Рішення № 57097268, 04.04.2016, Господарський суд Одеської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

______________________________

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"04" квітня 2016 р.Справа № 916/100/16

Господарський суд Одеської області у складі судді Бездолі Ю.С.

при секретарі судового засідання: Шевченко К.О.

за участю представників сторін:

від позивача: ОСОБА_1, довіреність від 05.02.2016р.

від відповідача: не зявився

розглянувши у відкритому судовому засіданні позовну заяву: Товариства з обмеженою відповідальністю «РОЯЛ КОНСАЛТ» (67613, Одеська обл., Біляївський р-н, с. Василівка, вул. Леніна, 64, код ЄДРПОУ 37714252)

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «СВЛ-2000» (67832, Одеська обл., Овідіопольський р-н, смт. Великодолинське, вул. Ентузіастів, 8, код ЄДРПОУ 30626275)

про: стягнення 130967,31 грн., -

Суть спору: 14.01.2016р. Товариство з обмеженою відповідальністю «РОЯЛ КОНСАЛТ» звернулось до господарського суду Одеської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «СВЛ-2000» про стягнення 121152,93 грн., з яких: 61852 грн. боргу за договором про надання юридичних послуг від 01.11.2013р. №02/11/13, 26811,57 грн. пені, 30537,21 грн. індексу інфляції, 1952,15 грн. 3% річних.

Позовні вимоги мотивовані неналежним виконанням відповідачем своїх зобовязань за договором №02/11/13 про надання юридичних послуг від 01.11.2013р. в частині оплати наданих послуг.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 15.01.2016р. (суддя Літвінов С.В.) порушено провадження по справі та прийнято позовну заяву до розгляду.

Розпорядженням керівника апарату суду від 23.02.2016р. №287 у звязку з перебуванням судді Літвінова С.В. на тривалому лікарняному здійснено повторний автоматичний розподіл, за результатами якого справу №916/100/16 розподілено судді Бездолі Ю.С.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 24.02.2016р. справу №916/100/16 прийнято до провадження суддею Бездолею Ю.С.; розгляд справи розпочато заново; розгляд справи призначено на 16.03.2016р. о 12:00; витребувано додаткові документи.

16.03.2016р. за вх.№2-1375/16 до суду від позивача надійшла заява про збільшення розміру позовних вимог, яка прийнята судом до розгляду та відповідно до якої Товариство з обмеженою відповідальністю «РОЯЛ КОНСАЛТ» просить стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «СВЛ-2000» 130967,31 грн., з яких: 61852 грн. боргу за договором про надання юридичних послуг від 01.11.2013 р. №02/11/13, 35694,54 грн. пені, 31183,93 грн. індексу інфляції, 2236,84 грн. 3% річних.

Представник відповідача у судове засідання 16.03.2016р. не зявився, про час та місце розгляду справи належним чином повідомлений.

Враховуючи незявлення у судове засідання представника відповідача, неподання витребуваних судом документів, приймаючи до уваги необхідність повторного витребування додаткових документів, ухвалою господарського суду Одеської області від 16.03.2016р. розгляд справи відкладено на 04.04.2016р. об 11:00; витребувано додаткові документи.

04.04.2016р. за вх.№8425/16 до суду від позивача надійшли письмові пояснення.

У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав в повному обсязі та просив суд їх задовольнити.

Представник відповідача у судове засідання не зявився, про час та місце розгляду справи належним чином повідомлений, про що свідчать відповідні повідомлення про вручення поштових відправлень від 15.01.2016р., від 25.02.2016р. та від 21.03.2016р., які повернулись до суду з довідками пошти «за зазначеною адресою не проживає».

Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК. За змістом зазначеної статті 64 ГПК, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством звязку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Така ж правова позиція викладена і у п.3.9.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011р. №18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» (з наступними змінами та доповненнями).

За таких обставин відповідач належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи, а тому господарський суд визнав за можливе розглянути справу в порядку ст. 75 ГПК України за наявними матеріалами справи.

Відповідно до вимог ст. 85 ГПК України в судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши представника позивача, господарський суд встановив:

01.11.2013р. між Товариством з обмеженою відповідальністю «РОЯЛ КОНСАЛТ» (Виконавець, позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю «СВЛ-2000» (Замовник, відповідач) укладений договір №02/11/13 про надання юридичних послуг, за умовами якого Виконавець зобовязується надавати Замовнику юридичні послуги за завданнями Замовника, а Замовник, в свою чергу, зобовязується прийняти та оплатити зазначені послуги.

Відповідно до п.2.1 договору Виконавець зобовязався своєчасно та якісно надавати Замовнику юридичні послуги, визначені у п.1.1 даного договору.

Згідно з п.2.3 договору Виконавець має право, зокрема, вимагати від Замовника оплатити надані послуги, а також відшкодувати додаткові витрати, понесені в результаті виконання доручень.

За п.3.1 договору Замовник зобовязувався, зокрема, своєчасно та в повному обсязі оплачувати послуги Виконавцю.

У відповідності до п.3.4 договору Замовник має право вимагати якісного виконання своїх доручень кваліфікованими співробітниками Виконавця.

