Рішення № 57096375, 30.03.2016, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

61022, м.Харків, пр.Науки, 5

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

30.03.2016 Справа № 905/413/16

Господарський суд Донецької області у складі судді Подколзіної Л.Д., при секретарі судового засідання Паніної Я.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи

за позовною заявою: Іноземного підприємства «Торговий дім ЄПК-Запоріжжя», м. Запоріжжя

до відповідача: Публічного акціонерного товариства «Азовзагальмаш», м. Маріуполь Донецької області

про стягнення 605 053,94 грн.

за участі уповноважених сторін:

від позивача ОСОБА_1 представник за довіреністю № 828 ві 20.11.2015р.

від відповідача не зявився

СУТЬ СПОРУ:

Позивач, Іноземне підприємство «Торговий дім ЄПК-Запоріжжя», м. Запоріжжя, звернувся до господарського суду з позовом про стягнення з Публічного акціонерного товариства «Азовзагальмаш», м. Маріуполь Донецької області, основного боргу у розмірі 296 233,71 грн., пені у розмірі 22 987,74 грн., інфляційних витрат у розмірі 214 405,91 грн., 3% річних у розмірі 56 614,89 грн. та штрафу у розмірі 14 811,69 грн. (Всього 605 053,94 грн.).

В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем умов договору № ПСНС-00338 від 15.01.2013р. в частині розрахунків за поставлений товар, внаслідок чого утворилась заборгованість.

На підтвердження своїх вимог позивачем представлено копії вказаного договору, додаткових угод та специфікацій до нього, копії видаткових накладних № 1061 від 16.07.2014р., № 857 від 05.06.2014р., № 809 від 02.06.2014р., № 764 від 23.05.2014р., № 624 від 24.04.2014р., № 526 від 14.04.2014р., № 372 від 05.03.2014р., № 2495 від 05.12.2013р., № 2376 від 19.11.2013р., № 2364 від 18.11.2013р., № 2282 від 06.11.2013р., копії товарно-транспортних накладних.

22 лютого 2016 року у судовому засіданні позивача надав клопотання про долучення до матеріалів справи витребуваних ухвалою суду копій документів.

Суд долучив до матеріалів справи надані позивачем документи.

25 лютого 2016 року через канцелярію суду від відповідача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи та про продовження розгляду справи на 15 діб.

Клопотання про продовження розгляду справи на 15 діб судом було залишено без розгляду, так як на той час у суду було достатньо строку для розгляду справи.

Справа розглядається у межах двохмісячного строку передбаченого ст.69 ГПК України.

02 березня через канцелярію суду від позивача надійшла заява про зменшення розміру позовних вимог, в якій він просить стягнути з відповідача 560 154,38 грн., з яких 265 910,43 грн. основний борг, 208 355,58 грн. пеня, 214 405,91 грн. інфляційні витрати, 49 605,11 грн. 3% річних та 13 295,52 грн. штраф.

14 березня 2016 року через канцелярію суду відповідач надав заперечення на позовну заяву, в якому проти задоволення позову заперечує. Відповідач посилається на те, що позивач не додав до матеріалів справи належних видаткових накладних на підтвердження поставки товару та вказав, що між сторонами не укладався правочин щодо забезпечення виконання зобовязання у письмовій формі, а тому вважає безпідставним нарахування пені та штрафу.

Суд розглядає позов з урахуванням заяви про зменшення розміру позовних вимог.

Справа слуханням відкладалась.

30 березня 2016 року у судовому засіданні позивач надав пояснення у справі.

Відповідач у судове засідання не зявився.

Суд вважає за можливе розглянути спір за наявними у справі матеріалами, оскільки неявка представника відповідача в судове засідання не перешкоджає вирішенню спору по суті та не може вважатись підставою для відкладання розгляду справи, так як матеріалів у справі цілком достатньо для правильної юридичної кваліфікації спірних правовідносин.

