Постанова № 57094911, 05.04.2016, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

05 квітня 2016 р. Справа №805/428/16-а

приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов'янськ, вул. Добровольського, 1

час прийняття постанови:

Донецький окружний адміністративний суд в складі головуючого судді Кониченка Олега Миколайовича при секретарі судового засідання Химич М.В. розглянувши адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Проектно-будівельне підприємство» «Азовінтекс» м. Маріуполь

до Маріупольської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Донецькій області

про визнання незаконною відмову у списанні податкового боргу у сумі 412630,54 грн., що виник за договором оренди земельної ділянки №121 від 25.01.2006 року, зареєстрованим ММВ ДРФ ДП «Центр Державного земельного кадастру» 01.02.2006 року за №04.06.162.00458, за період з 08 червня 2014 року по 30 листопада 2015 року включно, та податкового боргу у сумі 585831,64 грн., що виник за договором оренди земельної ділянки №236 від 09.02.2006 року, зареєстрованим ММВ ДРФ ДП «Центр Державного земельного кадастру» 01.02.2006 року за №04.06.162.00458, за період з 08 червня 2014 року по 30 листопада 2015 року включно; зобов'язання вчинити дії зі списання податкового боргу у сумі 412630,54 грн., що виник за договором оренди земельної ділянки №121 від 25.01.2006 року, зареєстрованим ММВ ДРФ ДП «Центр Державного земельного кадастру» 01.02.2006 року за №04.06.162.00458, за період з 08 червня 2014 року по 30 листопада 2015 року включно та податкового боргу у сумі 585831,64 грн., що виник за договором оренди земельної ділянки №236 від 09.02.2006 року, зареєстрованим ММВ ДРФ ДП «Центр Державного земельного кадастру» 01.02.2006 року за №04.06.162.00458, за період з 08 червня 2014 року по 30 листопада 2015 року

ВСТАНОВИВ:

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю «Проектно-будівельне підприємство» «Азовінтекс», звернувся до Донецького окружного адміністративного суду з позовом до Маріупольської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Донецькій області про визнання незаконними дій та зобов'язання вчинити певні дії.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що 22 січня 2016 року позивач Товариство з обмеженою відповідальністю «Проектно-будівельне підприємство» «Азовінтекс» звернулось до Маріупольської об'єднаної державної податкової інспекції ГУ ДФС у Донецькій області з заявою №522/12-02 щодо списання податкового боргу з плати за землю, що виник внаслідок форс-мажорних обставин, що підтверджено сертифікатами Донецької торгівельної промислової палати №5693 від 14.01.2016 року та №5695 від 14.01.2016 року. Відповідач листом від 03.02.2016 року №3429/10/05-19-23 відмовив у задоволені заяви, оскільки такі сертифікати не засвідчують настання форс-мажорних обставин у податкових правовідносинах. Позивач вважає таку позицію не обґрунтованою та такою що суперечить вимогам чинного законодавства України. Просив суд визнати незаконною відмову у списанні податкового боргу у сумі 412630,54 грн., що виник за договором оренди земельної ділянки №121 від 25.01.2006 року, зареєстрованим ММВ ДРФ ДП «Центр Державного земельного кадастру» 01.02.2006 року за №04.06.162.00458, за період з 08 червня 2014 року по 30 листопада 2015 року включно, та податкового боргу у сумі 585831,64 грн., що виник за договором оренди земельної ділянки №236 від 09.02.2006 року, зареєстрованим ММВ ДРФ ДП «Центр Державного земельного кадастру» 01.02.2006 року за №04.06.162.00458, за період з 08 червня 2014 року по 30 листопада 2015 року включно; зобов'язати вчинити дії зі списання податкового боргу у сумі 412630,54 грн., що виник за договором оренди земельної ділянки №121 від 25.01.2006 року, зареєстрованим ММВ ДРФ ДП «Центр Державного земельного кадастру» 01.02.2006 року за №04.06.162.00458, за період з 08 червня 2014 року по 30 листопада 2015 року включно та податкового боргу у сумі 585831,64 грн., що виник за договором оренди земельної ділянки №236 від 09.02.2006 року, зареєстрованим ММВ ДРФ ДП «Центр Державного земельного кадастру» 01.02.2006 року за №04.06.162.00458, за період з 08 червня 2014 року по 30 листопада 2015 року.

