Рішення № 57097128, 05.04.2016, Господарський суд Одеської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

______________________________

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"05" квітня 2016 р.

Справа № 916/3565/15

За позовом: товариства з обмеженою відповідальністю "Іллічівськрибфлот"

до відповідача: Компанії "KRAFT SHIPPING LIMITED" (Беліз)

про стягнення 4 365,98 дол. США, що еквівалентно 93 544,18 грн.

Суддя Цісельський О.В.

Представники сторін:

від позивача: не з'явився

від відповідача: не з'явився

СУТЬ СПОРУ: позивач, товариство з обмеженою відповідальністю "Іллічівськрибфлот", звернувся до господарського суду Одеської області з позовною заявою про стягнення з Компанії "KRAFT SHIPPING LIMITED" (Беліз) 4 365,98 дол. США, що еквівалентно 93 544,18 грн., де 4 153,00 дол. США – сума боргу, 212,98 дол. США – сума пені.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 31.08.2015р. позовну заяву (вх.№3747/15) прийнято до розгляду, порушено провадження у справі №916/3565/16 та справу призначено до розгляду в судовому засіданні.

З метою належного повідомлення відповідача про час та місце розгляду даної справи, суд звернувся до Міністерства юстиції України із відповідним судовим дорученням, у зв'язку з чим провадження у справі було зупинено.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 05.04.2016р. провадження у справі №916/3565/15 було поновлено.

Представник позивача в судове засідання, призначене на 05.04.2016р. не з'явився, хоча про час та місце його проведення був повідомлений належним чином.

Представник відповідача в судові засідання не з'являвся, хоча про час та місце його проведення був повідомлений належним чином, відзив на позов суду не надав, своїм правом на захист не скористався.

Згідно з ст.75 Господарського процесуального кодексу України справу розглянуто за наявними в ній матеріалами.

Відповідно до ст.85 Господарського процесуального кодексу України в судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частину рішення.

Дослідивши у відкритому судовому засіданні матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, суд встановив:

16 січня 2015р. між товариством з обмеженою відповідальністю "Іллічівськрибфлот" (Підрядник) та Компанією "KRAFT SHIPPING LIMITED" (Замовник) було укладено договір про надання послуг №8223062, згідно умов п.2.1. Договору якого, Підрядник надає Замовнику послуги з виконання ремонтних робіт з надання місця для стоянки теплоходу "KRAFT" (надалі Судно) біля плавучого причалу ПЖ-514, у відповідності з умовами цього Договору.

Відповідно до п.2.2. Договору Підрядник, за узгодженням із Замовником, надає власними силами із застосуванням власних запасних частин, матеріалів та (або) із залученням власних субпідрядників можливі інші послуги, про які не йдеться в цьому Договорі, але потрібні для повного виконання умов цього Договору.

Пунктом 3.1. Договору встановлено, що ціна послуг та робіт за Договором, узгоджена сторонами на момент підписання, є орієнтованою, визначена на підставі попередньої ремонтної відомості та складає 21 849,00 USD, в тому числі ПДВ за ставкою 20% в сумі 3 641,50 USD.

Умовами п.6.1. Договору передбачено, що основні послуги Підрядник надає Замовнику з моменту заходу судна на виробничу базу Підрядника та до 30 червня 2015р.

У відповідності до п.7.1. Договору, оплата Замовником ціни наданих послуг проводиться за наступною схемою:

- 100% оплата наданих послуг (виконаних робіт) не пізніше 5 (п'яти) днів з дати підписання Акту приймання наданих послуг та до уходу судна з виробничого Підрядника.

За невиконання або неналежне виконання Замовником зобов'язань, що передбачені п.7.1. цього Договору, він сплачує Підряднику пеню в розмірі 5% (п'яти процентів) від простроченої суми за кожен день прострочки (п.10.2. Договору).

Згідно п.12.5. Договору спірні питання, що виникають під час виконання цього Договору, вирішуються господарським судом Одеської області у встановленому порядку.

Пунктом 12.7. Договору визначено, що цей Договір вступає в силу з моменту його підписання та діє до моменту виконання обома сторонами своїх зобов'язань в повному обсязі.

