Постанова № 57095254, 12.04.2016, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 826/14202/15 Головуючий у 1-й інстанції: Качур І.А.

Суддя-доповідач: Степанюк А.Г.

ПОСТАНОВА

Іменем України

12 квітня 2016 року м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді - Степанюка А.Г.,

суддів - Кузьменка В.В., Шурка О.І.,

при секретарі - Ліневській В.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу підприємства з іноземними інвестиціями «Амік Україна» на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 23 грудня 2015 року у справі за адміністративним позовом Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у м. Києві до підприємства з іноземними інвестиціями «Амік Україна» про застосування заходів реагування, -

ВСТАНОВИЛА:

У липні 2015 року Головне управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у м. Києві (далі - Позивач, ГУ ДСНС України у м. Києві) звернулося до Окружного адміністративного суду м. Києва з позовом до підприємства з іноземними інвестиціями «Амік Україна» (далі - Відповідач, ПІІ «Амік Україна») про застосування заходів реагування до ПІІ «Амік Україна» у вигляді повного зупинення роботи Відповідача за адресою: просп. Комарова, 1-3 у Солом'янському районі м. Києва, шляхом відключення джерела електроживлення, накладення печаток на розподільчі електрощитки та вхідні двері приміщень ПІІ «Амік Україна» за адресою: просп. Комарова, 1-3 у Солом'янському районі м. Києва.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 23.12.2015 року позовні вимоги задоволено повністю. При цьому суд першої інстанції виходив з того, що оскільки встановлені у ході перевірки порушення становлять небезпеку для життя та здоров'я людей, а доказів їх усунення Відповідачем надано не було, наявні підстави для вжиття заходів реагування.

Не погоджуючись із викладеним у постанові рішенням, Відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову, якою у задоволенні позову відмовити повністю. При цьому посилається на порушення судом норм матеріального та процесуального права. Наголошує на тому, що судом не було перевірено усунення Відповідачем виявлених у ході перевірки порушень, що спричинило прийняття неправильного рішення. Крім того, підкреслює, що у Позивача не виникло права на звернення до суду із вказаним позовом, останній не є повноважною особою, а виявлені порушення не є такими, що тягнуть за собою необхідність зупинення діяльності АЗС.

У судовому засіданні представник Відповідача доводи апеляційної скарги підтримав та просив її вимоги задовольнити повністю з підстав, викладених в останній.

Позивач, будучи належним чином повідомлений про дату, час та місце судового розгляду справи, у судове засідання не прибув.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення представника відповідача, повно та всебічно дослідивши обставини справи, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно задовольнити частково, а постанову суду першої інстанції - змінити, виходячи з наступного.

Як було встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, працівниками Солом'янського РУ ГУ ДСНС України у м. Києві у відповідності, зокрема, до розпорядження Кабінету Міністрів України від 28.01.2015 року №317-р «Про надання дозволу на проведення планових перевірок стану пожежної та техногенної безпеки» та на підставі наказу від 19.05.2015 року №100 (а.с. 16-17) і посвідчення на проведення перевірки від 08.06.2015 року №131 (а.с. 19) проведено планову перевірку АЗС ПІІ «Амік Україна», яка розташована по просп. Комарова, 1-3, з питань додержання (виконання) вимог законодавства у сферах пожежної і техногенної безпеки, цивільного захисту, висновки якої зафіксовані в акті від 26.06.2015 року №174 (а.с. 20-25), який Відповідачу було направлено рекомендованим листом 26.06.2015 року (а.с. 25).

Так, у ході перевірки посадовими особами Позивача встановлено ряд порушень Відповідачем нормативно-правових актів, які, на його думку, створюють загрозу життю та здоров'ю людей, а саме:

- п. 2 розділу II ППБУ - не надано наказ про призначення керівником посадової особи відповідальної щодо забезпечення пожежної безпеки;

- п. 10.1 розділу VI ППБУ - не надано підтверджуючі матеріали, щодо проходження робітниками пов'язаними з підвищеною пожежною небезпекою спеціального навчання та перевірку знань з питань пожежної безпеки;

- п. 2.37 розділу III ППБУ - на шляху евакуації з торгової зали влаштовані розсувні двері в порушення п.5.10 ДБН В.1.1-7-2002 «Пожежна безпека об'єктів будівництва»;

