Постанова № 57097745, 07.04.2016, Дніпропетровський апеляційний господарський суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07.04.2016 року Справа № 904/10508/15

Дніпропетровський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: Паруснікова Ю.Б. (доповідач),

суддів: Верхогляд Т.А., Коваль Л.А.

при секретарі судового засідання: Саланжій Т.Ю.

за участю представників сторін:

від позивача: ОСОБА_1, представник за довіреністю від 24.12.2015 №102;

від відповідача: у судове засідання не зявився

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Параллель-М ЛТД» на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 18.02.2016 по справі № 904/10508/15 (суддя Соловйова А.Є.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Параллель-М ЛТД», м. Донецьк

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Транс-Буд», м. Дніпропетровськ

про стягнення 463659,82 грн., -

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 18.02.2016 позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Параллель-М ЛТД» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Транс-Буд» в частині стягнення 3 % річних в сумі 11952,47 грн. та інфляційних втрат в сумі 145163,95 грн. - залишено без розгляду.

Позов задоволено частково.

Стягнуто з відповідача на користь позивача 299621,76 грн. основного боргу, 4494,33 грн. судового збору.

В іншій частині позовних вимог відмовлено.

Рішення мотивоване частковим та з порушенням строку виконанням відповідачем зобовязань за договором (на суму 1250000,00 грн.), у звязку з чим, сума заборгованості відповідача перед позивачем становить 299621,76 грн.

При цьому, суд визнав неправомірними дії позивача щодо зарахування ним суми в розмірі 6921,64, яка сплачена відповідачем 20.01.2014, в рахунок погашення заборгованості відповідача за договором 2013 року, оскільки такий платіж за своїм призначенням здійснювався саме за договором № 01036/14-ЛС від 01.01.2014.

В частині залишення позову без розгляду місцевий господарський суд мотивував своє рішення тим, що із поданого позивачем розрахунку 3 % річних та інфляційних втрат, а також уточненого розрахунку 3 % річних та інфляційних втрат вбачається, що позивач здійснював зазначені нарахування наростаючим підсумком. При цьому неможливо встановити та перевірить правильність врахування позивачем здійснених відповідачем оплат.

На витребувані ухвалами суду від 21.01.2015 та 08.02.2016 (а. с. 73-74, 98-99) позивач обґрунтованих розрахунків 3 % річних (щодо суми оплати) та інфляційних втрат не надав, а з наданого 17.02.2016 уточненого розрахунку 3 % річних та інфляційних втрат (а. с. 104-105) неможливо встановити вищезазначені обставини.

Враховуючи вищевикладене, місцевий господарський суд у своєму рішенні посилається на відсутність можливості здійснення власного розрахунку 3 % річних та інфляційних втрат без ризику виходу за межі позовних вимог (межі визначеного позивачем періоду часу, протягом якого, на думку позивача, мало місце не виконання грошового зобовязання).

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, позивач звернувся до Дніпропетровського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою.

Апеляційна скарга мотивована необґрунтованістю та безпідставністю прийнятого місцевим господарським судом рішення в частині відмови в зарахуванні судом суми у розмірі 6921,64 грн., яка надійшла на розрахунковий рахунок 20.01.2014 в якості погашення заборгованості відповідача за договором 2013 року.

Також апелянт вважає необґрунтовано залишеною без розгляду позовну заяву в частині вимог позивача щодо стягнення з відповідача 3 % річних та інфляційних втрат.

Крім того апелянт посилається на неправильне зазначення судом першої інстанції в описовій та резолютивній частинах рішення повної назви позивача та його місцезнаходження.

17.03.2016 ухвалою Дніпропетровського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу прийнято до провадження і призначено до розгляду у судовому засіданні на 07.04.2016.

07.04.2016 у судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини постанови.

