Рішення № 57097088, 07.04.2016, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07.04.2016Справа №910/2529/16

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Мед-Інвест" до Державної установи "Національний інститут серцево-судинної хірургії ім. М.М. Амосова Національної академії медичних наук України" третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - Головне управління Державної казначейської служби України у місті Києвіпро стягнення 95 490,26 грн. Суддя Стасюк С.В.

Представники сторін:

від позивача Лятіфов В.Б. (дов. б/н від 26.10.2015 року)від відповідача не з'явивсявід третьої особине з'явився

Відповідно до статті 85 Господарського процесуального кодексу України в судовому засіданні 07 квітня 2016 року оголошено вступну та резолютивну частини рішення у справі.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ :

Товариство з обмеженою відповідальністю "Мед-Інвест" (надалі по тексту - позивач) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Державної установи "Національний інститут серцево-судинної хірургії ім. М.М. Амосова Національної академії медичних наук України" (надалі по тексту - відповідач) про стягнення 95 490,26 грн., в тому числі 51 000,00 грн. основного боргу, 40 554,51 грн. інфляційних втрат, 3 935,75 грн. 3 % річних.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань за Договором постачання № 406 від 26.12.2012 року в частині здійснення оплати поставленого товару.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 19.02.2016 року порушено провадження у справі № 910/2529/16, залучено до участі у справі у якості третьої особи без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Головне управління Державної казначейської служби України у місті Києві, та призначено справу до розгляду на 17.03.2016 року.

10.03.2016 року через відділ діловодства Господарського суду міста Києва від третьої особи надійшли письмові пояснення по справі та клопотання про розгляд справи без участі представника. У поданих поясненнях третя особа зазначила, що органи Державної казначейської служби України не здійснюють фінансування розпорядників/одержувачів бюджетних коштів, а здійснюють їх розрахунково-касове обслуговування. Функція щодо фінансування відноситься до завдань розпорядників бюджетних коштів, відповідно до Закону про Державний бюджет України та рішення про місцевий бюджет. Крім того, органи Державної казначейської служби України не здійснюють облік обсягу бюджетних призначень та фактичного надходження коштів на реєстраційні рахунки у розрізі зобов'язань (укладання договорів).

17.03.2016 року через відділ діловодства Господарського суду міста Києва від відповідача надійшло клопотання про оголошення перерви у судовому засіданні.

У судовому засіданні 17.03.2016 року представник позивача не заперечив проти поданих клопотань про розгляд справи без участі представника третьої особи та оголошення перерви у судовому засіданні.

Відповідно до статті 77 Господарського процесуального кодексу України у судовому засіданні 17.03.2016 року винесено ухвалу про відкладення розгляду справи на 07.04.2016 року.

У судовому засіданні 07.04.2016 року представник позивача надав усні пояснення по суті спору, відповідно до яких підтримав заявлені позовні вимоги.

Представник відповідача у судове засідання 07.04.2016 року не з'явився, проте через відділ діловодства Господарського суду міста Києва надав відзив на позовну заяву та клопотання про відкладення розгляду справи. У відзиві відповідач зазначив, що зобов'язання з оплати поставленого товару є бюджетним, у зв'язку із чим останній приймає рішення про оплату такого товару та надає доручення на здійснення платежу Головному управлінню Державної казначейської служби України, яким і здійснюється платіж. Відповідач зазначив, що подав до Головного управління Державної казначейської служби України платіжні документи для оплати заборгованості, проте орган казначейства не здійснив перерахування грошових коштів на рахунок позивача.

В обгрунтування поданого клопотання про відкладення розгляду справи, представник відповідача зазначив про неможливість бути присутнім у судовому засіданні у зв`язку з перебуванням у відрядженні.

Згідно пункту 3.9.2. постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» від 26.12.2011 року № 18 у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Господарський суд з урахуванням обставин конкретної справи може не брати до уваги доводи учасника судового процесу - підприємства, установи, організації, іншої юридичної особи, державного чи іншого органу щодо відкладення розгляду справи у зв'язку з відсутністю його представника (з причин, пов'язаних з відпусткою, хворобою, службовим відрядженням, участю в іншому судовому засіданні і т. п.). При цьому господарський суд виходить з того, що у відповідних випадках такий учасник судового процесу не позбавлений права і можливості забезпечити за необхідності участь у судовому засіданні іншого представника згідно з частинами першою-четвертою статті 28 Господарського процесуального кодексу України, з числа як своїх працівників, так і осіб, не пов'язаних з ним трудовими відносинами. Неможливість такої заміни представника підлягає доведенню учасником судового процесу на загальних підставах (статті 32-34 Господарського процесуального кодексу України).

Зважаючи на необґрунтованість доводів відповідача, суд відмовляє у задоволенні клопотання про відкладення розгляду справи.

