Рішення № 57097333, 05.04.2016, Господарський суд Одеської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

_______________________

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"05" квітня 2016 р.Справа № 916/4952/15

За позовом: Публічного акціонерного товариства „Національна акціонерна компанія „Нафтогаз України (01001, м. Київ, вул. Б.Хмельницького, 6, код ЄДРПОУ 20077720)

до відповідача: Публічного акціонерного товариства „Одесагаз (65003, м. Одеса, вул. Одарія, 1, код ЄДРПОУ 03351208)

про стягнення заборгованості за Договором на купівлю-продаж природного газу від 04.01.2013 № 13-307-ТКЕ(Б) у розмірі 3 622 201,30 грн., з якої 762 539,09 грн. сума основного боргу, 935 418,78 грн. пеня, 1 685 909,51 грн. сума інфляційних втрат, 238 333,92 грн. 3 % річних

за зустрічним позовом Публічного акціонерного товариства „Одесагаз (65003, м. Одеса, вул. Одарія, 1, код ЄДРПОУ 03351208)

до відповідача: Публічного акціонерного товариства „Національна акціонерна компанія „Нафтогаз України (01001, м. Київ, вул. Б.Хмельницького, 6, код ЄДРПОУ 20077720)

про визнання правовідносин між ПАТ „Одесагаз та ПАТ „НАК „Нафтогаз України з купівлі-продажу газу для виробництва теплової енергії для потреб бюджетних установ та організацій за договором № 13-307 ТКЕ(Б) припиненими з 19.11.2015.

Суддя Шаратов Ю.А.

Представники:

Від ПАТ „НАК „Нафтогаз України ОСОБА_1 (довіреність від 18.04.2014 № 14-90);

Від ПАТ „Одесагаз ОСОБА_2 (довіреність від 04.01.2016 № 21/17-1).

Суть спору:

Публічне акціонерне товариство „Національна акціонерна компанія „Нафтогаз України (далі - Позивач) звернулось до господарського суду Одеської області із позовом до Публічного акціонерного товариства „Одесагаз (далі - Відповідач) про стягнення заборгованості за Договором на купівлю-продаж природного газу від 04.01.2013 № 13-307-ТКЕ(Б) у розмірі 3 622 201,30 грн., з якої 762 539,09 грн. сума основного боргу, 935 418,78 грн. пеня, 1 685 909,51 грн. сума інфляційних втрат, 238 333,92 грн. 3 % річних.

Ухвалою суду від 17.12.2015 порушено провадження у справі та призначено її розгляд на 03.02.2016.

До господарського суду Одеської області подано зустрічну позовну заяву від 15.01.2016 № 21/17-84 (вх. 138/16 від 19.01.2016) за позовом: Публічного акціонерного товариства „Одесагаз до Публічного акціонерного товариства „Національна акціонерна компанія „Нафтогаз України про визнання правовідносин між ПАТ „Одесагаз та ПАТ „НАК „Нафтогаз України з купівлі-продажу газу для виробництва теплової енергії для потреб бюджетних установ та організацій за договором № 13-307 ТКЕ(Б) припиненими з 19.11.2015.

Відповідно до розпорядження керівника апарату господарського суду Одеської області від 19.01.2016 № 86 справу № 916/4952/15 на підставі п. 4.2 рішення зборів суддів господарського суду Одеської області (протокол від 19.11.2015 №17-16/2015) призначено на повторний автоматичний розподіл.

В порядку статті 2-1 ГПК України, для розгляду справи визначено суддю господарського суду Одеської області Шаратова Ю.А.

Ухвалою суду від 22.01.2016 справу № 916/4952/15 прийнято суддею Шаратовим Ю.А. до свого провадження, а також прийнято зустрічну позовну заяву до спільного розгляду з первісним позовом, і призначено розгляд справи на 03.02.2016.

В судових засіданнях оголошувались перерви 03.02.2016 до 29.02.2016, 29.02.2016 до 15.03.2016.

Ухвалою суду від 15.03.2016 продовжено строк розгляду спору на 15 календарних днів.

В судових засіданнях оголошувались перерви 15.03.2016 до 24.03.2016, 24.03.2016 до 05.04.2016.

Представник Позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримав у повному обсязі та просив їх задовольнити.