Відповідно до ч. 2 ст. 101 ГПК України, апеляційний господарський суд не звязаний доводами апеляційної скарги та перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Апеляційний господарський суд, розглянувши доводи апеляційної скарги, дослідивши наявні матеріали справи у повному обсязі, перевіривши повноту встановлення обставин справи та їх юридичну оцінку, проаналізувавши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, вважає необхідним апеляційну скаргу задовольнити частково, а рішення місцевого господарського суду скасувати частково.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено місцевим господарським судом, 01.01.2014 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Параллель-М ЛТД» (далі-позивач, або продавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Транс-Буд» (далі-відповідач, або покупець) укладено договір купівлі-продажу нафтопродуктів та надання послуг № 01036/14-ЛС (далі-договір), предметом якого є взаємні права та обовязки сторін, по яких продавець передає у власність, а покупець приймає й зобовязується оплатити паливо (бензини автомобільні, паливо дизельне й газ) у строки й на умовах, встановлених даним договором, шляхом здійснення заправлення автомобіля/ів покупця по паливних картках, протягом дії даного договору. Заправлення (передача палива) здійснюються на автозаправник станціях партнерів продавця, а також на автозаправних станціях продавця й супроводжується видачею чека термінала предявникові паливної картки (п. 1.1. договору).

Відповідно до п. 2.2. договору, по закінченню кожного календарного місяця, на 5-й робочий день місяця, наступного за звітним, продавець готує для покупця накладну, у якій вказується точна (погоджена) кількість палива, переданого покупцеві за звітний місяць. Дана накладна є невідємною частиною даного договору й повинна бути отримана покупцем (шляхом звертання до продавця), підписана його уповноваженою особою, а також повернута продавцеві до 20 робочого дня місяця наступного за звітним. У випадку неодержання покупцем накладної, у тому числі не підписання й/або не повернення продавцеві, у встановлений термін з вини покупця або у випадку відсутності інших заперечень із боку покупця дана накладна, підготовлена продавцем не може бути оскаржена покупцем у майбутньому й підтверджує факт виконання продавцем своїх зобовязань за цим договором.

Згідно з п. 2.3. договору, постачання палива має непреривний або ритмічний характер. Продавець готує та видає покупцеві один раз на місяць зведену податкову накладну останнім днем місяця, у якому здійснювалось постачання палива.

Пунктом 2.6. договору сторони погодили, що за паливо, що відпускається покупцеві за цим договором, покупець зобовязаний здійснювати оплату за тиждень не пізніше 4 календарних днів з моменту отримання рахунку, який передається покупцеві щотижня кожен понеділок або вівторок. У разі якщо день платежу збігається із святковим або неробочим банківським днем, оплата здійснюється в наступний банківський день. Рахунок на оплату повинен бути отриманий покупцем в обовязковому порядку. Рахунок для оплати може передаватися покупцеві за допомогою факсу або електронної пошти і має силу оригіналу до фактичного його одержання покупцем у продавця. Остаточний розрахунок за паливо, отримане протягом звітного місяця, повинен бути здійснений покупцем до 10 робочого дня місяця, наступного за звітним, на підставі накладної (акта), з урахуванням платежів, що надійшли від покупця протягом звітного місяця. Не оплата повністю або частково, платежів передбачених цим договором, є простроченням покупця.

З наданих позивачем видаткових накладних: № 1869/2 від 31.01.2014, № 5113/2 від 28.02.2014, № 8438 від 31.03.2014, № 11840/2 від 30.04.2014, № 15225/2 від 31.05.2014, № 18353/2 від 30.06.2014, № 21301/2 від 31.07.2014, № 23855/2 від 31.08.2014 вбачається, що позивач передав, а відповідач отримав у власність паливо, загальна вартість якого склала 1549621,76 грн. (а. с. 34-35, 37-42).

Враховуючи умови п. 2.6. договору, зобовязання відповідача по здійсненню остаточних розрахунків за відповідними видатковими накладними виникли в наступні строки, а саме за видатковими накладними: № 1869/2 від 31.01.2014 в строк до 13.02.2014 включно, № 5113/2 від 28.02.2014 в строк до 13.03.2014 включно, № 8438/2 від 31.03.2014 в строк до 11.04.2014 включно, № 11840/2 від 30.04.2014 в строк до 16.05.2014 включно, № 15225/2 від 31.05.2014 строк до 12.06.2014 включно, № 18353/2 від 30.06.2014 в строк до 11.07.2014 включно, № 21301/2 від 31.07.2014 в строк до 13.08.2014 включно, № 23855/2 від 31.08.2014 в строк до 11.09.2014 включно.

