Рішення № 57097149, 07.04.2016, Господарський суд Полтавської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

36000, м. Полтава, вул.Зигіна, 1, тел. (0532) 610-421, факс (05322) 2-18-60, E-mail inbox@pl.arbitr.gov.ua

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07.04.2016 р.Справа №917/205/16

за позовом Хорольського районного центру зайнятості, вул. К.Маркса, 66, м. Хорол, Полтавська область,37800

до Публічного акціонерного товариства "Укртелеком" (м. Київ, бульвар Т.Г. Шевченка,18) в особі Полтавської філії Публічного акціонерного товариства "Укртелеком" вул. Жовтнева, 33, м. Полтава, Полтавська область,36000

про стягнення 6 636,98 грн.

суддя Тимощенко О.М.

Представники сторін:

від позивача: не з'явився

від відповідача: ОСОБА_1 дов. №1998 від 28.12.2015 року

В судовому засіданні 07.04.2016 року суд оголосив вступну та резолютивну частини рішення у відповідності до ст. 85 ГПК України та повідомив дату складення повного тексту рішення.

СУТЬ СПРАВИ: розглядається позовна заява про стягнення грошових коштів в розмірі 6 636,98 грн.

В попередньому судовому засіданні 17.03.2016 року суд розпочав слухання справи по суті. Представники позивача виклали зміст позовних вимог та просили суд їх задовольнити.

Позивач в судове засідання 07.04.2016 року не з'явився, про місце дату та час його проведення був повідомлений належним чином (поштове повідомлення про вручення ухвали суду від 17.03.2016 року в матеріалах справи арк. с. 53).

18.03.2016 року від позивача до суду надійшла заява про залучення документів. До заяви позивачем додано рішення Хорольського районного суду Полтавської області від 20.03.2009 року у справі № 2-138/09 та ухвалу Апеляційного суду Полтавської області від 12.05.2009 року по справі №22ц-1349/2009 (арк. с. 43-49).

07.04.2016 року від відповідача до суду надійшов відзив на позовну заяву (арк. с. 54-55), в якому відповідач проти задоволення позову заперечує посилаючись на те, що позивач пропустив строк позовної давності, оскільки позивачу ще в 2009 році було відомо про розгляд Хорольським районним судом цивільної справи № 2-138/09 про поновлення ОСОБА_2 на роботі у ВАТ «Укртелеком». На підтвердження чого відповідач посилається на лист судді Хорольського районного суду від 20.03.2009 року за №831, адресованого начальнику Хорольського районного центру зайнятості та лист-відповідь Хорольського районного центру зайнятості від 20.03.2009 року №533, адресованого судді Хорольського районного суду (арк. с. 57-58).

В зв'язку з тим, що необхідних для вирішення спору доказів, наявних у матеріалах справи достатньо, господарський суд повідомляв належним чином позивача про дату, час і місце судового розгляду, справа розглядається без участі представника позивача.

Представник відповідача в судовому засіданні проти позову заперечував з підстав, наведених у відзиві на позовну заяву.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши представників сторін, дослідивши та оцінивши подані сторонами докази, суд встановив:

В обґрунтування позовної заяви позивач посилається на те, що 14.04.2015 року ОСОБА_2 звернувся до Хорольського районного центру зайнятості (позивач) з заявою про надання йому статусу безробітного. В даному зверненні ОСОБА_2 зазначив, що він 29.05.2007 року вже звертався до центру зайнятості після звільнення з Полтавської філії ПАТ «Укртелеком», про, що свідчить запис №27 від 17.05.2007 року у трудовій книжці БТ №1044620 (арк. с. 28). На підставі поданої ОСОБА_2 заяви, йому 29.05.2007 року було надано статус безробітного, призначено допомогу по безробіттю та розпочата виплата допомоги по безробіттю з 18.06.2007р. по 12.06.2008р. (припинена у зв'язку із закінченням строку виплати). Про, що позивачем було видано відповідні накази (арк. с. 18).

При повторному зверненні ОСОБА_2 до Хорольського районного центру зайнятості, як громадянин, що шукає роботу, позивачем було виявлено запис №33 у трудовій книжці БТ № 1044620 (арк. с. 28), згідно якого ОСОБА_2 був поновлений на роботі з 17.05.2007 року по 20.05.2009 року, на підставі рішення Хорольського районного суду від 20.03.2009 року, справа № 2-138/09 (арк. с. 19-20). Дане рішення залишено без змін ухвалою Апеляційного суду полтавської області від 12.05.2009 року (арк. с. 44-46).