Пунктами 4.1, 4.2, 4.3, 4.4 договору встановлено, що вартість послуг за договором становить 61852 грн. Оплата додаткових послуг Замовник сплачує згідно виставлених Виконавцем рахунків. Оплата послуг здійснюється в безготівковій формі до 25 числа поточного місяця в національній валюті України - гривні. Вартість витрат на відрядження представника Виконавця, послуг нотаріуса та інших обовязкових платежів оплачується Замовником окремо та не включається до вартості послуг по Договору.

Відповідно до п.5.3 договору за невиконання обовязку оплатити надані Виконавцем послуги до 25 числа кожного місяця, Замовник сплачує штраф у розмірі подвійної суми щомісячної винагороди, а також пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України від суми заборгованості за кожен день прострочення платежу відповідно до Цивільного кодексу України, Господарського кодексу України, Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобовязань».

Пунктом 9.1 договору передбачено, що договір вступає в силу з моменту його підписання сторонами та діє до остаточного виконання сторонами своїх зобовязань.

На виконання умов договору позивач надав, а відповідач прийняв наступні послуги: складання необхідних процесуальних документів, скарг, претензій та позовних заяв тощо; особисту участь та представництво Замовника в судах всіх інстанцій; консультування з питань бухгалтерського та податкового обліку; складання актів звіряння з контрагентами; представництво Замовника в Державній виконавчій службі України, що підтверджується підписаним сторонами та скріпленим печатками сторін актом прийому-передачі виконаних робіт від 29.10.2014р., яким визначено вартість послуг, які підлягають сплаті, у розмірі 61852 грн.; сторонами визначено, що Замовник не має жодних претензій до якості наданих послуг.

Надані позивачем послуги на суму 61852 грн. відповідачем не сплачені.

Іншого відповідачем не доведено.

Таким чином, виходячи з наявних матеріалів справи на даний час у відповідача наявний борг перед позивачем за договором №02/11/13 про надання юридичних послуг від 01.11.2013р. у розмірі 61852 грн.

Неналежне виконання відповідачем своїх зобовязань за договором №02/11/13 про надання юридичних послуг від 01.11.2013р. в частині оплати наданих послуг стало підставою для звернення позивача до господарського суду з відповідним позовом.

Проаналізувавши наявні у справі докази та надавши їм правову оцінку, суд дійшов висновку про часткове задоволення позову, виходячи з наступного.

Відповідно до ч.1 ст. 175 ГК України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

За ст. 509 ЦК України передбачено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Підставою виникнення цивільних прав та обовязків є, зокрема, договори та інші правочини (п.1 ч.2 ст. 11 ЦК України).

Відповідно до ч.1 ст. 901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Згідно з ч.1 ст. 903 ЦК України якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

За вимогами ст. 629 ЦК України договір є обовязковим для виконання сторонами.

Відповідно до вимог ч.1, ч.7 ст. 193 ГК України, які кореспондуються з вимогами ст. 526 ЦК України, субєкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобовязання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобовязання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

У відповідності до ч.1 ст. 530 ЦК України якщо у зобовязанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

В силу вимог ст. 610, ч.2 ст. 615 ЦК України порушенням зобовязання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобовязання (неналежне виконання). Одностороння відмова від зобовязання не звільняє винну сторону від відповідальності за порушення зобовязання.

Відповідно ч.1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобовязання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Виходячи з наявних матеріалів справи господарським судом встановлено, що відповідач не виконав належним чином свої зобовязання за договором №02/11/13 про надання юридичних послуг від 01.11.2013р. в частині оплати наданих послуг, внаслідок чого у нього виник борг перед позивачем у розмірі 61852 грн.

Іншого відповідачем не доведено.

За таких обставин, господарський суд дійшов висновку про правомірність, обґрунтованість та необхідність задоволення позовних вимог ТОВ «РОЯЛ КОНСАЛТ» про стягнення з відповідача 61852 грн. боргу.

Щодо заявлених до стягнення 35694,54 грн. пені слід зазначити наступне.

Відповідно до ст.ст. 546, 549 ЦК України виконання зобовязань за договором можуть забезпечуватися неустойкою (штрафом, пенею). Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобовязання за кожен день прострочення виконання.

Водночас вимогами п.3 ч.1 ст. 611 ЦК України передбачено, що одним із наслідків порушення зобовязання є сплата неустойки, а в силу вимог ч.2 ст. 551 ЦК України якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюються договором або актом цивільного законодавства.

Згідно зі ч.1 ст. 230 ГК України штрафними санкціями в цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобовязаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання зобовязання.

У ч.6 ст. 231 ГК України також встановлено, що штрафні санкції за порушення грошових зобовязань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою НБУ, за увесь час користування чужими грошовими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Відповідно до ч.6 ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобовязання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобовязання мало бути виконано.

Сплата відповідачем пені передбачена п.5.3 укладеного між сторонами договору №02/11/13 від 01.11.2013р.