Позовні вимоги, із посиланням на статті 526, 611, 625 Цивільного кодексу України, статтями 22, 193, 231 Господарського кодексу України, обґрунтовані простроченням оплати за поставлений газ за Договором купівлі-продажу природного газу від 04.01.2013 № 13/307-ТКЕ(Б). Заперечував проти задоволення зустрічного позову ПАТ „Одесагаз.

Представник Відповідача у судовому засіданні заперечував проти задоволення первісного позову. Надав відзив на позовну заяву в якому також заперечував проти задоволення позову, та просив суд застосувати до спірного правовідношення загальні та спеціальні строки позовної давності. Також, просив суд у разі стягнення встановити розмір неустойки в 1 % від розрахованого.

Зустрічні позовні вимоги, із посиланням на статті 11, 16, 526, 598, 599, 604 Цивільного кодексу України, статтями 1, 5, 6, 20 Господарського кодексу України, обґрунтовані тим, що на думку ПАТ „Одесагаз правовідносини між ним та ПАТ „НАК „Нафтогаз України за Договором купівлі-продажу природного газу від 04.01.2013 № 13/307-ТКЕ(Б) припинені з 19.11.2015. А відтак, нарахування на суми боргу пені, суми інфляційних втрат та 3 % річних є неправомірними.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши представлені докази, заслухавши представників Позивача та Відповідача, суд

в с т а н о в и в:

04.01.2013 між Позивачем та Відповідачем укладено Договір на купівлю-продаж природного газу № 13-307-ТКЕ(Б) (далі - Договір від 04.01.2013) /а.с. 10-14/.

Відповідно до пунктів 1.1, 3.3, 3.4, 6.1, 11 Договору від 04.01.2013 за договором продавець (Позивач) зобовязався передати у власність покупцю (Відповідачу) у 2013 році природний газ, а покупець зобовязався прийняти та оплатити газ на умовах договору. Приймання-передача газу, переданого продавцем покупцеві у відповідному місяці продажу, оформлюється актом приймання-передачі газу. Не пізніше 5-го числа місяця, наступного за місяцем продажу газу, покупець зобовязався надати продавцеві підписанні та скріплені печаткою покупця два примірники акта приймання-передачі газу, у якому зазначаються фактичні обсяги використаного газу, його фактична ціна та вартість. Продавець не пізніше 8-го числа місяця, наступного за місяцем продажу газу, зобовязався повернути покупцеві один примірник оригіналу акта, підписаного уповноваженим представником та скріпленого печаткою, або надати в письмовій формі мотивовану відмову від підписання акта. Підписанні акти є підставою для остаточних розрахунків між сторонами. Оплата за газ здійснюється покупцем виключно грошовими коштами шляхом 100 % поточної оплати планових обсягів газу протягом місяця поставки з урахуванням положень п. 6.2 Договору. Остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 20-го числа наступного за місяцем поставки газу на підставі акту приймання передачі. Договір набуває чинності з дати підписання уповноваженими представниками сторін, поширює дію на відносини, що фактично склались між сторонами з 1 січня 2013 року і діє в частині реалізації газу до 31.12.2013, а в частині проведення розрахунків за газ до їх повного здійснення.

Між сторонами укладались додаткові угоди до Договору від 04.01.2013, а саме: 10.07.2013 Додаткова угода № 1, 31.12.2013 Додаткова угода № 2, 28.04.2014 Додаткова угода № 3, 15.05.2014 Додаткова угода № 4, 05.09.2014 Додаткова угода № 5, 10.11.2014 Додаткова угода № 6, 08.12.2014 Додаткова угода № 7, 23.12.2014 Додаткова угода № 8, 05.02.2015 Додаткова угода № 9, 10.03.2015 Додаткова угода № 10, 23.03.2015 Додаткова угода № 11, 03.04.2015 Додаткова угода № 12, 07.05.2015 Додаткова угода № 13, 03.06.2015 Додаткова угода № 14, 19.06.2015 Додаткова угода № 15 /а.с. 16, 17-18, 19, 20, 21, 22, 23, 24, 25, 26, 27, 28, 29, 30, 31/

Частиною першою статті 11 Цивільного кодексу України встановлено, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки, зокрема, з договорів та інших правочинів.

Згідно з частиною першою статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до частини першої статті 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (частина друга статті 712 Цивільного кодексу України).