Представник позивача надав через канцелярію суду пояснення по справі та просив суд задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

Представник відповідача надав через канцелярію суду заперечення до позовної заяви, відповідно до яких просив відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

Враховуючи вищевикладене та з урахуванням вимог ст. 41, ст. 122, ст. 128 КАС України, суд дійшов висновку щодо можливості розгляду справи за наявними в справі матеріалами та доказами.

Дослідивши матеріали справи, суд встановив наступне.

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю «Проектно-будівельне підприємство» «Азовінтекс» зареєстровано в якості юридичної особи, включене до ЄДРПОУ за номером 24155248, перебував на податковому обліку Маріупольської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Донецькій області.

Як вбачається з матеріалів справи, між позивачем та Маріупольською міською радою було укладено договори оренди землі №121 від 25.01.2006 року та №236 від 09.02.2006 року яких було визначено розмір орендної плати.

Так, за період з 08 червня 2014 року по 30 листопада 2015 року за ТОВ «Проектно-будівельне підприємство «Азовінтекс» в результаті несплати самостійно визначених податкових зобов'язань з плати за землю, утворився податковий борг у розмірі 412630,54 грн., що виник за договором оренди земельної ділянки №121 від 25.01.2006 року та у розмірі 585831,64 грн. що виник за договором оренди земельної ділянки №236 від 09.02.2006 року.

Позивач, 22 січня 2016 року звернувся до Маріупольської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Донецькій області з заявою за №522/12-02 щодо списання податкового боргу з плати за землю, що виник внаслідок дії форс-мажорних обставин, а саме: податкового боргу у сумі 412630,54 грн., що виник за договором оренди земельної ділянки №121 від 25.01.2006 року, зареєстрованим ММВ ДРФ ДП «Центр Державного земельного кадастру» 01.02.2006 року за №04.06.162.00458, за період з 08 червня 2014 року по 30 листопада 2015 року включно; податкового боргу у сумі 585831,64 грн. що виник за договором оренди земельної ділянки №236 від 09.02.2006 року, зареєстрований ММВ ДРФ ДП «Центр Державного земельного кадастру» 01.02.2006 року за №04.06.162.00479 за період з 08 червня 2014 року по 30 листопада 2015 року включно.

До заяви позивачем було додано сертифікати Донецької торгово-промислової палати про форс-мажорні обставини, а саме:

- №5693 від 14 січня 2016 року про засвідчення з 08.06.2014 року для ТОВ «Проектно-будівельне підприємство «Азовінтекс» настання форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили) що унеможливлюють виконання в зазначений термін зобов'язань з використання земельної ділянки відповідно до мети та цільового призначення: для діяльності у сфері архітектури, інженерної та технічної діяльності, пов'язаної з будівництвом (експлуатація виробничих цехів та складських приміщень) та дотримання положень законодавства у галузі навколишнього середовища та режиму використання земель за договором оренди земельної ділянки №236 від 09.02.2006 року, зареєстрованого в ММВ ДРФ ДП «Центр Державного земельного кадастру» 01.02.2006 року за №04.06.162.00479, укладеного з Маріупольською міською радою.

- №5695 від 14 січня 2016 року про засвідчення з 08.06.2014 року для ТОВ «Проектно-будівельне підприємство «Азовінтекс» настання форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили) що унеможливлюють виконання в зазначений термін зобов'язань з використання земельної ділянки відповідно до мети та цільового призначення: для діяльності у сфері архітектури, інженерної та технічної діяльності, пов'язаної з будівництвом (експлуатація виробничих цехів та складських приміщень) та щодо дотримання положень законодавства у галузі навколишнього середовища та режиму використання земель за договором оренди земельної ділянки №121 від 25.01.2006 року, зареєстрованого в ММВ ДРФ ДП «Центр Державного земельного кадастру» 01.02.2006 року за №04.06.162.00458, укладеного з Маріупольською міською радою, що унеможливлюють їх виконання в зазначений термін.