- п. 2.23 розділу III ППБУ - вихід із приміщень будівлі АЗС влаштовано на відстані менше 15 м від майданчика для ПРК (не передбачено додатковий евакуаційний вихід з вказаного приміщення, який розташований на відстані більше ніж 15 м від зазначеного вище обладнання (ПРК) або в бік вільний від технологічного обладнання) відповідно до п. 3.1.13 наказу МНС від 06.12.2005 року №376 «Про затвердження Інструкції щодо вимог пожежної безпеки під час проектування автозаправних станцій»;

- п. 2.23 розділу III ППБУ - торгівельна зала АЗС оздоблена горючими матеріалами в порушення п. 5.24 ДБН В.1.1-7-2002 «Пожежна безпека об'єктів будівництва»;

- п. 1.17 розділу IV ППБУ - допускається встановлення електророзеток на горючій основі в приміщеннях АЗС без підкладання під них суцільного негорючого матеріалу, що вступає за габарити електророзетки не менше ніж на 0,01 метра;

- п. 10.8 розділу VI ППБУ - не надані підтверджуючі документи, щодо захисту зовнішніх технологічних установок АЗС від прямих попадань блискавки і вторинних її проявів;

- п. 1.8 розділу IV ППБУ - допускається улаштування та експлуатація тимчасових електромереж в приміщеннях АЗС;

- п. 1.6 розділу IV ППБУ - з'єднання, відгалуження та окінцювання жил проводів і кабелів у складському приміщенні не виконано за допомогою опресування, зварювання, паяння або затискачів;

- п. 1.2 розділу V ППБУ - торгівельна зала зі зберіганням горючих речовин не обладнана автоматичною установкою пожежогасіння відповідно п.12.6 табл. В.1 Додатку В Державних будівельних норм ДБН В.2.5-56:2010 «Системи протипожежного захисту» та п.4.11 наказу МНС від 06.12.2005 р. №376 «Про затвердження Інструкції щодо вимог пожежної безпеки під час проектування автозаправних станцій»;

- п. 2.3 розділу III ППБУ - двері електрощитової та входу в торгівельний зал зі сторони підсобних приміщень не замінені на протипожежні 2-го типу, які повинні мати сертифікат відповідності УкрСЕПРО відповідно табл.2 ДБН 1.1-7-2002 «Пожежна безпека об'єктів будівництва», п.9.3.6 Державних будівельних норм ДБН В.2.2-9-2009 «Громадські будинки та споруди», п.2.2 «Правил обов'язкової сертифікації продукції протипожежного призначення», затверджених наказом Держстандарту України від 27.06.1997 р. №374;

- п. 9 розділу II ППБУ - не надано підтверджуючих документів щодо проведення робіт з підвищення межі вогнестійкості несучих металевих конструкцій будівлі та споруди накриття ПРК відповідно п.3.1.3 наказу МНС від 06.12.2005 р. №376 «Про затвердження Інструкції щодо вимог пожежної безпеки під час проектування автозаправних станцій»;

- п. 4 розділу I ППБУ - допускається зменшення ступеня вогнестійкості будівлі АЗС шляхом прибудови до будівлі II-го ступеню вогнестійкості будівлю складу III-го ступню вогнестійкості в порушення табл.4 Державних будівельних норм ДБН В.1.1-7-2002 «Пожежна безпека об'єктів будівництва»;

- п. 4 розділу I ППБУ - відстань від АЗС до паркової зони не відповідає вимогам п.7.61 та табл. 7.9 Державних будівельних норм ДБН 360-92 «Планування і забудова міських і сільських поселень»;

- п. 4 розділу I ППБУ - майданчик для автоцистерн (АЦ) не забезпечений по периметру бортиком висотою не менше як 0.2, а також аварійним резервуар зливальним трубопроводом, які забезпечують злив палива, майданчика без його переливання на іншу ділянку території АЗС у разі можливої розгерметизації зливального патрубка АЦ. Аварійний резервуар повинен виконуватися з негорючих матеріалів, унеможливлюють потрапляння палива в ґрунт. Місткість цього резервуара повинна перевищувати не менш ніж на 10% сумарну місткість використовуваних па АЗС автоцистерн. Зливальний трубопровід повинен закінчуватися на відстані не більше ніж 0.1 м від дна зазначеного резервуара. Аварійний резервуар оснащується трубопроводом деаерації. Глибина залягання аварійного резервуара та зливального трубопроводу повинна виключати замерзання в них води в холодний період року. Зливальний трубопровід і лоток (трубопровід) відводу зливних стоків слід оснащувати запірною арматурою (заглушками, засувами тощо) відповідно пп. 2.1.1, 3.1.17 наказу МНС від 06.12.2005 р. №376 «Про затвердження Інструкції щодо вимог пожежної безпеки під час проектування автозаправних станцій»;