Покупець зобов'язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу, або, якщо вона не встановлена у договорі і не може бути визначена виходячи з його умов, - за ціною, що визначається відповідно до статті 632 цього Кодексу, а також вчинити за свій рахунок дії, які відповідно до договору, актів цивільного законодавства або вимог, що звичайно ставляться, необхідні для здійснення платежу (частина перша статті 691 Цивільного кодексу України).

За приписами статті 193 Господарського кодексу України та статей 525, 526 Цивільного кодексу України зобовязання повинні виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цих Кодексів, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобовязання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Договір є обов'язковим для виконання сторонами (стаття 629 Цивільного кодексу України).

Частиною першою статті 530 Цивільного кодексу України передбачено, що, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

На виконання умов Договору від 26.01.2012 Позивачем поставлено Відповідачу природний газ на загальну суму 12 629 461,30 грн., що підтверджується ОСОБА_1 приймання-передачі природного газу:

від 31.01.2013 на суму 996 132,11 грн. (а.с. 32);

від 28.02.2013 на суму 818 230,02 грн. (а.с. 33);

від 31.03.2013 на суму 825 245,22 грн. (а.с. 34);

від 30.04.2013 на суму 267 571,08 грн. (а.с. 35);

від 31.05.2013 на суму 6 320,41 грн. (а.с. 36);

від 30.06.2013 на суму 3 284,42 грн. (а.с. 37);

від 31.10.2013 на суму 303 178,58 грн. (а.с. 38);

від 30.11.2013 на суму 515 483,70 грн. (а.с. 39);

від 31.12.2013 на суму 794 919,71 грн. (а.с. 40);

від 31.01.2014 на суму 652 355,77 грн. (а.с. 41);

від 28.02.2014 на суму 558 026,50 грн. (а.с. 42);

від 31.03.2014 на суму 368 909,69 грн. (а.с. 43);

від 30.04.2014 на суму 172 819,80 грн. (а.с. 44);

від 31.05.2014 на суму 10 470,28 грн. (а.с. 45);

від 30.06.2014 на суму 8 242,44 грн. (а.с. 46);

від 31.07.2014 на суму 4 586,06 грн. (а.с. 47);

від 31.08.2014 на суму 2 942,11 грн. (а.с. 48);

від 30.09.2014 на суму 3 351,36 грн. (а.с. 49);

від 31.10.2014 на суму 182 084,84 грн. (а.с. 50);

від 30.11.2014 на суму 838 556,28 грн. (а.с. 51);

від 31.12.2014 на суму 1 334 211,84 грн. (а.с. 52);

від 31.01.2015 на суму 1 267 277,52 грн. (а.с. 53);

від 28.02.2015 на суму 1 131 835,32 грн. (а.с. 54);

від 31.03.2015 на суму 1 337 904,96 грн. (а.с. 55);

від 30.04.2015 на суму 209 649,60 грн. (а.с. 56);

від 31.05.2015 на суму 8 989,20 грн. (а.с. 57);

від 30.06.2015 на суму 6 882,48 грн. (а.с. 58).

Відповідачем сплачено за поставлений газ у розмірі 12 216 922,21 грн., що підтверджується випискою з операцій на підприємстві ПАТ „Одесагаз, а саме:

03.06.2014 1 149 362,20 грн.;

01.12.2014 3 381 003,05 грн.;

22.12.2014 500 000,00 грн.;

23.12.2014 500 000,00 грн.;

24.12.2014 500 000,00 грн.;

25.12.2014 500 000,00 грн.;

26.12.2014 500 000,00 грн.;

29.12.2014 500 000,00 грн.;

26.01.2015 1 136 556,96 грн.;

24.03.2015 600 000,00 грн.;

20.04.2015 - 1 000 000,00 грн.;

18.05.2015 500 000,00 грн.;

21.05.2015 500 000,00 грн.;

26.06.2015 600 000,00 грн.;

27.08.2015 350 000,00 грн.

Отже, сума боргу Відповідача складала 412 539,09 грн. (12 629 461,30 12 216 922,21 = 412 539,09 грн.).

