Рішення № 57096965, 05.04.2016, Господарський суд Запорізької області

номер провадження справи 11/7/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05.04.2016 Справа № 908/328/16

м. Запоріжжя

Господарський суд Запорізької області у складі:

головуючий - суддя Гончаренко С.А.,

розглянувши в відкритому судовому засіданні матеріали справи

за позовом: ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, 71100; код ІПН НОМЕР_1),

до відповідача: Приватне підприємство Агрофірма «НИВА-ПЛЮС» (вул.Леніна, буд. 91, с. Луначарське, Бердянський район, Запорізька область, 71154; код ЄДРПОУ 37928248),

у присутності представників сторін:

від позивача: ОСОБА_2 - дов. №НАС347690 від 16.11.2015;

від відповідача: Мідяний Є.О. - дов. №1 від 18.02.2016;

про: визнання недійсним рішення загальних зборів засновників ПП Агрофірма «НИВА-ПЛЮС» від 03.09.2012,-

В С Т А Н О В И В :

До господарського суду надійшла позовна заява гр.ОСОБА_1 про визнання недійсним рішення загальних зборів приватного підприємства Агрофірма «НИВА-ПЛЮС» від 03.09.2012.

05.02.2016 порушено провадження по справі і справа призначена до розгляду. З ціллю надання витребуваних матеріалів розгляд справи відкладався, а також в засіданні оголошувались перерви.

В судовому засіданні 17.03.2016 представник позивача озвучив заяву про збільшення позовних вимог, просить суд визнати недійсними рішення загальних зборів приватного підприємства Агрофірма «НИВА-ПЛЮС» від 03.09.2012 та статут приватного підприємства Агрофірма «НИВА-ПЛЮС» затверджений рішенням зборів засновників приватного підприємства Агрофірма «НИВА-ПЛЮС» від 03.09.2012.

Збільшені позовні вимоги прийняті судом до розгляду.

Позивач наполягає на позовних вимогах, посилаючись, зокрема, на те, що з моменту набуття ним у грудні 2011 року права власності на 50 відсотків статутного капіталу ПП «Агрофірма «Нива-Плюс», що складав 1000грн., жодного разу засідання вищого органу підприємства - загальних зборів засновників - не проводилось, фінансові звіти не надавались та не приймалось жодних рішень, які належать до виключної компетенції зборів засновників.

Жодного рішення загальних зборів учасників про зміну розміру статутного капіталу підприємства ним не підписувалось, в тому числі оспорювань рішення загальних зборів, оформлене протоколом №4 від 03.09.2012, що свідчить також про проведення реєстраційних дій щодо збільшення розміру статутного капіталу підприємства з порушенням закону, в тому числі ч.1 і ч.3 ст.167, ч.2 ст.87 Господарського кодексу України, ч.1 ст.29 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців».

Крім того, позивачем було заявлено клопотання про призначення судової почеркознавчої експертизи, на розгляд та вирішення якої він просив поставити питання: чи підписані протокол загальних зборів підприємства №4 від 03.09.2012, а також Статут підприємства, зареєстрований 07.09.2012, ОСОБА_1

Відповідно до п.1.1 Науково-методичних рекомендацій з питань підготовки та призначення судових експертиз та експертних досліджень, затверджених наказом Мін'юсту України від 08.10.1998 №53/5, для проведення почеркознавчих досліджень рукописних записів та підписів надаються оригінали документів.

Вимога суду про надання оригіналу вказаного протоколу рішення загальних зборів №4 від 03.09.2012, який необхідний для проведення почеркознавчої експертизи, сторонами виконана не була.

Відповідачем на вимогу суду наданий лише оригінал Статуту підприємства, зареєстрований 07.09.2012. Між тим, дослідження підпису на Статуті без висновків експерта про питання тотожності підпису ОСОБА_1 на протоколі загальних зборів, є недоцільним.

З огляду на викладене, суд відмовив в проведенні судової почеркознавчої експертизи.

Відповідач проти позову заперечує, посилаючись на те, що позивачем підписувався протокол загальних зборів підприємства від 03.09.2012, на підставі якого були внесені зміни до установчих документів - Статуту, відповідно до вимог Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців».