- п. 2.1 розділу V ППБУ - не надано підтверджуючі документи щодо забезпеченості та працездатності зовнішнього протипожежного водопостачання АЗС від протипожежного водоймища місткістю не менше 100 м або двох пожежних гідрантів, що розташовані на відставні не менше 35 м. від резервуару палива та паливо роздавальної колонки й не більше ніж 200 м від АЗС відповідно до пп.4.3, 4.4 наказу МНС від 06.12.2005 р. №376 «Про затвердження Інструкції щодо вимог пожежної безпеки під час проектування автозаправних станцій»;

- п. 6.2 наказу №557 ПТБ - не надано розроблену проектну документацію на встановлення системи раннього виявлення надзвичайних ситуацій та оповіщення людей у разі їх виникнення і локальної (об'єктової) системи оповіщення, згідно з технічним завданням, розробленим відповідними службами об'єкта за участю проектної організації , узгодженим уповноваженим підрозділом ДСНС України та іншими заінтересованими організаціями і затвердженим керівником об'єкта відповідно до ст. 69 Кодексу цивільного захисту України;

- п. 3.1.1 наказу №557 ПТБ - на об'єкті не створено необхідний запас медичних препаратів, сучасних антидотів та інших фармацевтичних препаратів, у тому числі кисню, для надання першої медичної допомоги потерпілим від надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру;

- ст. 13 ЗУ №2245, п. 4.9.4 наказу №557 ПТБ - не надано дозвіл на експлуатацію об'єкту підвищеної небезпеки;

- п. 6 наказу МНС №97 - відсутній інформаційно - довідковий куточок з питань захисту співробітників та їх дій у надзвичайних ситуаціях для АЗС;

- п. 4.9.5 ПТБ, п. 1 Порядку страхування - не надано підтверджуючих документів про проведення обов'язкового страхування цивільної відповідальності суб'єктів господарювання за шкоду, яка може бути заподіяна ними внаслідок пожеж та аварій на об'єкті підвищеної небезпеки АЗС ПІІ «АМІК Україна»;

- п. 3 ПТБ, ст. 20, 51, 52 Кодексу цивільного захисту - не надано розроблені та затверджені керівництвом ПІІ «АМІК Україна» накази, положення, інструкції, розпорядження щодо виконання вимог цивільного захисту та техногенної безпеки, здійснення контролю за їх додержанням;

- п. 3.1.1 ПТБ - не надано спеціальні заходи протиаварійного захисту відповідно до ПЛАСу розроблених ПІІ «АМІК Україна»;

- п. 4.5.1 ПТБ - не надано журнал реєстрації вступного інструктажу з питань техногенної безпеки ПІІ «АМІК Україна»;

- ст. 71, ст. 76 Кодексу цивільного захисту України - не надано наказ про організацію роботи штабу з ліквідації НС ПІІ «АМІК Україна»;

- п. 4.7 ПТБ - не надано підтверджуючих документів здійснення планування та організації евакуаційних заходів на випадок загрози або виникнення надзвичайної ситуації, розрахунків укриття персоналу ПІІ «АМІК Україна»;

- п. 2 Методики ідентифікації ПНО - не надано ідентифікації потенційно небезпечного об'єкту АЗС ПІІ «АМІК Україна»;

- п. 17 Положення про паспортизацію ПНО - не надано паспорта потенційно небезпечного об'єкту АЗС ПІІ «АМІК Україна»;

- ст. 10 ЗУ №2245, п.3 Порядку ідентифікації ПНО - не надано декларацію безпеки об'єкту підвищеної небезпеки АЗС ПІІ «АМІК Україна» та висновок незалежної експертизи декларації і ліквідації безпеки об'єкту підвищеної небезпеки в повному обсязі;

