.

Суд приходить до висновку, що вимоги позивача про стягнення 4489,52 грн. за Специфікацією №2 безпідставні і задоволенню не підлягають.

Із досліджених у судовому засіданні Специфікацій №1 від 09.04.2014, №2 від 05.06.2014., №3 від 29.05.2014, №4 від 29.05.2014 вбачається, що на залишок заборгованості Продавець надав Покупцю Товарний кредит з відстрочкою платежу до 01 грудня 2014 року.

31.10.2014 відповідач звернувся до позивача з листом про перенесення терміну розрахунку за отримані по Договору №15 від 12.03.2014 товарно-матеріальні цінності у сумі 306 667,94 грн. на 2015 рік у зв'язку зі скрутним фінансовим становищем Відповідача (а.с.23).

Позивач дав згоду на зміну терміну розрахунків за Договором №15 у підтвердження чого сторонами була підписана Додаткова угода №1 від 31.10.2014 відповідно до умов якої, Продавець надав Покупцю Товарний кредит з відстрочкою платежу:

50% до 01 вересня 2015 року;

50% до 01 листопада 2015 року.

Товарний кредит з відстрочкою платежу надано на умовах сплати 11% річних за користування Товарним кредитом за період після 01.12.2014 до повного виконання Покупцем зобов'язань за Договором №15 (а.с.24).

Відповідно до статей 7, 15 та 36 Закону України "Про ОСОБА_4 банк України", ОСОБА_4 банк України визначає порядок установлення і використання офіційного курсу гривні до іноземних валют та банківських металів.

Положення про встановлення офіційного курсу гривні до іноземних валют та курсу банківських металів затверджено Постановою Правління ОСОБА_4 Банку України від 12.11.2003 №496 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 27 листопада 2003 р. за №1094/8415) (далі-Положення 496).

За цим Положенням ОСОБА_4 банк України (далі - ОСОБА_4 банк) установлює офіційний курс гривні до іноземних валют, міжнародних рахункових та тимчасових грошових одиниць, а також офіційний (обліковий) курс банківських металів (далі - офіційний курс гривні до іноземних валют та банківських металів).

Із досліджених в судовому засіданні Специфікацій №№ 1,3 і 4 вбачається, що наявна в них таблиця із реквізитами ТМЦ та сумою їх вартості не має записів про розмір офіційного курсу української гривні до іноземної валюти, зокрема, долара США.

Позивач не надав суду належних і допустимих доказів про вчинення сторонами конкретних дій, які б переконливо і однозначно свідчили про вираз сторонами своєї волі на фіксацію вартості Товару за курсом гривні до іноземної валюти на день підписання кожної Специфікації.

Суд приходить до висновку, що у Специфікаціях №№ 1,3 і 4 сторони не зафіксували: ні офіційного курсу гривні до долара США у розмірі встановленому ОСОБА_4 банком відповідно до Положень 496; ні курсу долара США на Міжбанківському ринку, а це обєктивно унеможливлює індексування вартості Товару, зазначеного у Специфікаціях №№ 1,3 і 4 порівняно із курсом долара США в українській гривні в порядку передбаченому Договором №15.

Суд приходить до висновку, що позивач не довів у встановленому порядку наявність чіткого і однозначно зафіксованого у Специфікаціях №№ 1,3 і 4 права на стягнення основної заборгованості із відповідача у відповідному розмірі внаслідок зміни офіційного курсу української гривні до іноземної валюти, зокрема до долара США, а тому в цій частині вимоги позивача задоволенню не підлягають.

Аналізуючи інші вимоги позивача та заперечення відповідача суд зясував наступне.

Той факт, що на виконання умов Договору №15 позивач поставив, а відповідач прийняв Товар підтверджується дослідженими в судовому засіданні накладними і Специфікаціями:

-видатковою накладною №29 від 09 квітня 2014 р. (Специфікація №1 від 09.04.2015) - 1 405 л. на суму 229 746,42 грн.;

- видатковою накладною №55 від 29 травня 2014 р. (Специфікація №3 від 29.05.2015) - 300 л. на суму 25 920,00 грн.;

- видатковою накладною №56 від 29 травня 2014 р. (Специфікація №4 від 29.05.2015) - 190 л. на суму 46 512 грн., які підписані повноважними представниками сторін, засвідчені печатками і не оспорюється сторонами (а.с.15-17; 19-21).