Позивачем нараховано відповідачу пеню на суму боргу за договором №02/11/13 про надання юридичних послуг від 01.11.2013р. за період з 25.11.2014р. по 08.02.2016р.

Між тим, ані законом, ані укладеним між сторонами договором №02/11/13 про надання юридичних послуг від 01.11.2013р. не встановлено нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобовязання (оплати наданих послуг) протягом більшого періоду, ніж визначено вимогами ч.6 ст. 232 ГК України.

Окрім того, позивачем помилково включено останній день строку оплати послуг за договором №02/11/13 від 01.11.2013р. в період прострочення зобовязання.

Таким чином, в силу вимог ч.6 ст. 232 ГК України позивач мав право нарахувати відповідачу обумовлені договором штрафні санкції у вигляді пені за період з 26.11.2014р. по 25.05.2015р. включно.

За таких обставин, враховуючи нарахування позивачем відповідачу пені за період, який триває більш ніж шість місяців від дня, коли зобовязання відповідача з оплати наданих послуг за договором №02/11/13 від 01.11.2013р. мали бути виконані, позовні вимоги про стягнення з відповідача пені підлягають частковому задоволенню. Окрім того, господарський суд не може в повному обсязі прийняти до уваги виконаний позивачем розрахунок пені.

Відповідно до ч.2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобовязаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Господарський суд не може в повному обсязі прийняти до уваги виконані позивачем розрахунки 3% річних та індексу інфляції, оскільки останні виконані позивачем частково неправильно, а саме: при розрахунку 3% річних позивачем неправильно обрані складові обрахунку - не враховано кількість днів у високосному році, при розрахунку індексу інфляції - не враховано Рекомендації щодо порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ, викладені Верховним Судом України у листі від 03.04.1997р. №62-97р.

З огляду на вимоги частини першої статті 4-7 і статті 43 ГПК України господарський суд має зясовувати обставини, повязані з правильністю здійснення позивачем розрахунку, та здійснити оцінку доказів, на яких цей розрахунок ґрунтується. У разі якщо відповідний розрахунок позивачем здійснено неправильно, то господарський суд з урахуванням конкретних обставин справи самостійно визначає суми пені та інших нарахувань у звязку з порушенням грошового зобовязання, не виходячи при цьому за межі визначеного позивачем періоду часу, протягом якого, на думку позивача, мало місце невиконання такого зобовязання, та зазначеного позивачем максимального розміру відповідних пені та інших нарахувань. Якщо з поданого позивачем розрахунку неможливо зясувати, як саме обчислено заявлену до стягнення суму, суд може зобовязати позивача подати більш повний та детальний розрахунок. При цьому суд в будь-якому випадку не позбавлений права зобовязати відповідача здійснити і подати суду контррозрахунок (зокрема, якщо відповідач посилається на неправильність розрахунку, здійсненого позивачем).

Така ж правова позиція викладена і у п.1.12 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013р. №14 «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобовязань» (з наступними змінами і доповненнями).

Господарським судом самостійно, з урахуванням конкретних обставин справи, не виходячи при цьому за межі визначеного позивачем періоду часу, протягом якого мало місце невиконання зобовязання, виконано розрахунки пені, 3% річних та індексу інфляції та визначено, що з відповідача на користь позивача підлягає стягненню пеня за період з 26.11.2014р. по 25.05.2015р. у розмірі 13573,55 грн., 3% річних за період з 26.11.2014р. по 08.02.2016р. включно у розмірі 2236,30 грн. та індекс інфляції за період з грудня 2014 року по лютий 2016 року включно у розмірі 29902,43 грн.

За таких обставин, позовні вимоги ТОВ «РОЯЛ КОНСАЛТ» підлягають частковому задоволенню.

Іншого сторонами не доведено.

Інші наявні в матеріалах справи документи вищевикладених висновків суду не спростовують.

Відповідно до ст.ст. 44, 49 ГПК України судовий збір покладається на обох сторін пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 32-34, 43, 44, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

В И Р І Ш И В:

1. Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «РОЯЛ КОНСАЛТ» задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «СВЛ-2000» (67832, Одеська обл., Овідіопольський р-н, смт. Великодолинське, вул. Ентузіастів, 8, код ЄДРПОУ 30626275) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «РОЯЛ КОНСАЛТ» (67613, Одеська обл., Біляївський р-н, с. Василівка, вул. Леніна, 64, код ЄДРПОУ 37714252) 61852 (шістдесят одну тисячу вісімсот пятдесят дві) грн. боргу, 13573 (тринадцять тисяч пятсот сімдесят три) грн. 55 коп. пені, 2236 (дві тисячі двісті тридцять шість) грн. 30 коп. 3% річних, 29902 (двадцять девять тисяч девятсот дві) грн. 43 коп. індексу інфляції та 1613 (одну тисячу шістсот тринадцять) грн. 46 коп. судового збору.

3. В решті позову відмовити.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Згідно з ч.5 ст. 85 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Рішення може бути оскаржене протягом десяти днів з дня його підписання до Одеського апеляційного господарського суду через господарський суд Одеської області.

Повне рішення складено 11 квітня 2016 р.

Суддя Ю.С. Бездоля