У судове засідання 07.04.2016 року представник третьої особи не з'явився, про час та дату судового засідання повідомлений належним чином.

Розглянувши подані сторонами матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, Господарський суд міста Києва -

ВСТАНОВИВ:

26.12.2012 року між Державною установою "Національний інститут серцево-судинної хірургії ім. М.М. Амосова Національної академії медичних наук України" (покупець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Мед-Інвест" (постачальник) укладено Договір постачання № 406 (далі - Договір), згідно умов якого виконавець зобов'язується у 2012 році поставити покупцеві медичне обладнання (ДК 016-97 - 33.10.1), зазначений в специфікації, що додається до цього Договору і є його невід'ємною частиною, а покупець - прийняти і оплатити такі товари.

Найменування (номенклатура, асортимент) та кількість товару зазначено в специфікації, що додається до цього Договору і є його невід'ємною частиною (пункт 1.2. Договору).

Строк дії даного Договору визначено пунктом 10.1, відповідно до якого договір набирає чинності з моменту його підписання і діє до 25.03.2013 року та до повного виконання сторонами своїх зобов'язань за ним.

Пунктом 3.1. Договору сторони узгодили ціну договору - 51 000,00 грн. без ПДВ.

Пунктами 4.1. та 4.2. Договору визначено, що оплата за медичне обладнання, проводиться шляхом здійснення попередньої оплати у розмірі 100 % суми вказаної у пункті 3.1. даного Договору на підставі рахунка. Попередня оплата здійснюється на строк не більше 3 місяців відповідно до постанови КМУ від 09.10.2006 року № 1404. Постачальник протягом 30 робочих днів з дня надходження коштів, як попередньої оплати підтверджує їх використання згідно з актом - звітом про використання коштів за призначенням.

Згідно з пунктом 5.1. Договору строк поставки товарів: товар повинен бути поставлений покупцеві за попередньою письмовою заявкою покупця в кількості та у строки, що не перевищують 30 календарних днів з моменту отримання постачальником заявки покупця. Доставка проводиться безпосередньо покупцю транспортом постачальника. При поставці товар повинен бути затарений і спакований постачальником таким чином, щоб не допустити псування та/або знищення його до моменту прийняття покупцем належним чином.

Пунктами 6.1.1., 6.1.2. Договору сторони погодили, що покупець зобов'язаний своєчасно та в повному обсязі сплачувати за поставлений товар, приймати товар поставлений згідно заявок покупця за видатковою накладною.

04.03.2013 року між сторонами укладено Додаткову угоду № 1 до Договору, відповідно до якої сторони виклали пункт 4.1. договору в наступній редакції: оплата товару покупцем здійснюється по факту постачання на підставі видаткової накладної у разі наявності та в межах відповідних бюджетних асигнувань. У випадку затримки бюджетного фінансування покупець зобов'язується сплатити вартість поставленого товару впродовж 5 банківських днів з дня отримання бюджетних коштів.

Пункт 10.1. Договору сторони доповнили абзацом наступного змісту: дія Договору про закупівлю може подовжуватись на строк до 31.12.2013 року, але в будь-якому випадку до повного виконання сторонами своїх зобов'язань за ним. Сторони погодилися подовжити строк дії Договору до 31.12.2013 року, в зв'язку з чим пункт 10.1. Договору читати в наступній редакції: цей Договір набирає чинності з дати підписання і діє до повного виконання сторонами взятих зобов'язань. Бюджетні зобов'язання покупця за договором виникають у разі наявності та в межах відповідних бюджетних асигнувань. Дія Договору про закупівлю може подовжуватися на строк до 31.12.2013 року, але в будь-якому випадку до повного виконання сторонами своїх зобов'язань за ним. Виходячи з вищевикладеного фінансові зобов'язання покупця перед постачальником у 2013 році становлять 51 000,00 грн.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач на виконання умов договору поставив товар на суму 51 000,00 грн., що підтверджується видатковою накладною № 121 від 04.07.2013 року, а також довіреністю типової форми № М-2 на отримання товарно-матеріальних цінностей № 838 від 04.07.2013 року.

Спір між сторонами виник у зв'язку з неналежним виконанням відповідачем договірних зобов'язань щодо оплати поставленого позивачем товару за Договором.

У відзиві відповідач зазначив, що зобов'язання з оплати поставленого товару є бюджетним, у зв'язку із чим останній приймає рішення про оплату такого товару та надає доручення на здійснення платежу Головному управлінню Державної казначейської служби України, яким і здійснюється платіж. Відповідач зазначив, що подав до Головного управління Державної казначейської служби України платіжні документи для оплати заборгованості, проте орган казначейства не здійснив перерахування грошових коштів на рахунок позивача.