- ст. 11 ЗУ № 2245 - не надано розроблений та погоджений відповідно до чинних нормативно-правових актів Плану ліквідації аварій (план локалізації і ліквідації аварійних ситуацій та аварій) АЗС ПІІ «АМІК Україна»;

- ст. 71, ст. 76 Кодексу цивільного захисту України - не надано документів щодо створення об'єктового штабу з ліквідації надзвичайної ситуації техногенного та природного характеру та умов для його роботи ПІІ «АМІК Україна»;

- ст. 6, ст. 71 Кодексу цивільного захисту України - не надано наказ про створення спеціальної комісії з ліквідації надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру ПІІ «АМІК Україна» та розробленої відповідної документації для її роботи;

- п. 16 Порядку проведення навчання - не надано посвідчення встановленого зразка про проходження функціонального навчання відповідними категоріями осіб ПІІ «АМІК Україна»;

- п. 4.5.2 ПТБ - не надано розпорядчого акта ПІІ «АМІК Україна» про проведення занять за тематикою спеціальних програм підготовки населення на підприємствах, в установах і організаціях на рік та його відповідність вимогам нормативно-правових документів;

- п. 8 ПКМУ №308, п. 4.2.4 наказу №557 ПТБ - не надано погоджену номенклатуру та норми накопичення матеріального резерву ПІІ «АМІК Україна» з місцевими органами управління НС та затверджену головою комісії з питань техногенної екологічної безпеки та надзвичайних ситуацій райдержадміністрації;

- ст. 53 Кодексу цивільного захисту України - АГЗП не обладнано системою раннього виявлення надзвичайних ситуацій та оповіщення людей у разі їх виникнення і локальною (об'єктовою) системою оповіщення.

На підставі встановлених вище обставин, суд першої інстанції, здійснивши системний аналіз приписів ст. ст. 68, 70 Кодексу цивільного захисту України, ст. ст. 5, 7 Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності», п. п. 6.2, 6.4 затвердженої наказом МНС України від 21.10.2004 року №130 Інструкції про порядок та умови застосування органами пожежного нагляду запобіжних заходів, прийшов до висновку, що оскільки матеріалами справи не спростовуються доводи Позивача про наявність порушень законодавства про техногенну та пожежну безпеку, що становлять небезпеку для життя та здоров'я людей, позовні вимоги про застосування заходів реагування є обґрунтованими.

Колегія суддів з такими висновками суду першої інстанції не може повністю погодитися з огляду на наступне.

Відповідно до ч. 4 ст. 4 «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» (далі - Закон) виключно законами встановлюються вичерпний перелік підстав для зупинення господарської діяльності.

Згідно ч. 7 ст. 7 Закону на підставі акта, складеного за результатами здійснення заходу, в ході якого виявлено порушення вимог законодавства, орган державного нагляду (контролю) за наявності підстав для повного або часткового зупинення виробництва (виготовлення), реалізації продукції, виконання робіт, надання послуг звертається у порядку та строки, встановлені законом, з відповідним позовом до адміністративного суду. У разі необхідності вжиття інших заходів реагування орган державного нагляду (контролю) протягом п'яти робочих днів з дня завершення здійснення заходу державного нагляду (контролю) складає припис, розпорядження, інший розпорядчий документ щодо усунення порушень, виявлених під час здійснення заходу, а у випадках, передбачених законом, також звертається у порядку та строки, встановлені законом, до адміністративного суду з позовом щодо підтвердження обґрунтованості вжиття до суб'єкта господарювання заходів реагування, передбачених відповідним розпорядчим документом.

При цьому колегією суддів враховується, що аналіз наведених вище норм дає підстави для висновку, що за постановою адміністративного суду, ухваленою за результатами розгляду позову органу державного нагляду (контролю) щодо застосування заходів реагування, допускається виключно повне або часткове зупинення виробництва (виготовлення) або реалізації продукції, виконання робіт, надання послуг.

Як вірно встановив суд першої інстанції, ГУ ДСНС України у м. Києві просить суд застосувати заходи реагування, які пов'язані з повним або частковим зупиненням виробництва (виготовлення) або реалізації продукції, виконання робіт, надання послуг, що охоплюється нормативним регулюванням вказаного Закону.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 64 Кодексу цивільного захисту України центральний орган виконавчої влади, який здійснює державний нагляд у сфері техногенної та пожежної безпеки, уповноважений організовувати та здійснювати державний нагляд (контроль) щодо виконання вимог законів та інших нормативно-правових актів з питань техногенної та пожежної безпеки, цивільного захисту і діяльності аварійно-рятувальних служб.