На виконання умов вищенаведеного договору, позивачем відповідачу було надано послуги на загальну суму 20 375,00 дол. США, що підтверджується актами:

- №8223062 від 31.01.2015р. на суму 2 977,00 дол. США;

- №8223062-1 від 28.02.2016р. на суму 3 963,00 дол. США;

- №8223062-2 від 31.03.2015р. на суму 4 368,00 дол. США;

- №8223062-3 від 30.04.2015р. на суму 2 701,00 дол. США;

- №8223062-4 від 31.05.2015р. на суму 2 213,00 дол. США;

- №8223062-5 від 30.06.2015р. на суму 2 170,00 дол. США;

- №8223062-6 від 31.07.2015р. на суму 1 983,00 дол. США, які підписані уповноваженими представниками сторін та скріплені їх печатками.

Однак, відповідачем вартість отриманих від позивача послуг було сплаченого часткового на суму 16 222,00 грн., внаслідок чого, за відповідачем утворився борг в сумі 4 153,00 дол. США.

Неналежне виконання відповідачем зобов’язань за вищенаведеним договором в частині здійснення оплати отриманих послуг і стало підставою для позивача звернутись до господарського суду Одеської області із даним позовом за захистом своїх порушених прав та охоронюваних законом інтересів.

Розглянувши матеріали справи, проаналізувавши норми чинного законодавства, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог з наступних підстав:

У відповідності до ст.11 ЦК України цивільні права та обов’язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а підставою виникнення цивільних прав та обов’язків є договори та інші правочини. Правочин, різновидом якого є договори - основний вид правомірних дій – це волевиявлення осіб, безпосередньо спрямовані на виникнення, зміну або припинення цивільних прав і обов’язків. При цьому, ст.12 ЦК України передбачає, що особа здійснює свої цивільні права вільно на власний розсуд.

Відповідно до ст.175 Господарського кодексу України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управлена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ст.509 Цивільного кодексу України зобов’язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов’язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певні дії (сплатити гроші), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов’язку. При цьому, зобов’язання виникають з підстав, встановлених ст.11 цього Кодексу, у тому числі із договору.

Згідно вимог ст.ст.525, 526 Цивільного кодексу України зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу. Одностороння відмова від виконання зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається. В свою чергу, порушенням зобов’язання, відповідно до ст.610 Цивільного кодексу України, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов’язання (неналежне виконання).

Згідно ст.629 Цивільного кодексу України договір є обов’язковим для виконання сторонами. Припинення зобов’язання на вимогу однієї із сторін в силу положень ч.2 ст.598 цього Кодексу допускається лише у випадках, встановлених договором або законом.

Згідно ст.530 Цивільного кодексу України якщо у зобов’язання встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Статтею 901 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором. Положення цієї глави можуть застосовуватися до всіх договорів про надання послуг, якщо це не суперечить суті зобов'язання.

Частиною 1 ст.903 Цивільного кодексу України визначено, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Як вбачається із матеріалів справи, зокрема з розрахунку заборгованості приведеного позивачем в позовній заяві та не спростованого відповідачем, останнім договірні зобов’язання в частині проведення оплати вартості отриманих послуг не виконані, внаслідок чого за ним утворилась заборгованість в сумі 4 153,00 дол. США, у зв'язку з чим, стягненню з відповідача на користь позивача підлягає сума основного боргу, встановлена судом в розмірі 4 153,00 дол. США.

Крім того, позивачем заявлено до стягнення з відповідача 212,98 дол. США пені.

Оцінюючи вимоги про стягнення пені, суд зазначає наступне:

За невиконання або неналежне виконання Замовником зобов'язань, що передбачені п.7.1. цього Договору, він сплачує Підряднику пеню в розмірі 5% (п'яти процентів) від простроченої суми за кожен день прострочки (п.10.2. Договору).

Одним із видів господарських санкцій згідно з частиною другою статті 217 ГК України є господарські санкції, до яких віднесено штраф та пеню.

Розмір штрафних санкцій відповідно до частини четвертої статті 231 ГК України встановлюється законом, а в разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в передбаченому договором розмірі.

При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання, або в певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Частиною шостою статті 232 ГК України передбачено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Статтею 253 ЦК України визначено, що перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.

Виходячи зі змісту зазначених норм, початком для нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання буде день, наступний за днем, коли воно мало бути виконано.

Нарахування санкцій триває протягом шести місяців. Проте законом або договором можуть бути передбачені інші умови нарахування.