Із досліджених в судовому засіданні платіжних документів відповідача, вбачається, що відповідач на виконання зобовязань за Договором №15 і Додатковою угодою №1, здійснив наступні платежі:

-платіжним дорученням №16 від 10.09.2015 Відповідач сплатив Позивачу 155 650, 00 грн. з ПДВ за поставлені засоби захисту рослин, що перевищує 50% від загальної вартості поставленого товару (50% = 114873,21 грн.);

-платіжним дорученням №96 від 27.10.2015 Відповідач сплатив Позивачу 86 528, 42 грн. з ПДВ за поставлені засоби захисту рослин;

-платіжним дорученням №98 від 28.10.2015 Відповідач сплатив Позивачу 60 000 грн. з ПДВ за поставлені засоби захисту рослин (а.с.105-107).

Відтак:

ОтриманоСплачено

Відповідачем ТМЦ на, грн.Відповідачем, грн.

229 746,42 155 650

25 920 86 528

46 920 60 000

Всього: 302 178Всього: 302 718

Суд приходить до висновку, що станом на 28.10.2015 відповідач повністю сплатив позивачу вартість придбаного Товару.

Виходячи із вищевикладеного, підстав для стягнення заявлених позивачем 3 % річних та втрат внаслідок інфляції судом не виявлено.

Аналізуючи вимоги позивача про стягнення плати за користування товарним кредитом у розмірі 92 855,02 грн. та 5 % штрафу на суму 42 896,20 грн. суд приходить до таких висновків.

За умовами Додаткової угоди №1 від 31.10.2014 Сторони погодили остаточні дати сплати товарного кредиту ( 50 % до 01.09.2015; 50 % до 01.11.2015 відповідно).

П. 1.2 Додаткової угоди сторони визначили, що Товарний кредит з відстрочкою платежу надано відповідачу на умовах сплати 11% річних за користування Товарним кредитом з 01.12.2014 (тобто після 01.12.2014) до повного виконання відповідачем зобовязань за Договором №15 (а.с.24).

П. 4.3 Договору №15 сторони встановили, що нарахування відсотків за користування товарним кредитом здійснюється щомісячно шляхом виставлення Позивачем відповідного рахунку-фактури та підписання з Відповідачем акту виконаних робіт щодо надання послуг з товарного кредиту.

Згідно з п. 4.6 Договору №15 закріплено обов'язок Відповідача сплатити саме нараховані (в порядку передбаченому Договором №15) відсотки за користування товарним кредитом.

Суд вважає, що обов'язок Відповідача сплатити відсотки виникає з настанням юридичного складу, до якого, в тому числі входить подія -нарахування відсотків Позивачем, в порядку, передбаченому п. 4.3. Договору №15.

За приписами ч. 1 ст. 629 ЦК України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Вимоги п. 4.3 для нарахування % на суму товарного кредиту Договору №15 в частині обов'язку надати відповідні рахунки-фактури та акти виконаних робіт відповідачу є обов'язковими для Позивача.

Суд приходить до висновку, що саме з моменту виконання Позивачем обовязку визначеного п. 4.3 у Відповідача виникає обовязок сплатити відсотки за користування Товарним кредитом по п.4.6 Договору №15.

За умовами з п. 6.1 Договору від 12.03.2015 №15, Відповідач був зобов'язаний надати документи щодо свого фінансового стану впродовж 5 днів з моменту отримання вимоги Позивача. Доказів, що така вимога Відповідачем отримана до суду не подано.

Згідно з ч. 1 ст. 614 ЦК України, особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом.

Вищеназвані вимоги позивач обґрунтовує тим, що Акт надання послуг з нарахуванням процентів за користування Товарним кредитом №138 та Акти надання послуг з нарахуванням курсової різниці №148, №149, №158, №140 були ним надіслані Відповідачу через УДППЗ «Укрпошта» 21.11.2015 (а.с.26).