Судом встановлено, що Позивачем на адресу Відповідача надіслано Заяву про зарахування зустрічних вимог від 24.11.2015, в якій зазначено, що станом на 19.11.2015 ПАТ „Одесагаз має заборгованість перед НАК „Нафтогаз України, зокрема, за Договором купівлі-продажу природного газу від 04.01.2013 № 13-307-ТКЕ(Б) у сумі 412 539,09 грн., в свою чергу НАК „Нафтогаз України має заборгованість перед ПАТ „Одесагаз за Договором на розподіл природного газу від 30.01.2014 № 14-67-ТН у сумі 5 382 692,68 грн. Зважаючи на це, керуючись статтею 601 Цивільного кодексу України, Позивач заявив про часткове припинення зобовязання перед Відповідачем, зокрема, за Договором купівлі-продажу природного газу від 04.01.2013 № 13-307-ТКЕ(Б) у сумі 412 539,09 грн.

Листом від 15.12.2015 ПАТ „НАК „Нафтогаз України повідомило ПАТ „Одесагаз, що в заявах про зарахування зустрічних однорідних вимог від 24.11.2015 № 26-8104/1.2-15 та № 26-8106/1.2-15 абзац: „Документи, що обґрунтовують дану заяву, ви маєте. Вищезазначені зобовязання є припиненими з дати підписання даної заяви викласти в наступній редакції: „Документи, що обґрунтовують дану заяву, ви маєте. Вищезазначені зобовязання є припиненими з 19.11.2015.

Відповідно до статті 601 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється зарахуванням зустрічних однорідних вимог, строк виконання яких настав, а також вимог, строк виконання яких не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги. Зарахування зустрічних вимог може здійснюватися за заявою однієї із сторін.

Частиною другою статті 203 Господарського кодексу України встановлено, що у разі якщо зобов'язана сторона належним чином виконала одне з двох або кількох зобов'язань, щодо яких вона мала право вибору (альтернативне зобов'язання), господарське зобов'язання припиняється виконанням.

Отже, зарахування є одностороннім правочином, для нього достатньо заяви однієї сторони.

За правовою природою припинення зобовязання зарахуванням зустрічної вимоги це одностороння угода, яка оформлюється заявою однієї з сторін, і якщо інша сторона не погоджується з проведенням такого зарахування, вона вправі на підставі статті 16 Цивільного кодексу України та статті 20 Господарського кодексу України звернутися за захистом своїх охоронюваних законом прав до господарського суду.

За змістом ст. 601 ЦК України та ст. 203 ГК України зарахування можливе за наявності таких умов: зустрічність вимог - одночасна участь сторін у двох зобов'язаннях і при цьому кредитор за одним зобов'язанням є боржником в іншому зобов'язанні; однорідність вимог (гроші, однорідні речі); настання строку виконання зобов'язання або визначення строку моментом пред'явлення вимоги, або щоб термін виконання не був вказаний взагалі, тобто виконання можна було вимагати в будь-який момент; звернення з заявою однієї сторони до іншої.

З огляду на наявність усіх підстав для зарахування зустрічних однорідних вимог передбачених статтею 601 Цивільного кодексу України та статтею 203 Господарського кодексу України, і підтвердження обставини отримання заяви про зарахування зустрічних однорідних вимог Відповідачем, суд дійшов висновку про припинення зобовязання Відповідача з оплати 412 539,09 грн. за Договором від 04.01.2013.

Отже, у Відповідача відсутня заборгованість з оплати поставленого газу за Договором від 04.01.2013. А відтак, не підлягає задоволенню позовна вимога про стягнення з Відповідача суми основного боргу за Договором від 04.01.2013 у розмірі 762 539,09 грн.

В силу частини другої статті 20 Господарського кодексу України, захист прав і законних інтересів субєктів господарювання здійснюється, зокрема, шляхом застосування до особи, яка порушила право, штрафних санкцій, а також іншими способами, передбаченими законом.

Статтею 549 Цивільного кодексу України встановлено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до пункту 7.2 Договору від 04.01.2013 у разі невиконання покупцем умов пункту 6.1 договору покупець зобовязався (крім суми заборгованості) сплатити пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який сплачується пеня, ві суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу.

Судом встановлено, що пеня на суму заборгованості за Договором від 04.01.2013 за несвоєчасну оплату поставленого природного газу за періоди з 20.02.2013 до 20.05.2015 становить 935 418,78 грн. Судом перевірено правильність розрахунку вказаної суми виконаного Позивачем (а.с. 59-71).

Згідно із пунктом 3 частини першої статті 83 Господарського кодексу України господарський суд, приймаючи рішення, має право зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.