Проте відповідач оплату за отримане паливо здійснив частково та з порушенням встановленого договором строку в сумі 1250000,00 грн., що підтверджується наданою позивачем довідкою вих. № ZAP-52/166 від 10.02.2016 ПАТ «ПУМБ» про надходження коштів на рахунок № 26006962494065 ТОВ «Параллель-М ЛТД» від контрагента ТОВ «Транс-Буд» (а. с. 106-107).

Відповідно до п.1 ст.193 ГК України субєкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобовязання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобовязання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. При цьому, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.

Аналогічна правова норма викладена в ст. 526 ЦК України.

В силу ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобовязанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст. 610 ЦК України, порушенням зобовязання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобовязання (неналежне виконання).

Відповідно до вимог ст. 525 ЦК України, одностороння відмова від виконання зобовязання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

З огляду на вищезазначене колегія суддів погоджується з висновком місцевого господарського суду про те, що відповідачем допущено порушення строків здійснення остаточного розрахунку за отримане паливо, сума заборгованості відповідача перед позивачем становить (1549621,76 грн. 1250000,00 грн.) = 299621,76 грн. та в цій частині підлягає задоволенню.

При цьому колегія суддів погоджується з висновком місцевого господарського суду про неправомірність самостійного зарахування позивачем частини суми 6921,64 грн., від сплаченої відповідачем 20.01.2014 (100000,00 грн.), в рахунок погашення заборгованості за договором укладеним між сторонами в 2013 році, з огляду на наступне.

Згідно Додатку 1 до довідки вих. № ZAP-52/166 від 10.02.2016 оплачена 20.01.2014 сума 100000,00 грн. за своїм призначенням віднесена до платежу: «опл за гсм груз авто согл сч 101360 от 16,01,2014, в т.ч. 20% НДС 16 666,67», що підтверджується рахунком-фактури №К-00101360 від 16.01.2014 в графі «замовлення» якого зазначено договір купівлі-продажу № 01036/14-ЛС від 01.01.2014 (а. с. 30-33, 95,107).

Відповідно до п. 3.8. Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затвердженої постановою НБУ від 21.01.2004 № 22, та п. 1.2. Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України № 88 від 24.05.1995, отримувач коштів, якщо інше не передбачено договором, не вправі самостійно визначати порядок зарахування коштів, якщо платником чітко визначено призначення платежу.

Таким чином, самостійне визначення порядку зарахування коштів не за призначенням платежу є порушенням вищезазначеної Інструкції.

Відповідно недопускається самостійне зарахування позивачем суми 6921,64 грн., яка за своїм призначенням здійснена відповідачем на погашення заборгованості саме за вказаним в призначенні платежу рахунком № К-00101360 від 16.01.2014 (оплаченої 20.01.2014 у сумі 100000,00 грн.) на виконання умов договору №01036/14-ЛС від 01.01.2014, в рахунок іншого договору.

Відповідно до приписів ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобовязання.

Боржник, який прострочив виконання грошового зобовязання, на вимогу кредитора зобовязаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

У звязку з тим, що відповідач не сплатив суму основного боргу у розмірі 299621,76 грн., на вказану суму позивачем (з урахуванням уточненого розрахунку) нараховано відповідачу 3% річних за період прострочення з 14.04.2014 по 23.11.2015 включно (по кожній видатковій накладній окремо), які становлять 11946,01 грн. та інфляційні втрати за період з липня 2014 року по вересень 2015 рік включно у сумі 145163,95 грн., які також розраховано по кожній видатковій накладній окремо (а. с. 104-105).

Залишаючи без розгляду на підставі п. 5 ч. 1 ст. 81 ГПК України позовну заяву в частині стягнення 3% річних та інфляційних втрат, місцевий господарський суд у своєму рішенні зазначив про те, що з наданого позивачем розрахунку 3% річних та інфляційних втрат, а також уточненого розрахунку 3% річних та інфляційних втрат неможливо встановити та перевірити правильність врахування позивачем здійснених відповідачем оплат, а тому у суду відсутня можливість здійснити свій розрахунок 3% річних та інфляційних втрат без ризику виходу за межі позовних вимог (межі визначеного позивачем періоду часу, протягом якого, на думку позивача, мало місце невиконання грошового зобовязання).

За переконанням колегії суддів висновок суду першої інстанції про відсутність можливості здійснення власного розрахунку 3% річних та інфляційних втрат є неправомірним, з огляду на наступне.

