Рішення № 57097323, 22.03.2016, Господарський суд Київської області

ГОСПОДАРСЬКЙ СУД

Київської області

01032, м. Київ - 32, вул. Симона Петлюри, 16 тел. 235-95-51РІШЕННЯ

Іменем України

"22" березня 2016 р. Справа № 911/66/16

Суддя господарського суду Київської області Подоляк Ю.В., розглянувши справу

за позовом Кагарлицької виправної колонії управління Державної пенітенціарної служби України в місті Києві та Київській області (№ 115), Київська обл., Кагарлицький р-н, с. Зікрачідо Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, м. Миронівка про стягнення 6786 грн.за участю представників:

позивача:ОСОБА_2 дов. від 17.03.2016 № 20/714відповідача:не зявились, про час і місце судового засідання повідомлені належним чиномсуть спору:

До господарського суду Київської області надійшла позовна заява Кагарлицької виправної колонії управління Державної пенітенціарної служби України в місті Києві та Київській області (№ 115) (далі позивач) до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (далі відповідач) про стягнення 6786 грн. основного боргу.

В обґрунтування позовних вимог, позивач посилається на неналежне виконання відповідачем своїх зобовязань за договором на використання праці засуджених для виконання робіт і послуг на виробничих об'єктах організацій та підприємств усіх форм власності від 23.12.2013 № 177 щодо здійснення розрахунків по договору.

Присутній в судовому засіданні представник позивача повністю підтримав позовні вимоги та просить суд їх задовольнити з мотивів викладених в позові.

Відповідач, належним чином повідомлений про час і місце розгляду справи в судове засідання не зявився, відзиву на позовну заяву не надіслав, про причини неявки суд не повідомив.

Враховуючи, що неявка відповідача в судове засідання не перешкоджає розгляду спору по суті, суд вважає за можливе здійснити розгляд справи відповідно до ст. 75 ГПК України за відсутності представника відповідача за наявними в ній матеріалами.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, присутнього в судовому засіданні, дослідивши докази та оцінивши їх в сукупності, суд -

встановив:

Між сторонами у справі було укладено договір на використання праці засуджених для виконання робіт і послуг на виробничих об'єктах організацій та підприємств усіх форм власності від 23.12.2013 № 177 (далі договір), відповідно до умов якого, позивач виконавець надає в розпорядження відповідачу замовнику робочу силу для проведення робіт (різноробочі) з числа засуджених в такій кількості осіб, за яку було здійснено 100% передплату замовником перед початком робіт на обєкті замовника за адресою: АДРЕСА_1 (п. 1.2 договору).

Відповідно до п. 1.3 договору замовник забезпечує зайнятість роботою наданою виконавцем робочої сили із числа засуджених на території виробничих площ замовника протягом всього строку дії договору, із забезпеченням умов охорони та ізоляції засуджених у відповідності з чинним законодавством.

Пунктом 3.3 договору замовник зобовязався разом з виконавцем встановлювати розряди на види робіт, що виконуються працюючими із числа засуджених.

У відповідності до п. 3.4 договору замовник зобовязаний виписувати перед початком робіт наряд-завдання. Щоденно підводить підсумки виконання змінних завдань та подавати виконавцю оперативні відомості про виконання засудженими робіт. Щомісячно, до 2 числа, провадить закриття наряду-завдання за попередній місяць шляхом підписання акту виконаних робіт.

Відповідно до п. 3.5 договору замовник веде табель на робітників із числа фактично працюючих засуджених і відпрацьованому часу на виробничому об'єкті.

Згідно п. 4.1 договору роботи на виробничих об'єктах виконуються за нарядом-завданням, який виписує замовник у двох примірниках. Перший примірник передається виконавцю, інший залишається у замовника.

Пунктом 4.2 договору передбачено, що закриття нарядів-завдань замовником здійснюється не пізніше 2 числа місяця, наступного за звітним. Наряди-завдання, табель, підписані представником замовника, що контролює правильність заповнення наряду-замовлення, табеля та акти виконаних робіт є обов'язковими документами до договору між замовником і виконавцем.

Згідно п. 4.3 договору відповідно до п. 5.1 Інструкції про умови оплати праці засуджених до обмеження та позбавлення волі, затвердженої Наказом Міністерства юстиції України від 07.03.2013 № 396/5, заробітна плата нарахована засудженим, не може бути меншою законодавчо встановленого мінімального розміру заробітної плати, в даному випадку, в розрахунку 87 грн. за день в т.ч. нарахування у розмірі 50% згідно з постановою Кабінету міністрів України від 22.04.99 № 653.

Відповідно до п. 4.4 договору виконання засудженими робіт розпочинається за умови 100% передоплати за наступний місяць робіт, що будуть виконуватись.

У відповідності до п. 4.6 договору робота засуджених у вихідні, святкові та неробочі дні оплачується в подвійному розмірі. Засудженим, які працюють на підприємствах установ виконання покарань, на роботах з господарського обслуговування, а також на підприємствах державної або інших форм власності, за кожну годину у нічних час проводиться доплата в розмірі 35% годинної тарифної ставки (посадового окладу). Нічним вважається час з 10-ї години вечора до 6-ї години ранку.

