Рішення № 57097833, 05.04.2016, Господарський суд Черкаської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

18005, м. Черкаси, бульвар Шевченка, 307, тел. канцелярії (0472) 31-21-49, inbox@ck.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"05" квітня 2016 р.Справа № 925/256/16

Господарський суд Черкаської області в складі головуючого судді Пащенко А.Д., із секретарем судового засідання Ковбою І.М.,

представник позивача: ОСОБА_1 - за довіреністю,

представник відповідача не зявився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні господарського суду Черкаської області справу

за позовом фізичної особи - підприємця ОСОБА_2

до товариства з обмеженою відповідальністю "ІНТЕРКОРН ЛТД"

про стягнення 168 197,40 грн.,

ВСТАНОВИВ:

Заявлено позов про стягнення з відповідача 168 197,40 грн. боргу за поставлені відповідачу товари відповідно до договору поставки № б-н від 20.11.2015 по видатковій накладній № РН-0000389 від 23.11.2015.

Відповідач не направив свого представника у судове засідання, відзив на позов суду не надіслав. Суд вважає можливим розглядати справу за відсутності представника відповідача, за наявними у справі матеріалами, відповідно до статті 75 ГПК України, з огляду на таке.

Суд вжив усіх заходів для належного повідомлення відповідача про дату і час розгляду справи, ухвала суду від 21.03.2016 надіслана відповідачу за адресою, вказаною в позовній заяві та у Витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців. Відповідно до пункту 20.1. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 10 від 24.10.2011 "Про деякі питання підвідомчості і підсудності справ господарським судам" місцезнаходження юридичної особи або фізичної особи - підприємця визначається на підставі відомостей, внесених до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців.

В пункті 3.9.1. постанови Пленуму ВГСУ № 18 від 26.12.2011 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" вказано, що у разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації -адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом. До повноважень господарських судів не віднесено з'ясування фактичного місцезнаходження юридичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Неявка відповідача у судове засідання не перешкоджає розгляду справи, а направляти свого представника у судове засідання чи заперечувати проти позову є правом сторони, а не обовязком.

Одночасно, застосовуючи положення Господарського процесуального кодексу України та Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" при розгляді справи, суд зазначає, що частиною 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод передбачено право особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку, який кореспондується з обов'язком добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (пункт 35 рішення Європейського суду з прав людини від 07.07.1989 у справі "Юніон Еліментарія Сандерс проти Іспанії" (Alimentaria Sanders S. A. v. Spain).

Представник позивача у судовому засіданні підтримав позов у заявленій сумі з підстав, викладених у позовній заяві, просив задовольнити позов та прийняти рішення у даному судовому засіданні.

В судовому засіданні 05.04.2016 оголошена вступна та резолютивна частини рішення суду на підставі статті 85 ГПК України.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення та доводи представника позивача, суд встановив таке.

Фізична особа - підприємець ОСОБА_2 (Постачальник за договором, позивач у справі) та товариство з обмеженою відповідальністю "ІНТЕРКОРН ЛТД" (Покупець за договором, відповідач у справі) уклали договір поставки б/н від 20 листопада 2015 року, далі - Договір, за умовами якого Постачальник передає, а Покупець приймає для подальшого продажу продукти харчування, в подальшому по договору - ОСОБА_3. Ціна, кількість та асортимент ОСОБА_3 вказуються в накладних, які є невідємною частиною даного договору (пункт 1).

Відповідно до п. 2.9 Договору Покупець після відвантаження ОСОБА_3 здійснює 20% оплату на протязі 1-го робочого банківського дня та повний розрахунок в наступні 3-5 банківські дні (з дня відвантаження ОСОБА_3). Розрахунки за поставлений ОСОБА_3 здійснюються у безготівковій формі (перерахування Покупцем грошових коштів на розрахунковий рахунок Постачальника) шляхом внесенням Покупцем грошових коштів безпосередньо до каси Постачальника (готівкова форма розрахунку) чи в будь - який інший спосіб, не заборонений діючим законодавством.

Умовами Договору сторони передбачили, що факт прийому - передачі товару оформлюється шляхом підписання відповідної накладної та/або інших супроводжувальних документів.