Відповідно до п. 5 ч. 2 ст. 54 ГПК України позовна заява повинна містити, зокрема, обґрунтований розрахунок сум, що стягуються чи оспорюються.

Згідно п. 18 Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 11.04.2015 № 01-8/344 «Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2004 році» господарський суд у розгляді справи не зобовязаний здійснювати «перерахунок» замість позивача розрахованих останнім сум штрафних санкцій, річних тощо. Однак з огляду на вимоги ч. 1 ст. 4-7 ГПК щодо прийняття судового рішення за результатами обговорення усіх обставин справи та ч. 1 ст. 43 ГПК стосовно всебічного, повного і обєктивного розгляду в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності суд повинен перевірити обґрунтованість і правильність здійсненого позивачем нарахування таких сум, і в разі, якщо їх обчислення помилкове зобовязати позивача здійснити перерахунок відповідно до закону чи договору або зробити це самостійно.

Якщо для здійснення перерахунку необхідні додаткові матеріали, суд витребує їх у позивача, а в разі неподання ним таких матеріалів - з урахуванням обставин конкретної справи залишає позов (в частині стягнення відповідних спірних сум) без розгляду на підставі п. 5 ч. 1 ст. 81 ГПК, або відмовляє в задоволенні позову у відповідній частині у звязку з недоведеністю позовних вимог.

У випадку, коли вимога про стягнення сум штрафних санкцій, річних тощо є додатковою до основної (наприклад, про стягнення заборгованості) і розрахунок зазначених сум відсутній, суд, прийнявши позовну заяву, в порядку підготовки справи до розгляду (стаття 65 ГПК зобовязує позивача надати такий розрахунок, за необхідності - з матеріалами, які його обґрунтовують, а в разі їх неподання - з урахуванням обставин конкретної справи застосовує зазначений припис п. 5 ч. 1 ст. 81 ГПК або відмовляє в задоволенні позову.

З матеріалів справи вбачається, що позивачем надано до позовної заяви розрахунок 3% річних (по кожній видатковій накладній окремо) та інфляції, а також на вимогу суду позивачем надано його уточнений розрахунок (а. с. 45-46, 104-106).

Крім того, позивачем до матеріалів справи долучено видаткові накладні на поставку по договору, рахунки-фактури та банківську виписку про здійснені відповідачем оплати за поставку позивачем ГСМ, згідно рахунків-фактури (а. с. 34-35, 37-42, 86-95, 107).

Таким чином суд першої інстанції, за наявності в матеріалах справи розрахунку (уточненого розрахунку) 3% річних та інфляційних втрат, наявних в матеріалах справи доказів на підтвердження здійснених позивачем поставок та доказів в підтвердження здійснених відповідачем проплат за поставлений товар, повинен був самостійно перевірити правильність нарахування вказаних позивачем сум, чого зроблено не було.

Колегією суддів перевірено розрахунок позивача 3% річних та інфляційних втрат та встановлено, що ці розрахунки зроблені арифметично і методологічно неправильно, у звязку з чим судова колегія зробила власний розрахунок:

