Рішення № 57097194, 11.04.2016, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11.04.2016Справа №910/4293/16

Суддя Плотницька Н.Б., розглянувши справу

за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Віком-Т"доТовариства з обмеженою відповідальністю "Енерджі Сервіс"простягнення 51 432 грн 27 коп.Представники: від позивача: Малишева А.А. - представник за довіреністю від відповідача: не з'явилисьОБСТАВИНИ СПРАВИ:

11.03.2016 до Господарського суду міста Києва надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю "Віком-Т" з вимогами до Товариства з обмеженою відповідальністю "Енерджі Сервіс" про стягнення 48 900 грн 95 коп. заборгованості за договором поставки № 06/351-1115 від 16.11.2015, в тому числі: 44 800 грн 00 коп. основного боргу, 261 грн 76 коп. 3 % річних та 3 839 грн 19 коп. пені.

Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що відповідач в порушення норм чинного законодавства України та укладеного сторонами договору поставки № 06/351-1115 від 16.11.2015 належним чином не виконав взяті на себе зобов'язання, у зв'язку з чим в останнього виникла заборгованість з оплати отриманого товару у розмірі 44 800 грн 00 коп., крім того у зв'язку з невиконанням зобов'язань за договором позивачем нараховано 261 грн 76 коп. 3 % річних та 3 839 грн 19 коп. пені.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 12.03.2016 порушено провадження у справі № 910/4293/16, розгляд справи призначений на 11.04.2016.

08.04.2016 до відділу діловодства Господарського суду міста Києва від відповідача надійшло клопотання про залучення документів до матеріалів справи.

11.04.2016 до відділу діловодства Господарського суду міста Києва від позивача надійшли документи на виконання вимог ухвали суду та заява про збільшення розміру позовних вимог.

Представник відповідача у судове засідання 11.04.2016 не з'явився, клопотання про відкладення розгляду справи не подав, вимоги суду не виконав, про причини неявки суд не повідомив, хоча про час та місце розгляду справи був повідомлений належним, що підтверджується наявним в матеріалах справи повідомленням про вручення поштового відправлення № 01030 37624857.

У судове засідання 11.04.2016 з'явився представник позивача та надав пояснення по суті справи з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог, відповідно до якої просить суд стягнути за відповідача 44 800 грн 00 коп. основного боргу, 6 208 грн 94 коп. пені та 423 грн 33 коп. 3 % річних.

Відповідно до частини 4 статті 22 Господарського процесуального кодексу України позивач вправі до прийняття рішення по справі збільшити розмір позовних вимог за умови дотримання встановленого порядку досудового врегулювання спору у випадках, передбачених статтею 5 цього Кодексу, в цій частині, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог.

Враховуючи рекомендації, викладені у пункті 3.10 постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" від 26.12.2011 року № 18 визначено, що під збільшенням або зменшенням розміру позовних вимог слід розуміти відповідно збільшення або зменшення кількісних показників за тією ж самою вимогою, яку було заявлено в позовній заяві.

Таким чином суд приймає відповідне збільшення позовних вимог та розглядає вимоги позивача про стягнення з відповідача 44 800 грн 00 коп. основного боргу, 6 208 грн 94 коп. пені та 423 грн 33 коп. 3 % річних.

Зважаючи на достатність в матеріалах справи доказів, необхідних для повного та об'єктивного вирішення справи, розгляд справи відбувається з урахуванням положень статті 75 Господарського процесуального кодексу України за наявними у справі матеріалами.

У судовому засіданні 11.04.2016 було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши надані суду докази, суд

ВСТАНОВИВ:

16.11.2015 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Віком-Т" (постачальник за договором) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Енерджі-Сервіс" (покупець за договором) укладено договір поставки № 06/351-1115, відповідно до умов якого постачальник зобов'язується поставити та передати у власність покупцеві продукцію згідно зі специфікаціями (ковпак захисний на ізолятори типу ПС70Е у кількості 300 штук загальною вартістю 64 800 грн 00 коп.), які після їх укладення є невід'ємною частиною даного договору, а покупець зобов'язується прийняти товар, що поставляється, і оплатити його вартість відповідно до умов цього договору.

Відповідно до пункту 11.1 договору даний договір є укладеним з моменту підписання та діє до 31.03.016, але у будь-якому випадку до повного виконання сторонами своїх зобов'язань.

Загальна сума договору буде визначатися шляхом додавання вартості партій товару за всіма специфікаціями, які будуть укладені сторонами до даного договору, та встановлюється в межах 54 000 грн 00 коп., крім того ПДВ 20% - 10 800 грн 00 коп., загальна сума з ПДВ 64 800 грн 00 коп. (пункт 3.3. договору).

Згідно з пунктом 4.1. договору розрахунки між покупцем та постачальником за даним договором здійснюються у наступному порядку: покупець здійснює розрахунок за одержану в повному обсязі заявлену партію товару шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок постачальника протягом 15 (п'ятнадцяти) банківських днів з дати поставки заявленої партії товару. Порядок розрахунків може бути змінений за згодою сторін.