За доводами позивача 23.11.2015 на виконання умов Договору він поставив відповідачу ОСОБА_3 згідно видаткової накладної № РН -0000389 на загальну суму 188 197,40 грн. та виставив відповідачу рахунок - фактуру № СФ-0000389 від 23 листопада 2015 року на цю ж суму 188 197,40 грн. Вказана видаткова накладна підписана директором відповідача та скріплена печаткою підприємства.

Відповідач вартість отриманого у позивача товару оплатив частково в сумі 20 000 грн. по платіжних дорученнях № 20 та № 21 від 26.11.2015 з посиланням на рахунок № СФ-0000389 від 23.11.2015. Залишок боргу в сумі 168 197,40 грн. відповідач не оплатив, на вимогу позивача від 13.01.2016 про сплату вказаної суми боргу (отриману 20.01.2016) відповідач не відповів.

На момент звернення позивача до суду з даним позовом залишок боргу відповідача складав 168 197,40 грн. 20.03.2016 позивач надіслав до суду довідку про те, що борг відповідача перед позивачем станом на 01.04.2016 не змінився і складає 168 197,40 грн., який позивач просить стягнути з відповідача судовим рішенням.

Оцінюючи докази у справі в їх сукупності, суд вважає позовні вимоги підлягаючими до задоволення з огляду на таке.

Договір поставки б/н від 20 листопада 2015 року, на підставі якого виникли зобов'язання сторін, за своєю правовою природою відноситься до договорів поставки. Він містить всі істотні умови для договорів даного виду, підписаний особисто позивачем та директором відповідача, підписи яких скріплені печатками обох сторін.

Стаття 712 Цивільного кодексу України передбачає, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до статті 265 ГК України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

За приписом частини 6 статті 265 ГК України до відносин поставки, не врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу.

Згідно статті 692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Згідно статті 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

За приписом статті 43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Позивачем доведено і належними доказами підтверджено, що позивач поставив відповідачу, а останній отримав 23 листопада 2015 року товар на загальну суму 188 197,40 грн., що оформлено видатковою накладною, підписаною представником відповідача та скріпленою печаткою товариства. Відповідач частково сплатив кошти за поставлений товар в сумі 20 000 грн. по платіжних дорученнях № 20 і № 21 від 26.11.2015 із посиланням на рахунок № СФ-0000389 від 23.11.2015.

Таким чином, залишок боргу відповідача перед позивачем за переданий товар складає 168 197,40 грн.

Згідно зі статтями 193, 202 Господарського кодексу України, статтями 525, 526 Цивільного кодексу України зобовязання має виконуватися належним чином і в установлений строк відповідно до умов договору та вимог чинного законодавства; одностороння відмова від виконання зобовязання не допускається, якщо інше не передбачено договором або законом. Відповідно до статті 202 Господарського кодексу України, статті 599 Цивільного кодексу України зобовязання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідач в установленому законом порядку обставини, які повідомлені позивачем, не спростував та не довів суду належними і допустимими доказами належного виконання ним своїх зобовязань за Договором .

З огляду на викладені вище обставини, подані суду докази та вказані норми чинного законодавства, суд приходить до висновку, що вимога позивача про стягнення з відповідача 168 197,40 грн. боргу за поставлений відповідачу товар є законною і обґрунтованою, підтвердженою належними доказами, не спростованою відповідачем, тому є підлягаючою до задоволення.

На підставі статті 49 Господарського процесуального кодексу України з відповідача підлягають відшкодуванню позивачу понесені останнім витрати на сплату судового збору в сплаченій сумі 2 522 грн. 97 коп.

Керуючись статтями 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "ІНТЕРКОРН ЛТД" (18001, Черкаська область, м. Черкаси, вул. Байди Вишневецького, буд. 2, ідентифікаційний код 39904318) на користь фізичної особи - підприємця ОСОБА_2 (39750, Полтавська область, Кременчуцький район, с. Пришиб, вул. Молодіжна, б. 5, кв 2, реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1) - 168 197 грн. 40 коп. (сто шістдесят вісім тисяч сто девяносто сім гривень 40 копійок) боргу, 2 522 грн. 97 коп. (дві тисячі п'ятсот двадцять дві гривні 97 копійок) витрат на сплату судового збору.

Рішення може бути оскаржене до Київського апеляційного господарського суду через господарський суд Черкаської області протягом десяти днів з дня складення повного рішення.

Повне рішення складено 11.04.2016 (понеділок).

Суддя А.Д. Пащенко