Центральний орган виконавчої влади, який здійснює нагляд (контроль) у сфері техногенної та пожежної безпеки, реалізує повноваження безпосередньо і через свої територіальні органи в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, районах, районах у містах, містах обласного, республіканського (Автономної Республіки Крим) значення.

Приписи п. п. 2, 3 ч. 1 ст. 65 КЦЗ України визначають, що центральний орган виконавчої влади, який здійснює державний нагляд у сфері техногенної та пожежної безпеки, здійснює державний нагляд (контроль) з питань, які визначені частиною першою статті 64 цього Кодексу щодо: суб'єктів господарювання; аварійно-рятувальних служб.

Центральний орган виконавчої влади, який здійснює державний нагляд у сфері техногенної та пожежної безпеки, здійснює державний нагляд (контроль) шляхом проведення планових та позапланових перевірок відповідно до закону (стаття 66 КЦЗ України).

Згідно ч. 1 ст. 67 Кодексу цивільного захисту до повноважень центрального органу виконавчої влади, який здійснює державний нагляд у сфері техногенної та пожежної безпеки, належить, зокрема, здійснення державного нагляду (контролю) у сфері техногенної та пожежної безпеки, цивільного захисту щодо виявлення та запобігання порушенням вимог законодавства органами та суб'єктами господарювання, аварійно-рятувальними службами, зазначеними у статті 65 цього Кодексу; складення актів перевірок, приписів про усунення порушень вимог законодавства у сфері цивільного захисту, техногенної та пожежної безпеки у разі виявлення таких порушень; звернення до адміністративного суду щодо застосування заходів реагування у вигляді повного або часткового зупинення до повного усунення порушень вимог законодавства у сфері техногенної та пожежної безпеки роботи підприємств, окремих виробництв, виробничих дільниць, експлуатації будівель, об'єктів, споруд, цехів, дільниць, а також машин, механізмів, устаткування, транспортних засобів, зупинення проведення робіт, у тому числі будівельно-монтажних, випуску і реалізації пожежонебезпечної продукції, систем та засобів протипожежного захисту, надання послуг, якщо ці порушення створюють загрозу життю та/або здоров'ю людей.

Положеннями ч. ч. 1, 2 ст. 68 КЦЗ України закріплено, що посадові особи центрального органу виконавчої влади, який здійснює державний нагляд у сфері техногенної та пожежної безпеки, у разі порушення вимог законодавства з питань техногенної та пожежної безпеки, у тому числі невиконання їх законних вимог, зобов'язані застосовувати санкції, визначені законом.

У разі встановлення порушення вимог законодавства у сфері техногенної та пожежної безпеки, що створює загрозу життю та здоров'ю людей, посадові особи центрального органу виконавчої влади, який здійснює державний нагляд у сферах техногенної та пожежної безпеки, звертаються до адміністративного суду щодо застосування заходів реагування у вигляді повного або часткового зупинення роботи підприємств, окремих виробництв, виробничих дільниць, агрегатів, експлуатації будівель, споруд, окремих приміщень, випуску та реалізації пожежонебезпечної продукції, систем та засобів протипожежного захисту у порядку, встановленому законом.

Отже, наведені норми закону дають право Позивачу звертатись до суду з позовом про зупинення виробництва (виготовлення), реалізації продукції, виконання робіт, надання послуг тощо в разі виявлення порушень, що створюють загрозу життю та здоров'ю людей.