Згідно наказів та довідки позивача (арк. с. 18,22) за період перебування на обліку у Хорольському районному центрі зайнятості, у статусі безробітного з 18.06.2007 року по 12.06.2008 року громадянину ОСОБА_2 було виплачено 6636,98 грн. допомоги по безробіттю.

Так, 07.08.2015 року Хорольським районним центром зайнятості відповідно до п. 4 ст. 35 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття", "Порядку розслідування страхових випадків та обґрунтованості виплати матеріального забезпечення" прийнято наказ №46 щодо відшкодування коштів ПАТ "Укртелеком" в особі філії ПАТ "Укртелеком" виплачених як допомога по безробіттю (арк. с. 21)

21.08.2015 року позивачем було направлено відповідачу претензію №1183 від 21.08.2015 року (арк. с . 23-24,30), в якій зазначено, що допомога по безробіттю отримана громадянином ОСОБА_2 під час перебування на обліку в центрі зайнятості у період з 29.05.2007 року по 11.06.2008 року в розмірі 6636,98 грн. підлягає поверненню Центром електрозв'язку ПАТ "Укртелеком".

Внаслідок несплати відповідачем вказаних коштів позивач посилаючись на ч. 4 ст. 35 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття" звернувся до суду про стягнення з відповідача як з роботодавця суми виплачених коштів у розмірі 6636,98 грн.

При прийнятті рішення суд виходить з наступного.

Даний спір підлягає вирішенню в порядку господарського судочинства.

Відповідно до частини першої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

Згідно з частиною другою статті 2 КАС України до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.

Таким чином, законодавець чітко визначив, що суттю адміністративного судочинства є судовий контроль за діяльністю органів влади та місцевого самоврядування в сфері дотримання прав та свобод громадян та юридичних осіб за допомогою процесуального закону з певними особливостями, зокрема, обов'язку доказування правомірності своєї діяльності органами влади чи самоврядування. Тобто, однією з визначальних особливостей КАС України є те, що позивачем в адміністративній справі може бути фізична чи юридична особа, чиї права, свободи чи інтереси вони вважають порушеними, а відповідачем - орган влади, орган місцевого самоврядування, їхні посадові чи службові особи.

Відповідно до статті 50 КАС України громадяни України, іноземці чи особи без громадянства, їх об'єднання, юридичні особи, які не є суб'єктами владних повноважень, можуть бути відповідачами лише за адміністративним позовом суб'єкта владних повноважень: 1) про тимчасову заборону (зупинення) окремих видів або всієї діяльності об'єднання громадян; 2) про примусовий розпуск (ліквідацію) об'єднання громадян; 3) про примусове видворення іноземця чи особи без громадянства з України; 4) про обмеження щодо реалізації права на мирні зібрання (збори, мітинги, походи, демонстрації тощо); 5) в інших випадках, встановлених законом.

Правовий аналіз пунктів 1-4 частини четвертої статті 50 КАС України свідчить, що всі наведені підстави, коли громадяни, іноземці чи особи без громадянства, їх об'єднання, юридичні особи, які не є суб'єктами владних повноважень, можуть бути відповідачами за адміністративним позовом суб'єкта владних повноважень лише у випадках превентивного (попереднього) судового контролю за рішеннями, діями органів влади, які при реалізації своїх владних управлінських повноважень можуть порушити права чи свободи фізичних чи юридичних осіб.

За пунктом 4 частини четвертої статті 50 КАС України суб'єкт владних повноважень може звертатися до суду з адміністративним позовом до громадян України, іноземців чи осіб без громадянства, їх об'єднань, юридичних осіб, які не є суб'єктами владних повноважень, для превентивного судового контролю своєї ж діяльності і у випадках, визначених законом.

Даний позов заявлений про стягнення з роботодавця грошових коштів виплаченого забезпечення та вартості наданих соціальних послуг безробітному, не підпадає під дію пункту 4 частини четвертої статті 50 КАС України.

Аналогічна правова позиція ( щодо непідвідомчості даної категорії спорів адміністративним судам) викладена в постановах Верховного Суду України від 28 січня 2016 року, від 22 вересня 2015 року №21-2209а15 та від 22 вересня 2015 року у справі №П/811/3781/14, ухвалі ВАСУ від 03.02.2016 року у справі 802/2082/15-а та ін.