У відповідності до пункту 5.3. договору з урахуванням специфікації № 1 поставка здійснюється на умовах доставки товару покупцю згідно з базисом поставки DDP- місце поставки за адресою: м. Чернігів, вул. Ціолковського, буд 20.

Пунктом 5.5. договору визначено, що датою поставки вважається дата фактичної доставки товару у місце призначення та передачі його уповноваженому представнику покупця разом з відвантажувальними документами.

Відповідно до пункту 5.5 договору зобов'язання постачальника вважаються виконаними з моменту передачі товару в розпорядження покупця. Зобов'язання покупця вважаються виконаними з моменту оплати та прийняття поставленого товару.

Товар вважається прийнятим покупцем від постачальника після підписання уповноваженими представниками сторін видаткової накладної. Кількість та якість товару, що постачається, перевіряється покупцем при прийманні товару у місці доставки (пункт 6.1. договору).

Згідно з пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є, зокрема, договори та інші правочини.

Відповідно до частини 1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Дослідивши зміст укладеного між позивачем та відповідачем договору, суд дійшов висновку, що даний правочин за своєю правовою природою є договором поставки.

Відповідно до частини 1 статті 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно з частиною 4 статті 265 Господарського кодексу України сторони для визначення умов договорів поставки мають право використовувати відомі міжнародні звичаї, рекомендації, правила міжнародних органів та організацій, якщо це не заборонено прямо або у виключній формі цим Кодексом чи законами України.

Реалізація суб'єктами господарювання товарів не господарюючим суб'єктам здійснюється за правилами про договори купівлі-продажу. До відносин поставки, не врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу (частина 6 статті 265 Господарського кодексу України).

Відповідно до статті 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Нормами частини 1 статті 656 Цивільного кодексу України встановлено, що предметом договору купівлі-продажу може бути товар, який є у продавця на момент укладення договору або буде створений (придбаний, набутий) продавцем у майбутньому.

Згідно з частиною 1 статті 662 Цивільного кодексу України продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.

У відповідності до норм частини 1 та частини 2 статті 664 Цивільного кодексу України обов'язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент: вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов'язок продавця доставити товар; надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару. Якщо з договору купівлі-продажу не випливає обов'язок продавця доставити товар або передати товар у його місцезнаходженні, обов'язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент здачі товару перевізникові або організації зв'язку для доставки покупцеві.

Відповідно до частини 1 статті 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Нормами частини 1 статті 694 Цивільного кодексу України договором купівлі-продажу може бути передбачений продаж товару в кредит з відстроченням або з розстроченням платежу.

Як встановлено судом, на виконання умов укладеного договору поставки № 06/351-1115 від 16.11.2015 позивач поставив, а відповідачем прийняв товар на загальну суму 64 800 грн 00 коп., що підтверджується наявними в матеріалах справи видатковою накладною № РН-0000256 від 07.12.2015, товарно-транспортною накладною № № РН-0000256 від 07.12.2015 та податковою накладною від 07.12.2015. Повноваження представника відповідача на отримання поставленого позивачем товару підтверджується належним чином оформленою довіреністю на отримання товарно-матеріальних цінностей № 1203 від 04.12.2015 (належним чином засвідчені копії яких наявні в матеріалах справи).

Судом встановлено, що відповідач в порушення умов договору та норм чинного законодавства належним чином не виконав взяті на себе зобов'язання з повної та своєчасної оплати, поставленого позивачем товару, а саме відповідачем 19.01.2016 здійснено часткову оплату товару у розмірі 20 000 грн 00 коп., у зв'язку з чим в останнього виникла заборгованість перед постачальником за отриманий товар у розмірі 44 800 грн 00 коп., що також не було спростовано відповідачем, зокрема, відповідачем не надано суду доказів оплати отриманого товару на суму 44 800 грн 00 коп. Крім того, сторонами було підписано акт звірки розрахунків від 17.03.2015, відповідно до якого станом на 17.03.2015 сума заборгованості відповідача перед позивачем складає 44 800 грн 00 коп.

Оцінюючи подані позивачем докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді у судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що вимоги позивача підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Зазначене також кореспондується зі статтями 525, 526 Цивільного кодексу України відповідно до яких зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Стаття 629 Цивільного кодексу України передбачає, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Статтею 34 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

З огляду на вищенаведене та встановленням факту невиконання відповідачем обов'язку з оплати отриманого товару за договором поставки № 06/351-1115 від 16.11.2015 та факту наявності заборгованості у розмірі 44 800 грн 00 коп., вимоги позивача про стягнення з відповідача заборгованості підлягають задоволенню у розмірі 44 800 грн 00 коп.

У зв'язку з неналежним виконанням відповідачем взятих на себе зобов'язань за договором, позивач просить суд стягнути з відповідача на свою користь 423 грн 33 коп. 3 % річних та 6 208 грн 94 коп. пені, нарахованих за період прострочення з 28.12.2015 по 11.04.2016.

Відповідно до частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Суд зауважує, що передбачене законом право кредитора вимагати стягнення боргу враховуючи індекс інфляції та відсотків річних є способом захисту майнових прав та інтересів кредитора, сутність яких складається з відшкодування матеріальних втрат кредитора та знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів, а також отримання компенсації (плати) від боржника за користування ним грошовими коштами, які належать до сплати кредитору.