Частина перша статті 223 ГК України передбачає, що при реалізації в судовому порядку відповідальності за правопорушення у сфері господарювання застосовуються загальний та скорочені строки позовної давності, передбачені ЦК України, якщо інші строки не встановлено ГК України.

За змістом пункту 1 частини другої статті 258 ЦК України щодо вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені) передбачено спеціальну позовну давність в один рік.

Поняття позовної давності міститься в статті 256 ЦК України, відповідно до якої позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Якщо за невиконання або неналежне виконання зобов'язання встановлено штрафні санкції, то збитки відшкодовуються в частині, не покритій цими санкціями.

Законом або договором можуть бути передбачені випадки, коли: допускається стягнення тільки штрафних санкцій; збитки можуть бути стягнуті у повній сумі понад штрафні санкції; за вибором кредитора можуть бути стягнуті або збитки, або штрафні санкції.

Вимогу щодо сплати штрафних санкцій за господарське правопорушення може заявити учасник господарських відносин, права чи законні інтереси якого порушено, а у випадках, передбачених законом, - уповноважений орган, наділений господарською компетенцією.

Нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

У випадках, передбачених законом, штрафні санкції за порушення господарських зобов'язань стягуються судом у доход держави (ст.232 ГК України).

Відтак частина шоста статті 232 ГК України передбачає строк та порядок, у межах якого нараховуються штрафні санкції, а строк, протягом якого особа може звернутись до суду за захистом свого порушеного права, встановлюється ЦК України.

Перевіривши, наданий позивачем розрахунок пені, судом встановлено, що його здійснено з помилками, у зв'язку з чим судом було самостійно розраховано пеню наступним чином:

2 170,00 дол. США (сума боргу) Х 46 (кількість днів прострочення) Х 5% : 365 : 100 = 13,67 дол. США;

1 983,00 дол. США (сума боргу) Х 15 (кількість днів прострочення) Х 5% : 365 : 100 = 4,07 дол. США.

Отже, за самостійним розрахунком суду, загальна сума пені складає 17,74 дол. США, у зв'язку з чим стягненню з відповідача на користь позивача підлягає пеня в розмірі 17,74 дол. США. В іншій частині позовної вимоги про стягнення з відповідача пені в сумі 195,24 дол. США – суд відмовляє.

Відповідно до вимог ст.ст.32, 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

При цьому, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідачем у встановленому законом порядку позовні вимоги позивача не спростовано.

Згідно зі ст.43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Враховуючи вищевикладене, оцінюючи докази у справі в їх сукупності, законодавство, що регулює спірні правовідносини, суд дійшов висновку, що позовні вимоги товариства з обмеженою відповідальністю "Іллічівськрибфлот" є обґрунтованими, підтверджені належними доказами, наявними в матеріалах справи, а тому підлягають частковому задоволенню, у зв'язку з чим стягненню з Компанії "KRAFT SHIPPING LIMITED" підлягає сума боргу в розмірі 4 153,00 дол. США та сума пені в розмірі 17,74 дол. США.

Відповідно до приписів ст.44, 49 ГПК України слід стягнути з відповідача на користь позивача витрати по сплаті судового збору у розмірі 1 378,00 грн.

Керуючись ст.ст.32, 33, 44, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позов товариства з обмеженою відповідальністю "Іллічівськрибфлот" – задовольнити частково.

2. Стягнути з Компанії "KRAFT SHIPPING LIMITED" (країна Бєліз, м. Бєліз, Візфілд тауер, третій поверх, 4792 Коней драйв, а.я. 1777) на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Іллічівськрибфлот" (65026, м. Одеса, вул. Приморська, буд. 24, код ЄДРЮОФОПГФ 25033727) 4 153 (чотири тисячі сто п'ятдесят три) дол. США 00 центів, що еквівалентно 88 980 (вісімдесят вісім тисяч дев'ятсот вісімдесят) грн. 94 коп. – основного боргу, 17 (сімнадцять) дол. США 74 центів, що еквівалентно 380 (триста вісімдесят) грн. 10 грн., 1 745 (одна тисяча сімсот сорок п'ять) грн. 15 коп. витрат на оплату судового збору.

3. В іншій частині позову – відмовити.

Рішення господарського суду набирає чинності в порядку ст.85 ГПК України.

Наказ видати в порядку ст.116 ГПК України.

Повний текст рішення складено 11 квітня 2016 р.

Суддя О.В. Цісельський