Також, в зазначеному вище відправлені, позивач надіслав лист (№136 від 16.11.2015) із проханням надати фінансові документи відповідача відповідно до п. 6.1 Договору №15 (а.с.32).

Позивач стверджує, що станом на 20.01.2016 відповідач не надав відповіді на вказаний лист та не вчинив жодних дій, які б спрямовувались на приведення договірних зобов'язань в правове поле.

02.12.2015 позивач надіслав відповідачу лист №30 з вимогою: сплатити заборгованість за Договором №15 від 12.03.2014 у розмірі 528 148, 87 грн.; 11% річних у розмірі 92 855,02 грн., а всього 621 000,89 грн. (а.с.33-34).

Згідно з ч. 1 ст. 1 Закону України «Про бухгалтерський облік і фінансову звітність», первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення. Частиною 2 статті 9 цього Закону визначено законодавчі вимоги, яким повинен відповідати первинний обліковий документ, а направлений Позивачем лист від 02.12.2015 таким вимогам не відповідає.

Відтак, суд приходить до висновку, що тільки акти виконаних робіт та рахунки-фактури є єдиними, передбаченим як законом, так і укладеним договором, первинними бухгалтерськими документами після одержання яких у Відповідача виникає обов'язок сплатити відсотки за користування товарним кредитом у заявленому позивачем розмірі.

Із досліджених у судовому засіданні, наданих представниками відповідача, відомостей роздрукованих із офіційного веб-сайту УДППЗ «Укрпошта» вбачається, що поштове відправлення №0954400032401 прийнято 21.11.2015 у відділенні поштового зв'язку (далі-ОПЗ) «Лука» і доставлено в ОПЗ «Кривець» 28.11.2015, однак повернуто відправнику у зв'язку з відсутністю адресата за вказаною відправником адресою. В подальшому УДППЗ «Укрпошта» вручила його відправнику у ОПЗ «Ківшовата» 03.12.2015 (а.с.109).

Поштове відправлення №0950001446051 прийнято 15.12.2015 у ОПЗ «Тараща О» і 29.12.2015 доставлено в ОПЗ «Кривець» та в той же день повернуто за зворотною адресою, а 02.01.2015 це поштове відправлення було доставлено в ОПЗ «Лука» (а.с.110).

Факт невручення вищеназваних поштових відправлень підтверджується дослідженими в судовому засіданні: листом керівника позивача від 17.12.2015 на адресу органів юстиції та фіскальної служби та поштовими конвертами із реквізитами відправлень та довідками УДППЗ «Укрпошта» форма 20 (а.с.151-157).

Доказів того, що після укладання Договору №15 від 12.03.2014 відповідач навмисно змінював свою юридичну адресу вказану, як в цьому ж договорі, так і в ЄДР ЮОФОП позивач суду не надав.

Суд приходить до висновку, що відповідач надав належні і допустимі докази відсутності його вини у неотриманні надісланих позивачем ОСОБА_5, якими позивач обґрунтовує вимоги про стягнення відсотків за користування товарним кредитом та штрафу за ненадання документів, необхідних для аналізу фінансового стану.

Платіжним дорученням №166 від 04.11.2015 відповідач сплатив позивачу 27 596,73 грн. в якості відсотків за користування товарним кредитом по Договору №15 (а.с.108).

Суд приходить до висновку, що відповідач виконав зобовязання по оплаті товарного кредиту.

Враховуючи вищевикладене, суду приходить до висновку, що заявлені позивачем вимоги про стягнення 11% за користування товарним кредитом на 5% штрафу є недоведеними і задоволенню не підлягають.

З огляду на вищевикладене, суд приходить до висновку, що позивач не довів заявлені ним позовні вимоги і у позові необхідно відмовити повністю, а відтак судові витрати покладаються на позивача.

Керуючись ст.ст. 49, 82-85 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

У позові відмовити повністю

Рішення може бути оскаржене до Київського апеляційного господарського суду в порядку, визначеному ГПК України після складення повного тексту рішення.

Повне рішення складено 11.04.2016.

Суддя В.В.Єфіменко