Дослідивши матеріали справи і оцінивши надані суду докази в порядку ст.43 ГПК України, суд

ВСТАНОВИВ :

15 січня 2013 року між Іноземним підприємством «Торговий дім ЄПК-Запоріжжя», м. Запоріжжя (надалі по тексту - постачальник) та Публічним акціонерним товариством «Азовзагальмаш», м. Маріуполь Донецької області (надалі по тексту покупець) укладений договір № ПСНС-00338 від 15.01.2013р., згідно умов якого постачальник зобовязався поставити, а покупець прийняти та оплатити товар в асортименті, кількості відповідно до доданих специфікацій.

Згідно п.6.1. договору, оплата партії товару здійснюється у національній валюті України протягом 15 календарних днів з моменту поставки товару та виставлення рахунку.

У виконання умов договору сторонами підписані специфікації на поставку товару.

За вказаними специфікаціями сторони погодили поставку продукції із зазначенням її найменування, номенклатурного номеру, кількісних та якісних показників, ціни, умов поставки та оплати. Специфікації підписані обома сторонами без зауважень та скріплені печатками.

Враховуючи вищезазначене, договір, на який посилається позивач, вважається судом укладеним, так як в ньому сторонами передбачені всі істотні умови.

За умовами статті 193 Господарського Кодексу України, учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону і укладеного договору.

На виконання умов договору, за видатковими накладними № 2376 від 19.11.2013р., № 2495 від 05.12.2013р., № 372 від 05.03.2014р. по специфікації № 8 від 18.11.2013р., за видатковими накладними № 526 від 14.04.2014р., № 624 від 24.04.2014р., № 764 від 23.05.2014р., № 809 від 02.06.2014р., № 857 від 05.06.2014р., № 1061 від 16.07.2014р. за специфікацією № 9 від 21.01.2014р. позивач поставив, а відповідач прийняв товар на загальну суму 265 910,43 грн., що підтверджується матеріалами справи.

З представлених видаткових накладних вбачається, що вони підписані обома сторонами без жодних зауважень, містять всі необхідні відомості про продукцію, а також містять відомості про фактичне отримання продукції. Тобто, за своїми ознаками такі накладні є підтвердженням передачі позивачем та приймання відповідачем спірного товару.

Заборгованість у сумі 265 910,43 грн. на час прийняття судом рішення залишилася не сплаченою. Тому позов Іноземного підприємства «Торговий дім ЄПК-Запоріжжя», м. Запоріжжя, в цій частині підлягає задоволенню.

У звязку з тим, що відповідачем порушені строки виконання грошового зобовязання позивачем заявлені вимоги щодо стягнення пені у розмірі 208 355,58 грн., інфляційних витрат у розмірі 214 405,91 грн., 3% річних у розмірі 49 605,11 грн. та штрафу у розмірі 13 295,52 грн.

Оцінюючи вимоги позивача в цій частині позову господарський суд виходить з наступного.

Відповідно до ст.612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Факт прострочення виконання грошового обовязку з оплати вартості товару підтверджений матеріалами справи та відповідачем не спростований.

Стаття 625 Цивільного кодексу України не звільняє боржника від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобовязання. Боржник, що прострочив виконання грошового зобовязання, за вимогою кредитора зобовязаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь період прострочення, а також три відсотки річних від простроченої суми, якщо інший розмір не встановлений договором або законом.

Таким чином, відповідно до частини 1 статті 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобовязання.

Положення цієї статті застосовуються до боржника у разі порушення ним грошового зобовязання в не залежності від наявності вини в його діях.

Відтак, встановлені статтею 625 ЦК України відсотки річних підлягають нарахуванню до моменту фактичного виконання грошового зобовязання.

Враховуючи, що матеріалами справи доведений факт порушення відповідачем строків оплати товару, нарахування інфляційних проведене позивачем з дотриманням загальних правил (методики) нарахування та з урахуванням строків оплати, наданий арифметично обґрунтований розрахунок інфляційних, господарський суд, задовольняє вимоги позивача щодо стягнення 214 405,91 грн. інфляційних витрат у повному обсязі.