У поданих поясненнях третя особа зазначила, що органи Державної казначейської служби України не здійснюють фінансування розпорядників/одержувачів бюджетних коштів, а здійснюють їх розрахунково-касове обслуговування. Функція щодо фінансування відноситься до завдань розпорядників бюджетних коштів, відповідно до Закону про Державний бюджет України та рішення про місцевий бюджет. Крім того, органи Державної казначейської служби України не здійснюють облік обсягу бюджетних призначень та фактичного надходження коштів на реєстраційні рахунки у розрізі зобов'язань (укладання договорів).

Оцінивши наявні в справі докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом, суд приходить до висновку, що заявлені позовні вимоги підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

Пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України передбачено, що однією із підстав виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини.

Частинами 1 та 2 статті 712 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Отже, укладений позивачем і відповідачем Договір за своєю правовою природою є договором поставки.

За правилами статті 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Згідно зі статтею 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

За приписами статті 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 629 Цивільного кодексу України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Матеріалами справи підтверджено, а відповідачем не спростовано факт поставки обумовленого договором товару за видатковою накладною № 121 від 04.07.2013 року на суму 51 000,00 грн.

Заперечення відповідача проти позову з тих підстав, що відповідно до умов договору та законодавства України він безпосередньо не здійснює оплату отриманого товару, а лише приймає рішення про його оплату та надає доручення на здійснення платежу третій особі, не приймаються судом, оскільки саме відповідач є стороною Договору постачання № 406 від 26.12.2012 року, і саме на відповідача вказаним договором покладено обов'язок оплати за поставлений товар.

Слід зазначити, що відсутність бюджетних коштів чи затримки фінансування за рахунок бюджетних коштів, не є підставою для звільнення від відповідальності чи обов'язку оплатити виконані роботи.

Відповідно до статті 617 Цивільного кодексу України особа, яка порушила зобов'язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов'язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили. Не вважається випадком, зокрема, недодержання своїх обов'язків контрагентом боржника, відсутність на ринку товарів, потрібних для виконання зобов'язання, відсутність у боржника необхідних коштів.

Частиною 2 статті 218 Господарського кодексу України встановлено, що учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб'єкт господарювання за порушення господарського зобов'язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов'язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності. Не вважаються такими обставинами, зокрема, порушення зобов'язань контрагентами правопорушника, відсутність на ринку потрібних для виконання зобов'язання товарів, відсутність у боржника необхідних коштів.

Крім того, відповідно до рішення Європейського суду з прав людини у справі "Терем ЛТД, Чечеткін та Оліус проти України" від 18 жовтня 2005 року відсутність бюджетних коштів передбачених у видатках державного бюджету України не виправдовує бездіяльність і не є підставою для звільнення від відповідальності за порушення договірного зобов'язання.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду України від 15.05.2012 року № 11/446 та постанові Вищого господарського суду України від 23.08.2012 року № 15/5027/715/2011.

Як встановлено частиною 1 статті 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Отже, факт наявності боргу у відповідача за Договором в сумі 51 000,00 грн. позивачем належним чином доведений, документально підтверджений і відповідачем не спростований, тому суд задовольняє позовні вимоги в частині основного боргу.

Крім суми основного боргу, позивач просить стягнути з відповідача 40 554,51 грн. інфляційних втрат, 3 935,75 грн. 3 % річних.

За приписами статті 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та 3 % річних в порядку статті 625 Цивільного кодексу України є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Суд погоджується з обґрунтованим розрахунком інфляційних втрат та 3 % річних, що наданий позивачем, отже вимоги про стягнення 40 554,51 грн. інфляційних втрат та 3 935,75 грн. 3 % річних підлягають задоволенню.

Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України кожна із сторін повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підстави своїх вимог чи заперечень.

Відповідно до статті 34 Господарського процесуального кодексу України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Таким чином, заявлені позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі.

Відшкодування судових витрат відповідно до статей 44, 49 Господарського процесуального кодексу України, покладаються судом на відповідача.

Виходячи з вищенаведеного та керуючись статтями 4, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1.Позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Мед-Інвест" задовольнити повністю.

2.Стягнути з Державної установи "Національний інститут серцево-судинної хірургії ім. М.М. Амосова Національної академії медичних наук України" (03110, м. Київ, вулиця Амосова, будинок 6, ідентифікаційний код 05493562) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Мед-Інвест" (08132, Київська обл., Києво-Святошинський район, місто Вишневе, вулиця Чорновола, будинок 1А, ідентифікаційний код 37756973) 51 000 (п'ятдесят одну тисячу) грн. 00 коп. основного боргу, 40 554 (сорок тисяч п'ятсот п'ятдесят чотири) грн. 51 коп. інфляційних втрат, 3 935 (три тисячі дев'ятсот тридцять п'ять) грн. 75 коп. 3 % річних, 1 432 (одну тисячу чотириста тридцять дві) грн. 35 коп. судового збору.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 08.04.2016

Суддя С.В. Стасюк