Згідно п. 4.7 договору оплата праці здійснюється по фактичній явці засуджених на обєкт згідно заявок замовника, за умови 100% передоплати за роботу, яка буде виконуватись.

Строк дії цього договору встановлюється з моменту його підписання та закінчується 31.12.2014 (п. 7.1 договору).

На виконання умов договору позивач надав в розпорядження відповідачу робочу силу для проведення робіт з числа засуджених, про що свідчать табеля за грудень 2013 року лютий 2014 року та акти виконаних робіт: за лютий 2014 року від 28.02.2014 на суму 1044 грн., який підписаний в двосторонньому порядку повноваженими представниками сторін та скріплений печатками позивача та відповідача, за грудень 2013 року від 31.12.2013 на суму 1827 грн., за січень 2014 року від 31.01.2014 на суму 3915 грн., які підписані з боку позивача та скріплені його печаткою, завірені копії яких залучені до матеріалів справи.

Приймаючи вищезазначені акти виконаних робіт: за грудень 2013 року від 31.12.2013 на суму 1827 грн., за січень 2014 року від 31.01.2014 на суму 3915 грн., як доказ використання відповідачем праці засуджених для виконання робіт і послуг на виробничих об'єктах суд враховує наступне.

У відповідності до п. 3.4 договору відповідач зобовязаний щомісячно, до 2 числа, провадить закриття наряду-завдання за попередній місяць шляхом підписання акту виконаних робіт.

Проте, всупереч положенням п. 3.4 договору відповідач не підписав акти виконаних робіт за грудень 2013 року та січень 2014 року.

Надіслання позивачем актів виконаних робіт за грудень 2013 року від 31.12.2013, за січень 2014 року від 31.01.2014 на адресу відповідача підтверджується залученими до матеріалів справи фіскальними чеками «Укрпошта» від 12.02.2016, від 18.02.2016 та описом вкладення до цінного листа від 18.02.2016.

З огляду на зазначене та враховуючи те, що письмових зауважень по зазначених актах відповідач позивачу не надав, а також не надав мотивованої письмової відмови від їх підписання, суд приходить до висновку, що відповідач використав працю засуджених для виконання робіт і послуг на виробничих об'єктах, зазначену в актах виконаних робіт за грудень 2013 року від 31.12.2013, за січень 2014 року від 31.01.2014 в обсягах та за ціною, які в них вказані.

Беручи до уваги викладене та враховуючи вищеперелічені документи в їх сукупності, господарський суд приходить до висновку, що позивач свої зобовязання за договором в грудні 2013 року та січні 2014 року виконав належним чином.

Разом з тим, відповідач свої договірні зобовязання щодо здійснення розрахунку за використану працю засуджених з виконання робіт і послуг на виробничих об'єктах не виконав, в звязку з чим позивач надіслав відповідачу претензії від 10.08.2015 № 2029, від 17.02.2016 № 20/386 про сплату боргу в сумі 6786 грн. Надіслання вказаної кореспонденції на адресу відповідача підтверджується фіскальними чеками «Укрпошта» від 12.02.2016, від 18.02.2016 та описом вкладення до цінного листа від 18.02.2016. Завірені копії перелічених документів залучені до матеріалів справи.

Проте, відповідач вказані претензії про оплату боргу залишив без відповіді та задоволення, в звязку з чим, за ним за ним рахується борг в розмірі 6786 грн.

Відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України субєкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобовязання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобовязання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно приписів статей 525, 526 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобовязання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобовязання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Проте, всупереч згаданих приписів закону, положень укладеного між сторонами договору, відповідач не виконав своїх договірних зобовязань щодо здійснення розрахунку за використану працю засуджених з виконання робіт і послуг на виробничих об'єктах, в звязку з чим за останнім на час розгляду справи рахується заборгованість в розмірі 6786 грн. Доказів сплати вказаного боргу відповідач суду не надав.

Згідно вимог ст. 599 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Таким чином, суд вважає, що позивачем правомірно заявлено позов про стягнення 6786 грн. заборгованості.

З огляду на зазначене та враховуючи, що борг відповідача перед позивачем на час прийняття рішення не погашений, його розмір підтверджується наявними матеріалами справи, суд дійшов висновку, що позовні вимоги про стягнення з відповідача 6786 грн. основного боргу є доведеними, обґрунтованими, відповідачем не спростовані, а відтак підлягають задоволенню.

Витрати по сплаті судового збору відповідно до статті 49 ГПК України покладається на відповідача.

Керуючись ст. 124 Конституції України, ст.ст. 43, 33, 44, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

вирішив:

1.Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (08800, АДРЕСА_2, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) на користь Кагарлицької виправної колонії управління Державної пенітенціарної служби України в місті Києві та Київській області (№ 115) (09214, Київська обл., Кагарлицький район, с. Зікрачі, ідентифікаційний код 14316936) 6786 (шість тисяч сімсот вісімдесят шість) грн. основного боргу, 1218 (одну тисячу двісті вісімнадцять) грн. витрат по сплаті судового збору.

Видати наказ після набрання судовим рішенням законної сили.

Дане рішення господарського суду Київської області набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його належного оформлення і підписання та може бути оскаржено в апеляційному порядку.

Суддя Ю.В. Подоляк

Дата підписання рішення 07.04.2016.