Відповідач листом від 03 лютого 2016 року за №3429/10/05-19-23 за відсутності підстав, відмовив у списані податкового боргу з орендної плати за землю. В обґрунтування зазначив, що ТОВ «Проектно-будівельне підприємство «Азовінтекс» не виконанні умови звернення до контролюючого органу неведені у п.4.1 наказу №577, оскільки до заяви не надано документ, що засвідчує настання форс-мажорних обставин у податкових правовідносинах, а саме, що податковий борг вважається безнадійним відповідно до статті 101 Податкового кодексу України.

З підстав викладеного суд вказує наступне.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулює Податковий кодекс України.

Згідно з підпунктом 14.1.175 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України податковий борг - сума грошового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), самостійно узгодженого платником податків або узгодженого в порядку оскарження, але не сплаченого у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов'язання.

Згідно з п.п.14.1.72. п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України земельний податок - обов'язковий платіж, що справляється з власників земельних ділянок та земельних часток (паїв), а також постійних землекористувачів.

Відповідно до статті 269 Податкового кодексу України, платниками земельного податку є власники земельних ділянок, земельних часток (паїв), землекористувачі.

Об'єктами оподаткування земельним податком є земельні ділянки, які перебувають у власності або користуванні (ст. 207 Податкового кодексу України).

Відповідно до п. 101.1 ст. 101 Податкового кодексу України, списанню підлягає безнадійний податковий борг, у тому числі пеня та штрафні санкції, нараховані на такий податковий борг.

Підпунктом 101.2.4 п. 101.2. ст. 101 Податкового кодексу України встановлено, що під терміном "безнадійний" розуміється, в тому числі, податковий борг платника податків, що виник внаслідок обставин непереборної сили (форс-мажорних обставин).

За приписами п.101.5 ст.101 Податкового кодексу України контролюючі органи щокварталу здійснюють списання безнадійного податкового боргу. Порядок такого списання встановлюється центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику.

Відповідно до статті 101 глави 9 розділу II Податкового кодексу України розроблено Порядок списання безнадійного податкового боргу платників податків затвердженого наказом Міністерства доходів і зборів України від 10.10.2013 року №577.

Згідно до п. 2.1 цього Порядку під терміном "безнадійний податковий борг" слід розуміти, зокрема, податковий борг платника податків, що виник унаслідок обставин непереборної сили (форс-мажорних обставин).

Такий факт непереборної сили підтверджується Торгово-промисловою палатою України - про настання обставин непереборної сили чи стихійного лиха на території України.

Підпунктом 4.1 розділу ІV Порядку списання безнадійного податкового боргу платника податків передбачено, що у випадках, передбачених підпунктом 4 пункту 2.1 розділу ІІ цього Порядку, платник податків звертається до органу доходів і зборів за місцем обліку безнадійного податкового боргу та/або за місцем обліку такого платника з письмовою заявою, в якій зазначаються суми податків та зборів, що підлягають списанню. До заяви обов'язково додаються документи, зазначені в підпункті 4 пункту 2.1 розділу ІІ цього Порядку які підтверджують, що податковий борг вважається безнадійним.

Так, відповідно до розділу 2 Переліку обставин, що свідчать про наявність загрози виникнення або накопичення податкового боргу, і доказів існування таких обставин, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 27 грудня 2010 року № 1235 «Про затвердження переліку обставин, що свідчать про наявність загрози виникнення або накопичення податкового боргу, і доказів існування таких обставин», обставинами, що є підставою для відстрочення грошових зобов'язань або податкового боргу заявника є обставини непереборної сили, дія яких може бути викликана винятковими погодними умовами і стихійним лихом (ураган, буря, повінь, нагромадження снігу, ожеледь, землетрус, пожежа, просідання і зсув ґрунту, замерзання моря, закриття морських проток, які трапляються на звичайному морському шляху між портами відвантаження і вивантаження, інше стихійне лихо тощо) або непередбаченими ситуаціями, що відбуваються незалежно від волі і бажання заявника (війна, блокада, страйк, аварія).