При цьому суд апеляційної інстанції критично оцінює посилання ПІІ «Амік Україна» на неврахування судом першої інстанції відсутності порушень, які створюють загрозу життю та здоров'ю людей, з огляду на те, що, на думку колегії суддів, встановлення у ході перевірки, зокрема: влаштування на шляху евакуації з торгової зали розсувних дверей; не передбачення додаткового евакуаційного виходу з вказаного приміщення, який розташований на відстані більше ніж 15 м від зазначеного вище обладнання (ПРК) або в бік вільний від технологічного обладнання); оздоблення торгівельної зали АЗС горючими матеріалами; встановлення електророзеток на горючій основі в приміщеннях АЗС без підкладання під них суцільного негорючого матеріалу, що вступає за габарити електророзетки не менше ніж на 0,01 метра; ненадання підтверджуючих документів щодо захисту зовнішніх технологічних установок АЗС від прямих попадань блискавки і вторинних її проявів; необладнання торгівельної зали зі зберіганням горючих речовин автоматичною установкою пожежегасіння; двері електрощитової та входу в торгівельний зал зі сторони підсобних приміщень не замінені на протипожежні 2-го типу, які повинні мати сертифікат відповідності УкрСЕПРО; майданчик для автоцистерн (АЦ) не забезпечено по периметру бортиком висотою не менше як 0.2, а також аварійним резервуар зливальним трубопроводом, які забезпечують злив палива, майданчика без його переливання на іншу ділянку території АЗС у разі можливої розгерметизації зливального патрубка АЦ; ненадання підтверджуючих документів щодо забезпечення та працездатності зовнішнього протипожежного водопостачання АЗС від протипожежного водоймища місткістю не менше 100 м або двох пожежних гідрантів, що розташовані на відставні не менше 35 м. від резервуару палива та паливо роздавальної колонки й не більше ніж 200 м від АЗС; нестворення необхідного запасу медичних препаратів, сучасних антидотів та інших фармацевтичних препаратів, у тому числі кисню, для надання першої медичної допомоги потерпілим від надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру, є достатньою підставою для твердження про існування загрози життю та здоров'ю людей.

Суд апеляційної інстанції вважає за необхідне зазначити, що відповідно до п. 1.3 Інструкції щодо вимог пожежної безпеки під час проектування автозаправних станцій, затвердженої наказом МНС України від 06.12.2005 року №376 вимоги Інструкції поширюються на проектування автозаправних станцій, автозаправних комплексів (далі - АЗС), у тому числі під час їх реконструкції чи технічного переоснащення, зазначених у пункті 1.2 Інструкції, і є обов'язковими для виконання юридичними та фізичними особами незалежно від виду їх діяльності та форм власності. Аналогічне застереження щодо застосування нормативного акту міститься і в п. 7.61* ДБН 360-92** «Планування і забудова міських і сільських поселень», в якому передбачено, розміщення нових та реконструкцію існуючих АЗС необхідно здійснювати з дотриманням санітарних розривів та протипожежних відстаней від найближчої з споруд АЗС до найближчих будинків, споруд та інженерних мереж у відповідності з таблицею 7.9* та додатком 8.3* з урахуванням правил безпеки дорожнього руху. З огляду на викладене, твердження Позивача про порушення Відповідачем мінімальної відстані АЗС до паркової зони є необґрунтованим, оскільки, як зазначає ПІІ «Амік Україна» та не було спростовано ГУ ДСНС у м. Києва, будівля АЗС була введена в експлуатацію у 1998 році згідно акту від 06.05.1998 року №172, тобто до набрання чинності наведених нормативних актів.

Крім того, Апелянтом вірно підкреслено, що серед переліку об'єктів, що підлягають обладнанню системами раннього виявлення надзвичайних ситуацій, затвердженого наказом МНС України від 15.05.2006 року №288 «Про затвердження Правил улаштування, експлуатації та технічного обслуговування систем раннього виявлення надзвичайних ситуацій та оповіщення людей у разі їх виникнення», автозаправна станція відсутня.

Разом з тим, з урахуванням вищевикладеного, судовою колегією враховується таке.

Відповідно до ч. 1 ст. 70 Кодексу цивільного захисту України підставою для звернення центрального органу виконавчої влади, який здійснює державний нагляд у сфері техногенної та пожежної безпеки, до адміністративного суду щодо застосування заходів реагування у вигляді повного або часткового зупинення роботи підприємств, об'єктів, окремих виробництв, цехів, дільниць, експлуатації машин, механізмів, устаткування, транспортних засобів є, зокрема, недотримання вимог пожежної безпеки, визначених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами, стандартами, нормами і правилами; нездійснення заходів щодо захисту персоналу від шкідливого впливу ймовірних надзвичайних ситуацій; неготовність до використання за призначенням аварійно-рятувальної техніки, засобів цивільного захисту, а також обладнання, призначеного для забезпечення безпеки суб'єктів господарювання.