Нова редакція Статуту підприємства, яка затверджена вказаним протоколом загальних зборів, була підписана ОСОБА_1

Справжність підпису як ОСОБА_4 (співвласник підприємства) і ОСОБА_1 засвідчена приватним нотаріусом Бердянського міського нотаріального округу Запорізької області Романенко В.В.

Крім того, просить застосувати трирічний строк позовної давності оскарження вказаного рішення загальних зборів, який закінчився 08.09.2015.

Вивчивши матеріали справи і вислухавши пояснення представників сторін, встановив наступні обставини:

Відповідно до ч.4 ст.87 ЦК України, юридична особа вважається створеною з дня її державної реєстрації.

Приватне підприємство Агрофірма «Нива-плюс» зареєстровано Бердянською районною державною адміністрацією Запорізької області 24.11.2011 № запису 10791020000000639.

Згідно п.2 Статуту цього підприємства, зареєстрованого 09.12.2011 за №10791050001000639, засновниками його є громадяни України ОСОБА_4 і ОСОБА_1

В пунктах 5.2 і 5.3 Статуту вказано, що статутний капітал підприємства складає 1000грн. і поділений на частки у такий спосіб: ОСОБА_4 - 500грн. (50% статутного капіталу) і ОСОБА_1 - 500грн. (50% статутного капіталу).

07.09.2012 державним реєстратором Бердянської районної державної адміністрації за №10791050003000639 зареєстрована нова редакція Статуту ПП Агрофірма «Нива плюс».

Згідно пунктів 5.2 і 5.3 цього Статуту, статутний капітал підприємства збільшився і складає 170000грн., і поділений на частки у такий спосіб: ОСОБА_4 - 85000 грн. (50% статутного капіталу) і ОСОБА_1 - 85000грн. (50% статутного капіталу).

Реєстрація змін до установчих документів здійснена на підставі рішення загальних зборів засновників Приватного підприємства Агрофірма «Нива - плюс» від 03.09.2012, оформленого протоколом №4.

Згідно цьому протоколу, загальними зборами учасниками (засновниками) підприємства ОСОБА_4 і ОСОБА_1 прийнято рішення про збільшення статутного капіталу до 170000грн. і розподілити його порівну між учасниками підприємства, як це потім було вказано в Статуті підприємства.

Позивач оскаржує це рішення загальних зборів у зв'язку з тим, що участі у його проведенні не брав і про проведення цих зборів нічого не знав.

Відповідно до ч.1 ст.1 ГПК України, підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності, мають право звертатись до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів.

Пунктом 2.1 постанови Пленуму ВГС України №4 від 25.02.2016 «Про деякі питання практики вирішення спорів, що виникають з корпоративних правовідносин» передбачено, що господарським судам під час вирішення спорів, що виникають з корпоративних відносин, слід враховувати приписи статті 1 ГПК України та з'ясовувати наявність в особи, яка звернулася з позовом, суб'єктивного права або законного інтересу у правовідносинах, на захист яких подано позов, а також питання про наявність чи відсутність факту їх порушення, невизнання або оспорювання.

Відповідно до пунктів 2.12. і 2.13. цієї постанови Пленуму, рішення загальних зборів учасників (акціонерів, членів) та інших органів юридичної особи є актами ненормативного характеру (індивідуальними актами), тобто офіційними письмовими документами, що породжують певні правові наслідки, які спрямовані на регулювання господарських відносин і мають обов'язковий характер для суб'єктів цих відносин.

У зв'язку з цим підставами для визнання недійсними рішень загальних зборів учасників (акціонерів, членів) юридичної особи можуть бути:

- невідповідність рішень загальних зборів нормам законодавства;

- порушення вимог закону та/або установчих документів під час скликання та проведення загальних зборів;

- позбавлення учасника (акціонера, члена) юридичної особи можливості взяти участь у загальних зборах.

Під час розгляду відповідних справ господарські суди мають враховувати, що не всі порушення законодавства, допущені під час скликання та проведення загальних зборів юридичної особи, є підставами для визнання недійсними прийнятих ними рішень.