Доказами, що підтверджують факт настання (існування) зазначених обставин, є, зокрема, висновок Торгово-промислової палати про настання обставин непереборної сили чи стихійного лиха на території України.

Суд зазначає, що Указом Президента України від 14 квітня 2014 року №405/2014 введено в дію рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року «Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України» розпочато проведення антитерористичної операції на території Донецької та Луганської областей.

Тимчасові заходи для забезпечення підтримки суб'єктів господарювання, що здійснюють діяльність на території проведення антитерористичної операції, та осіб, які проживають у зоні проведення антитерористичної операції або переселилися з неї під час її проведення визначає Закон України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції» від 02 вересня 2014 року №1669-VІІ.

Абзацом 1 статті 2 зазначеного Закону визначається, що період проведення антитерористичної операції - час між датою набрання чинності Указом Президента України "Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року "Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України" від 14 квітня 2014 року №405/2014 та датою набрання чинності Указом Президента України про завершення проведення антитерористичної операції або військових дій на території України.

Територія проведення антитерористичної операції - територія України, на якій розташовані населені пункти, визначені у затвердженому Кабінетом Міністрів України переліку, де проводилася антитерористична операція, розпочата відповідно до Указу Президента України "Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року "Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України" від 14 квітня 2014 року №405/2014.

Розпорядженням від 30 жовтня 2014 року №1053-р Кабінет Міністрів України затвердив перелік населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція. Підпунктом 23 пункту 2 цього розпорядження місто Маріуполь віднесено до переліку населених пунктів, на території яких проводилася АТО.

Розпорядженням Кабінету Міністрів України від 05 листопада 2014 року №1079-р «Про зупинення дії розпорядження Кабінету Міністрів України» було зупинено дію розпорядження Кабінету Міністрів України від 30.10.2014 року №1053.

Тобто, зазначене розпорядження Кабінету Міністрів України було чинним та не скасовувалось, дія якого лише була зупинена на відповідний час.

02 грудня 2015 року Кабінетом Міністрів України прийнято розпорядження №1275-р «Про затвердження переліку населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція, та визнання такими, що втратили чинність, деяких розпоряджень Кабінету Міністрів України». Зазначене розпорядження опубліковано 08 грудня 2015 року на єдиному веб-порталі органів виконавчої влади України Урядовий портал.

Пунктом 1 та 3 вказаного розпорядження, затверджено перелік населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція, згідно з додатком та визнано такими, що втратили чинність: розпорядження Кабінету Міністрів України від 30 жовтня 2014 року №1053 та розпорядження Кабінету Міністрів України від 5 листопада 2014 року №1079 «Про зупинення дії розпорядження Кабінету Міністрів України» від 30 жовтня 2014 року №1053.

Вищевказаними розпорядженнями затверджено перелік населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція з початку її проведення та на теперішній час.

Так, згідно з додатком до розпорядження Кабінету Міністрів України №1275-р від 02.12.2015 року до зазначених населених пунктів належить місто Маріуполь.

Згідно статті 10 цього Закону №1669-VІІ, протягом терміну дії цього Закону єдиним належним та достатнім документом, що підтверджує настання обставин непереборної сили (форс-мажору), що мали місце на території проведення антитерористичної операції, як підстави для звільнення від відповідальності за невиконання (неналежного виконання) зобов'язань, є сертифікат Торгово-промислової палати України.