З урахуванням того, що матеріалами справи доведений факт порушення відповідачем строків оплати товару, нарахування 3% річних проведене позивачем з дотриманням загальних правил (методики) нарахування та з урахуванням строків оплати, визначених в п.6.1. договору та специфікаціями, наданий арифметично обґрунтований розрахунок річних, господарський суд, задовольняє вимоги позивача щодо стягнення 3% річних у розмірі 49 605,11 грн. в повному обсязі.

Позовні вимоги в частині нарахування пені на загальну суму 22 987,74 грн. та штрафу у розмірі 14 811,69 грн. не підлягають задоволенню з наступних підстав.

Позивач, в обґрунтування вимог щодо стягнення пені та штрафу з відповідача, посилається на п.66 «Положення про поставки продукції виробничого призначення», затвердженого постановою від 25.07.1998р. РМ СРСР № 888, проте ця норма Закону в даному випадку не підлягає застосуванню з наступних підстав.

Відповідно до ст.1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобовязань», визначено, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню у розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Згідно ч.1 ст.549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобовязання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобовязання за кожен день прострочення виконання (ч.3 ст.549 ЦК України).

Неустойка, пеня, штраф є різновидами забезпечення виконання зобовязання, адже ст.546 ЦК України передбачено, що виконання зобовязання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, при триманням, завдатком.

Відповідно о ст.547 ЦК України, правочин щодо забезпечення виконання зобовязання вчиняється у письмовій формі.

Між позивачем та відповідачем укладений договір, умовами якого не передбачено жодного виду забезпечення виконання зобовязання з боку відповідача на випадок порушення строків сплати грошових коштів.

Статтею 627 ЦК України визначено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу, сторони є вільними в укладенні договору, вибір контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Отже, між сторонами не укладався правочин щодо забезпечення виконання зобовязання у письмовій формі, а, відповідно, нарахування пені у розмірі 208 355,58 грн. та штрафу у розмірі 13 295,52 грн. з посиланням на п.66 «Положення про поставки продукції виробничого призначення», затвердженого постановою від 25.07.1998р. РМ СРСР № 888, є безпідставним.

Заперечення відповідача щодо відсутності у матеріалах справи належних доказів щодо поставки товару відповідачу не відповідає дійсності та до уваги судом не приймається.

Враховуючи вищевикладені обставини, суд вважає позовні вимоги обґрунтованими та такими, що підлягають частковому задоволенню.

Судові витрати відповідно до ст.49 ГПК України підлягають віднесенню на відповідача.

Враховуючи вищевикладене та керуючись ст.ст. 525, 526, 612, 625 ЦК України, ст.193 ГК України, ст.ст. 22, 33, 34, 43, 44, 49, 82-85 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги Іноземного підприємства «Торговий дім ЄПК-Запоріжжя», м. Запоріжжя, до Публічного акціонерного товариства «Азовзагальмаш», м. Маріуполь Донецької області, про стягнення 560 154,38 грн. задовольнити частково.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Азовзагальмаш», м. Маріуполь Донецької області (87535, Донецька область, м. Маріуполь, пл. Машинобудівельників, 1, ЄДРПОУ 13504334) на користь Іноземного підприємства «Торговий дім ЄПК-Запоріжжя», м. Запоріжжя (69600, м. Запоріжжя, вул. Димитрова, 52, ЄДРПОУ 35300916) основну заборгованість у розмірі 265 910,43 грн., інфляційні витрати у розмірі 214 405,91 грн., 3% річних у розмірі 49 605,11 грн. та витрати по сплаті судового збору у сумі 7 948,82 грн.

В решті позовних вимог відмовити.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано, а у разі подання апеляційної скарги - після розгляду справи апеляційним господарським судом, якщо рішення не буде скасовано.

У судовому засіданні 30.03.2016р. проголошено та підписано вступну та резолютивну частини рішення.

Повний текст рішення складено та підписано 01.04.2016р.

Суддя Л.Д. Подколзіна