Безумовною підставою для визнання недійсними рішень загальних зборів у зв'язку з порушенням прямих вказівок закону є:

- прийняття загальними зборами рішення за відсутності кворуму для проведення загальних зборів чи прийняття рішення або у разі неможливості встановлення наявності кворуму (статті 59 та 60 Закону України «Про господарські товариства», статті 41 та 42 Закону України «Про акціонерні товариства», стаття 15 Закону України «Про кооперацію»);

- прийняття загальними зборами рішень з питань, не включених до порядку денного загальних зборів товариства (частина шоста статті 42 Закону України «Про акціонерні товариства»);

- прийняття загальними зборами рішень з питань, не включених до порядку денного, на розгляд яких не було отримано згоди усіх присутніх на загальних зборах (частина п'ята статті 61 Закону України «Про господарські товариства»);

- відсутність протоколу загальних зборів ТОВ (частина шоста статті 60 Закону України «Про господарські товариства»);

- відсутність протоколу загальних зборів АТ, підписаного головою і секретарем зборів (стаття 46 Закону України «Про акціонерні товариства»).

Під час вирішення питання про недійсність рішень загальних зборів у зв'язку з іншими порушеннями, допущеними під час їх скликання та проведення, господарський суд повинен оцінити, як ці порушення вплинули на прийняття загальними зборами відповідного рішення.

Позивач вважає, що порушено його право як учасника (акціонера, члена) юридичної особи можливості взяти участь у загальних зборах підприємства і прийняття відповідних рішень.

Між тим, виходячи з позиції позивача про те, що він не брав участі у вказаних загальних зборах підприємства, ним не доведено суду як в даному випадку порушення законодавства, допущені під час скликання та проведення загальних зборів юридичної особи, вплинули на його права і охоронювані законом інтереси як учасника товариства, наприклад, що порушено його право власності стосовно частки в статутному капіталі підприємства (ст.1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950р., ратифікованих Законом України від 17.07.1997р. №475/97-ВР, ст.ст.3, 41 Конституції України, ст.ст.15, 116, 321, 328 Цивільного кодексу України, ст.ст.88, 167 Господарського кодексу України, ст.ст.10, 88 Закону України «Про господарські товариства» тощо), або порушені інші права і охоронювані законом інтереси.

Крім того, доводи позивача про його необізнаність про діяльність підприємства, в тому числі прийняття оскарженого рішення, не приймаються до уваги у зв'язку з наступним:

- на Статуті підприємства, зареєстрованого 07.09.2012 на підставі оскарженого рішення (перша і остання сторінка), стоять підписи ОСОБА_1, справжність яких засвідчена приватним нотаріусом Бердянського міського нотаріального округу Запорізької області Романенко В.В.;

- відповідно до ч.1 ст.61 Закону України «Про господарські товариства», загальні збори учасників товариства з обмеженою відповідальністю скликаються не рідше двох разів на рік, якщо інше не передбачено установчими документами.

Пунктами 7.1 Статуту підприємства, як зареєстрованого 09.12.2011, так і зареєстрованого 07.09.2012, які підписані позивачем, передбачено, що загальні збори засновників скликаються не рідше одного разу на рік. Тому некоректним є посилання позивача на те, що він протягом трьох років не був обізнаний і не брав участі в управлінні діяльності підприємства (в т.ч. прийнятті рішень, надання звітності, розподілу прибутку тощо).

До того ж, позивачем пропущений трирічний строк позовної давності, встановленої ст.257 ЦК України.

Відповідно до ч.4 ст.267 ЦК України, сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови в позові.

Відповідачем заявлено про застосування позовної давності в відзиві на позов.

Доводи позивача, що він був обізнаний про наявність оскаржуваного рішення лише в жовтні 2015 року не приймається до уваги у зв'язку з наступним:.

Частиною першою статті 261 ЦК України, перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Як вказувалось раніше, позивач знав (або міг знати) в 2012 році про прийняття рішення загальними зборами ПП Агрофірма «Нива-Плюс» від 03.09.2012.

З огляду на викладене підстави для задоволення позову відсутні.

Судовий збір віднести на позивача.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.49, 82-85 Господарського процесуального Кодексу України, -

В И Р І Ш И В :

В позові відмовити.

В засіданні 05.04.2016 оголошена вступна і резолютивна частини рішення. Рішення в повному обсязі складено і підписано 11.04.2016.

Суддя С.А. Гончаренко