Відповідно до частин 1-3 статті 11 «Прикінцеві та перехідні положення» Закону №1669-VІІ, вбачається, що цей Закон набирає чинності з дня, наступного за днем його опублікування, і втрачає чинність через шість місяців з дня завершення антитерористичної операції, крім пункту 4 статті 11 «Прикінцеві та перехідні положення» цього Закону.

Дія цього Закону поширювалась на період проведення антитерористичної операції та на шість місяців після дня її завершення.

Статтею 14-1 цього Закону, Торгово-промисловій палаті України надано право засвідчувати форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) та видавати сертифікати про такі обставини.

Як встановлено судом та вбачається з матеріалів справи, настання для позивача форс-мажорних обставин з 08 червня 2014 року підтверджено сертифікатами Донецької торгово-промислової палати України №5693 від 14 січня 2016 року та №5695 від 14 січня 2016 року.

Твердження відповідача, про не виконання позивачем умов звернення до контролюючого органу, оскільки у таких сертифікатах відсутнє посилання на те, що засвідчується настання форс-мажорних обставин у податкових правовідносинах, а саме що податковий борг вважається безнадійним відповідно до статті 101 Податкового кодексу України є безпідставним.

Торгово-промислова палата України наділена правом лише засвідчувати форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) та видавати сертифікати про такі обставини з зазначенням дати виникнення форс-мажору, тоді як права визначення є податковий борг суб'єкта господарювання безнадійним чи ні, вона не має. Такий висновок повинен надати саме відповідач, розглянувши заяву про списання податкового боргу.

Крім сертифікатів ТПП, форс-мажорні обставини підтверджується наданою позивачем довідкою Військової частини 3057 Окремого загону спеціального призначення «Азов» Національної гвардії України від 10 серпня 2015 року про те, що транспортна дільниця та промислові бази ТОВ «ПБП «Азовінтекс» на час проведення АТО у м. Маріуполі є територією тимчасового розміщення особового складу та техніки Полку «Азов» у рамках проведення АТО у Донецькій та Луганськіх областях. Об'єкти є територією з обмеженим доступом та строком розміщення.

Враховуючи наведене, суд вважає, що позивач дотримався вимог діючого законодавства та надав достатньо документів, що підтверджують обставини непереборної сили, які призвели до виникнення безнадійного податкового боргу, а тому у податкового органу відсутні підстави для відмови у списанні безнадійного податкового боргу.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає, що відмова відповідача, згідно листа №3429/10/05-19-23 від 03.02.16 у списанні безнадійного податкового боргу позивача є протиправною.

Статтею 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частин першої та другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Всупереч зазначеним приписам процесуального законодавства відповідач, як суб'єкт владних повноважень, не надав суду доказів, які спростовували б твердження позивача, а відтак, не довів правомірності своїх дій.

З урахуванням викладеного, суд дійшов висновку про задоволення позовної вимоги по визнання незаконною відмову у списанні податкового боргу.

У той же час, суд зазначає, що вимога позивача про зобов'язання Маріупольської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Донецькій області вчинити дії зі списання податкового боргу у сумі 412630,54 грн. не охоплює у повній мірі процедуру списання безнадійного боргу у відповідності до п. 4.2 Порядку від 10.10.2013 року №577, відповідно до якого, керівник органу доходів і зборів за результатами розгляду документів, наданих платником податків, за наявності підстав приймає рішення про списання безнадійного боргу, яке оформлюється на бланку за формою згідно з додатком. Тобто списанню безнадійного податкового боргу передує процедура прийняття відповідного рішення про таке списання.

З урахуванням того, що таке рішення на час розгляду даної справи прийняте не було, суд дійшов висновку про необхідність з метою належного захисту прав позивача на підставі ч. 2 ст. 11 Кодексу адміністративного судочинства України вийти за межі позовних вимог та зобов'язати Маріупольську об'єднану державну податкову інспекцію Головного управління Державної фіскальної служби у Донецькій області вчинити дії зі списання податкового боргу у сумі 412630,54 грн., шляхом прийняття рішення про списання безнадійного податкового боргу.

Відповідно до частини 1 статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа.