Згідно з оригіналом Видаткова накладна від, №, сума_грн.Кінцева дата оплатиДата оплатиСума оплати _грн.Сума боргу _грн.Переплата _грн.Період прострочення зазначений позивачемКількість днів простроченняЗагальна сума 3% річних _грн.від 31.01.14 № 1869/2, 321858,23 13.02.1420.01.14 29.01.14 12.02.14 25.02.14100000,00 150000,00 200000,00 250000,00 -378141,77 (700000,00-321858,23) - - - від 28.02.14 № 5113/2, 397423,59 13.03.1417.03.1450000,0019281,82 (397423,59-378141,77)30718,18 (50000,00-19281,82) 14.03.14 16.03.14 3Позивач не враховуєвід 31.03.14 № 8438/2, 137957,95 11.04.1403.04.14 15.04.14 17.04.1480000,00 50000,00 50000,0027239,77 (137957,95-30718,18-80000,00) 72760,23 (50000,00-27239,77+ 50000,00)14.04.14 15.04.14 2 4,48від 30.04.14 № 11840/2, 129914,0816.05.1416.05.14 20.05.14 20000,00 25000,00 37153,85 (129914,08-72760,23-20000,00) -19.05.14 1 3,05 22.05.1425000,0012153,85 (37153,85-25000,0012846,15 (25000,00-12153,85)21.05.14 1 1,00від 31.05.14 № 15225/2, 21827,75 12.06.1424.06.14 26.06.1425000,00 25000,008981,60 (21827,75-12846,15)41018,40 (25000,00-8981,60+ 25000,00)13.06.14 23.06.14 11 8,12від 30.06.14 № 18353/2, 311903,91 11.07.1402.07.14 03.07.14 08.07.14 08.07.14 10.07.14 10.07.1425000,00 25000,00 25000,00 50000,00 25000,00 50000,0070885,51 (311903,91-41018,40-25000,00-25000,00-25000,00-50000,00-25000,00-50000,00)-14.07.14 23.11.15 498 2901,45від 31.07.14 № 21301/2, 210945,0113.08.14--210945,01-14.08.14 23.11.15 467 8096,82від 31.08.14 № 23855/2, 17791,24 11.09.14--17791,24-12.09.14 23.11.15 438 640,48Таким чином до стягнення з відповідача на користь позивача за період з 14.04.2014 по 23.11. 2015 підлягає сума 3% річних у розмірі 11655,40 грн. Відповідно вимога позивача про стягнення з відповідача 11946,01 грн. 3% річних підлягає задоволенню частково. В частині стягнення 3% річних у сумі 290,61 грн. слід відмовити.

Розрахунок суми боргу з урахуванням індексу інфляції

Період заборгованостіСума боргу_грн.Сукупний індекс інфляції за періодІнфляційне збільшення суми боргуСума боргу з врахуванням індексу інфляціїЛипень 2014 - Вересень 201570885.511.58241269.12112154.63Серпень 2014 - Вересень 2015210945.011.576121481.22332426.23Вересень 2014 -Вересень 201517791.241.56310023.2927814.53Оскільки, вірна сума інфляційних втрат за розрахунком колегії суддів за період з липня 2014 вересень 2015 становить 172773,63 грн., а суд приймаючи рішення не може виходити за межі позовних вимог, вимога позивача про стягнення з відповідача 145163,95 грн. інфляційних втрат підлягає задоволенню в повному обсязі.

З огляду на вищезазначене, доводи апеляційної скарги в частині необґрунтованості залишення позову в частині вимог позивача щодо стягнення з відповідача 3 % річних та інфляційних втрат без розгляду слід задовольнити, а рішення в цій частині скасувати.

Доводи апелянта про допущені місцевим господарським судом в описовій та резолютивній частинах оскаржуваного рішення (при зазначенні назви позивача та його місця знаходження) помилки, на які посилається апелянт, не є підставою для скасування рішення апеляційним господарським судом, оскільки місцевий господарський суд вправі виправити допущені ним в рішенні описки у відповідності до ст. 89 ГПК України.

Судові витрати на підставі ст. 49 ГПК України покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст. ст. 49, 101, 103, 105 ГПК України, Дніпропетровський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Параллель-М ЛТД» задовольнити частково.

Рішення господарського суду Дніпропетровської області від 18.02.2016 по справі № 904/10508/15 скасувати частково.

Виключити абзац перший резолютивної частини рішення.

Абзац третій викласти в наступній редакції: «Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Транс-Буд» (49038, м. Дніпропетровськ, вул. Ленінградська, будинок 27, ідентифікаційний код 33524504) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Параллель-М ЛТД» (69091, Запорізька область, м. Запоріжжя, Орджонікідзевський район, бульвар Шевченка, будинок 71-А, кімната 901, ідентифікаційний код 24316073) 299621,76 грн. основного боргу, 11655,40 грн. 3% річних, 145163,95 грн. інфляційних втрат, 6846,62 грн. судового збору за розгляд справи судом першої інстанції та 7531,29 грн. судового збору за перегляд справи судом апеляційної інстанції.

В іншій частині рішення залишити без змін.

Доручити господарському суду видати відповідний наказ.

Постанову апеляційної інстанції може бути оскаржено у касаційному порядку до Вищого господарського суду України.

Повний текст постанови виготовлено 12.04.2016.

Головуючий Ю.Б. Парусніков

Судді: Т.А. Верхогляд

ОСОБА_2