Частиною третьою статті 551 Цивільного кодексу України, частиною першою статті 233 Господарського кодексу України передбачено, що розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

Вирішуючи, в тому числі й з власної ініціативи, питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання (пункт 3 статті 83 ГПК), господарський суд повинен об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов'язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо (пункт 3.17.4 постанови пленуму Вищого господарського суду України „Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції від 26.12.2011 № 18).

Отже, враховуючи інтереси Позивача і Відповідача, ступень виконання зобовязання, зменшення негативних наслідків порушення зобовязання з урахуванням наявності зустрічної заборгованості ПАТ „НАК „Нафтогаз України перед ПАТ „Одесагаз у розмірі 5 382 692,68 грн., суд дійшов висновку про часткове задоволення клопотання Відповідача, викладеного у Відзиві на позовну заяву від 15.01.2016 №21/17-87 (вх. № 1075/16 від 19.01.2016) та зменшення суми пені до 467 709,39 грн. Решта позовних вимог про стягнення суми пені у розмірі 467 709,39 грн. не підлягає задоволенню (935 418,78 - 467 709,39 = 467 709,39).

Приписами частини другої статті 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Судом встановлено, що сума інфляційних збитків за прострочення оплати поставленого газу за Договором від 04.01.2013 за періоди з січня 2013 року по травень 2015 року, становить суму у розмірі 1 685 909,51 грн. Судом перевірено правильність розрахунку вказаної суми виконаного Позивачем (а.с. 59-71).

Сума 3 % річних за прострочення оплати поставленого газу за Договором від 04.01.2013 за періоди з 20.02.2013 по 20.07.2015 становить суму у розмірі 238 333,92 грн. Судом перевірено правильність розрахунку вказаної суми виконаного Позивачем (а.с. 59-71).

Не підлягає задоволенню заява Відповідача про застосування позовної давності, з огляду на наступне.

Відповідно до частини першої статті 256 позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Частиною першою статті 259 Цивільного кодексу України встановлено, що позовна давність, встановлена законом, може бути збільшена за домовленістю сторін.

Пунктом 9.2 Договору від 04.01.2013 передбачено, що строк, у межах якого сторони можуть звернутися до суду з вимогою про захист своїх прав за цим договором (строк позовної давності), у тому числі щодо стягнення основної заборгованості, штрафів, пені, відсотків річних, інфляційних нарахувань, встановлюється тривалістю у 3 (три) роки.

Частиною четвертою статті 51 Господарського процесуального кодексу України, передбачено, що процесуальна дія, для якої встановлено строк, може бути вчинена до 24-ї години останнього дня строку. Якщо позовну заяву, відзив на позовну заяву, заяву про перегляд рішення та інші документи здано на пошту чи телеграф до 24-ї години останнього дня строку, строк не вважається пропущеним.

З огляду на те, що позовну заяву подано до господарського суду Одеської області 10.12.2015, про що свідчить штемпель поштової установи, трирічна позовна давність за заявленими вимогами не сплила.

Зустрічні позовні вимоги не підлягають задоволенню, з огляду на наступне.

Відповідно до частини другої статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Пунктом 1 частини другої та частиною третьою статті 11 Цивільного кодексу України передбачено, що підставами виникнення цивільних прав та обовязків, зокрема, є договори та інші правочини. Цивільні права та обов'язки можуть виникати безпосередньо з актів цивільного законодавства.

Частиною першою статті 174 Господарського кодексу України встановлено, що господарські зобовязання можуть виникати, зокрема, безпосередньо із закону або іншого нормативно-правового акта, що регулює господарську діяльність; з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Судом встановлено, що у Відповідача виникли зобовязання сплатити пеню на підставі пункту 7.2 Договору від 04.01.2013, а також зобовязання зі сплати сум 3 % річних і інфляційних нарахувань на підставі норми закону - частини другої статті 625 Цивільного кодексу України, у періоді визначеним Позивачем з 20.02.2013 по 20.08.2015. Тобто за період, що передував даті остаточного розрахунку за сумою основного боргу 19.11.2015.

Згідно із частиною першою статті 598 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.

Відповідно до статті 599 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Пунктом 11 Договору від 04.01.2013, з урахуванням Додаткової угоди № 15 до Договору від 04.01.2013 передбачено, що договір набуває чинності з дати підписання уповноваженими представниками сторін, поширює дію на відносини, що фактично склались між сторонами з 1 січня 2013 року і діє в частині реалізації газу до 30.06.2015, а в частині проведення розрахунків за газ до їх повного здійснення.