Штрафними санкціями у Господарському кодексі України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання (частина 1 статті 230 Господарському кодексі України).

Згідно з статтею 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

У відповідності до частини 2 статті 551 Цивільного кодексу України якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства. Розмір неустойки, встановлений законом, може бути збільшений у договорі. Сторони можуть домовитися про зменшення розміру неустойки, встановленого актом цивільного законодавства, крім випадків, передбачених законом.

Згідно зі статтею 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Нормами статті 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" встановлено, що розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Згідно пунктом 8.4. договору у випадку прострочення оплати товару, постачальник може вимагати від покупця сплати на користь постачальника штрафної санкції в розмірі 0,5% від суми простроченого платежу за кожний день прострочення платежу, але не більше подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у цей період.

Дії відповідача є порушенням умов договору, що є підставою для застосування відповідальності (стягнення пені) відповідно до умов пунктів 8.4. договору та захисту майнових прав та інтересів позивача, відповідно до норм статті 625 Цивільного кодексу України.

Судом враховано викладене у пункті 1.12 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013 N 14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань", а саме те, що з огляду на вимоги частини першої статті 47 і статті 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд має з'ясовувати обставини, пов'язані з правильністю здійснення позивачем розрахунку, та здійснити оцінку доказів, на яких цей розрахунок ґрунтується. У разі якщо відповідний розрахунок позивачем здійснено неправильно, то господарський суд з урахуванням конкретних обставин справи самостійно визначає суми пені та інших нарахувань у зв'язку з порушенням грошового зобов'язання, не виходячи при цьому за межі визначеного позивачем періоду часу, протягом якого, на думку позивача, мало місце невиконання такого зобов'язання, та зазначеного позивачем максимального розміру відповідних пені та інших нарахувань.

При перевірці правильності здійснення позивачем розрахунку пені та 3 % річних, судом враховано рекомендації, зазначені у пункті 1.9. постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013 N 14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" стосовно того, що день фактичної сплати суми заборгованості не включається в період часу, за який здійснюється стягнення інфляційних нарахувань, 3 % річних та пені.

Суд встановив, що доданий до позовної заяви арифметичний розрахунок пені є неправильним, оскільки позивачем в розрахунок пені та 3 % річних включено день фактичної сплати суми заборгованості

Суд наводить власний розрахунок пені та 3 % річних з урахуванням розміру прострочених платежів та в межах визначеного позивачем періоду нарахування:

Сума боргу (грн)Період простроченняКількість днів простроченняРозмір облікової ставки НБУРозмір подвійної облікової ставки НБУ в деньСума пені за період прострочення64800.0028.12.2015 - 18.01.20162222.0000 %0.121 %*1718.5344800.0020.01.2016 - 28.01.2016922.0000 %0.120 %*484.7244800.0029.01.2016 - 03.03.20163522.0000 %0.120 %*1885.0344800.0004.03.2016 - 11.04.20163922.0000 %0.120 %*2100.46 Всього:6 188.74

Сума боргу (грн)Період простроченняКількість днів простроченняРозмір процентів річнихЗагальна сума процентів64800.0028.12.2015 - 18.01.2016223 %117.1744800.0020.01.2016 - 11.04.2016833 %305.62 Всього:422.79З огляду на вищенаведене та доведення факту несвоєчасності виконання грошового зобов'язання за договором поставки № 06/351-1115 від 16.11.2015, вимоги позивача про стягнення з відповідача 3 % річних та пені підлягають частковому задоволенню за розрахунком суду, а саме пені у розмірі 6 188 грн 74 коп. та 3 % річних у розмірі 422 грн 79 коп.

Згідно з частиною 1 статті 49 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається: у спорах, що виникають при укладанні, зміні та розірванні договорів, - на сторону, яка безпідставно ухиляється від прийняття пропозицій іншої сторони, або на обидві сторони, якщо господарським судом відхилено частину пропозицій кожної із сторін; у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст. 43, ч. 1 ст. 49, ст. 75, ст.ст. 82, 82-1, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Енерджі Сервіс" (01010, м. Київ, вул. Суворова, буд. 4/6, 14 поверх, кім. 17, ідентифікаційний код 37448815) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Віком-Т" (33028, м. Рівне, вул. В.Чорновола, буд. 39, ідентифікаційний код 35776673) 44 800 (сорок чотири тисячі вісімсот) грн 00 коп. заборгованості, 422 (чотириста двадцять дві) грн 79 коп. 3 % річних, 6 188 (шість тисяч сто вісімдесят вісім) грн 74 коп. пені та витрати по сплаті судового збору у розмірі 1 377 (одна тисяча триста сімдесят сім) грн 44 коп.

3. В іншій частині позову відмовити.

4. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Відповідно до частини 5 статті 85 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Київського апеляційного господарського суду шляхом подання, протягом 10 днів з дня складання повного рішення, апеляційної скарги через Господарський суд міста Києва.

Повне рішення складено: 12.04.2016

Суддя Н.Б. Плотницька