При цьому частиною 2 статті 70 КЦЗ України закріплено, що повне або часткове зупинення роботи підприємств, об'єктів, окремих виробництв, цехів, дільниць, експлуатації машин, механізмів, устаткування, транспортних засобів, виконання робіт, надання послуг здійснюється виключно за рішенням адміністративного суду.

Твердження Апелянта про те, що відповідно до положень Інструкції про порядок та умови застосування органами державного пожежного нагляду запобіжних заходів затвердженої наказом Міністерства України з питань надзвичайних ситуацій від 21.10.2004 року № 130 (далі - Інструкція №130), а також приписів ст. 183-6 КАС України повноваження щодо зупинення об'єктів надано державним інспекторам з пожежного нагляду є помилковим.

Згідно ч. 1 ст. 183-6 КАС України провадження у справах щодо підтвердження обґрунтованості вжиття суб'єктами владних повноважень заходів реагування на виявлені під час здійснення державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності порушення вимог законодавства у разі, якщо необхідність такого підтвердження передбачена законом, здійснюється на підставі адміністративного позову суб'єкта владних повноважень, яким ужито відповідних заходів реагування.

Тобто, обов'язковою умовою для застосування ст. 183-6 КАС України є наявність прямої норми, якою передбачено обов'язковість підтвердження санкції в судовому порядку.

Водночас, наведеними вище нормами ст. ст. 68, 70 Кодексу цивільного захисту України прямо передбачено, що повне або часткове зупинення роботи підприємств, об'єктів, окремих виробництв, цехів, дільниць, експлуатації машин, механізмів, устаткування, транспортних засобів, виконання робіт, надання послуг здійснюється виключно за рішенням адміністративного суду.

Крім іншого, судовою колегією критичною оцінюється надання Апелянтом до суду апеляційної інстанції ряду документів, що, на думку останнього, підтверджують помилковість висновків суду першої інстанції про неусунення ПІІ «Амік Україна» порушень вимог чинного законодавства, оскільки в силу ст. 195 КАС України Відповідачем не зазначено підстави неподання таких доказів до суду першої інстанції.

Посилання Апелянта на те, що судом першої інстанції безпідставно покладено виконання судового рішення на Позивача, позаяк органом, уповноваженим на виконання судових рішень є Державна виконавча служба України, судова колегія оцінює критично з огляду на таке.

Пунктом 6.2 Інструкції №130 закріплено, що постанова про застосування запобіжних заходів підлягає виконанню шляхом опечатування, опломбування, знеструмлення (якщо це можливо) з дати приведення її в дію.

Згідно п. 6.4 Інструкції №130 зупинення роботи підприємства, окремого виробництва, експлуатації будівель, споруд, випуску пожежонебезпечної продукції, систем та засобів протипожежного призначення шляхом знеструмлення може здійснюватися в присутності спеціаліста служби енергонагляду району (міста), а відключення виробничих дільниць, агрегатів, опалювальних приладів, дільниць електромережі - за присутності енергетика (електрика) відповідного об'єкта, на якому застосовується запобіжний захід.

Дійсно, згідно абз. 3 розділу 2 Інструкції №130 запобіжні заходи - заходи, направлені на забезпечення пожежної безпеки шляхом зупинення роботи підприємств, окремих виробництв, виробничих дільниць, агрегатів, експлуатації будівель, споруд, окремих приміщень, опалювальних приладів, дільниць електричної мережі, проведення пожежонебезпечних робіт та дії виданих дозволів на право проведення таких робіт, випуску та реалізації пожежонебезпечної продукції, систем та засобів протипожежного захисту, випуску і застосування проектів, проведення будівельно-монтажних робіт.

Абзацом 5 розділу 2 Інструкції №130 передбачено, що постанова про застосування запобіжних заходів - обов'язкове для виконання письмове рішення уповноваженої посадової особи органу держпожнагляду відповідному керівнику (власнику) або уповноваженим особам суб'єкта господарювання, фізичним особам - підприємцям та громадянам, що засвідчує порушення встановлених правил пожежної безпеки, щодо зупинення роботи (експлуатації) шляхом застосування запобіжних заходів.

Відповідно до абз. 6 р. 2 Інструкції виконання постанови про застосування запобіжних заходів - вжиття керівником (власником) об'єкта заходів щодо усунення порушень норм та правил пожежної безпеки, викладених у констатуючій частині постанови про застосування запобіжних заходів, та здійснення посадовою особою органу держпожнагляду заходів, указаних у розпорядчій частині щодо зупинення роботи (експлуатації) на відповідному об'єкті, та встановлення нею контролю.