На підставі викладеного, керуючись Конституцією України, Податковим кодексом, Митним кодексом, ст. ст. 2-15, 17-18, 33-35, 45-46, 47-51, 56-59, 69-71, 79, 86, 87, 94, 99, 104-107, 110-111, 121, 122-143, 151-154, 158, 160, 162, 163, 167, 185-186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Проектно-будівельне підприємство» «Азовінтекс» до Маріупольської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Донецькій області про визнання незаконною відмову у списанні податкового боргу у сумі 412630,54 грн., що виник за договором оренди земельної ділянки №121 від 25.01.2006 року, зареєстрованим ММВ ДРФ ДП «Центр Державного земельного кадастру» 01.02.2006 року за №04.06.162.00458, за період з 08 червня 2014 року по 30 листопада 2015 року включно, та податкового боргу у сумі 585831,64 грн., що виник за договором оренди земельної ділянки №236 від 09.02.2006 року, зареєстрованим ММВ ДРФ ДП «Центр Державного земельного кадастру» 01.02.2006 року за №04.06.162.00458, за період з 08 червня 2014 року по 30 листопада 2015 року включно; зобов'язання вчинити дії зі списання податкового боргу у сумі 412630,54 грн., що виник за договором оренди земельної ділянки №121 від 25.01.2006 року, зареєстрованим ММВ ДРФ ДП «Центр Державного земельного кадастру» 01.02.2006 року за №04.06.162.00458, за період з 08 червня 2014 року по 30 листопада 2015 року включно та податкового боргу у сумі 585831,64 грн., що виник за договором оренди земельної ділянки №236 від 09.02.2006 року, зареєстрованим ММВ ДРФ ДП «Центр Державного земельного кадастру» 01.02.2006 року за №04.06.162.00458, за період з 08 червня 2014 року по 30 листопада 2015 року включно - задовольнити.

Визнати незаконною відмову Маріупольської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Донецькій області у списанні податкового боргу у сумі 412630,54 грн., що виник за договором оренди земельної ділянки №121 від 25.01.2006 року, зареєстрованим ММВ ДРФ ДП «Центр Державного земельного кадастру» 01.02.2006 року за №04.06.162.00458, за період з 08 червня 2014 року по 30 листопада 2015 року включно, та податкового боргу у сумі 585831,64 грн., що виник за договором оренди земельної ділянки №236 від 09.02.2006 року, зареєстрованим ММВ ДРФ ДП «Центр Державного земельного кадастру» 01.02.2006 року за №04.06.162.00458, за період з 08 червня 2014 року по 30 листопада 2015 року включно

Зобов'язати Маріупольську об'єднану державну податкову інспекцію Головного управління Державної фіскальної служби у Донецькій області вчинити дії зі списання податкового боргу у сумі 412630,54 грн., що виник за договором оренди земельної ділянки №121 від 25.01.2006 року, зареєстрованим ММВ ДРФ ДП «Центр Державного земельного кадастру» 01.02.2006 року за №04.06.162.00458, за період з 08 червня 2014 року по 30 листопада 2015 року включно та податкового боргу у сумі 585831,64 грн., що виник за договором оренди земельної ділянки №236 від 09.02.2006 року, зареєстрованим ММВ ДРФ ДП «Центр Державного земельного кадастру» 01.02.2006 року за №04.06.162.00458, за період з 08 червня 2014 року по 30 листопада 2015 року включно, шляхом прийняття рішення про списання безнадійного податкового боргу.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Маріупольської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Донецькій області на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Проектно-будівельне підприємство» «Азовінтекс» (87500, Донецька область, м. Маріуполь, вул. Леніна, буд. 68-а, ЄДРПОУ 24155428) судовий збір у розмірі 16354,94 грн. (шістнадцять тисяч триста п'ятдесят чотири гривні дев'яносто чотири копійки).

Повний текст постанови складено та підписано 11 квітня 2016 року.

Постанова може бути оскаржена до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя Кониченко О.М.