Отже, з огляду на відсутність доказів оплати сум пені, 3 % річних та інфляційних нарахувань, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення зустрічної позовної заяви про визнання правовідносин між ПАТ „НАК „Нафтогаз України та ПАТ „Одесагаз з купівлі-продажу газу для виробництва теплової енергії для потреб бюджетних установ та організацій за Договором від 04.01.2013 припиненим з 19.11.2015.

На підставі викладеного, суд вважає такими, що підлягають задоволенню первісні позовні вимоги в частині стягнення з Відповідача заборгованості за Договором купівлі-продажу природного газу від 04.01.2013 № 13-307-ТКЕ(Б), яка складається з 467 709,39 грн. пені, 238 333,92 грн. 3 % річних, 1 685 909,51 грн. інфляційних втрат.

При розподілі господарських витрат суд виходить з положень статті 49 Господарського процесуального кодексу України, згідно із якими при задоволенні позову судовий збір покладається на Відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог. А також враховує те, що у разі коли господарський суд на підставі пункту 3 статті 83 Господарського процесуального кодексу України зменшує розмір неустойки (штрафу, пені), витрати позивача, пов'язані зі сплатою судового збору, відшкодовуються за рахунок відповідача у сумі, сплаченій позивачем за позовною вимогою, яка підлягала б задоволенню, якби зазначений розмір судом не було зменшено (пункт 4.3 постанови пленуму Вищого господарського суду України Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України від 21.02.2013 № 7).

Повне рішення складено відповідно до вимог статті 84 Господарського процесуального кодексу України та підписано 11 квітня 2016 р.

Керуючись статтею 16, частиною першою, пунктом 1 частини другої, частиною третьою статті 11, частиною першою статті 256, частиною першою статті 259, частиною першою, другою статті 509, статтями 525, 526, частиною першою статті 530, статтею 549, частиною третьою статті 551, статтею 599, статтею 601, частиною другою статті 625, статтею 629, статтею 632, частиною першою статті 691, частинами першою, другою статті 712 Цивільного кодексу України, статтями 20, 174, 193, частиною другою статті 203 Господарського кодексу України, пунктом 3.17.4 постанови пленуму Вищого господарського суду України „Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції від 26.12.2011 № 18, пунктом 4.3 постанови пленуму Вищого господарського суду України Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України від 21.02.2013 № 7, статтями 33, 34, 35, 49, 51, 82, 83, 84, 85, 115, 116 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов Публічного акціонерного товариства „Національна акціонерна компанія „Нафтогаз України до Публічного акціонерного товариства „Одесагаз задовольнити частково.

2. Стягнути з Публічного акціонерного товариства „Одесагаз (65003, м. Одеса, вул. Одарія, 1, код ЄДРПОУ 03351208) на користь Публічного акціонерного товариства „Національна акціонерна компанія „Нафтогаз України (01001, м. Київ, вул. Б.Хмельницького, 6, код ЄДРПОУ 20077720) 467 709,39 грн. (чотириста шістдесят сім тисяч сімсот девять гривень 39 коп.) пені, 1 685 909,51 грн. (один мільйон шістсот вісімдесят пять тисяч девятсот девять гривень 51 коп.) - суму інфляційних втрат та 238 333,92 грн. (двісті тридцять вісім тисяч триста тридцять три гривні 92 коп.) 3% річних.

3. Відмовити в задоволенні іншої частини позову Публічного акціонерного товариства „Національна акціонерна компанія „Нафтогаз України до Публічного акціонерного товариства „Одесагаз.

4. Відмовити повністю в задоволенні зустрічного позову Публічного акціонерного товариства „Одесагаз до Публічного акціонерного товариства „Національна акціонерна компанія „Нафтогаз України.

5. Стягнути з Публічного акціонерного товариства „Одесагаз (65003, м. Одеса, вул. Одарія, 1, код ЄДРПОУ 03351208) на користь Публічного акціонерного товариства „Національна акціонерна компанія „Нафтогаз України (01001, м. Київ, вул. Б.Хмельницького, 6, код ЄДРПОУ 20077720) витрати на сплату судового збору у розмірі 42 890,48 грн. (сорок дві тисячі вісімсот девяносто гривень 48 коп.).

Видати накази після набрання рішенням законної сили.

Суддя Ю.А. Шаратов