Правові, фінансові та організаційні засади загальнообов'язкового державного соціального страхування на випадок безробіття визначаються Законом України від 02.03.2000 № 1533-III «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» (надалі - Закон № 1533-III).

Згідно преамбули Закону 1533-ІІІ, цей Закон, розроблений відповідно до Конституції України та Основ законодавства України про загальнообов'язкове державне соціальне страхування, визначає правові, фінансові та організаційні засади загальнообов'язкового державного соціального страхування на випадок безробіття.

Право на матеріальне забезпечення на випадок безробіття (далі - забезпечення) та соціальні послуги мають застраховані особи. Право на забезпечення та соціальні послуги за цим Законом мають також незастраховані особи - військовослужбовці Збройних Сил України, Державної прикордонної служби України, внутрішніх військ, військ цивільної оборони, інших військових формувань, утворених відповідно до законів України, Служби безпеки України, Державної спеціальної служби транспорту, органів внутрішніх справ України, звільнені з військової служби у зв'язку із скороченням штатів або проведенням організаційних заходів без права на пенсію (далі - військовослужбовці), та особи, які вперше шукають роботу, інші незастраховані особи у разі їх реєстрації в установленому порядку як безробітних (ч. ч. 1, 2 ст. 6 Закону 1533-ІІІ в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин).

Статтею 7 цього Закону передбачено такий вид забезпечення безробітного як допомога по безробіттю.

Згідно з пп. 2 п.1 ст. 31 Закону 1533-ІІІ, виплата допомоги по безробіттю припиняється у разі поновлення безробітного на роботі за рішенням суду.

Відповідно до ч. 4 ст. 35 Закону 1533-ІІІ, сума виплаченого забезпечення та вартості наданих соціальних послуг безробітному у разі поновлення його на роботі за рішенням суду утримується із роботодавця.

Проаналізувавши вищезазначену правову норму суд вважає за необхідне зазначити, що достатньою умовою для відшкодування роботодавцем суми виплаченого забезпечення та вартості наданих соціальних послуг безробітному є факт поновлення безробітного на роботі за рішенням суду.

Як встановлено судом, 29.05.2007 року ОСОБА_2 після звільнення з Полтавської філії ПАТ «Укртелеком», про що свідчить запис №27 від 17.05.2007 року у трудовій книжці БТ №1044620 (арк. с. 28), звернувся до Хорольського районного центру зайнятості. На підставі поданої ОСОБА_2 заяви йому 29.05.2007 року було надано статус безробітного, призначено допомогу по безробіттю та розпочата виплата допомоги по безробіттю з 18.06.2007р. по 12.06.2008р. (припинена у зв'язку із закінченням строку виплати). Викладене підтверджується наказами позивача (арк. с. 18).

Також судом встановлено, що згідно запису №33 у трудовій книжці БТ № 1044620 (арк. с. 28) ОСОБА_2 з 17.05.2007 року було поновлено на посаді інженера зв'язку групи енергозабезпечення Центра електрозв'язку№8 міста Хорол Полтавської філії ВАТ "Укртелеком".

Поновлення відбулось за рішенням Хорольського районного суду від 20.03.2009 року у справі № 2-138/09 (арк. с. 19-20). Дане рішення залишено без змін ухвалою Апеляційного суду полтавської області від 12.05.2009 року (арк. с. 44-46).

Відповідно до наказів та довідки позивача (арк. с. 18,22) допомога по безробіттю виплачувалася з 18.06.2007 року по 12.06.2008 року громадянину ОСОБА_2 та складає 6636,98 грн.

На час розгляду справи доказів перерахування коштів в сумі 6636,98 грн. на користь Хорольського районного центру зайнятості відповідачем не надано.

Процесуальним законодавством передбачено, що господарське судочинство здійснюється шляхом письмового провадження, а тому факт наявності визначених обставин має підтверджуватись певними доказами, як це встановлено положеннями ст. ст. 33, 34, 36 Господарського процесуального кодексу України

Відповідно до статті 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Згідно зі статтею 33 цього ж Кодексу кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. В силу вказаної норми предметом доказування є обставини, які свідчать про дійсні права та обов'язки сторін у справі та складаються з фактів, якими позивач обґрунтовує підстави позову, та фактів, якими відповідач обґрунтовує заперечення проти позову.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування (ст.34 ГПК України).