Згідно абз. 7 р. 2 Інструкції №130 приведення постанови про застосування запобіжних заходів у дію - здійснення посадовою особою органу держпожнагляду заходів щодо зупинення роботи (експлуатації) на відповідному об'єкті шляхом опечатування, опломбування, знеструмлення.

Тобто, вказаною Інструкцією передбачається порядок вчинення дій органів держпожнагляду на виконання постанови про застування запобіжних заходів. У той же час, оскільки КЦЗ України, що є нормативним актом вищої юридичної сили, передбачено вжиття заходів реагування судовим рішенням, останнє підлягає виконанню у порядку, передбаченому Інструкцією №130 з урахування особливостей суб'єкта, який ухвалював постанову про застосування запобіжних заходів (у тому числі заходів реагування).

З урахуванням встановлення перевіркою порушень Відповідачем вимог законодавства з техногенної та пожежної безпеки, що створюють загрозу життю та здоров'ю людей, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про задоволення позову шляхом застосування заходів реагування у сфері державного нагляду у вигляді зупинення роботи АЗС ПІІ «Амік Україна» шляхом відключення джерела електроживлення, накладення печаток на розподільчі електрощитки.

Разом з тим, ухвалюючи рішення у справі суд першої інстанції помилково зобов'язав ПІІ «Амік Україна» зупинити роботу комплексу автозаправної станції, тоді як частиною 5 статті 4 Закону України «Про основні засади державного нагляд (контролю) у сфері господарської діяльності» передбачено, що за рішенням суду виробництво (виготовлення) або реалізація продукції, виконання робіт, надання послуг суб'єктами господарювання можуть бути призупинені.

При цьому, судова колегія вважає, що повне зупинення роботи ПІІ «Амік Україна» за адресою: просп. Комарова, 1-3 у м. Києві шляхом опечатування вхідних двері фактично позбавляє Відповідача можливості усунути зазначені в акті порушення, через унеможливлення доступу до зазначених приміщень.

Метою застосування заходів реагування є, зокрема, припинення або часткове припинення роботи чи експлуатації приміщень (будівель), в яких виявлено порушення правил техногенної та пожежної безпеки, що становить загрозу життю та здоров'ю людей. Усунення в подальшому таких порушень надає право суб'єкту, до якого застосовано такі заходи реагування, подати заяву про скасування заходів реагування в порядку, встановленому ч. 12 ст. 183-2 КАС України.

За таких обставин колегія суддів приходить до висновку, що судом першої інстанції при вирішенні питання про необхідне застосування заходів реагування не враховано відсутність можливості усунення порушень Відповідачем через накладення печаток на вхідні двері на АЗС, у зв'язку з чим колегія суддів вважає за необхідне рішення суду першої інстанції змінити, виключивши дане формування з резолютивної частини постанови суду.

Відповідно до ст. 201 КАС України підставами для зміни постанови суду першої інстанції є правильне по суті вирішення справи чи питання, але із помилковим застосуванням норм матеріального права.

У зв'язку з цим колегія суддів вважає необхідним апеляційну скаргу - задовольнити частково, а постанову суду першої інстанції - змінити, зазначивши, виключивши з резолютивної частини постанови суду спосіб застосування заходів реагування шляхом накладення печаток на вхідні двері.

Керуючись ст.ст.160, 167, 183-2, 195, 198, 201, 205, 207, 211, 212, 254 КАС України, колегія суддів, -

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу підприємства з іноземними інвестиціями «Амік Україна» - задовольнити частково.

Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 23 грудня 2015 року - змінити, виключивши з абзацу третього резолютивної частини постанови у формулювання: «… накладення печаток на вхідні двері приміщень …».

У решті постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 23 грудня 2015 року у справі за адміністративним позовом Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у м. Києві до підприємства з іноземними інвестиціями «Амік Україна» про застосування заходів реагування - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення. Касаційна скарга на судові рішення подається в порядку та строки, визначені ст. ст. 211, 212 КАС України.

Головуючий суддя Степанюк А.Г.

Судді Кузьменко В.В.

Шурко О.І.

Головуючий суддя Степанюк А.Г.

Судді: Кузьменко В. В.

Шурко О.І.