Частиною 1 ст.43 ГПК України встановлено, що господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному та обєктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом, а згідно ч. 2 цієї ж статті ніякі докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили.

Згідно положень ст. 4-3 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності.

Отже, матеріалами справи доведено суму виплаченого забезпечення та вартості наданих соціальних послуг ОСОБА_2 у розмірі 6636,98 грн., правомірність звернення Хорольського районного центру зайнятості з позовом до суду, правомірність та обґрунтованість Законом заявлених вимог.

Виходячи з наведеного, сума виплаченого забезпечення та вартості наданих соціальних послуг у розмірі 6636,98 грн., наданих ОСОБА_2 під час перебування на обліку в центрі зайнятості у період з 29.05.2007 року по 11.06.2008 року як безробітному, підлягають відшкодуванню Публічним акціонерним товариством "Укртелеком" в особі Полтавської філії Публічного акціонерного товариства "Укртелеком" у відповідності до ч. 4 ст. 35 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття".

Заперечення відповідача викладені у відзиві щодо пропуску позивачем строку позовної давності, судом відхиляються виходячи з наступного.

Відповідно до статті 256 Цивільного кодексу України, позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки. (ст. 257 Цивільного кодексу України).

Перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (ч.1 ст.261 Цивільного кодексу України).

Згідно ч. 3 ст. 267 Цивільного кодексу України, позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення.

Саме лише посилання на пропуск строку позовної давності не є заявою про його застосування.

Як роз'яснив Пленум Вищого господарського суду України у п. 2.1. Постанови від 29.05.2013року № 10 "Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішенні господарських спорів" законом не встановлено вимог щодо форми заяви сторони про сплив позовної давності. Відтак її може бути викладено у відзиві на позов або у вигляді окремого клопотання, письмового чи усного. В останньому випадку воно обов'язково має бути зазначене в протоколі судового засідання (пункт 6 частини другої статті 811 ГПК); господарський суд може також запропонувати відповідачеві викласти таку заяву в письмовій формі та долучити її до матеріалів справи.

Надані відповідачем листи не є належними доказами, які б свідчили про обізнаність позивача про вирішення справи № 2-138/09 за позовом ОСОБА_2 до Центру електрозвязку №8 Полтавської філії ВАТ "Укртелеком" про поновлення на роботі, стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу та моральної шкоди.

Як вбачається з тексту рішення Хорольського районного суду від 20.03.2009 року у справі № 2-138/09 позивач не був учасником судового процесу по даній справі, а отже не міг знати про результати її розгляду. Факт обізнаності про розгляд справи не доводить обізнаність центру зайнятості про результати її розгляду в суді першої, апеляційної чи касаційної інстанції.

Отже, про факт поновлення ОСОБА_2 на роботі за рішенням Хорольського районного суду від 20.03.2009 року у справі № 2-138/09 позивачу стало відомо з акту перевірки від 07.08.2015 року №13, на підставі якого та п. 4 ст. 35 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття", "Порядку розслідування страхових випадків та обґрунтованості виплати матеріального забезпечення" було прийнято наказ №46 щодо відшкодування коштів ПАТ "Укртелеком" в особі філії ПАТ "Укртелеком" виплачених як допомога по безробіттю (арк. с. 21).

Таким чином, позивач звернувся до суду в межах строку позовної давності, а тому позовні вимоги підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати покладаються судом на відповідача.

На підставі матеріалів справи та керуючись ст. ст. 33, 43,49, 82-85 ГПК України, суд, -

В И Р І Ш И В :

1. Позовні вимоги задовольнити.

2. Стягнути з Публічного акціонерного товариства "Укртелеком" (м. Київ, бульвар Т.Г. Шевченка,18) в особі Полтавської філії Публічного акціонерного товариства "Укртелеком" (вул. Жовтнева, 33, м. Полтава, Полтавська область,36000, ідентифікаційний код 01186975, р/р 26000438391 ПОД ПАТ "ОСОБА_3 Аваль"м. Полтава, МФО 380805) на користь Хорольського районного центру зайнятості (вул. К.Маркса, 66, м. Хорол, Полтавська область,37800, р/р 37171162203202 банк ГУДКУ в Полтавській області, м. Хорол, МФО 831019, ідентифікаційний код 22551338) 6636,98 грн. боргу, 1218,00 грн. судового збору.

Видати наказ із набранням цим рішенням законної сили.

Повне рішення складено 11.04.2016р.

Суддя Тимощенко О.М.